Справа № 910/22074/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА "13" грудня 2018 р. Справа№ 910/22074/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Отрюха Б.В. Верховця ~А.А. розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.2018 року у справі № 910/22074/15 (суддя Чеберяк П.П.) за заявою Компанії «Вальмонт пропертиз ЛТД» (Valemont properties LTD) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комстрой» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського міста Києва від 03.10.2018 року у справі №910/22074/15, серед іншого, затверджено мирову угоду від 28.08.2018 року, укладену між кредиторами ТОВ «Комстрой» в особі голови комітету кредиторів - Компанії «Амтек Груп ЛТД» та боржником, провадження у справі закрито. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.2018 року в частині затвердження мирової угоди та закриття провадження у даній справі та прийняти нове рішення, яким поновити провадження у справі № 910/22074/15 та направити справу для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Отрюх Б.В. Ухвалою суду від 19.11.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.2018 року у справі № 910/22074/15, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 13.12.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «Комстрой» та Компанії «Амтек Груп ЛТД» надійшли відзиви на апеляційну скаргу. В судовому засіданні 13.12.2018 року головуючим суддею Остапенком О.М. заявлено самовідвід у справі № 910/22074/15, який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної справи, зокрема через те, що близька особа головуючого судді у справі ОСОБА_1 є працівником юридичного відділу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», тобто учасника у даній справі про банкрутство ТОВ «Комстрой», що у відповідності до рішення Ради суддів України від 04.11.2016 року № 75 створює конфлікт інтересів. Представник ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не вбачає підстав для відводу судді та вважає за можливе подальше слухання справи суддею Остапенком О.М. Представники АО «Вячеслав Лич та партнери» та Компанії «Амтек Груп ЛТД» з приводу заявленого самовідводу поклались на розсуд суду. Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні подану заяву про самовідвід судді Остапенка О.М., заслухавши позиції представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII). Колегія суддів керується частиною 1 статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Кожен суддя колегії об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя. В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи. Стаття 38 ГПК України передбачає, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Разом з тим, згідно абзацу 2 п.1.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ. У ГПК України не наведено вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. До таких обставин може бути віднесено перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі. З огляду на оціночний характер цього поняття суд, розглядаючи заяву про відвід, повинен виходити з мотивів заяви про відвід і наявності доказів того, що такі стосунки можуть свідчити про упереджене ставлення судді щодо результату розгляду справи. Відповідно до рішення Ради суддів України від 04.11.2016 року № 75 наявність у судді близьких осіб, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, які є учасниками судових проваджень, що знаходяться у провадженні судді створює конфлікт інтересів і вирішується шляхом самовідводу або повідомлення про його наявність та відводу. Як вбачається із заяви, близька особа головуючого судді у справі ОСОБА_1 є працівником юридичного відділу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», тобто учасника у даній справі про банкрутство ТОВ «Комстрой». Наведене, на думку головуючого, свідчить про можливий конфлікт інтересів, що є підставою для його самовідводу. Разом з тим, на переконання більшості членів колегії суддів, вказана особа не може впливати на формування позиції ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та вирішувати питання, які мають значення для справи, оскільки не займає будь-яких керівних посад на підприємстві, тобто факт роботи близької особи судді у структурному підрозділі учасника провадження у справі не має значення для розгляду даним суддею справи за участю такого учасника. Відтак наведені в заяві обставини не можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів та не є беззаперечною підставою для відводу судді у розумінні ГПК України. При цьому, судом також враховано, що головуючим суддею Остапенком О.М. на виконання вищезгаданого рішення Ради суддів України від 04.11.2016 року № 75 повідомлено сторін про можливий конфлікт інтересів, в свою чергу від учасників провадження у справі відводів заявлено не було. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви головуючого судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі у справі №910/22074/15 та вважає за можливе подальше слухання справи суддею Остапенком О.М. Керуючись ст.ст. 35-40, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: 1. У задоволенні заяви головуючого судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі № 910/22074/15 відмовити. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.В. Отрюх А.А. ~Верховець