Справа № 922/3796/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" березня 2019 р. Справа № 922/3796/16 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В. , суддя Шевель О.В.; за участі секретаря судового засідання Крупи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, м.Харків (вх.№51Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2018 (суддя Усатий В.О, повний текст складено та підписано 17.12.2018) у справі №922/3796/16 за заявою Споживчого товариства "Колос", м. Харків, про банкрутство, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2018 у справі №922/3796/16 клопотання ТОВ "Техноком" (вх.№38465 від 21.11.2017) про ухвалення по кожній вимозі часткового рішення та продовження провадження у частині невирішених вимог задоволено. Задоволено заяву ТОВ "Техноком" (вх.№38465 від 21.11.2017) у частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, та застосування наслідків недійсності правочину. Задоволено заяву ліквідатора Споживчого товариства "Колос" ОСОБА_2 (вх.№40808 від 06.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 02.06.2015 №ВІА999889, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім'я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3) щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12, та зобов'язання ОСОБА_1 повернути СТ "Колос" вказаний автомобіль. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 02.06.2015 №ВІА999889, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім'я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3) щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12. Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення становища сторін у початковий стан, а саме: ухвалено повернути у власність Споживчого товариства "Колос" (код ЄДРПОУ 30236600) транспортний засіб Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12, шляхом передачі ліквідатору Споживчого товариства "Колос" ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_4). Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції мотивував її тим, що при вчиненні спірного правочину порушено вимоги щодо укладення договору (ст.627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.179,180 Господарського кодексу України), відсутні докази сплати покупцем коштів за придбане майно, наслідком чого стало фактичне недоотримання коштів кредиторів, що є безумовним порушенням їх прав та майнових інтересів, зміст правочинів не відповідає загальним вимогам чинного законодавства щодо чинності правочинів (частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України). За наявності підстав для визнання правочину недійсним суд застосував наслідки недійсності правочину (реституції). ОСОБА_1, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, звернулась до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2018 у справі №922/3796/16 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Техноком" (вх.№38465 від 21.11.2017) щодо визнання недійсним правочину щодо автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 та застосування наслідків недійсності правочину, а також заяви ліквідатора СТ "Колос" ОСОБА_2 (вх.№40808 від 06.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 02.06.2015 №ВІА999889, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім'я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3) щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12, та зобов'язання ОСОБА_1 повернути СТ "Колос" вказаний автомобіль; визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення становища сторін у початковий стан, а саме, повернення у власність СТ "Колос" транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12, шляхом передачі ліквідатору Споживчого товариства "Колос" ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що визнана судом першої інстанції обставина щодо укладення спірного правочину від імені товариства без достатнього обсягу повноважень та цивільної дієздатності, за відсутності відповідного рішення загальних зборів засновників товариства, на думку апелянта, є недоведеною, оскільки у генерального директора споживчого товариства «Колос» ОСОБА_3 були відповідні повноваження на відчуження основних засобів виробництва СТ «Колос», у переліку яких був також автомобіль, який зараз належить на праві приватної власності ОСОБА_1, надані йому шляхом прийняття рішення учасниками загальних зборів засновників СТ «Колос» у червні 2015 року. Наявність згоди засновників на укладення оскаржуваної угоди, як стверджує апелянт, підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які нотаріально посвідчені. У порушення норм частин 3, 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі суду не досліджені докази, надані ОСОБА_1, щодо наявності у керівника СТ «Колос» повноважень на вчинення правочину, а саме: заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Також апелянт зазначає, що свідок ОСОБА_5 не мав можливості надати суду протокол загальних зборів, оскільки наразі він знаходиться у ліквідатора СТ «Колос». У порушення норм пунктів 3, 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не досліджені докази, надані ОСОБА_1, щодо сплати грошових коштів на автомобіль, а саме: квитанція до прибуткового касового ордеру та заява свідка ОСОБА_3 Як стверджує апелянт, суд не навів підстав, передбачених частиною 1 ст.20 Закону про банкрутство, для визнання недійсним спірного правочину. Крім того, апелянт вважає, що добросовісний відповідач не несе відповідальності за податкові недоліки у бухгалтерському обліку підприємства, оскільки відповідач не повинен бути позбавлений права власності на належний їй автомобіль через податкові недоліки. На думку апелянта, суд першої інстанції встановив відчуження спірного транспортного засобу за заниженою ціною за недоведених обставин. Апелянт стверджує, що сторонами дотримані усі істотні умови договору, сплачена обумовлена сума, у директора СТ «Колос» були повноваження, надані йому рішенням загальних зборів учасників товариства на відчуження спірного транспортного засобу. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1. Повідомлено учасників справи про призначення справи №922/3796/16 до розгляду на 21.02.2019 о 10:45 год. 18.01.2019 від ліквідатора боржника надійшов відзив (вх.№567) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що прибутковий касовий ордер не може вважатись належним та допустим доказом здійснення розрахункової операції з купівлі спірного транспортного засобу. Спірний автомобіль реалізовано за 5000,00 грн, ринкова вартість аналогічних автомобілів є істотно більшою, отже, вартість транспортного засобу значно занижена та не покриває навіть вартості його запчастин та металу. Безоплатне відчуження майна товариства суперечить основній меті діяльності СТ «Колос» та позбавлене будь-якого економічного сенсу для членів товариства. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області - без змін. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 у зв'язку з надходженням заяви (вх.№553) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" про повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у даній справі та відпусткою судді Бородіної Л.І. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №922/3796/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Тарасової І.В., судді Шевель О.В. Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 14.03.2019 о 12:15 год. У судовому засіданні 14.03.2019 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Представник ТОВ «Техноком» та ліквідатор проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають її безпідставною та необґрунтованою. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники у справі про банкрутство не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого. Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Споживче товариство "Колос" на підставі ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 визнано Споживче товариство "Колос" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Споживчого товариства "Колос" голову ліквідаційної комісії ОСОБА_6 Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016 задоволено заяву ліквідатора про дострокове припинення його обов'язків, призначено ліквідатором СТ "Колос" арбітражного керуючого ОСОБА_2 Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2017 зобов'язано РСЦ в Харківській області МВС України надати відомості про транспортні засоби, що коли-небудь були зареєстровані за СТ "Колос", належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких відбувалось їх відчуження, відомості про теперішніх власників зазначених транспортних засобів. 21.11.2017 кредитор - ТОВ "Техноком", звернувся до господарського суду Харківської області із заявою (вх.№38465 від 21.11.2017) про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна банкрута, а саме:- автомобіля CHEVROLET EPICA, 2007 року випуску, чорний, номер двигуна Х20D1068842K, номер кузова НОМЕР_5;- автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2;- автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року випуску, коричневий, номер двигуна НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_7;- автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_9;- автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350 CDI, 2011 року випуску, сірий, номер двигуна НОМЕР_10, номер кузова НОМЕР_11. Також 06.12.2017 ліквідатор СТ "Колос" ОСОБА_2 надійшла заява (вх.№40808 від 06.12.2017), в якій ліквідатор просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 02.06.2015 №ВІА999889, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім'я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3) щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12, та зобов'язати ОСОБА_1 повернути СТ "Колос" вказаний автомобіль. Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 залучено до участі у розгляді заяви ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.35-37, том 6). Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 об'єднано розгляд заяв ліквідатора (вх.№40808 від 06.12.2017) (MITSUBISHI PAJERO WAGON) із заявою ТОВ "Техноком" (вх.