Справа № 910/1678/19

УХВАЛА 24 жовтня 2019 року м. Київ Справа № 910/1678/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. учасники справи: ініціюючий кредитор - Головне управління ДФС у місті Києві боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-33" розпорядник майна - арбітражний керуючий Козій Володимир Юрійович розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючий), Верховця А.А., Остапенка О.М. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у складі судді Омельченко Л.В. у справі № 910/1678/19 за заявою Головного управління ДФС у місті Києві про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-33" ВСТАНОВИВ: 07.10.2019 поштовим відправленням Головне управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/1678/19 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1678/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Білоуса В.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги ГУ ДФС у місті Києві, предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 23.09.2019, якою переглянуто ухвалу попереднього засідання суду першої інстанції від 03.06.2019 про розгляд кредиторських вимог ГУ ДФС у місті Києві у справі №910/1678/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-33". Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 становив 1 921 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду у жовтні 2019 року постанову апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 03.06.2019, якою розглядались кредиторські вимоги ГУ ДФС у місті Києві у справі №910/1678/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-33", заявлені у дану справу про банкрутство 25.04.2019 після відкриття провадження у справі про банкрутство №910/1678/19 ухвалою від 27.03.2019, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 7 684 грн. (1 921* 2 * 200%). Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Оскаржуючи в касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.09.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 03.06.2019 у справі №910/1678/19, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, водночас, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою, яке обґрунтовано відсутністю коштів на сплату судового збору на момент подання касаційної скарги у податкового органу, який фінансується з Державного бюджету України, та тривалою процедурою отримання скаржником необхідної суми коштів для сплати судового збору від органів Державного казначейства України. Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання ГУ ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті. Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору. З огляду на викладене, Верховний Суд відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/1678/19. Положеннями статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Отже, надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов`язком заявника касаційної скарги. За змістом абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) вбачається, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/1678/19 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-33" та визнано конкурсним кредитором боржника - ГУ ДФС у місті Києві на суму 2 015 575, 82 грн., як єдиного конкурсного кредитора, який водночас є ініціюючим кредитором у даній справі. Отже, учасниками справи про банкрутство №910/1678/19 є її сторони: боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-33" та ініціюючий (конкурсний) кредитор - ГУ ДФС у місті Києві, а також розпорядник майна Козій В.Ю. Виходячи з положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Однак, ГУ ДФС у місті Києві не надано доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 іншим учасникам справи №910/1678/19 - боржнику та розпоряднику майна Козію В.Ю. Відтак, подана ГУ ДФС у місті Києві касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми. Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на таке, подана ГУ ДФС у місті Києві касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/1678/19 не відповідає вимогам ГПК України щодо її форми, у зв`язку з чим така касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 73, 76, 77, 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1. Відмовити Головному управлінню ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/1678/19. 2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/1678/19 залишити без руху. 3. Надати Головному управлінню ДФС у місті Києві строк на усунення недоліків касаційної скарги до 11 листопада 2019 року. 4. Роз`яснити Головному управлінню ДФС у місті Києві, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук