Справа № 5021/1783/12

УХВАЛА 12 жовтня 2018 року м. Київ Справа № 5021/1783/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Верчака Олега Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12 у задоволенні заяви №38870/10/18-19-10 від 23.08.2016 Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області) про визнання кредиторських вимог у сумі 167310,00 грн (вх.№2309) - відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі №5021/1783/12 відмовлено ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12. 06.08.2018 Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі №5021/1783/12, у якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та застосувати до ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу у сумі 17 620, 00 грн. Відповідно протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.10.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г. - передано вказану касаційну скаргу. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК України) у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) , а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2017 ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (вх.№1411 С/2), в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12 та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ДПІ у м.Сумах ГУДФС у Сумській області у сумі 167310 грн і включити їх до реєстру вимог кредиторів банкрута ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс". Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі №5021/1783/12 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено до розгляду на 18.05.2017 та зобов'язано скаржника надати докази наявності у ОСОБА_7, який підписав апеляційну скаргу, відповідних повноважень, а саме: належним чином засвідчену копію наказу від 27.03.2017 №958, згідно з яким ОСОБА_7 призначено в.о. начальника ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, а також докази наявності повноважень у в.о. начальника ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_8, який підписав зазначений наказ. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 залишено без розгляду апеляційну скаргу (вх.№1411С/2) ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12 на підставі пункту 5 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з ненаданням суду витребуваних доказів та неявкою представника скаржника у судове засідання. Вказана ухвала не оскаржена у встановленому законом порядку, а отже набрала законної сили. ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області вдруге звернулась з апеляційною скаргою (вх.№1919 С/2), яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.06.2017 повернута на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. 03.07.2017 ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області втретє звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№7959С/2) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12 Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі №5021/1783/12 апеляційну скаргу (вх.№7959 С/2) повернуто заявникові на підставі пункту 3 ст. 97 ГПК України. 04.09.2017 ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області вчетверте звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№3325С/2 від 30.10.2017) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 повернуто апеляційну скаргу (вх.№3325С/2) ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12 на підставі пункту 3 ст. 97 ГПК України, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. У вказаній ухвалі, надаючи оцінку доводам апелянта про те, що чинне законодавство не передбачає повторну сплату судового збору за розгляд судом однієї і тієї ж апеляційної скарги, суд роз'яснив, що апеляційна скарга від 12.04.2017 №7251/10/18-19-10 (вх.№1411С/2) знаходиться у матеріалах справи, не поверталась заявникові, і не мала бути повернута, оскільки за нею судом апеляційної інстанції 18.05.2017 винесено судове рішення, чинним законодавством не передбачено жодних законних підстав для повернення суми сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги від 12.04.2017 №7251/10/18-19-10 (вх.№1411С/2), яка залишена без розгляду у зв'язку з ненаданням суду витребуваних доказів та неявкою представника скаржника у судове засідання, тобто з вини апелянта - тому платіжне доручення від 12.04.2017 №356 у сумі 3031,60 грн. не може бути належним доказом сплати судового збору за подання апеляційних скарг, які подаються повторно в загальному порядку. У грудні 2017 року ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області вп'яте направила до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№1251С/2), в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12 та прийняти постанову, якою визнати вимоги ДПІ у м.Суми ГУ ДФС у Сумській області у сумі 167 310,00 грн і включити їх до реєстру вимог кредиторів банкрута ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс". До апеляційної скарги на підтвердження сплати судового збору в загальній сумі 4800,00 грн. додано платіжні доручення: №820 від 07.12.2017 на суму 1600,00 грн. та №972 від 26.12.2017 на суму 3200,00 грн. Вказана скарга надійшла до Харківського апеляційного господарського суду 22.06.2018. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що одночасно апелянт звернувся з клопотанням, датованим 22.12.2017 (вх.№4835 від 22.06.2018), про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, у якому у заявник наводить наступні доводи. Копія наказу №3467-о від 27.10.2015 "Про покладання обов'язків на ОСОБА_8." надійшла від ГУ ДФС у Сумській області лише 19.05.2017, тобто після постановлення Харківським апеляційним господарським судом ухвали від 18.05.2017 про залишення апеляційної скарги без розгляду, тому апелянт був позбавлений можливості надати до ХАГС копію відповідного наказу у строки, встановлені судом (до 18.05.2017). Чинне законодавство не передбачає повторну сплату судового збору за розгляд судом однієї і тієї ж апеляційної скарги, поданої однією і тією ж стороною на одне і теж саме рішення суду першої інстанції по одній і тій же справі. Документи, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги (платіжне доручення від 12.04.2017 №356 про сплату судового збору на суму 3031,60 грн) до ДПІ у м.