Справа № 923/1151/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/ _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А 17 листопада 2017 року Справа № 923/1151/15 Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ про визнання недійсним Договору від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р. до відповідача-1: ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка Херсонської області до відповідача-2: ПАТ "Банк "Національні інвестиції", м.Київ до відповідача-3: ТОВ "Фінансгарант", м.Київ в межах провадження у справі: за заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка Херсонської області про банкрутство за участю представників сторін: від кредиторів: ТОВ "Фінансгарант" (відповідач-3) - Тесля І.В. (НОМЕР_1, виданий Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 08.04.1999р.), представник, довіреність від 15.04.2016р., ТОВ "НВП "НКЕМЗ" - Стрельцова Т.В. (НОМЕР_2, виданий Новокаховським МС УМВС України в Херсонській області 28.12.2006р.), представник, довіреність від 11.01.2017р. №05-НВП, Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - Кромп О.П. (посвідчення НОМЕР_3), головний державний інспектор, довіреність 624/10/21-02-10 від 01.03.2017р., ПАТ "Сбербанк" - Кошлій Р.В., представник, довіреність б/н від 09.12.2016р., ліквідатор: арбітражний керуючий Глуховський О.Ю. (посвідчення № 641 від 29.03.2013р.) в с т а н о в и в: Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.07.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод". Ухвалою господарського суду від 10.03.2016р. затверджено реєстр вимог кредиторів. Постановою від 09.03.2017р. боржника ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. 31.05.2017р., в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до суду звернувся кредитор Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", м.Київ із заявою про визнання недійсним Договору від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р. Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено дві форми розгляду справ господарськими судами та два види процесу у господарських судах: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються субсидіарно, якщо відсутнє відповідне регулювання у Законі про банкрутство. Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. За приписами ч. 10 ст.16 Господарського процесуального кодексу України, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (виключна підсудність справи). Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Отже, з врахуванням змін до ГПК України, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011р., що набрав чинності 19.01.2013р., спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі спір про визнання недійсним будь-якого правочину, який порушується особою, чиї майнові права порушено (кредиторами, арбітражним керуючим в інтересах кредиторів) після 19.01.2013р., належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Правова позиція про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство спорів про визнання недійсними правочинів боржника незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правових чи передбачених Законом про банкрутство), якщо такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляд кредиторських вимог боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів), узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 13.04.2016р. у справі № 908/4804/14. З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 05.07.2017р. заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ про визнання недійсним Договору від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р. прийнято до розгляду; ухвалено про розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" №923/1151/15; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" до участі у справі з розгляду заяви про визнання недійсним Договору про встановлення солідарного обов'язку в якості відповідача-1, Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" - в якості відповідача-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" - в якості відповідача-3; для розгляду заяви призначено судове засідання на 20.07.2017р.; зобов'язано до 18.07.2017р. через канцелярію господарського суду із супровідним листом з посиланням на номер справи надати: відповідача-1: відзив на заяву з обґрунтуванням викладеної в ньому позиції; відповідача-2: відзив на заяву з обґрунтуванням викладеної в ньому позиції; копії реєстраційних документів; належним чином завірену копію спірного договору; відповідача-3: відзив на заяву з обґрунтуванням викладеної в ньому позиції; всі документи (договори, акти приймання-передачі), що стосуються уступки права вимоги за спірним договором; копії реєстраційних документів. Ухвалою суду від 20.07.2017р. розгляд справи відкладено на 20.09.2017р., зобов'язано сторони надати додаткові докази. 18.09.2017р. та 20.09.2017р. до суду надійшли відзиви ліквідатора банкрута та ТОВ "Фінансгарант" на заяву ПАТ "Сбербанк". 