Справа № 922/3796/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 _________________________________________________________________________ УХВАЛА "25" червня 2018 р. Справа № 922/3796/16 Господарський суд Харківської області у складі: судді Усатого В.О. розглянувши справу за заявою Споживче товариство "Колос", м. Харків до Споживче товариство "Колос", м. Харків про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Постановою суду від 06.12.2016 р. визнано Споживче товариство "Колос" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Споживчого товариства "Колос" голову ліквідаційної комісії Чикачкова О.В. Оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом здійснено на офіційному веб-сайті України 07.12.2016 р. № 38199. Ухвалою суду від 22.12.2016 р. задоволено заяву ліквідатора про дострокове припинення його обов'язків ліквідатора Споживчого товариства "Колос", призначено ліквідатором СТ "Колос" арбітражного керуючого Кошовського С.В. До суду від ліквідатора надійшла заява (вх. № 10867 від 26.04.18) , в якій ліквідатор просить суд стягнути з ПАТ "Сумиобленерго" на користь боржника дебіторську заборгованість в розмірі 112134,40 грн., яку суд призначив до розгляду на 26.02.2018 р., залучив до участі у розгляді даної заяви ПАТ "Сумиобленерго", оскільки прийняте по заяві рішення може вплинути на його права та обов'язки, зобов"язав ПАТ "Сумиобленерго" надати відзив з його правовим та документальним обґрунтуванням, а також задовольнив клопотання ліквідатора про витребування доказів та витребувати у ПАТ "Сумиобленерго" копії всіх договорів, укладених між ПАТ "Сумиобленерго" та СТ «Колос», у тому числі договір від 12.06.2007 №19-07/Т, а також всіх додаткових угод, додатків, специфікацій, тощо, первинні документи щодо правовідносин між СТ «Колос» та ПАТ "Сумиобленерго", у тому числі акти наданих послуг, акти виконаних робіт за весь період співробітництва, а також інші документи, які стосуються правовідносин між сторонами. До суду від ПАТ "Сумиобленерго" надійшла заява про відвід судді Усатого В.О. Розглянувши заяву ПАТ "Сумиобленерго" про відвід судді Усатого В.О., суд зазначає наступне. Розглянувши заяву про відвід судді, суд зазначає наступне. В пункті 6 ч.1 с.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Так, обставинами, які викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді можуть бути також незаконні дії судді під час розгляду справи, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівне ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді, тощо. Проте для того, щоб дані обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними сторонами справи. Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Згідно ч.2-3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до частин 7 та 8 ст.38 ГПК України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. В обґрунтування своєї заяви, ПАТ "Сумиобленерго" зазначає, що ПАТ "Сумиобленерго" не має жодних відношень з ліквідатором Кошовським С.В., що позов ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, та взагалі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що суд безпідставно залучив ПАТ "Сумиобленерго" до розгляду заяви, а також, що судом прийнято заяву без оплати судового збору. Дійсно, до суду від ліквідатора надійшла заява (вх. № 10867 від 26.04.18) , в якій ліквідатор просить суд стягнути з ПАТ "Сумиобленерго" на користь боржника дебіторську заборгованість в розмірі 112134,40 грн., яка була призначена до розгляду даної заяви ПАТ "Сумиобленерго", оскільки прийняте по заяві рішення може вплинути на його права та обов'язки, За приписами частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Згідно з ч. 9 ст.20 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи, передбачені п.8 та9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються судом за місцезнаходженням боржника. Разом з цим ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. У даному випадку предметом судового розгляду є спір про стягнення 112134,40 грн. дебіторської заборгованості боржника, яка у випадку її стягнення з ПАТ "Сумиобленерго", буде включена до ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів. Отже, даний спір стосується питання щодо формування активу боржника, а тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство Споживчого товариства "Колос". Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14. За таких обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду України суд зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство. Щодо залучення до участі у розгляді заяви ліквідатора ПАТ "Сумиобленерго", то суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що сторонами у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю. Таким чином, учасниками справи про банкрутство можуть бути особи, якщо вони матимуть процесуальний статус учасника провадження у справі про банкрутство. Оскільки прийняте за результатами розгляду заяви ліквідатора про стягнення з ПАТ "Сумиобленерго" дебіторської заборгованості рішення безпосередньо стосується прав та обов'язків ПАТ "Сумиобленерго", тобто судом буде розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду заяви та прийняття рішення судом є ПАТ "Сумиобленерго", судом залучено до участі у розгляд даної заяви саме ПАТ "Сумиобленерго", тому прийняте за результатами розгляду цієї заяви рішення не порушить ні матеріальних ні процесуальних їх прав, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Щодо подання заяви про стягнення дебіторської заборгованості саме ліквідатором Кошовським С.В., який на думку ПАТ "Сумиобленерго" не має ніякого до нього відношення, суд повідомляє, що відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Відповідно до ст. 41 Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, в тому числі, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; тощо. Таким чином, виходячи з наведених норм Закону, подання заяви про стягнення дебіторської заборгованості є повноваженням саме ліквідатора. Щодо несплати ліквідатором судового збору за подання заяви, суд пояснює, що підпунктами 8-10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення справи про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною. Оскільки Законом не визначено ставки судового збору за подання заяви ліквідатором про стягнення дебіторської заборгованості, враховуючи відсутність правових підстав для повернення цієї заяви ліквідатору та приймаючи до уваги майновий характер цього спору, суд зобов"язав ліквідатора надати суду докази сплати судового збору. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, суд вважає недоведеними заявлені ПАТ "Сумиобленерго" припущення щодо необ"єктивності судді Усатого В.О., у зв"язку з чим вважає заявлений відвід необгрунтованим. Керуючись ст. 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: Вважати заявлений ПАТ "Сумиобленерго" відвід судді Усатому В.О. необґрунтованим. Передати заяву ПАТ "Сумиобленерго" про відвід судді Усатого В.О. іншому складу суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Усатий В.О.