№38465 від 21.11.2017) та призначено їх до розгляду на 31.01.2018 (а.с.111-112, том 6). Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 задоволено клопотання ТОВ "ТЕХНОКОМ" про витребування документів. Витребувано у наступних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМАК АВТОЕКСПЕРТ" (м.Харків, вул.Червономаяцька,16); Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕТРЕЛ" (АДРЕСА_1); Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОНСАЛТІНГ УКРАЇНА" (м. Харків, вул. Маліновська, 7, оф. 31); Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОВАЙДЕР" (м. Київ, вул. Ярославська, 11В, оф. 104А); Торговельної фірми "АВТОЛЮБИТЕЛЬ" (м. Харків, вул. Острогожського, 7) засвідчені копії усіх документів (включаючи довідки-рахунки, договори та інші документи), якими оформлювалося відчуження Споживчим товариством „КОЛОС" (код ЄДРПОУ 30236600) наступного рухомого майна: - автомобіль CHEVROLET ЕРІСА 2007 року випуску, чорний, № двигуна НОМЕР_13, № кузова НОМЕР_5; - автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску, чорний, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2; - автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску, коричневий, № двигуна НОМЕР_14, № кузова НОМЕР_7; - автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER 2012 року випуску, синій, № двигуна 0612251306DT, № кузова НОМЕР_9; - автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 2011 року випуску, сірий, № двигуна НОМЕР_10, № кузова НОМЕР_11, які надати суду у строк до 20.01.2018 (а.с.27-30, том 6). Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 клопотання ТОВ "ТЕХНОКОМ" (вх.№38465 від 21.11.2017) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів задоволено. Заборонено ОСОБА_1 відчужувати транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12. Зобов'язано Регіональний сервісний центр у Харківській області МВС України та Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП у Харківській області внести до усіх відповідних баз даних відомості про заборону відчуження транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12. Копію ухвали направлено ОСОБА_1, Регіональному сервісному центру в Харківській області МВС України, Управлінню інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП у Харківській області для виконання, ТОВ "Техноком", ліквідатору. Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.01.2018, зокрема, залучено до розгляду заяви ОСОБА_4 у якості свідка. Зобов'язано надати протокол загальних зборів засновників СТ «Колос» та відповідне рішення про надання повноважень керівнику ОСОБА_3 на відчуження автотранспортних засобів (а.с.119-126, том 6а). 12.12.2018 господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу. Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 09.07.2011 СТ "Колос" придбано транспортний засіб Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12. 16.06.2015 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника - ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку №ВІА999889 від 02.06.2015, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна". З листа РСЦ у Харківській області МВС України від 09.10.2017 №31/20-4370 убачається, що документи, на підставі яких відбувалося відчуження транспортних засобів, зберігаються у торговельних організаціях: ТОВ "Примак Автоексперт"; ТОВ "Діметрел", ТОВ "Автоконсалтінг Україна"; ТОВ "Автопровайдер"; Торговельна фірма "Автолюбитель". Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 господарський суд витребував засвідчені копії усіх документів (включаючи довідки-рахунки, договори та інші документи), якими оформлювалося відчуження Споживчим товариством №Колос» відповідних транспортних засобів, у тому числі і автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_12. Щодо відчуження автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon у матеріалах справи наявні такі документи: заява від 02.06.2015 №64993673, заява від 02.06.2015 №5826, довідка-рахунок №ВІА999889 від 02.06.2015, квитанція до прибуткового касового ордера №21 від 02.06.2015 (а.с.125-127, том 6, а.с.48, том 6б). Відповідно до частини 5 ст.656 Цивільного кодексу України особливості купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом. Особливості купівлі-продажу транспортного засобу передбачені Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200 (порядок), яким визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо - будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, зокрема, є довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Таким чином, довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця, та фактично є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідно до частини 1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою довідка-рахунок є наслідком ряду дій власника (продавця), дилера та покупця, які спрямовані на набуття останнім права власності, виступає правовстановлюючим документом та, відповідно, є правочином. Довідка-рахунок є правовстановлюючим документом на транспортний засіб та за своєю суттю є договором купівлі-продажу. Довідка-рахунок - це документ, який виконує функції договору купівлі-продажу автотранспортного засобу, згідно з якою власник автомобіля зобов'язується передати права на володіння транспортним засобом покупцеві, а той, у свою чергу, повинен сплатити власнику заздалегідь узгоджену суму і вступити в права власності. Довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу. З довідки-рахунку від 02.06.2015 серії ВІА №999889 убачається, що 02.06.2015 на користь ОСОБА_1 відчужено транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO WAGON, № кузова НОМЕР_2, за ціною п'ять тисяч гривень (а.