19.09.2017р. кредитором ПАТ "БМ Банк" подано письмові пояснення щодо заяви про визнання недійсним Договору про встановлення солідарного обов'язку. Ухвалою господарського суду від 20.09.2017р. за клопотанням ПАТ "Сбербанк" розгляд справи відкладено на 01.11.2017р., зобов'язано учасників провадження надати додаткові докази, в тому числі зобов'язано ПАТ "Сбербанк" до 25.10.2017р. надати належним чином засвідчені копії документів, про які йдеться в заяві - договір поруки від 22.08.2013р., довідку боржника про визнання вимог кредиторів від 09.07.2015р.; договори про встановлення солідарного обов'язку, укладені боржником 22.12.2012р., 11.03.2014р. 31.10.2017р. ліквідатором банкрута на виконання вимог суду подано витребувані докази. В судовому засіданні 01.11.2017р. розпочато розгляд заяви ПАТ "Сбербанк" по суті. Представник ПАТ "Сбербанк" підтримав заяву та просить її задовольнити. Представник "БМ Банк" заяву кредитора про визнання недійсним Договору про встановлення солідарного обов'язку вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Ліквідатор банкрута та представник ТОВ "Фінансгарант" проти задоволення заяви про визнання недійсним договору заперечили з підстав, викладених у відповідних відзивах. Ухвалою суду від 01.11.2017р. розгляд справи відкладено на 17.11.2017р., повторно зобов'язано учасників провадження надати додаткові докази. 16.11.2017р. та 17.11.2017р. ПАТ "Сбербанк" та ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Глуховським О.Ю. подано витребувані матеріали. В судове засідання представники кредиторів і ліквідатор банкрута з'явились. ПАТ "Банк "Національні інвестиції" явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на заяву про визнання недійсним договору не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судове засідання проведено в режимі відеоконференції. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження, суд встановив наступне. Так обґрунтовуючи заяву про визнання недійсним Договору про встановлення солідарного обов'язку кредитор ПАТ "Сбербанк" зазначив, що 24.07.2015р. господарським судом порушено провадження у справі №923/1151/15 про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", в межах якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" звернулось до суду із заявою про заміну кредитора ПАТ "Банк "Національні інвестиції", обґрунтовуючи свої вимоги договорами про відступлення права вимоги, укладеними між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" і ТОВ "Фактор-Комфорт", ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант". Вимоги ТОВ "Фінансгарант", який є правонаступником первинного кредитора ПАТ "Банк "Національні інвестиції", в сумі 150797443,74 грн., ґрунтуються на Договорі від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р. (надалі - Договір про встановлення солідарного обов'язку), за яким боржник ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням позичальника - ТОВ "Контакт-Центр Україна" за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р., укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" і ТОВ "Контакт-Центр Україна", з урахуванням додаткових угод до нього. В подальшому ПАТ "Банк "Національні інвестиції" відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ "Фактор-Комфорт", а останнє - на користь ТОВ "Фінансгарант". ПАТ "Сбербанк" вважає, що спірний Договір про встановлення солідарного обов'язку не відповідає вимогам закону та, з огляду на його фіктивність, має бути визнаний господарським судом недійсним. Так кредитор зазначає, що станом на дату укладення оспорюваного правочину боржник ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" мав значні грошові зобов'язання перед іншими кредиторами, в тому числі перед ПАТ "Сбербанк" на підставі Договору поруки від 22.08.2013р., за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі перед банком за виконання ПАТ "Завод крупних електричних машин" зобов'язань за кредитними договорами. Заявник наголошує, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" мало всі можливості для перевірки платоспроможності боржника, оскільки останній обслуговував свої кредитні зобов'язання перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції", і, відповідно, також зобов'язувався надавати щоквартальну фінансову звітність. ПАТ "Сбербанк" підкреслює, що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" з 2010 року постійно мав багатомільйонні кредитні зобов'язання перед банками, в якості забезпечення яких надавав переважну більшість своїх майнових активів. Крім того, боржник мав значні невиконані боргові зобов'язання перед іншими кредиторами, строк виконання яких настав ще в 2012-2014 роках, що слідує з поданої боржником до матеріалів справи довідки від 09.07.2015р. про перелік кредиторів, вимоги яких визнаються товариством. Отже укладення Договору про встановлення солідарного обов'язку, незважаючи на наявність прострочених грошових зобов'язань, які унеможливлювали реальне виконання спірного договору, на думку заявника свідчить про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали, або навіть бажали, ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, що, в свою чергу, підпадає під ознаки фіктивного правочину. Також заявник звертає увагу на те, що боржником в рік, який передував порушенню справи про банкрутство, було укладено з ПАТ "Банк "Національні інвестиції" ряд аналогічних договорів про встановлення солідарного обов'язку на значні суми. Отже, враховуючи, що боржник на момент укладення таких договорів вже мав несплачену кредиторську заборгованість перед кредиторами, він не міг виконувати обов'язок замість позичальника ні реально, ні фактично, тобто заздалегідь знав, що не зможе виконувати умови укладених ним договорів. У свою чергу, ПАТ "Банк "Національні інвестиції" укладаючи такі угоди не міг не знати про реальний фінансово-майновий стан боржника і об'єктивну неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань. Таким чином, на думку кредитора, укладення таких сумнівних правочинів на значні суми беззаперечно свідчить про наявність у його сторін умислу, спрямованого на створення штучної кредиторської заборгованості боржника, а не на повернення банку наданих в користування позичальнику коштів. При цьому, боржник не перераховував кошти ПАТ "Банк "Національні інвестиції", хоча мав одразу виконувати свої зобов'язання. Зазначене, на думку заявника, свідчить про те, що спірний договір укладено боржником без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним - повернення кредиту та сплати відсотків, отже містить ознаки фіктивного. Внаслідок укладення оскаржуваного договору, як вважає ПАТ "Сбербанк", було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань. Таким чином кредитор ТОВ "Фінансгарант", який є правонаступником ПАТ "Банк "Національні інвестиції", може отримати переважну (вирішальну) кількість голосів кредиторів в комітеті кредиторів, які дозволять йому впливати на хід процедури банкрутства боржника. Крім того, ТОВ "Фінансгарант" буде мати право на отримання частини коштів, отриманих від продажу в процедурі банкрутства включеного до ліквідаційної маси майна, чим буде порушено право інших кредиторів, чиї вимоги доведені та обґрунтовані належним чином. Також заявником звернуто увагу на те, що укладення спірного правочину суперечить меті діяльності боржника, якою, відповідно до п.5.1 Статуту ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", є отримання прибутку на вкладений капітал шляхом здійснення довгострокової виробничо-господарської, комерційної діяльності на основі використання існуючого науково-технічного та виробничого потенціалу у різних галузях економіки. Однак зміст оспорюваного правочину є таким, що не направлений на отримання прибутку боржником, оскільки Договір про встановлення солідарного обов'язку є невідплатним та за своєю суттю довготривалим і збитковим для боржника. За наведених обставин, з огляду на реальне невиконання оспорюваного правочину сторонами, наявність умислу обох сторін, спрямованого на укладення договору без реальних правових наслідків, ПАТ "Сбербанк", з посиланням на приписи ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України, просить визнати недійсним Договір від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р., укладений між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" і ПАТ "Банк "Національні інвестиції", судові витрати покласти на відповідачів. Боржник проти задоволення заяви ПАТ "Сбербанк" заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві, в якому, зокрема, зазначив про наступне. Так боржник зауважує, що ПАТ "Сбербанк" в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що станом на дату укладення оспорюваного правочину ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" мало значні грошові зобов'язання перед кредиторами, а також перед ПАТ "Сбербанк" на підставі договору поруки від 22.08.2013р. Такі твердження, на думку боржника, є безпідставними, оскільки жодних зобов'язань перед банком станом на 11.03.2014р. товариство не мало, так як порука відповідно до ст.553 ЦК України є способом забезпечення виконання зобов'язань, тобто порука не є зобов'язанням. В той же час ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" станом на 11.03.2014р. мало всі підстави розраховувати, що заборгованість за кредитними договорами перед ПАТ "Сбербанк", за виконання яких поручився боржник, буде погашена самим позичальником або іншими поручителями. Щодо зобов'язань перед іншими кредиторами то вони, станом на дату укладення спірного правочину, були не настільки значними, що унеможливлювали реальне виконання оспорюваного договору. Як зазначає боржник, відповідно до фінансової звітності товариства за 2013 рік (період, що передував укладенню спірного правочину) загальна варість активів підприємства складала 279 млн. грн., власний капітал - 41 млн. грн., чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 68 млн. грн., валовий прибуток - 6,343 млн. грн. Короткострокові кредити банків (кредити перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції") станом на 31.12.2013р. складали лише 11,145 млн. грн. Означене підтверджено боржником відповідними копіями балансу та звіту про фінансові результати товариства за 2013 рік (а.