Справа № 904/5934/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД У Х В А Л А 15.07.2019 року м. Дніпро Справа № 904/5934/17 Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач) перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Салогуба Юрія Аркадійовича, м. Нікополь на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року у справі № 904/5934/17 (суддя - Єременко А.В., м. Дніпро) за заявою Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області; ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської області; ОСОБА_2 , м. Покров Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Нікополь Дніпропетровської області про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року задоволено клопотання розпорядника майна про визнання ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"та повноваження розпорядника майна ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" арбітражного керуючого Бершадського Сергія Миколайовича. ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців (до 13.02.2018 року). Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бершадського С.М., якого зобов`язано вчинити певні дії. Задоволено клопотання розпорядника майна про затвердження звіту. Затверджено звіт розпорядника майна ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" арбітражного керуючого Бершадського С.М. про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат за результатами процедури розпорядження майном ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" у загальній сумі 24 988,64 грн. Адвокат Салогуб Юрій Аркадійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року, відхилити клопотання розпорядника майна про визнання ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном. Перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного. Як вбачається із змісту апеляційної скарги, скаржник просить поновити строк на подання апеляційної скарги. Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку постанови місцевого господарського суду, адвокат Салогуб Ю.А. зазначив, що законодавець визначив необхідним апеляційний перегляд усіх рішень судів першої інстанції у випадку їх оскарження учасниками провадження та забезпечив механізм такого оскарження правом апеляційного суду поновити строки апеляційного оскарження без будь-яких обмежень пересічними строками. Особа, яка має грошові вимоги до боржника набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. Тому адвокат Салогуб Ю.А. став стороною у справі про банкрутство лише з дати прийняття його заяви з грошовими вимогами до боржника - тобто з 02.07.2019 року, про що постановлено відповідну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 року у даній справі. На думку адвоката Салогуба Ю.А., він з поважних причин пропустив строк подання даної апеляційної скарги, що є підставою для його поновлення. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті). З 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції. Згідно з пунктом 13 статті 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки постанова Господарського суду Дніпропетровської області прийнята 13.09.2017 року, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, то вказана постанова підлягала оскарженню в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Так, статтею 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови, було встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу (частина 1). Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення (частина 2). Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків. Суд може визнати поважними причинами пропуску процесуального строку лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі № 915/1237/14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, станом на дату подання апеляційної скарги не є стороною у даній справі та не була залучена до складу її учасників. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує із наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов`язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог. Стаття 23 Закону про банкрутство встановлює порядок пред`явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують. При цьому, виходячи з положень Господарського процесуального кодексу України та норм статті 1 Закону про банкрутство, правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою господарського суду про визнання поданих вимог кредитора до боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення. Відповідно до наведених норм Закону про банкрутство, у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням (постанова Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі № 24-7/210-05-8241). Адвокат Салогуб Ю.А. в апеляційній скарзі зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 року прийнято заяву адвоката Салогуба Ю.А. з грошовими вимогами до боржника, що свідчить про набуття ним статусу учасника провадження у справі про банкрутство та процесуального права на оскарження постанови у даній справі лише 02.07.2019 року. Разом з тим, скаржником не надано доказів розгляду його заяви судом та визнання його грошових вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення. Верховний Суд в постанові від 03.07.2018 року у справі № 3/9 зробив висновок, що норми статті 261 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з тим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження. Враховуючи викладене, з огляду на те, що скаржник є особою, яка не була залучена до участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом майже двох років з набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, не обґрунтувавши причини порушення строку апеляційного оскарження та звернення зі спливом тривалого часу, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для поновлення цього строку та прийняття до провадження апеляційної скарги. За наведених обставин, колегія суддів визнає зазначені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не поважними. За змістом частин 3, 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху, якщо підстави, вказані у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані апеляційним господарським судом неповажними. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Скаржник має право зазначити інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, підтвердивши їх відповідними доказами. Відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених, статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки. Керуючись статтями 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: Залишити апеляційну скаргу без руху. Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, надати суду протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження. Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відповідно до частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України. Суддя-доповідач І.О. Вечірко