Справа № 908/2462/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2462/17 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач) суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. при секретарі судового засідання: Дон О.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 (постановлену суддею Черкаським В.І., повний текст складено 29.03.2019) у справі № 908/2462/17 за позовною заявою Акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" про визнання недійсним договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014 поданої в межах справи № 908/2462/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" ВСТАНОВИВ: 1. Короткий зміст позовних вимог. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. 26.12.2018 до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" надійшла позовна заява до відповідачів-1,2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" про визнання недійсним Договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014, укладеного між ТОВ "Енергетичні технології" та ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп". Позовні вимоги вмотивовано тими обставинами, що спірний договір було укладено без згоди позивача, що суперечить умовам Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011, укладеного між ПАТ "Банк "Кредит Дніпро" та ТОВ "Енергетичні технології", та вимогам чинного законодавства України. 2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 у справі № 908/2462/17 заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології", до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" про визнання недійсним договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014 задоволено, визнано недійсним Договір оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп". Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності згоди АТ "Банк Кредит Дніпро", як Іпотекодержателя за Договором іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011, щодо передачі частини предмету іпотеки в оренду відповідачу-1 на підставі договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014, що свідчить про нікчемність вказаного договору в силу ст. 12 Закону України "Про іпотеку". 3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, апелянт просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення (ухвалу) та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. 4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді справи судом встановлено, що майно, яке передано Орендодавцем в іпотеку згідно переліку, відрізняється від того індивідуально визначеного майна, яке є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" як за переліком, так і за оціночною вартістю. Проте, встановивши дійсні обставини справи, судом зроблено безпідставні висновки, які покладено у мотивувальну частину рішення. На думку скаржника, цей позов поданий позивачем лише задля того, щоб за рахунок іншої юридичної особи отримати фінансову вигоду, адже, внесення іпотечного нерухомого майна в реєстр прав на користь позивача не стосується рухомого майна, яке на цей час знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології", оскільки на час укладання договору іпотеки та час внесення обтяжень - цього майна не існувало, що підтверджується переліком майна в Договорі іпотеки, та переліком майна в Реєстрі прав. Також скаржник вважає, що нерухоме майно, на яке звернуто стягнення за рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/1395/16, не є тим рухомим майном, яке за наслідками виконання спірного Договору оренди належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп". Скаржник вважає, що обсяг прав та зобов`язань у відповідача та позивача, що виникли на підставі Договору іпотеки та рішення суду, ніяким чином не змінився та не зміниться через зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп", що виникли на підставі Договору оренди. Рішення суду від 01.03.2017 по справі № 908/1395/16 не містить переліку індивідуально визначеного майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп", а майно, що є наслідком зобов`язань, що утворилися між відповідачами на підставі договору оренди, не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології", тому не може забезпечувати грошові зобов`язання ПАТ "Банк Кредит Дніпро". До того ж майно, яке є предметом Договору іпотеки, оцінено за вартістю- грошовим виміром, який погоджено позивачем та відповідачем ТОВ "Енергетичні технології", натомість майно, що створено ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп" під час дії Договору оренди, також є індивідуально-визначеним та має грошову оцінку, однак жодним чином не стосується зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" перед ПАТ "Банк Кредит Дніпро", адже жодних договорів ані щодо оренди ані тих, що стосуються іпотеки, між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп" не існує. Крім того, скаржник вважає, що за фактичними обставинами відсутні докази того, що позивач є заінтересованою особою. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач, ані на момент укладання Договору, ані на момент його виконання, ані на момент подання позову не є власником майна, переданого за оспорюваним договором, й докази цього відсутні. Отже, судом було підмінено матеріальне визначення власника майна та іпотекодержателя. На думку скаржника, зазначення відсутності згоди позивача на укладання оспорюваного договору, має бути підтверджено певними доказами, а лише твердження позивача не є безапеляційною підставою визнання договору оренди недійсним за умови його відповідності законодавству з інших вимог та вичерпаності на момент подання позову. Окрім цього, задля дотримання принципу захисту прав та інтересів всіх суб`єктів господарювання та принципу ефективності обраного засобу захисту, питання щодо порушення іпотекодавцем будь-яких несуттєвих умов, що не вплинули на обсяг прав Іпотекодержателя, повинно вирішуватися між ним та іпотекодержателем, та наслідки не повинні впливати на зацікавлену сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп", яка правомірно розраховувала на них при укладенні Договору, адже визнання договору недійсним безперечно вплине на обсяг прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп". Також скаржником було подано додаткові пояснення по справі, в яких скаржник зазначив, що рухоме й нерухоме майно, що є предметами спорів між цими трьома господарюючими суб`єктами (позивач, відповідач-1 та відповідач-2), не пересікається між собою та не впливає на коло їх зобов`язань й не порушує їх прав. Крім того, скаржник вважає, що у позивача взагалі відсутні підстави для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами та предметом позову. У судовому засіданні 18.06.2018 судом було з`ясовано, що подані скаржником додаткові пояснення не направлені іншим учасникам справи, представник ПАТ "Банк Кредит Дніпро" з додатковими поясненнями завчасно не був ознайомлений, що, враховуючи приписи ч. 2 ст. 266 ГПК України, є підставою не враховувати ці додаткові пояснення при розгляді апеляційної скарги. Окрім того, враховуючи приписи ч. 1 ст. 266 ГПК України про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, що не було дотримано скаржником, а також враховуючи приписи частини 2 ст. 118 ГПК України, колегія суддів, порадившись на місці, постановила ухвалу про залишення додаткових пояснень ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп", які надійшли до суду 18.06.2019 без розгляду як таких, що подані не в строк для подання апеляційної скарги. 5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Позивач відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу та пояснень його представника у судовому засіданні просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування своєї правової позиції по справі відповідач зазначає, що аналізуючи положення договору іпотеки та додаткових угод до нього, вбачається, що сторони досягли згоди щодо умов договору забезпечення та зобов`язались його виконувати, що узгоджується з положеннями ст. 627 ЦК України (відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості). На іпотечне нерухоме майно в Реєстрі прав на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" з 2011 року - з дати укладення Договору іпотеки, внесено іпотечне обтяження (Інформаційна довідка з РРПНМ знаходиться в матеріалах справи).Тобто, значно раніше ніж дата договору оренди (2014 рік). Також, позивач зазначає, що всупереч положенням законодавства, АТ "Банк Кредит Дніпро" у 2018 році дізнається про укладення у 2014 році між ТОВ "Енергетичні технології" та ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп" Договору оренди №ТД30ГЕТ-161213 від 30.12.2014. При цьому, жодних звернень від Іпотекодавця щодо узгодження можливості передання предмету іпотеки в оренду чи надання дозволу на укладення договору - не було. Крім іншого, фактичне порушення прав Банку зазначеним договором оренди підтверджує залучення Банку 18.12.2018 третьою особою на боці відповідача у справі за позовом ТОВ "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" до ТОВ "Енергетичні технології" про визнання права власності на рухоме майно за договором оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014р., що розглядається в рамках справи про банкрутство ТОВ "Енергетичні технології", 908/2462/17. Позивач також повідомляє, що наразі АТ "Банк Кредит Дніпро" перебуває у процесі реєстрації права власності за собою на іпотечне нерухоме майно, передане в іпотеку на підставі Договору іпотеки №021111-KAB-Z/2 від 02 листопада 2011 року на підставі набувшого законної сили судового рішення. Так, згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017р. у справі 908/1395/16 судом визнано право власності за Банком. 6. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 у справі № 908/2462/17; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.05.2019 о 10:30. Згідно розпорядження керівника апарату суду № 555/19 від 27.05.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Пархоменко Н.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2462/17. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2019 для розгляду справи № 908/2462/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів, Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 у справі № 908/2462/17 до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. У судовому засіданні 28.05.2019 колегія суддів оголосила перерву в судове засідання на 18.06.2019 о 16:00 год. У судовому засіданні 18.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. 7. Встановлені судом обставини справи. 02.11.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (змінено найменування на АТ "Банк Кредит Дніпро") (Іпотекодержатель) та ТОВ "Енергетичні технології" (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2, у п. 1.1 якого зазначено, що згідно до Кредитного договору №021111-КЛВ від 02.11.2011, Іпотекодержатель надав ТОВ "ТД "Енергетичні технології" відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів та погашення заборгованості перед АТ "ТАСкомбанк" з лімітом кредитування у сумі 700 000,00 (сімсот тисяч) доларів США, а саме: перші транші після оформлення забезпечення, зазначеного в п. 4.1.1, п. 4.1.2, п. 4.1.3, п. 4.1.4, п. 4.1.5 Кредитного договору в межах суми 635 000,00 (Шістсот тридцять п`ять тисяч) доларів США; наступні кредити після оформлення в заставу транспортних засобів, зазначених в п. 4.1.6 Кредитного договору, в межах суми 65 000,00 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США, з терміном повного погашення отриманих кредитів на 180 (Сто вісімдесятий) день дії Кредитного договору відповідно до п.п. 1.1 та 3.4.18.4 Кредитного договору, та погашення наступних кредитів, наданих в межах строку дії Кредитного договору, не пізніше "01" листопада 2012 року відповідно до п. 1.1. Кредитного договору. З метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором, Іпотекодавець, як майновий поручитель, надав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, далі за цим договором "Майно" або "Предмет іпотеки", що визначене та описане у п. 1.3. цього Договору іпотеки (п. 1.2 Договору іпотеки). Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: комплекс, операторська- закусочна літ. А, автозаправний блок-пункт літ. З, автозаправний блок-пункт літ. Ж, автозаправний блок-пункт літ. Е, резервний автозаправний блок-пункт літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Будьонного, буд. 20 (п. 1.3. Договору іпотеки). За п. 8.1. Договору іпотеки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного та належного виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором та зобов`язань іподекодавця за цим Договором. Згідно п. 1.4. Договору іпотеки (з урахуванням Договору № 4 від 01.11.2012 про зміну Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011) предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання цього Договору та можуть виникнути у майбутньому. Іпотека за цим договором поширюється і на частину об`єкта предмету іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладання цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Відповідно до п. 1.6 Договору іпотеки, предмет іпотеки не перебуває у будь-якій іншій іпотеці, оренді (суборенді), під забороною відчуження чи під будь-яким іншим обтяженням, крім встановленого в цьому Договорі; до Іпотекодавця не пред`явлені і не будуть пред`явлені майнові позови, пов`язані з вилученням предмету іпотеки. Іпотекодавець зобов`язується не відчужувати, не надавати в оренду (суборенду) предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди Іпотекодержателя на таке відчуження (п. 2.1.3 Договору іпотеки). Пунктом 1.10. Договору (з урахуванням Договору № 4 від 01.11.2012 про зміну Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011) іпотеки встановлено, що з моменту набрання чинності цього Договору, Іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет іпотеки, або іншим чином розпоряджатися ним, тільки за письмовою згодою Іпотекодержателя. Наступні передачі в іпотеку нерухомого майна, вказаного в п. 1.3 цього Договору, в період дії цього Договору та всіх договорів про зміну до нього без письмового дозволу іпотекодержателя забороняються. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.06.2018 № 128572579 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. 02.11.2011 було здійснено запис про заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 11798031), яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Світла, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 201945223101, та яке є предметом спірного Договору оренди, обтяжувач: ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на підставі Договору іпотеки №021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011. 30.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" (Орендар) укладено Договір оренди № ТДЗОГЕТ-161213 (Договір оренди). Відповідно до п. 1.1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Буденного, 20 далі за текстом - "Приміщення", до складу якого входять: - нежитлові приміщення - комплекс: операторська-закусочна (літ. А) (28,4 кв.м), автозаправний блок-пункт (літ. 3) (9,0 кв.м), автозаправний блок-пункт (літ. Ж) (9,0 кв.м), автозаправний блок-пункт (літ. Е) (9,0 кв.м), резервний автозаправний блок-пункт (літ. Д) (6,9 кв.м); - споруди - навіс (літ. Б) (134,2 кв.м), склад (літ. В) (4,0 кв.м), вбиральня (літ. К) (1,8 кв.м), паркан, №№ 1, 6 загальною довжиною 110,8 кв.м; замощення літ I (547 кв.м). Підписанням даного Договору Орендодавець повідомляє Орендаря про те, що предмет оренди - приміщення, зазначене в п. 1.1 Договору передане в забезпечення виконання кредитних зобов`язань третьої особи перед ПАТ "Банк Кредит Дніпро" відповідно до Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011 з наступними змінами та доповненнями (п. 1.4 Договору). Згідно п. 2.5. Договору оренди всі покращення орендованого приміщення, виконані в період всього строку дії цього договору, є власністю орендаря. Пунктом 2.6 Договору оренди визначено, що підписанням цього договору, згідно ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України, орендодавець на весь термін дії договору дає орендарю згоду на фізичну зміну стану приміщення - предмета цього договору. При цьому, право власності на матеріальні цінності, в тому числі, але не виключно, будівельні матеріали та/або техніку та/або обладнання використані орендарем при зміні стану приміщення залишається за орендарем. Також, підписанням договору згідно ч. 1 ст. 778 Цивільного кодексу України, орендодавець на весь термін дії договору надає орендарю згоду на поліпшення приміщення - предмета цього договору. При цьому право власності на матеріальні цінності, в тому числі, але не виключно, будівельні матеріали та/або техніку та/або обладнання використані орендарем при поліпшенні приміщення залишається за орендарем (п. 2.7. Договору оренди). Відповідно до п. 4.4.5. Договору оренди орендар зобов`язаний по закінченню дії цього Договору повернути усі матеріальні цінності в тому числі, але не виключно, будівельні матеріали та/або техніку та/або обладнання, які використані орендарем при зміні та/або покращенні стану приміщення - предмету цього договору. На виконання умов п. 2.1. Договору оренди сторонами складено та підписано акт прийому-передачі приміщення від 30.12.2014, на підставі якого ТОВ "Енергетичні технології" передало ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп" у строкове платне користування приміщення, зазначене в п. 1.1. Договору. Згідно акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 01.12.2017 орендар повернув, а орендодавець прийняв з строкового платного користування приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Буденного, 20, разом з усіма покращеннями та змінами стану предмету оренди (матеріальними цінностями, в тому числі, але не виключно, будівельними матеріалами та/або технікою та/або обладнанням), яке було здійснено орендарем протягом всього строку дії договору № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014, які є власністю орендаря. 