с.113-121). Тобто, як наголошує боржник, показники господарської діяльності товариства станом на момент укладення Договору про встановлення солідарного обов'язку дозволяли останньому сподіватись, що в разі необхідності ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" принаймні частково (на рівні з іншими співпозичальниками) зможе погашати борг за вказаним договором, що спростовує твердження ПАТ "Сбербанк" про об'єктивну неможливість реального виконання взятих на себе зобов'язань. Також боржником зазначено, що крім ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" аналогічні договори про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором №431-11 були укладені іншими підприємствами - ПАТ "Завод крупних електричних машин", ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ", ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" (а.с.122-127), які на момент укладення цих договорів входили разом з боржником до однієї холдингової групи, що мала єдиного бенефіціарного власника - ОСОБА_7 Сукупні активи та фінансові показники всіх підприємств холдингової групи дозволяли розраховувати на повне погашення за рахунок всіх спів позичальників заборгованості за Кредитним договором №431-11, що свідчить про наявність можливості та бажання їх бенефіціарного власника забезпечити виконання зобов'язань за цим кредитним договором. Посилання ПАТ "Сбербанк" на те, що оспорюваний правочин був спрямований на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства, на думку боржника, є виключно його припущенням, адже провадження у справі про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" було порушено лише 25.07.2015р., більш ніж через рік після укладення оспорюваного правочину, і на момент його укладення жодних підстав вважати, що в майбутньому буде порушена справа про банкрутство у сторін договору не було, тому не могло бути і підстав для укладення договорів з метою контролю процедури банкрутства. За наведених обставин ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" просить відмовити у задоволенні заяви кредитора ПАТ "Сбербанк" у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю. Заперечуючи проти задоволення заяви ПАТ "Сбербанк" ТОВ "Фінансгарант" у своєму відзиві зазначив, що останнім не додано до заяви жодних доказів, які б підтверджували позицію про те, що сторони на момент укладання договору не бажали настання правових наслідків, обумовлених ним. Твердження ПАТ "Сбербанк" про наявність у ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" значних грошових зобов'язань перед кредиторами на момент укладення Договору про встановлення солідарного обов'язку, на думку відповідача-3, жодним чином не свідчать ні про неможливість реального виконання боржником взятих на себе зобов'язань на момент укладення договору, ні про дійсні наміри сторін договору при його укладанні. До того ж оцінка реальної можливості товариства виконати зобов'язання за спірним договором не впливає на дійсність або недійсність договору, і невиконання у подальшому стороною зобов'язань за договором не є підставою для визнання договору недійсним та не означає, що сторони при його укладенні не мали наміру створити певні правові наслідки. ТОВ "Фінансгарант" зауважує, що позивачем не доведено наявності умислу обох сторін договору на небажання створення правових наслідків, обумовлених договором, на момент його вчинення. Що стосується твердження позивача про використання даного договору з метою контролю процедури банкрутства боржника, то відповідач-3 зазначає, що ні ПАТ "Банк "Національні інвестиції", ні його правонаступник за договором ТОВ "Фінансгарант" не були ініціюючими кредиторами у справі про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод"; жодних доказів того, що на момент укладення оспорюваного правочину ПАТ "Банк "Національні інвестиції" бажало чи передбачало настання в майбутньому процедури банкрутства боржника, і саме з метою контролю за нею уклало відповідний договір, позивачем не надано. А твердження позивача про те, що внаслідок визнання судом кредиторських вимог ТОВ "Фінансгарант", які ґрунтуються на оспорюваному договорі, та отримання ним в процедурі банкрутства частини коштів від продажу включеного до ліквідаційної маси майна буде порушено майнові права інших кредиторів, на думку відповідача-3, суперечать положенням законодавства щодо рівності прав кредиторів однієї черги. Щодо посилань позивача на невідплатність договору про встановлення солідарного обов'язку, то обов'язкова оплатність такого виду договору законодавством не передбачена, тому, як вважає ТОВ "Фінансгарант", відсутність умови про оплату не може бути підставою для визнання договору недійсним. Крім цього, відповідач-3 наголошує, що та обставина, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" звернулося до суду із заявою з грошовими вимогами до ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" в даній справі на підставі Договору про встановлення солідарного обов'язку, свідчить, що банк бажав настання правових наслідків, передбачених таким договором, а саме - сплати боржником заборгованості за кредитним договором, що спростовує твердження позивача про його фіктивність. У зв'язку з чим ТОВ "Фінансгарант" заперечує проти заяви ПАТ "Сбербанк" та просить відмовити в її задоволенні. