Справа № 5023/7064/11

УХВАЛА 15 серпня 2019 року м. Київ Справа № 5023/7064/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г. учасники справи: ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", боржник - Корпорація "Співдружність Комп", кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" ліквідатор - арбітражний керуючий Мегеря Артур Валерійович розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у складі колегії суддів: Гетьман Р.А. (головуючий), Россолов В.В., Плахов О.В. у справі № 5023/7064/11 за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про банкрутство Корпорації "Співдружність Комп" ВСТАНОВИВ: 14.06.2019, через Східний апеляційний господарський суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТОВ "Українська металургійна компанія") звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 14.06.2019 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/7064/11 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2019. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/7064/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019. З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржником предметом касаційного оскарження визначено ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 про відмову в задоволенні заяви Корпорації "Співдружність Комп" про роз`яснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013. Підпунктом 14 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 110 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Отже, ухвала апеляційного суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня її винесення, а саме до 09.10.2017 включно (з урахуванням положень частини 3 статті 51 ГПК України в редакції до набрання чинності з 15.12.2017 Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017). ТОВ "Українська металургійна компанія" касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 18.09.2017 подано 14.06.2019, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження на 1 рік та 8 місяців. Водночас, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, мотивоване тим, що ТОВ "Українська металургійна компанія" не було учасником справи №5023/7064/11 на момент прийняття оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 18.09.2017 та набуло статусу кредитора у справі №5023/7064/11 після спливу процесуального строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення; 14.06.2019 скаржник вирішив звернутися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою; зазначені обставини скаржник вважає поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження та просить поновити йому процесуальний строк на подання касаційної скарги з таких підстав. Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, при вирішенні питання про можливість поновлення ТОВ "Українська металургійна компанія" строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 застосовуються приписи процесуального закону, чинного на момент звернення скаржника із касаційною скаргою 14.06.2019, тобто ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017. Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. В основі принципу юридичної визначеності лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків". Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010). У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004). Отже, в контексті зазначеного необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 1 рік та 8 місяців, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06). Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 293 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення непереборної сили. Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ "Українська металургійна компанія" та клопотання скаржника про визнання поважними причин пропуску строку на подання касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 та поновлення йому процесуального строку на касаційне оскарження, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що наведені скаржником доводи та обґрунтування не можуть вважатися особливими чи непереборними обставинами, що зумовили пропуск процесуального строку на касаційне оскарження оскаржуваного судового рішення апеляційного суду. Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 статті 13 ГПК України в зазначеній редакції). Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України"). На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 у справі №5023/7064/11 за заявами ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" про заміну кредитора у справі №5023/7064/11 здійснено заміну кредитора ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником - ТОВ "Українська металургійна компанія" та зобов`язано ліквідатора внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів Корпорації "Співдружність Комп". Отже, з 14.05.2019 заявник касаційної скарги - ТОВ "Українська металургійна компанія" набуло статусу кредитора у справі №5023/7064/11 про банкрутство Корпорації "Співдружність Комп" з правом на оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі. Разом з тим, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи в обґрунтування клопотання про поновлення йому процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, так як ПАТ "УкрСиббанк", як визнаний кредитор Корпорації "Співдружність Комп" та включений ухвалою місцевого суду від 05.03.2012 до реєстру вимог кредиторів Корпорації "Співдружність Комп", мало б знати про прийняття судом апеляційної інстанції 18.09.2017 ухвали у справі №5023/7064/11 та могло її оскаржити в межах процесуального строку на касаційне оскарження, а ТОВ "Українська металургійна компанія", діючи обачно при укладенні 27.12.2017 з ПАТ "УкрСиббанк" договорів відступлення права вимоги за договорами забезпечення (застави/іпотеки) майна Корпорації "Співдружність Комп", на підставі яких ухвалою місцевого суду від 14.05.2019 було здійснено процесуальну заміну кредитора ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником - ТОВ "Українська металургійна компанія", не було позбавлено можливості отримати відповідну інформацію з ЄДРЮОФОПГФ щодо правового статусу юридичної особи, права вимоги до якої були набуті ТОВ "Українська металургійна компанія" внаслідок укладення з ПАТ "УкрСиббанк" договорів відступлення права вимоги 27.12.2017, та інформацію з ЄДРСР щодо прийнятих судових рішень у справі №5023/7064/11 про банкрутство Корпорації "Співдружність Комп". Отже, доводи ТОВ "Українська металургійна компанія" про набуття ним статусу кредитора у справі №5023/7064/11 внаслідок правонаступництва кредиторських вимог ПАТ "УкрСиббанк" до Корпорації "Співдружність Комп" після спливу процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 за своїм характером не можуть вважатися особливими чи непереборними обставинами, що зумовили пропуск процесуального строку на касаційне оскарження зазначеної ухвали суду та об`єктивно не свідчать про неможливість правопопередника скаржника - ПАТ "УкрСиббанк" звернутися із касаційною скаргою на оскаржуване судове рішення апеляційного суду в межах процесуального строку на його касаційне оскарження відповідно до статті 110 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). З огляду на пропуск ТОВ "Українська металургійна компанія" строку на касаційне оскарження судового рішення більш як на один рік та недоведення існування виключних обставин, визначених частиною 4 статті 293 ГПК України, ТОВ "Українська металургійна компанія" необхідно відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою від 14.06.2019 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11 на підставі частини 4 статті 293 ГПК України. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду відповідно до ухвал від 19.07.2018 у справі №922/6475/15, від 23.02.2018 у справі №5015/2149/12 та від 06.08.2019 у справі №916/2909/14. На підставі викладеного та керуючись статтею 110 Господарського процесуального кодексу України в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, статтями 2, 3, 11, 13, 119, 234, 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- У Х В А Л И В: 1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11. 2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою від 14.06.2019 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №5023/7064/11. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Л.Й. Катеринчук Судді О.О. Банасько В.Г. Пєсков