Сумах не повертались, оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі №5021/1783/12 апеляційна скарга залишена без розгляду, а не повернута скаржнику. Відповідно до інформації, яка надана Управлінням Державної казначейської служби України у м.Сумах Сумської області, у період з 26.06.2017 по 07.12.2017 кошти для сплати судового збору арештовані (копії відповідних листів ДКСУ надано заявником), а отже, сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4 800,00 грн. ДПІ у м.Сумах не мала можливості. Також, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що 22.06.2018 від кредитора, ПАТ "Банк Кредит Дніпро", до суду надійшло клопотання (вх.№4829), в якому даний учасник справи зазначає, що подання ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області безпідставних та необґрунтованих скарг у справі №5021/1783/12 без дотримання вимог ГПК України щодо подачі апеляційної скарги, призводять до затягування процедури банкрутства ТОВ "Сумський м`ясопродуктовий комплекс", реалізації заставного майна банкрута, що у свою чергу унеможливлює погашення кредиторських вимог, а дії апелянта спрямовані на фактичне блокування усієї ліквідаційної процедури у справі. Зазначений кредитор просить суд повернути апеляційну скаргу заявнику, застосувати до ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 апеляційну скаргу ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області залишено без руху. У вказаній ухвалі зазначено наступне. Як убачається з матеріалів справи, в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 заявнику апеляційної скарги чітко роз'яснено про помилковість його твердження щодо порядку сплати судового збору звернення з апеляційною скаргою повторно. Заявник у період з 31.07.2017 не скористався своїм правом на оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги у даній справі, а також правом на подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку, натомість у жовтні 2017 року знов звернувся з апеляційною скаргою з аналогічним обґрунтуванням про поновлення строку для подання апеляційної скарги. Отже, подані заявником у 2018 році обґрунтування неможливості сплатити судовий збір у грудні 2017 року, суд вважає необґрунтованими, а інших підстав заявник не наводить. Відтак підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали не можуть бути визнані судом поважними. За таких обставин суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Судом апеляційної інстанції з долученого до матеріалів справи повідомлення відділення зв'язку (т.16, а.с.85) встановлено, що копію ухвали від 27.06.2018 апелянтом отримано 05.07.2018. 12.07.2018, тобто в межах встановленого судом строку, ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області надіслано поштою клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.06.2018. Розглянувши клопотання ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, колегією суддів апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначено наступне. Як вбачається зі змісту відповідного клопотання, окрім підстав для поновлення строку, що були визнані неповажними згідно з ухвалою суду від 27.06.2018, заявник також посилається на відсутність працівників юридичного відділу ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області у період з 05.05.2017 по 04.06.2017 (перебування у відпустках, звільнення з роботи згідно з наказами, копії яких додано до клопотання), у зв'язку з чим апелянт не мав можливості виконати вимогу ХАГС щодо надання доказів наявності повноважень у в.о. начальника ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_8 у строки, встановлені судом, а саме, до 18.05.2017. Разом з тим, заявником не пояснено, яке значення мають вищевказані обставини - враховуючи, що сам апелянт зазначає про те, що копія наказу №3467-о від 27.10.2015 "Про покладання обов'язків на ОСОБА_8." надійшла від ГУ ДФС у Сумській області лише 19.05.2017 - тобто після постановлення Харківським апеляційним господарським судом ухвали від 18.05.2017 про залишення апеляційної скарги без розгляду (однак зазначену обставину, відповідно до ухвали суду від 27.06.2018, не визнано поважною причиною пропуску процесуального строку). Окрім того, одночасне перебування кількох працівників ДПІ у відпустках або їх звільнення належить до питань внутрішньої організації роботи апелянта і не може бути визнано об'єктивною обставиною. Також заявник із посиланням на висновки Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до правосуддя зазначає, що, залишаючи без розгляду та повертаючи ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд порушив пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та позбавив ДПІ у м.Сумах права на захист інтересів держави (в особі органу ДФС) у суді апеляційної інстанції. Стосовно вказаних посилань колегією суддів суду апеляційної інстанції зазначено, що, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено судом в ухвалі від 27.06.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області не скористалася своїм правом на касаційне оскарження ухвал про повернення апеляційної скарги у даній справі, а також правом на подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку, натомість неодноразово подавав апеляційні скарги без урахування роз'яснень щодо порядку сплати судового збору, які надавалися йому судом апеляційної інстанції у відповідних ухвалах про повернення апеляційних скарг. Тому посилання у поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні на неправомірність судових рішень, які не були оскаржені та скасовані в установленому порядку і на теперішній час є чинними - колегія суддів вважає безпідставними. Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Отже, враховуючи, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 апеляційну скаргу ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України у зв'язку з ненаданням суду витребуваних доказів та неявкою представника скаржника у судове засідання - колегія суддів правомірно зазначила, що підстави для повернення судового збору в такому випадку у суду апеляційної інстанції відсутні, а відтак, відсутні і підстави для висновку про те, що апелянт не повинен сплачувати судовий збір при подальших зверненнях до суду з апеляційними скаргами в загальному порядку. Зазначене мало бути відомо ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області як зі змісту норм чинного законодавства (п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір"), так і з неодноразово наданих ухвалами Харківського апеляційного господарського суду роз'яснень. Проте, незважаючи на вказані обставини, ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області продовжувало подавати апеляційні скарги з порушенням вимог закону, фактично діючи поза межами правового поля. Щодо доводів скаржника про відсутність у нього можливості сплатити судовий збір у період з 26.06.2017 по 07.12.2017, оскільки кошти для сплати судового збору були арештовані, судом апеляційної інстанції зазначено, як вбачається з наданих апелянтом копій відповідних листів ДКСУ, зупинення здійснення платежів за платіжними дорученнями ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області було здебільшого пов'язано з виконанням судових рішень в частині стягнення з даного органу витрат зі сплати судового збору у справах, вирішених на користь господарюючих суб'єктів. Тобто недостатність коштів у вказаний період була пов'язана з неефективними діями самого апелянта в ході судових процесів, що призвело до наявності у нього заборгованості та арешту коштів. Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що апелянтом не мотивовано, чому після 07.12.2017 (коли, за його ж твердженням, з'явилася можливість для сплати судового збору), належна сума судового збору в повному обсязі була сплачена не негайно, а лише 26.12.2017 (згідно з платіжним дорученням №972 від 26.12.2017 на суму 3 200,00 грн.). Щодо посилань заявника на право щодо доступу до правосуддя, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначено, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Разом з тим, Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II). У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31). У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata - принцип правової визначеності, остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). У справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву. Враховуючи викладене, апеляційним господарським судом відхилено в оскаржуваному судовому рішенні аргументи заявника про позбавлення його в порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на судовий захист (доступ до суду) - враховуючи, що, як було встановлено вище, суд не обмежував ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області в реалізації її прав як учасника господарського процесу, натомість сам апелянт не вчинив дій, які могли б сприяти ефективному захисту його прав. Крім того, судом апеляційної інстанції також враховано заперечення, надані кредитором у даній справі, ПАТ "Банк Кредит Дніпро", яким зазначено, що подання ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області численних апеляційних скарг без дотримання вимог ГПК України щодо порядку їх подання призводить до затягування процедури банкрутства ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", неможливості реалізації заставного майна банкрута та погашення кредиторських вимог. На думку колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду, відповідні дії апелянта не узгоджуються з принципом юридичної визначеності та призводять до порушення прав інших учасників справи. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Отже, оскільки заявником апеляційної скарги не наведено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які могли б бути визнані судом поважними, а також не надано доказів, які б вказували на наявність непереборних обставин пропуску строку, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.04.2017 у справі №5021/1783/12. Крім того, згідно ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно ч.4 ст. 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Частиною 1 статті 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Частиною 1 статті 133 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Частиною першою статті 135 ГПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що стягнення з відповідної особи штрафу, як заходу процесуального примусу, являється правом, а не обов'язком суду. Враховуючи зазначене, а також відсутність висновку суду апеляційної інстанції щодо визнання чергового звернення ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами учасника справи, суд касаційної інстанції не вбачає, в даному випадку, підстав для зміни оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та застосування до заявника апеляційної скарги заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу. З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що касаційна скарга ПАТ "Банк Кредит Дніпро" є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу є правом, а не обов'язком суду. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі №5021/1783/12 на підставі п. 2 ч.2 ст. 293 ГПК України. Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Суд, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі №5021/1783/12. 2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі №5021/1783/12 разом з доданими до неї матеріалами на 29 -ти аркушах (у тому числі оригіналом платіжного доручення від 03.08.2018 № 2109 на суму 6 882, 0 грн) повернути скаржнику без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.В. Білоус Н.Г. Ткаченко