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги ПАТ "Сбербанк" не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.07.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод". Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка Херсонської області оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 24.07.2015р. Після оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство до суду звернулись конкурсні кредитори, в тому числі ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з грошовими вимоги до боржника на суму 360777887,88 грн. ТОВ "Фінансгарант" звернулося до господарського суду з заявою від 12.01.2016 про заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на його правонаступника ТОВ "Фінансгарант". Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.03.2016р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", визнано вимоги кредиторів до боржника, зокрема, визнано вимоги ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в сумі 1218,00 грн. судового збору перша черга, 12030638,02 грн. - четверта черга, 2926583,79 грн. - шоста черга; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони її правонаступником. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. (з урахуванням ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. про виправлення описки) ухвалу Господарського суду Херсонської області від 10.03.2016р. в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в сумі 1218,00 грн. перша черга, 12030638,02 грн. четверта черга, 2926583,79 грн. шоста черга, а також в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінансгарант" про заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на його правонаступника в особі ТОВ "Фінансгарант" - скасовано; задоволено заяву ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони її правонаступником; замінено ПАТ "Банк "Національні інвестиції" як кредитора у даній справі на правонаступника - ТОВ "Фінансгарант"; визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Фінансгарант" в сумі 360223037,04 грн., з яких 293158328,54 грн. основного боргу та боргу по сплаті процентів - четверта черга задоволення, а 67064708,50 грн. пені - шоста черга задоволення кредиторських вимог. Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. залишено без змін. Як встановлено господарським судом у попередньому засіданні, заяву ПАТ "Банк "Національні інвестиції" про визнання грошових вимог до боржника, крім іншого, було обґрунтовано наявністю заборгованості за Договором від 11.03.2014р., укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011р., укладеним між ТОВ "Контакт-Центр Україна" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції". За умовами зазначеного договору боржник прийняв на себе солідарний обов'язок по всіх зобов'язаннях ТОВ "Контакт-Центр Україна" за вказаним кредитним договором з урахуванням додаткових угод до нього, за яким ТОВ "Контакт-Центр Україна" зобов'язалося повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 5000000 доларів США з процентною ставкою 12,1 % річних та зі строком повернення кредиту до 22.12.2014р. включно. Заборгованість ТОВ "Контакт-Центр Україна" за кредитним договором, яку ПАТ "Банк "Національні інвестиції" заявив до ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на підставі Договору про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011р., становила 150555497,27 грн. Як зазначено господарським судом в ухвалі від 10.03.2016р. (а.с.7-32), за умовами пункту 1.3 спірного договору про встановлення солідарного обов'язку, з моменту його укладання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та позичальник за кредитним договором стають солідарними боржниками та несуть солідарний обов'язок перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених кредитним договором. У розділі 2 Договору про встановлення солідарного обов'язку сторони визначили, що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", як співпозичальник, зобов'язується виконувати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором, у передбачені кредитним договором строки та порядку. При цьому, ПАТ "Банк "Національні інвестиції" надано право пред'явити вимогу про виконання будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором, як повністю так і частково, як до позичальника, так і до співпозичальника, а