Справа № 922/3796/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" січня 2020 р. Справа № 922/3796/16 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А. при секретарі судового засідання: Єлфімовій Ю.О. За участю представників сторін: від учасника справи Маслова О.М. (апелянта): адвокат Попельнюх А.О. - ордер серія ЧК №138884 від 13.01.2020; ліквідатор: арбітражний керуючий Кошовський С.В. - посвідчення 923 від 26.06.2013; від третіх осіб: не з`явились; від кредиторів: не з`явились; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Черкаси (вх. 3518 Х/2 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 (суддя Усатий В.О.) за заявою боржника Споживчого товариства "Колос", м. Харків про банкрутство В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 в межах справи №922/3796/16 про банкрутство Споживчого товариства "Колос", окрім іншого, задоволено заяву ТОВ "Техноком" (вх. №38465 від 21.11.2017) в частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; задоволено заяву ліквідатора Споживчого товариства "Колос" Кошовського С.В. (№40809 від 06.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії ВІА №999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім`я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії № ВІА 999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім`я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Техноком" (вх. №38465 від 21.11.2017) в частині щодо визнання недійсним правочину щодо автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та ліквідатора Споживчого товариства "Колос" Кошовського С.В. (№40809 від 06.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 - відмовити у повному обсязі. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне: - судом першої інстанції при розгляді заяв кредитора та ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку порушено правила підсудності, оскільки в межах провадження у справі про банкрутство кредитори або ліквідатор можуть оскаржувати правочини, що були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство; натомість у даному випадку оскаржуваний правочин вчинено 09.06.2015, а боржника - СТ "Колос" визнано банкрутом 06.12.2016, тому даний спір не підлягав розгляду в межах справи про банкрутство, а повинен розглядатись судом в окремому позовному провадженні за правилами цивільного судочинства; - крім того, порушено норми процесуального права, а саме судом не враховано, що учасник даного спору - ОСОБА_1 не отримував від кредитора ТОВ "Техноком" копії заяви про визнання недійсним правочину; також кредитором ТОВ "Техноком" за подання заяви не було сплачено судовий збір, що б мало наслідком залишення судом такої заяви без розгляду; суд прийняв рішення у даній справі за відсутності учасника ОСОБА_1 ; - на думку апелянта помилковим є також висновок місцевого суду про відсутність оплати за придбаний транспортний засіб, адже між ОСОБА_1 та ТОВ "Автоконсалтинг Україна" була укладена біржова угода, на виконання якої він провів всі необхідні платежі, внаслідок чого отримав всі підтверджуючі документи, у тому числі довідку-рахунок, яка є належним підтвердженням здійснення оплати; - апелянт доводить помилковість висновку суду першої інстанції про наявність порушень вимог чинного законодавства при вчиненні оспорюваного правочину та неподання покупцем спірного транспортного засобу повного пакету документів, в тому числі протоколу загальних зборів, при знятті з обліку спірного автомобіля, оскільки ОСОБА_1 , як набувач права власності після отримання всіх наданих ТОВ "Автоконсалтинг Україна" документів, подав їх для проведення реєстрації права власності на своє ім`я та на підтвердження проведення такої реєстрації отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; таким чином ОСОБА_1 були виконані всі вимоги законодавства та отримано підтвердження про відповідність проведених дій таким вимогам, оскільки реєстрація права власності на його ім`я була проведена компетентними державними органами, за можливі помилки яких апелянт не повинен нести відповідальність; - висновки суду про реалізацію автомобіля Land Rover Range Rover, 2012 року за заниженою вартістю від його ринковою ціни, за твердженням скаржника є суперечливими та взаємовиключними, оскільки суд взяв до уваги твердження і про оплатність договору, і твердження про наявність відносин дарування між сторонами правочину; - крім того, як вказує апелянт, оскільки у довідці-рахунку не зазначено про суму грошових коштів, тобто відсутня одна з умов договору, за таких обставин суд повинен був визнавати такий правочин нікчемним; в той час як нікчемний правочин не може бути визнано недійсним; - апелянт вважає, що він, як добросовісний набувач майна, не несе відповідальності за податкові недоліки у бухгалтерському обліку підприємства, та не повинен бути позбавлений права власності на належний йому автомобіль через такі помилки суб`єкта господарювання - боржника у даній справі; - на думку апелянта, суд першої інстанції встановив відчуження спірного транспортного засобу за заниженою ціною за недоведених обставин, оскільки реальна вартість такого транспортного засобу підтверджується матеріалами справи; - скаржник стверджує, що сторонами дотримані усі істотні умови договору, сплачена обумовлена сума, у директора СТ "Колос" були повноваження, надані йому рішенням загальних зборів учасників товариства на відчуження спірного транспортного засобу. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до суду докази доплати судового збору у розмірі 2400,00 грн.; надати до суду докази направлення апеляційної скарги кредиторам Головному управлінню ДПС у Харківській області, ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ", ТОВ "ТЕХНО-ИНВЕСТ" у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16; відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16; встановлено учасникам справи строк до 23.12.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 13.01.2020 о 12:00 год. 18.12.2019 на адресу апеляційного суду від ліквідатора СТ "Колос" - арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшло клопотання про зобов`язання апелянта направити копію апеляційної скарги. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020, у зв`язку із відпусткою судді Геза Т.Д. здійснено повторний розподіл судової справи №922/3796/16 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 клопотання ліквідатора Споживчого товариства "Колос" - арбітражного керуючого Кошовського С.В. про зобов`язання апелянта направити копію апеляційної скарги - залишено без задоволення; крім того, відкладено розгляд справи на 20.01.2020 о 11:30 год. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 16.01.2020 від ліквідатора Споживчого товариства "Колос", арбітражний керуючий Кошовський С.В. заперечував проти доводів та вимог апеляційної, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 без змін. Узагальнено мотивує свою юридичну позицію з посиланням на наступні обставини: - ліквідатор вважає, що даний спір повинен розглядатись господарським судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки у цьому розглядається питання законності правочину, укладення якого призвело до зменшення ліквідаційної маси боржника; при цьому, задоволення вимог заяви ліквідатора буде спрямовано на повернення незаконно вибулого майна банкрута, реалізація якого має на меті задоволення вимог кредиторів; - щодо порушень норм процесуального права ліквідатор вказує: по-перше, оскільки заяву ліквідатора було задоволено у повному обсязі, тому стягнення суми судового збору повинно здійснюватись безпосередньо з ОСОБА_1 ; по-друге, зважаючи на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в господарському суді першої інстанції та приймав участь в судових засіданнях, але не скористався правом на оскарження ухвали про прийняття заяви до розгляду, тому зазначені посилання про порушення судом першої інстанції положень ГПК України не можуть бути прийняті до уваги; - судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин, а посилання апелянта на існування між СТ "Колос", ТОВ "Автоконсалтинг Україна" та ОСОБА_1 правовідносин, які виходять із договору комісії не підтверджено жодними належними та допустимими доказами; - судом першої інстанції було вірно встановлено, що керівник СТ "Колос" вчинив правочин від імені Товариства, не маючи достатнього обсягу повноважень та цивільної дієздатності для укладання та підписання оскаржуваного договору; - ліквідатор також звертає увагу, що протягом 2015 року СТ "Колос" було реалізовано 5 транспортних засобів; при цьому, за жоден із укладених договорів підприємство не отримало грошових коштів в рахунок реалізації автомобілів, що свідчить про системність такої діяльності та єдину спрямованість - зменшення обсягу майна та активів товариства. До початку справи по суті інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до суду. У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 20.01.2020, був присутній представник апелянта - Маслова О.М. , який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви кредитора та ліквідатора щодо визнання недійсним правочину купівлі-продажу від 09.06.2015, оформленого у вигляді довідки-рахунку. Присутній у судовому засіданні 20.01.2020 ліквідатор СТ "Колос" - арбітражний керуючий Кошовський С.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 без змін. Уповноважені представники інших кредиторів та залучених учасників справи у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 20.01.2020 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті. Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта та ліквідатора, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі про банкрутство СТ "Колос" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 боржника - СТ "Колос" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Чикачкова О.В. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2016 ліквідатором СТ "Колос" призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В. В подальшому, до господарського суду першої інстанції від кредитора ТОВ "Техноком" надійшла заява (вх. №38465 від 21.11.2017) про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна банкрута, зокрема: автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_4 DT, номер кузов НОМЕР_2 . Вимоги вказаної заяви обґрунтовані з посиланням на обставини, відповідно до яких СТ "Колос" відчужено відповідний транспортний засіб за ціною, яка явно не відповідає дійсній вартості відповідного майна, внаслідок чого інтересам кредиторів завдано істотної шкоди, адже фактично майно вибуло з ліквідаційної маси боржника безоплатно. Також кредитор вказує, що вчинення такого правочину суперечить основній меті підприємництва. Крім того, до місцевого суду від ліквідатора СТ "Колос" - арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшла заява (вх. №40809 від 06.12.2017), в якій ліквідатор просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії №ВІА999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" на ім`я ОСОБА_1 щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Мотивуючи свою заяву ліквідатор СТ "Колос" - арбітражний керуючий Кошовський С.В. посилається на те, що відчуження транспортного засобу Land Rover Range Rover на користь ОСОБА_1 здійснено з метою зменшення обсягу майна та активів СТ "Колос"; відповідне відчуження відбулось на безоплатній основі; правочин не відповідає статутній меті діяльності товариства4 дії учасників правочину не були направлені на реальне настання правових наслідків; договір купівлі-продажу удаваний та приховує договір дарування автомобіля. Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської 17.10.2019 постановлено оскаржувану ухвалу, якою задоволено заяви кредитора ТОВ "Техноком" та ліквідатора СТ "Колос" - арбітражного керуючого Кошовського С.В. щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії ВІА №999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" на ім`я ОСОБА_1 щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що при вчиненні спірного правочину порушено вимоги щодо укладення договору (ст.ст. 627, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 179,180 ГК України); відсутні докази сплати покупцем коштів за придбане майно, наслідком чого стало фактичне недоотримання коштів кредиторами, що є безумовним порушенням їх прав та майнових інтересів; зміст правочинів не відповідає загальним вимогам чинного законодавства щодо чинності правочинів (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Заслухавши суддю-доповідача та присутніх представника апелянта і ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство). Предметом даного судового розгляду є вимога кредитора ТОВ "Техноком" та ліквідатора СТ "Колос" - арбітражного керуючого Кошовського С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії ВІА №999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" (код 39080110) на ім`я ОСОБА_1 щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора. Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; Разом з тим, згідно приписів ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство загалом і за змістом зазначеної раніше норми ст. 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Згідно з ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень ч. 3 ст. 104 Цивільного кодексу України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Таким чином і з огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110 - 112 Цивільного кодексу України, Закон про банкрутство є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України. Отже, Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину. У зв`язку з наведеним колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в межах справи про банкрутство розглядаються спори про визнання недійсними правочинів, які укладені після порушення справи про банкрутство або протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство і лише за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником розглядаються господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство зазначеного боржника. При цьому, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника. Тому судом першої інстанції при вирішенні питання про прийняття та відкриття провадження за заявою кредитора та ліквідатора про визнання правочину недійсним з підстав порушення загальних вимог цивільного законодавства при його укладенні в межах справи про банкрутство обґрунтовано та правомірно застосовані вказані вище норми матеріального та процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.04.2012 СТ "Колос" придбано транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . 09.06.2015 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника - ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 09.06.2015 серії НОМЕР_5 , виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна". Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2017 зобов`язано РСЦ в Харківській області МВС України надати відомості про транспортні засоби, що коли-небудь були зареєстровані за СТ "Колос", належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких відбувалось їх відчуження, відомості про теперішніх власників зазначених транспортних засобів. З листа РСЦ у Харківській області МВС України від 09.10.2017 №31/20-4370 вбачається, що документи, на підставі яких відбувалося відчуження транспортного засобу, зберігаються у торговельній організації: ТОВ "Автоконсалдінг Україна". Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 витребувано засвідчені копії усіх документів (включаючи довідки-рахунки, договори та інші документи), якими оформлювалося відчуження СТ "Колос" відповідного транспортного засобу, у тому числі автомобіля Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Як свідчить лист ТОВ "Автоконсалтинг Україна" від 10.12.2018 дана торгівельна організація повідомила, що дійсно видавала довідку-рахунок від 09.06.2015 серії ВІА № 999888 , де покупцем виступає ОСОБА_1 Разом з тим, відповідно до правил комісійної торгівлі архів зберігається на протязі трьох років. Тому оскільки термін зберігання закінчився, торгівельна організація не може надати суду копії документів, так як архів було знищено. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2018 задоволено клопотання ліквідатора (вх. №40804 від 06.12.2017) та (вх. № 40806 від 06.12.2017) про витребування доказів, зокрема, повторно витребувано у РСЦ МВС у Харківській області, РСЦ МВС у Черкаській області та у ТОВ "Автоконсалтинг Україна" документи щодо зняття та постановки на облік транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 у зв`язку з його реалізацією. В матеріалах справи міститься лист (№31/20-578 від 12.02.2018) РСЦ у Харківській області МВС України, в якому зазначив, що перереєстрація автомобіля Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 18.06.2015, яка здійснена на підставі довідки-рахунку BIA999888 від 09.06.2015, була проведена 18.06.2015 в ВРЕР №7101 м. Черкаси. Тому для отримання копій вищевказаних документів, необхідно звернутись до РСЦ МВС в Черкаській області. На виконання вказаної ухвали суду від РСЦ МВС у Черкаській області до суду надійшли копії наступних документів щодо автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER (вх. №13053 від 10.05.2018): заява № 65859507 від 12.06.2015; акт технічного огляду ТЗ від 18.06.2015; відомості перевірки з підсистем НАІС ДДАІ МВС України (2 шт.); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ; довідка-рахунок від 09.06.2015 серії ВІА № 999888 ; заява від 18.06.2015; заява від 06.06.2015; квитанція про сплату зборів за проведення реєстрації від 18.06.2015, квитанція №12116 від 06.06.2015; квитанція №2116 від 06.06.2015; заява №69093738 від 28.07.2015; акт технічного огляду ТЗ від 28.07.2015; квитанція №П136060 від 28.07.2015; результати аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної ухвали апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою наступні обставини: правовідносини, які склались між СТ "Колос", ТОВ "Автоконсалтинг України" та ОСОБА_1 регулюються нормами цивільного законодавства, які регламентують інститут комісії; відчуження спірного транспортного засобу відбулося на оплатній основі та, як стверджує апелянт, розрахунки він проводив саме з ТОВ "Автоконсалтинг України", яке, в свою чергу, проводило розрахунки з СТ "Колос"; у випадку відсутності оплати за придбаний автомобіль ТОВ "Автоконсалтинг України" не могло видати ОСОБА_1 всі необхідні документи, у тому числі оспорювану довідку-рахунок, а компетентні державні органи після перевірки цих документів не могли б видати свідоцтво про реєстрацію ТЗ. Судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи та встановлено, що ОСОБА_1 об`єктивно мав можливість висловити свою позицію по суті спору, надати відзиви на заяви кредитора та ліквідатора, подати докази в обґрунтування своєї позиції. Так, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №6102223585450 ОСОБА_1 особисто отримав копію ухвали Господарського суду Харківської області від 07.12.2017 про призначення заяви до розгляду (вих. 036106) 17.12.2017 (а.с. 183, т. 6). З повідомлення про вручення поштового відправлення №6102223585514 вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримав копію ухвали Господарського суду Харківської області від 07.12.2017 про витребування в нього документів (вих. 036089) 18.12.2017 (а.с.186, т.6). В матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_1 на заяву кредитора та ліквідатора (а.с. 81, т.6а). Також в судовому засіданні суду першої інстанції 31.01.2018 приймав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Попельнюк А.О., який надавав пояснення по суті розглядуваного спору. Таким чином, ОСОБА_1 був обізнаний з фактом наявності даного спору та вимогами кредитора ТОВ "Техноком" і ліквідатора СТ "Колос" - арбітражного керуючого Кошовського С.В., у зв`язку з чим не був позбавлений можливості надати відповідні докази на підтвердження своїх заперечень. Згідно ч. 5 ст. 656 ЦК України особливості купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом. Зокрема, особливості купівлі-продажу транспортного засобу передбачені Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200 (далі - Порядок), яким визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо - будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, зокрема, є довідка-рахунок за формою згідно з Додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Таким чином, довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця, та фактично є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу. Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За своєю правовою природою довідка-рахунок є наслідком ряду дій власника (продавця), дилера та покупця, які спрямовані на набуття останнім права власності, виступає правовстановлюючим документом та, відповідно, є правочином. Довідка-рахунок є правовстановлюючим документом на транспортний засіб та за своєю суттю є договором купівлі-продажу. Довідка-рахунок - це документ, який виконує функції договору купівлі-продажу автотранспортного засобу, згідно з якою власник автомобіля зобов`язується передати права на володіння транспортним засобом покупцеві, а той, у свою чергу, повинен сплатити власнику заздалегідь узгоджену суму і вступити в права власності. Довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки-рахунку від 09.06.2015 серії № ВІА 999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" щодо транспортного засобу Land Rover Range Rover, вказаний транспортний засіб відчужено на користь ОСОБА_1 за ціною тридцять тисяч гривень (а.с.8, т.6б). Згідно п. 14 Порядку усі графи довідки-рахунка, акта приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою суб`єкта господарювання та скріплюються круглою печаткою. Розрахунки за продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, проводяться в готівковій та/або безготівковій формі. Споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на суму здійсненої операції, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери (п. 31 Порядку). У довідці-рахунку від 09.06.2015 серії № ВІА 999888 у графі "грошові кошти, одержані касою торгівельною організацією" не зазначено суму грошових коштів та відсутні підписи бухгалтера і касира про отримання коштів. Крім того, в матеріалах справи не міститься самого розрахункового документу, складеного в передбачений Порядком спосіб, який підтверджує факт оплати ОСОБА_1 вартості транспортного засобу. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідальності за збереження розрахункового документа у даному випадку покладається на покупця, як на власника відповідного транспортного засобу. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18). Проте, в процесі розгляду справи як в суді першої, так і в апеляційній інстанції ОСОБА_1 на надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, на підтвердження оплати придбаного транспортного засобу. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про проведення ним оплати за придбаний автомобіль на рахунок торгуючої організації - ТОВ "Автоконсалтинг Україна" та взагалі про оплатність оскаржуваного правочину. Як встановлено з листа Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 06.01.2017 №4/АК/20-30-08-03, в ньому міститься перелік усіх розрахункових рахунків СТ "Колос", що коли-небудь були відкриті у банківських установах. З банківських виписок боржника вбачається, що за період з моменту укладання правочину і по теперішній час грошові кошти у рахунок реалізації автомобіля на банківські рахунки СТ "Колос" не надходили. За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення оплати ОСОБА_1 вартості транспортного засобу. Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на момент укладення оскаржуваного правочину СТ "Колос" мало статус платника ПДВ. З огляду на положення ст. 201 - 203 Податкового кодексу України платник ПДВ зобов`язаний щомісяця подавати до контролюючого органу податкові декларації та накладні, в яких відображаються господарські операції, здійснені протягом місяця. Листом ГУ ДФС у Харківській області від 22.12.2017 р. №29151/10/20-40-12-13-26 надано реєстр податкових накладних СТ "Колос" згідно даних єдиного реєстру податкових накладних за період лютий та червень 2015 року. З відомостей у розділі податковий кредит 01.06.2015 - 30.06.2015 року вбачається, що у СТ "Колос" відсутні будь-які операції з реалізації транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно зі ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Виходячи з сукупного аналізу зазначених норм, факт здійснення господарської операції підтверджується виключно первинними документами. Такими первинними документами щодо купівлі-продажу (поставки) товарів, є договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо; щодо надання послуг та виконання робіт - відповідні акти наданих послуг/виконаних робіт тощо; щодо здійснення розрахунків (руху коштів) - платіжні доручення, касові ордери, банківській виписки. Бухгалтерський облік здійснюється виключно на підставі первинних документів, а отже є похідним, та без наявності самих первинних документів не може підтверджувати або спростовувати факт здійснення господарських операцій. Враховуючи те, що питання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу, відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку залежить виключно від самого суб`єкта господарювання та від правильності внесення інформації на підставі первинних документів відповідальною особою підприємства. Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Тобто відсутність відомостей про господарську операцію у внутрішньому бухгалтерському обліку підприємства за умови наявності відповідних первинних документів не спростовує таку операцію і не свідчить про відсутність прав та обов`язків сторін, що з неї витікають. І, навпаки, відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства за умови відсутності відповідних первинних документів не може свідчити про факт здійснення таких господарських операцій, тобто не підтверджує наявність відповідних прав та обов`язків сторін за такими операціями. Виходячи із вимог вказаних норм чинного законодавства та взявши до уваги встановлені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відсутність у податковому обліку СТ "Колос" відомостей про реалізацію транспортного засобу додатково свідчить про недійсність оскаржуваної угоди та безпідставне виведення активів боржника. Не відображення у бухгалтерському обліку СТ "Колос" відомостей про реалізацію транспортного засобу свідчить про відсутність факту здійснення оплати вартості автомобіля, що додатково підтверджується відсутністю такої інформації, зафіксованої у відповідних первинних документах (банківських виписках, розрахункових документах тощо). З огляду на положення ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що однією із обов`язкових ознак договору купівлі-продажу є його оплатний характер, а також взявши до уваги встановлені обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов неспростовного висновку, що відчуження транспортного засобу фактично відбулось на безоплатній основі. Судова колегія апеляційної інстанції не заперечує проти доводів ОСОБА_1 , що добросовісний набувач майна не повинен нести відповідальність за податкові недоліки у бухгалтерському обліку підприємства, яке реалізує відповідне майно. Проте, у даному випадку заявником апеляційної скарги не підтверджено, що ним придбано спірне майно з дотриманням вимог закону, зокрема, сплачено грошові кошти за купівлю транспортного засобу на користь підприємства, що об`єктивно свідчить про безоплатне виведення активів боржника на користь третіх осіб. При цьому, відповідно до статуту СТ "Колос" в редакції, чинній на момент здійснення правочину, Товариство створене у відповідності до Закону України "Про споживчу кооперацію", його метою є поліпшення економічного та соціального стану його членів (а.с.60-71, т.6). Отже, безоплатне відчуження майна товариства суперечить основній меті діяльності СТ "Колос", позбавлене будь-якого економічного сенсу для членів товариства. Невідповідність правочину статутним цілям товариства є підставою для визнання такого договору недійсним. Відповідно до ст. 28 статуту СТ "Колос" до виключної компетенції загальних зборів товариства, окрім іншого, відноситься прийняття рішень про відчуження основних засобів. В свою чергу, до повноважень генерального директора відноситься укладення правочинів щодо відчуження основних засобів виробництва тільки за згодою загальних зборів. Аналогічні положення закріплені у ст. 22 Статуту СТ "Колос". Відтак для відчуження транспортного засобу обов`язковою є наявність відповідного рішення загальних зборів членів (засновників) товариства. В матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_4 (а.с.74, т.6а), в якій свідок підтверджує, що ним разом з іншими засновниками СТ "Колос" на загальних зборах членів (засновників) СТ "Колос" у червні 2015 року були надані повноваження директору Юркіну О.В. на відчуження транспортних засобів, у тому числі автомобіля Land Rover Range Rover. Також в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява керівника СТ "Колос" - Юркіна О.В., в якій останній повідомив, що йому, як керівнику підприємства, шляхом прийнятя відповідного рішення учасниками на загальних зборах членів (засновників) СТ "Колос" у червні 2015 року, були надані повноваження на відчуження основних засобів виробництва, які були власністю СТ "Колос", а саме: транспортного засобу Land Rover Range Rover. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2018 зобов`язано ОСОБА_4 надати протокол загальних зборів засновників СТ "Колос" та відповідне рішення про надання повноваження керівнику Юркіну О.В. на відчуження автотранспортних засобів. За таких обставин, судом першої інстанції створено всі умови для надання доказів, однак матеріали справи не містять ані рішення засновників товариства, ані відповідного протоколу загальних зборів членів (засновників). Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, не спростованих апелянтом жодними належними та допустимим доказами у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що керівник СТ "Колос" вчинив правочин від імені товариства, не маючи достатнього обсягу повноважень та цивільної дієздатності для укладення і підписання оскаржуваного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Як також встановлено, докази подальшого схвалення оскаржуваного правочину у матеріалах справи відсутні. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про наявність у директора СТ "Колос" відповідних повноважень, наданих йому рішенням загальних зборів учасників товариства на відчуження спірного транспортного засобу, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Таким чином, при виконанні спірного правочину порушено вимоги щодо оплати покупцем коштів за придбане майно, наслідком чого стало фактичне неотримання коштів кредиторів, що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх, а отже, об`єктивно вбачається не відповідність змісту правочинів загальним вимогам чинного законодавства щодо чинності правочинів (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Внаслідок вчинення оскаржуваного правочину, укладеного з численними порушеннями положень чинного законодавства, а саме: неоплатність договору та вчинення особою без належних повноважень, СТ "Колос" втратило певний обсяг майнових активів, які повинні були використані для задоволення вимог кредиторів. