Справа № 910/8137/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" березня 2020 р. Справа№ 910/8137/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Копитової О.С. Отрюха Б.В. без виклику сторін розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/8137/19 (суддя Пасько М.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр харчових технологій» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ КОМПАУНД» про банкрутсво ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/8137/19 відмовлено заяву ГУ ДФС у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 4 396 377, 18 грн повернуто без розгляду. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Головне управління ДФС у місті Києві подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019, в якій просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу залишено без руху до усунення недоліків, а саме зобов`язано подати скаржника клопотання про поновлення строку на оскарження та докази надсилання копії апеляційної скарги. Після усунення скаржником недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 відкрито апеляційне провадження, призначено до розгляду без виклику сторін. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права, зазначено, що судом першої інстанції при винеченні оскаржуваної ухвали не надано оцінку клопотанню про продовження строку на усунення недоліків. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні відкриття провадження у справі та розгляду без виклику сторін. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено матеріалами справи, 12.08.2019 від Головного управління ДФС у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 4 396 377, 18 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 зобов`язано ГУ ДФС у місті Києві у строк до 20.08.19 усунути допущені недоліки у заяві з грошовими вимогами до боржника, а саме: надати суду докази сплати судового збору або звільнення від його сплати. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того,що станом на 25.09.2019, заявником - ГУ ДФС у місті Києві не виконано вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2019, а саме не надано суду доказів сплати судового збору або звільнення від його сплати. Північний апеляційний господарський суд не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду та вважає їх передчасними, з огляду на наступне. Суд першої інстанції, ухвалою від 13.08.2019 зобов`язав ГУ ДФС у місті Києві у строк до 20.08.19 усунути допущені недоліки у заяві. В той же час, як вбачаєьбся зі штампу про відправку, вищезазначене ухвала була надіслана судом скажнику лише 16.08.2019, а отримана 20.08.2019. В матеріалах справи відсутнє поштове повернення про відправлення скаржнику ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2019, а отже, апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи ГУ ДФС у місті Києві про отримання ними лише 20.08.2019 копії ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2019. Крім того, оприлюдено ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 в реєстрі судових рішень 19.08.2019. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ГУ ДФС у місті Києві не мало змоги виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у строк до 20.08.2019. З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2019 ГУ ДФС у місті Києві до суду першої інстанції було надіслано клопотання з додатками про продовження строку на усунення недоліків. За приписами ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положеннями ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Повертаючи заяву Головного управління ДФС у місті Києві ухвалою від 25.09.2019. суд першої інстанції не звернув уваги на наявне в матеріалах справи клопотання про продовження строку на усунення недоліків, не наддав йому правової оцінки та взагалі при вирішенні питання про повернення заяви не врахував та не розглянув його. Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд повинен проаналізувати всі додаткові пояснення, а також доводи про звільнення від сплати судового збору. Апеляційний господарський суд виходить із того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Згідно з нормами ГПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, а також має право відмовити, але суд зобов`язаний розглянути наявні доводи та надати їм правову оцінку в кожному випадку. Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявник здійснив свої процесуальні права, надіслав клопотання про продовження строку на усунення недоліків до винесення оскаржуваної ухвали, а тому має легітимні очікування стосовно належного розгляду судом першої інстанції справи за його позовом, а також щодо надання правової оцінки клопотанню про продовження строку на усунення недоліків. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ГУ ДФС у місті Києві, не дотримався повною мірою положень статей 116, 174 ГПК України, що призвело до обмеження прав позивача на судовий розгляд справи за його позовом. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для повернення позовної заяви, відтак апеляційна скарга заявника підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкритта провадження за заявою ГУ ДФС у місті Києві з урахуванням клопотання про продовження строку на усунення недоліків. В зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватись судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві - задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/8137/19 - скасувати. Матеріали справи №910/8137/19 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження за заявою ГУ ДФС у місті Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 4 396 377,18 грн, з урахуванням клопотання заявника про продовження строку на усунення недоліків. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді О.С. Копитова Б.В. Отрюх повний текст виготовлено 10.03.2020