останній зобов'язаний виконати таку вимогу у визначений кредитним договором строк, не залежно від заперечень позичальника. Кредитор зобов'язаний приймати виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором як повністю, так і частково, як від позичальника, так і від співпозичальника. У випадку прострочення повернення кредиту, сплати процентів та/або порушення будь-яких інших обов'язків за кредитним договором кредитор має право пред'явити позов про стягнення заборгованості в повному обсязі або частково (за власним вибором), як солідарно до позичальника або співпозичальника, так і до будь-кого з них окремо. Крім цього, як встановлено Господарським судом Херсонської області при розгляді у попередньому засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" про заміну кредитора ПАТ "Банк "Національні інвестиції" його процесуальним правонаступником, 17.09.2015р. між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт" було укладено ряд договорів про відступлення права вимоги, в тому числі № 431-11, згідно з яким ТОВ "Фактор-Комфорт" набуло право вимоги до ТОВ "Контакт-Центр Україна" за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011р. В подальшому, 25.12.2015р. ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило право вимоги за вказаним договором ТОВ "Фінансгарант" у повному обсязі. За актами приймання-передачі документації від 25.12.2015р. ТОВ "Фактор-Комфорт" передало, а ТОВ "Фінансгарант" прийняло оригінали кредитних договорів з додатковими угодами, договорів про відступлення права вимоги, укладених між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт", та інші документи кредитних справ, в тому числі що стосується спірного Договору про встановлення солідарного обов'язку. Ухвалою попереднього засідання від 10.03.2016р., крім іншого, було відхилено грошові вимоги ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до боржника, що ґрунтуються на Договорі про встановлення солідарного обов'язку №431-11 від 21.12.2011р. Відхиляючи грошові вимоги банку в цій частині Господарський суд Херсонської області виходив з того, що фактично між сторонами було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поруки, а тому у зв'язку із настанням кінцевого строку повернення кредиту та пред'явленням вимоги до поручителя лише 21.08.2015р. (дата звернення кредитора до суду із заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство), порука в частині стягнення суми кредиту припинилась у зв'язку із закінченням шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. (з урахуванням ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. про виправлення описки), залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017р., ухвалу Господарського суду Херсонської області від 10.03.2016р. в частині результатів розгляду кредиторських вимог ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а також в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінансгарант" про заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на його правонаступника в особі ТОВ "Фінансгарант" - скасовано; задоволено заяву ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони її правонаступником; замінено ПАТ "Банк "Національні інвестиції" як кредитора у даній справі на правонаступника - ТОВ "Фінансгарант"; визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Фінансгарант", в тому числі вимоги, що ґрунтуються на спірному Договорі про встановлення солідарного обов'язку від 21.12.2011р. №431-11. Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, Одеський апеляційний господарський суд у постанові від 24.10.2016р., з яким погодився і Вищий господарський суд України, зазначив, що за приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 174 Господарського кодексу України також встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, на підставі господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. У відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання. Частиною 1 статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що укладені ПАТ "Банк "Національні інвестиції" із боржником договори про покладення солідарного обов'язку дійсно мають елементи договору поруки. Натомість, певні умови сторони узгодили іншим чином, а відтак поширення норм, що безпосередньо регламентують правовідносини поруки у даному випадку має обмежене застосування. Зокрема, зазначеними договорами передбачено, що з моменту укладання договорів ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", який виступає саме як співпозичальник, та безпосередньо конкретний позичальник, визначений умовами кредитних договорів, стають солідарними боржниками за кредитними договорами та несуть солідарний обов'язок перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, які передбачені кредитним договором (пункти 1.3 договорів про встановлення солідарного обов'язку). У випадку прострочення повернення кредиту, сплати відсотків за кредитом та/або порушення будь-яких інших