8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Предметом даного судового розгляду є вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним Договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014., укладеного між ТОВ "Енергетичні технології" та ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп". Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частини 1, 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права яких були порушені. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Аналіз наведених вище норм закону свідчить про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору її порушені права та/або інтереси будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Судом першої інстанцій встановлено, що позивач в якості доводів про порушення спірним договором оренди його прав та законних інтересів посилається на те, що на час укладення спірного договору була відсутня згода з боку позивача, як іпотекодержателя, на укладання зазначеного вище договору оренди. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Як встановлено вище, 02.11.2011 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Енергетичні технології" був укладений Договір іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2, за умовами якого ТОВ "Енергетичні технології" в іпотеку Банку передане наступне нерухоме майно: комплекс, операторська закусочна літ. А, автозаправний блок-пункт літ. З, автозаправний блок-пункт літ. Ж, автозаправний блок-пункт літ. Е, резервний автозаправний блок-пункт літ. Д, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Будьонного, буд. 20 (п. 1.3. Договору іпотеки). Отже, нерухоме майно: комплекс, операторська-закусочна літ. А, автозаправний блок-пункт літ. З, автозаправний блок-пункт літ. Ж, автозаправний блок-пункт літ. Е, резервний автозаправний блок-пункт літ. Д, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будьонного, буд. 20, яке є предметом оренди за спірним договором оренди, укладеним між сторонами у справі, є одночасно предметом іпотеки за Договором іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011, укладеним між позивачем та ТОВ "Енергетичні технології". Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з пунктом 2.1.3. Договору Іпотеки Іпотекодавець зобов`язується не відчужувати, не надавати в оренду (суборенду) предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди Іпотекодержателя на таке відчуження. У пункті 1.10. Договору іпотеки (з урахуванням Договору № 4 від 01.11.2012 про зміну Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011) сторони передбачили, що з моменту набрання чинності цього Договору Іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет іпотеки, або іншим чином розпоряджатися ним, тільки за письмовою згодою Іпотекодержателя. Наступні передачі в іпотеку нерухомого майна, вказаного в п. 1.3 цього договору, в період дії цього Договору та всіх договорів про зміну до нього без письмового дозволу іпотекодержателя забороняються. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Однак, як встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази надання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" згоди на укладення спірного Договору оренди від 30.12.2014. При цьому, позивач підтверджує обставини ненадання ним згоди на передачу майна, яке є предметом іпотеки, в оренду на підставі спірного Договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014, а відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами цієї обставини. Частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Врахувавши наведене вище та встановивши відсутність в матеріалах справи доказів надання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" згоди на укладення спірного договору оренди, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що договір оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп", є нікчемним в силу прямої вказівки закону, а саме: в силу частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку". За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Місцевий господарський суд, встановивши нікчемність спірного договору та обставини порушення спірним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, правильно задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним спірного Договору оренди № ТДЗОГЕТ-161213 від 30.12.2014 як таку, що є законною, обґрунтованою та доведеною. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника стосовно того, що внесення іпотечного нерухомого майна в Реєстр прав на користь позивача не стосується рухомого майна, яке на цей час знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології", адже на час укладання договору іпотеки та час внесення обтяжень - цього майна не існувало, оскільки згідно п. 1.4. Договору іпотеки (з урахуванням Договору № 4 від 01.11.2012 про зміну Договору іпотеки № 021111-КЛВ-Z/2 від 02.11.2011) предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання цього Договору та можуть виникнути у майбутньому. Іпотека за цим договором поширюється і на частину об`єкта предмету іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладання цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Також, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності доказів, що позивач є заінтересованою особою, з огляду на те, що майно, яке є предметом спірного Договору оренди, на час його укладання вже було передано в іпотеку позивачу. Крім того, з огляду на зазначене вище, решта доводів скаржника, які зазначені в цій постанові, не знайшли свого підтвердження. 9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 у справі № 908/2462/17 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.03.2019 у справі № 908/2462/17 залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 24.06.2019. Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя Т.А. Верхогляд Суддя А.Є. Чередко