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що з метою відновлення та належного формування ліквідаційної маси, для забезпечення інтересів кредиторів та погашення заборгованості СТ "Колос", враховуючи порушення положень чинного законодавства при укладенні оскаржуваного правочину, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання недійсним спірного правочину. Щодо аргументів апелянта про неможливість розгляду даного спору в межах провадження у справі про банкрутство з тих підстав, що оспорюваний правочин був укладений більш ніж за рік до порушення справи про банкрутство, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як свідчать досліджені судом матеріали справи, провадження у даній справі №922/3796/16 про банкрутство СТ "Колос" порушено ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016 на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, тобто більше ніж за рік після укладення договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015. Разом з тим, спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. Із змісту наявного протоколу від 08.02.2016 судом з`ясовано, що загальними зборами членів СТ "Колос" прийнято рішення про ліквідацію підприємства, призначено голову ліквідаційної комісії, встановлено двохмісячний термін для пред`явлення претензій кредиторів з дня опублікування оголошення про ліквідацію підприємства та встановлено проведення процедури ліквідації у відповідності із ЦК України. Тому процедура банкрутства (добровільної ліквідації боржника) у даному випадку розпочата не 21.11.2016, як зазначає апелянт, а саме 08.02.2016, тобто всього за 7 місяців до укладення оспорюваного правочину купівлі-продажу. Судом апеляційної інстанції із судових рішень у даній справі встановлено, що протяго 2015 року СТ "Колос" було реалізовано всього 5 автомобілів: CHEVROLET EPICA 2007 року, MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року, VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року, LAND ROVER RANGE ROVER 2012 року, MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 2011 року. Від реалізації вказаних автомобілів СТ "Колос" не отримувало грошових коштів, в той час як вже 08.02.2016 учасниками товариства прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи, що підтверджує спрямованість таких дій на безоплатне виведення майнових активів підприємства на користь третіх осіб. Відносно доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: щодо неотримання від кредитора ТОВ "Техноком" копії заяви про визнання недійсним правочину; несплату вказаним кредитором судового збору; прийняття судом рішення у даній справі за відсутності учасника ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне: По-перше, матеріалами справи підтверджується, що представник Маслова О.М . приймав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, направляв свій відзив на заяви кредитора та ліквідатора, в якому висловив свою позицію відносно суті спору, тобто об`єктивно мав можливість подати докази в обґрунтування своєї позиції; По-друге, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції було відстрочено ТОВ "Техноком" сплату судового збору до прийняття рішення у справі; при цьому, несплата судового збору ТОВ "Техноком" ніяким чином не перешкоджала суду першої інстанції розглянути справу по суті заявлених вимог з ухваленням відповідного рішення за наслідками такого розгляду, оскільки факт сплати судового збору ніяким чином не впливає на встановлення фактичних обставин справи, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції по справі; разом з тим, за наслідком розгляду відповідних вимог, відповідно до ст. 244 ГПК України суд першої інстанції не позбавлений можливості ухвалити додаткове рішення у справі; По-третє, щодо розгляду справи за відсутності представника ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому обставин неможливості розгляду справи, за умови належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, отримання від останнього відзиву та участь його представника в попередніх судових засіданнях, судом апеляційної інстанції не встановлено. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяв кредитора та ліквідатора, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 277 ГПК України. Інші доводи були спростовані у даній постанові, крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду про наявність законодавчо визначених підстав для визнання недійсним правочину купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії ВІА №999888, виданої ТОВ "Автоконсалтинг Україна" ОСОБА_1 щодо спірного транспортного засобу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 підлягає залишенню без змін. Відмова у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України є підставою для покладення судового збору за її подання на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.В. Плахов Суддя І.А. Шутенко (У судовому засіданні 20.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2020).