обов'язків за кредитним договором, ПАТ "Банк "Національні інвестиції" має право пред'явити позов про стягнення заборгованості в повному обсязі або частково (на власний розсуд) як солідарно до позичальника і співпозичальника, так і до будь-кого з них окремо (пункти 2.5 договорів про встановлення солідарного обов'язку). Відповідно до п. 3.1 договорів про встановлення солідарного обов'язку, вони вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та діють до повного погашення заборгованості за кредитними договорами. Згідно із п. 3.2 згаданих договорів, їх дія не припиняється в разі припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором в зв'язку зі смертю позичальника, визнання позичальника померлим та з інших підстав, передбачених законодавством, крім виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором жодним чином не можуть впливати на виконання співпозичальником зобов'язань за договором забезпечення (пункти 4.2 договорів про встановлення солідарного обов'язку). До того ж, пунктами 4.3 та 4.4 наведених договорів встановлено, що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" залишається зобов'язаним перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитними договорами не будуть виконані; за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань до співпозичальника застосовуються штрафні санкції, які відповідно до умов кредитних договорів застосовуються до позичальника. Тобто, сторонами договорів про встановлення солідарного обов'язку обумовлено припинення кредитних зобов'язань лише фактом їх повного виконання належним чином, що цілком узгоджується із приписами статті 599 Цивільного кодексу України. Обґрунтовуючи заяву про визнання недійсним Договору від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р., кредитор ПАТ "Сбербанк" зазначив, що спірний договір має бути визнаний недійсним в порядку ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України як такий, що містить ознаки фіктивного, оскільки: - сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали, або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором; - боржник заздалегідь знав, що не зможе виконати умови укладеного договору; - боржник не приступив до реального виконання умов договору. Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків. Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. В частині 7 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В силу ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивним правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним; позивач має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створення юридичних наслідків. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Згідно п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. На це ж вказує і Верховний Суд України у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року №9, а саме, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. В даному випадку матеріали справи не містять доказів наявності умислу сторін спірного договору щодо відсутності наміру створення правових наслідків, обумовлених ним. Так, означеним Договором про встановлення солідарного обов'язку фактично було забезпечено виконання ТОВ "Контакт-Центр Україна" перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції" зобов'язань за кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р. Як зазначено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. та постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2017р., укладені ПАТ "Банк "Національні інвестиції" із боржником договори про покладення солідарного обов'язку мають елементи договору поруки. Натомість, певні умови сторони узгодили іншим чином, а відтак поширення норм, що безпосередньо регламентують правовідносини поруки у даному випадку має обмежене застосування. У зв'язку з чим суд зазначає, що загальні положення про поруку, правовідносини щодо якої регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України та іншими нормами чинного законодавства України, не передбачають особливих вимог щодо укладання договорів поруки, чи заборон до вибору особи поручителя, його пов'язаності з боржником чи кредитором, а містять вимоги тільки до прав та обов'язків поручителя, які наявні у спірному Договорі про становлення солідарного обов'язку та узгоджені його сторонами. Укладаючи спірний договір ПАТ "Банк "Національні інвестиції", на думку суду, мало намір досягти правового результату, передбаченого як спірним договором так і кредитним договором, оскільки з укладенням Договору про встановлення солідарного обов'язку збільшувалися можливості повернення кредиту ТОВ "Контакт-Центр Україна". Крім цього, право та намір на отримання заборгованості за укладеним між сторонами договором було реалізовано ПАТ "Банк "Національні інвестиції" шляхом подання до господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство заяви про визнання грошових вимог до боржника в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в