с.127, том 6). Згідно із пунктом 14 Порядку усі графи довідки-рахунка, акта приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою суб'єкта господарювання та скріплюються круглою печаткою. Відповідно до пункту 31 Порядку розрахунки за продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, проводяться в готівковій та/або безготівковій формі. Споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на суму здійсненої операції, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери. У довідці-рахунку від 02.06.2015 серії ВІА №999889 у графі "грошові кошти, одержані касою торгівельною організацією" не зазначено суму грошових коштів та підписи бухгалтера і касира про отримання коштів. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що відчуження транспортного засобу відбулося на оплатній основі, натомість у порушення норм пунктів 3, 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не досліджені докази, надані ОСОБА_1 щодо сплати грошових коштів на автомобіль, а саме: квитанція до прибуткового касового ордеру та заява свідка ОСОБА_3 Матеріали справи містять копію квитанцію до прибуткового касового ордера №21 від 02.06.2015, в якій у графі «прийнято» зазначено: ОСОБА_1, у графі «підстава» - протокол, довідка -рахунок, у графі «сума» п'ять тисяч грн (а.с.48, том 6б). Надаючи оцінку вказаному доказу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст.3 Закону України «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування. Отже, у разі здійснення розрахунку за транспортний засіб у готівковій формі СТ «Колос» у відповідності до вимог Закону зобов'язано проводити відповідну операцію відповідно до порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Квитанція до прибуткового касового ордера №21 від 02.06.2015 не є розрахунковим документом встановленої форми, що підтверджує проведену операцію, оскільки проведення готівкового розрахунку в іншому порядку суперечить вимогам Закону. Також не може бути доказом проведення готівкової операції нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3, в якій він підтверджує, що грошові кошти були сплачені покупцями готівковим шляхом відповідно до касової дисципліни на підставі довідок-рахунків, які надавались торгівельними біржами. На підтвердження оплати коштів за автомобілі покупцям надавалися квитанції до прибуткових касових ордерів». Щодо доводів апелянта про те, що зазначеним доказам судом першої інстанції не надано оцінки колегія суддів зазначає таке. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, який зазначав, що, хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія А, №303-А, параграф 29). Отже, матеріали справи не містять належно оформленого згідно з чинним законодавством розрахункового документу, що підтверджує факт оплати ОСОБА_1 вартості транспортного засобу. У листі Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 06.01.2017 №4/АК/20-30-08-03 міститься перелік усіх розрахункових рахунків СТ "Колос", що коли-небудь були відкриті у банківських установах. З банківських виписок боржника убачається, що з моменту укладання правочину та на даний час грошові кошти у рахунок реалізації автомобіля на банківські рахунки СТ "Колос" не надходили. Станом на момент укладення спірного правочину СТ "Колос" мало статус платника ПДВ. З огляду на положення ст.201-203 Податкового кодексу України платник ПДВ зобов'язаний щомісяця подавати до контролюючого органу податкові декларації та накладні, в яких відображаються господарські операції, здійснені протягом місяця. Листом ГУДФС у Харківській області від 22.12.2017 №29151/10/20-40-12-13-26 надано реєстр податкових накладних СТ "Колос" згідно з даними єдиного реєстру податкових накладних за період: лютий та червень 2015 року. З відомостей у розділі «податкові зобов'язання 01.06.2015-30.06.2015 року» убачається, що СТ "Колос" відображено операцію з реалізації транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon за ціною 11153,77 гривень (а.с.69, том 6а). Тобто, вартість автомобіля, зазначена у довідці-рахунку (5000,00 грн) та відображена у податковому обліку СТ "Колос" (11153,77 грн), відрізняються. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Виходячи з сукупного аналізу зазначених норм, факт здійснення господарської операції підтверджується виключно первинними документами. Такими первинними документами щодо купівлі-продажу (поставки) товарів, є договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо; щодо надання послуг та виконання робіт - відповідні акти наданих послуг/виконаних робіт тощо; щодо здійснення розрахунків (руху коштів) - платіжні доручення, касові ордери, банківській виписки. Бухгалтерський облік здійснюється виключно на підставі первинних документів, а отже є похідним, та без наявності самих первинних документів не може підтверджувати або спростовувати факт здійснення господарських операцій. Враховуючи те, що питання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу, відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку залежить виключно від самого суб'єкта господарювання та від правильності внесення інформації на підставі первинних документів відповідальною особою підприємства. Відповідно до абзацу 3 частини 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Тобто відсутність відомостей про господарську операцію у внутрішньому бухгалтерському обліку підприємства за умови наявності відповідних первинних документів не спростовує таку операцію і не свідчить про відсутність прав та обов'язків сторін, що з неї витікають. І, навпаки, відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства за умови відсутності відповідних первинних документів не може свідчити про факт здійснення таких господарських операцій, тобто не підтверджує наявність відповідних прав та обов'язків сторін за такими операціями. З огляду на зазначені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з господарським судом, який зазначив про явні суперечності у довідці-рахунку та податковому обліку СТ "Колос", що, з урахуванням інших обставин спірних правовідносин, унеможливлює встановлення дійсних фактичних умов правочину, укладеного між сторонами. Відображення у бухгалтерському обліку СТ "Колос" відомостей про реалізацію транспортного засобу не може свідчити про факт здійснення оплати вартості автомобіля за умови відсутності такої інформації, зафіксованої у відповідних первинних документах (банківських виписках, розрахункових документах тощо). З огляду на положення ст.655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що однією із обов'язкових ознак договору купівлі-продажу є його оплатний характер, господарський суд дійшов правильного висновку, що відчуження транспортного засобу фактично відбулось на безоплатній основі. Відповідно до статуту СТ "Колос" у редакції, яка діяла в момент здійснення правочину, товариство створене у відповідності до Закону України "Про споживчу кооперацію", його метою є поліпшення економічного та соціального стану його членів (а.с.60-71, том 6). Ліквідатор зазначає, що ринкова вартість спірного автомобіля є істотно більшою, ніж п'ять тисяч гривень, така вартість не покриває навіть вартість його запчастин та металу, а реалізація автомобіля за такою ціною свідчить про свідоме зниження його вартості, що суперечить загальній меті СТ «Колос» - отримання прибутку. Апелянт же стверджує, що є добросовісним покупцем спірного автомобіля і зазначає, що транспортний засіб на момент його придбання знаходився у поганому технічному стані, не придатному для використання, що і обумовлюється такою ціною - п'ять тисяч гривень, заявнику довелося робити ремонті роботи приблизно на 250000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта не доведені доказами, у наданих: акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) по ремонту від 18.03.2015 та попередній калькуляції відсутні будь-які відомості про вартість спірного автомобіля, натомість свідчать лише про факт проведення діагностики авто. Отже, відчуження спірного автомобіля за суттєво заниженою вартістю суперечить основній меті діяльності СТ "Колос", позбавлене будь-якого економічного сенсу для членів товариства. Невідповідність правочину статутним цілям товариства є підставою для визнання такого договору недійсним. Відповідно до ст.28 статуту СТ "Колос" до виключної компетенції загальних зборів товариства, окрім іншого, відноситься прийняття рішень про відчуження основних засобів. У свою чергу, до повноважень генерального директора відноситься укладення правочинів щодо відчуження основних засобів виробництва тільки за згодою загальних зборів. Аналогічні положення закріплені у ст.22 статуту СТ "Колос". Для відчуження транспортного засобу обов'язковою є наявність відповідного рішення загальних зборів членів (засновників) товариства. У матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_4 (а.с.74, том 6а), в якій свідок підтверджує, що ним разом з іншими засновниками СТ "Колос" на загальних зборах членів (засновників) СТ "Колос" у червні 2015 року були надані повноваження директору ОСОБА_3 на відчуження транспортних засобів, у тому числі автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon. Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2018 зобов'язано ОСОБА_4 надати протокол загальних зборів засновників СТ "Колос" та відповідне рішення про надання повноваження керівнику ОСОБА_3 на відчуження автотранспортних засобів. Судом першої інстанції створено усі умови для надання доказів, однак матеріали справи не містять ані рішення засновників товариства, ані відповідного протоколу. Апелянт зазначає, що свідок ОСОБА_5 не мав можливості надати суду протокол загальних зборів, оскільки наразі він знаходиться у ліквідатора СТ «Колос». Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами факт неможливості надання протоколу суду та знаходження його у ліквідатора, а саме: не надав докази передачі документів, зокрема, і протоколу зборів, від колишнього директора СТ «Колос» ліквідатору боржника. У свою чергу ліквідатор стверджує, що протокол загальних зборів засновників СТ «Колос» щодо відчуження спірного автомобіля ліквідатору боржника не передавався. Факт наявності протоколу загальних зборів засновників товариства може бути встановлений лише шляхом його огляду колегією суддів. Нотаріально посвідчені свічення ОСОБА_3 про те, що він був генеральним директором СТ «Колос» і йому як керівнику були надані повноваження на відчуження спірного автомобіля на підставі рішення загальних зборів засновників товариства, оформленого протоколом зборів, який підписано головою та секретарем загальних зборів (а.с.52, том 6г), не є доказом, що підтверджує існування відповідного протоколу. Таким чином, керівник СТ "Колос" вчинив правочин від імені товариства, не маючи достатнього обсягу повноважень та цивільної дієздатності для укладення і підписання оскаржуваного договору. Відповідно до частини 1 ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Докази подальшого схвалення оскаржуваного правочину у матеріалах справи відсутні. Відповідно до частини 4 ст.10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Згідно з частиною 1 ст.20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, окрім іншого, з тієї підстави, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Виходячи з аналізу ст.20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені у період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси. Окрім спеціальних підстав визнання правочину недійсним, передбачених ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 203 Цивільного кодексу України також встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За наявності невідповідності правочину вимогам Цивільного та (або) Господарського кодексів України, такий правочин може бути визнаний недійсним у позовному провадженні на підставі норм загального цивільного законодавства. Ліквідатор боржника при виконанні покладених на нього законом обов'язків не обмежений строками, встановленими ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а у разі наявності передбачених законом підстав, не позбавлений права на звернення до суду з позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст.203, 215 Цивільного кодексу України у межах строку позовної давності. З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (№2343-XII) загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 Цивільного кодексу України порядок припинення юридичної особи у процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. З огляду на положення статей 4, 104 Цивільного кодексу України, Закон про банкрутство (№2343-XII) є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Таким чином, при виконанні спірного правочину порушено вимоги щодо оплати покупцем коштів за придбане майно, наслідком чого стало фактичне неотримання коштів кредиторів, що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх, а отже, об'єктивно убачається не відповідність змісту правочинів загальним вимогам чинного законодавства щодо чинності правочинів (частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України). Внаслідок оскаржуваного правочину, укладеного з численними порушеннями положень чинного законодавства, а саме: неоплатність договору та вчинення особою без належних повноважень, СТ "Колос" втратило певний обсяг активу, який повинен був використаний для погашення вимог кредиторів. З метою відновлення та належного формування ліквідаційної маси, для забезпечення інтересів кредиторів та погашення заборгованості СТ "Колос", враховуючи порушення положень чинного законодавства при укладенні оскаржуваного правочину, господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про визнання недійсним спірного правочину. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно зі статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. З огляду на обставини справи, які свідчать про наявність підстав для визнання правочину недійсним, враховуючи зазначені норми чинного законодавства щодо наслідків визнання правочину недійсним, колегія суддів вважає, що господарським суд обґрунтовано застосовано наслідки недійсності правочину (реституції). Судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, винесена ним ухвала є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 12.12.2018 у справі №922/3796/16- без змін. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2018 у справі №922/3796/16 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.03.2019. Головуючий суддя О.А. Пуль Суддя І.В. Тарасова Суддя О.В. Шевель