межах провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" з грошовими вимогами до боржника, які ґрунтуються на договорах забезпечення боржником зобов'язань третіх осіб, звернулись також інші кредитори, в тому числі і ПАТ "Сбербанк". Що стосується тверджень заявника про те, що боржник заздалегідь знав, що не зможе виконати умови укладеного договору, то такі твердження позивача ґрунтуються на його особистих припущеннях та спростовуються самим боржником, який зазначає, що показники господарської діяльності ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" станом на момент укладення оспорюваного Договору дозволяли останньому сподіватись, що в разі необхідності товариство принаймні частково (на рівні з іншими співпозичальниками) зможе погашати борг на підставі Договору про встановлення солідарного обов'язку від 21.12.2011р. №431-11. Як слідує з матеріалів справи (баланс та звіт про фінансові результати товариства за 2013 рік - а.с.113-121), відповідно до фінансової звітності товариства за 2013 рік (період, що передував укладенню спірного правочину) загальна варість активів підприємства складала 279 млн. грн., власний капітал - 41 млн. грн., чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 68 млн. грн., валовий прибуток - 6,343 млн. грн. Короткострокові кредити банків (кредити перед ПАТ "Банк "Національні інвестиції") станом на 31.12.2013р. складали лише 11,145 млн. грн. При цьому невиконання боржником у подальшому зобов'язань за Договором про встановлення солідарного обов'язку не є підставою для визнання договору недійсним і не свідчить про те, що сторони при його укладенні не мали наміру створити правові наслідки. Також суд критично ставиться до позиції ПАТ "Сбербанк" відносно того, що внаслідок укладення спірного Договору про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014р. було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутство, у тому числі з метою подальшого ухилення від сплати реальних грошових зобов'язань за допомогою механізмів та пільг процедури банкрутства. Так умови і порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Нормами Закону про банкрутство врегульовано проведення кожної судової процедури банкрутства, порядок розгляду грошових вимог кредиторів, порядок продажу майна боржника, права та обов'язки арбітражного керуючого, який забезпечує здійснення судових процедур, що застосовуються до боржника, тощо. За приписами ч.6 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону. За наведеного суд відхиляє вищевикладені твердження, оскільки заявником не доведено яким саме чином кредитор, вимоги якого ґрунтуються на спірному правочині, має можливість контролювати процедуру банкрутства та сприяти боржнику в ухиленні від задоволення вимог інших кредиторів. Крім цього суд звертає увагу на те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" було порушено в липні 2015 року, тобто більше ніж через рік після укладення оспорюваного правочину. Щодо посилань заявника на невідплатність спірного правочину, то обов'язкова оплатність такого виду договору законодавством не передбачена, тому відсутність умови про оплату не може бути підставою для визнання договору недійсним. Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких ґрунтуються його заперечення проти позову. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях. Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Окремо слід зауважити, що сторони спору є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах. За таких обставин суд констатує, що заявником Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" не доведено притаманності ознак фіктивності діям усіх сторін Договору про встановлення солідарного обов'язку, не доведено, що спірний Договір було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також, що був умисел всіх сторін правочину щодо вчинення його без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним. Разом з цим, при укладенні Договору про встановлення солідарного обов'язку сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність внутрішній волі сторін. Відтак, у визнанні оспорюваного Договору від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р. недійсним, як фіктивного правочину за ст.234 Цивільного кодексу України, суд відмовляє. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви покладається на ПАТ "Сбербанк". Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 20, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 12, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - у х в а л и в: 1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ про визнання недійсним Договору від 11.03.2014р. про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором №431-11 від 21.12.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка та Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції", м.Київ, відмовити. Повний текст ухвали суду оформлено і підписано 22.11.2017р. Суддя М.Б. Сулімовська