Справа № 927/1361/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про відмову у відкритті апеляційного провадження "22" вересня 2020 р. Справа№ 927/1361/13 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Грека Б.М. Отрюха Б.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у справі № 927/1361/13 (суддя Белов С.В.) за заявою Дочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у справі №927/1361/13, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник" у зв`язку із банкрутством, провадження у справі №927/1361/13 закрито. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 06.08.2020 року, згідно відмітки на конверті, звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у даній справі в зазначеній вище частині та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження ліквідаційної процедури ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник". Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судового справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В. За наслідками розгляду матеріалів поданої апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у справі №927/1361/13 залишено без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст.260 ГПК України у зв`язку з визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, а також неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та документів, які підтверджують відправлення учасникам провадження у справі копії цієї скарги і доданих до неї документів, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема надати докази сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками з описом вкладення комітету кредиторів боржника та іншим учасникам провадження у справі, а також вказати інші підстави для поновлення попущеного строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами на їх підтвердження. При цьому, п. 3 резолютивної частини ухвали від 25.08.2020 року попереджено скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк. У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 року для розгляду справи № 927/1361/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грек Б.М. Згідно відомостей, які містяться на зворотньому поштовому повідомленні, скаржник отримала копію вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції 07.09.2020 року, відтак граничний строк для усунення недоліків - 17.09.2020 року. На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду 16.09.2020 року, згідно відомостей, зазначених на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн., докази направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками з описом вкладення комітету кредиторів боржника та іншим учасникам провадження у справі, а також заяву про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали від 25.08.2020 року у даній справі. Отже, скаржником у повному обсязі виконано вимоги статті 258 ГПК України та ухвали суду від 25.08.2020 року в частині подання суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та документів, які підтверджують відправлення учасникам провадження у справі копії цієї скарги і доданих до неї документів. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України). Повний текст оскаржуваної апелянтом ухвали підписано 29.10.2019 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського Чернігівської області від 29.10.2019 року є 08.11.2019 року. Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 06.08.2020 року, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку на конверті, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження на дев`ять місяців. Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення. Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги. В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що повідомлень про розгляд справи як і копію оскаржуваної ухвали вона не отримувала При цьому, у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2020 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги, апелянт вказує, що невручені та повернуті рекомендовані поштові відправлення у розумінні ст. 242 ГПК України не є доказами належного повідомлення кредитора про розгляд справи та про прийняття оскаржуваної ухвали, а також посилається на неналежне виконання працівниками відділення поштового зв`язку № 10 м. Ніжин АТ "Укрпошта" своїх службових обов`язків щодо доставки адресованих скаржнику поштових відправлень, що в свою чергу, стало підставою для розгляду судом справи за відсутності кредитора ОСОБА_1 . Крім того, апелянтом наголошено на встановлення з березня 2020 року на всій території України карантину та режиму надзвичайної ситуації. Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними. Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані". В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003). Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено судом апеляційної інстанції в ухвалі суду від 25.08.2020 року, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року ОСОБА_1 визнано кредитором боржника шостої черги, тобто остання є учасником провадження у справі. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.08.2019 року поданий на затвердження ліквідатором звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута призначено до розгляду на 01.10.2019 року. Копію вказаної ухвали було направлено 16.08.2019 року всім учасникам справи, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Чернігівської області на зворотньому боці останнього аркушу ухвали, в тому числі і скаржнику на адресу: АДРЕСА_1 , проте була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату ОСОБА_1 з відміткою „інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" (т. 116, арк.с.110-113). У зв`язку із заявленим головуючому судді відводом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута 01.10.2019 року судом не розглядався. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 року поданий на затвердження ліквідатором звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута призначено до розгляду на 29.10.2019 року. Копію вказаної ухвали було направлено 08.10.2019 року всім учасникам справи, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Чернігівської області на зворотньому боці останнього аркушу ухвали, в тому числі і скаржнику на адресу: АДРЕСА_1 , проте була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату ОСОБА_1 з відміткою „за закінченням терміну зберігання" (т. 118, арк. с. 171-172). Вказані обставини спростовують відповідні посилання скаржника про факт неповідомлення її про розгляд справи. Згідно абз. 5 ч. 6 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу. Аналогічні за змістом положення містив Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" В даній справі створено комітет кредиторів до якого входять: Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА, Чернігівське об`єднане УПФУ, Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, ТОВ "Чернігівський ДКБ", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, належне повідомлення членів комітету кредиторів, представники частини з яких були присутні в судовому засіданні 29.10.2019 року під час прийняття оскаржуваної ухвали (ТОВ "Чернігівський ДКБ", Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, Чернігівське об`єднане УПФУ), свідчить про обізнаність всіх кредиторів у справі про відповідне судове засідання та про його наслідки. Копію оскаржуваної ухвали від 29.10.2019 року було направлено 31.10.2019 року всім учасникам справи, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Чернігівської області на зворотньому боці останнього аркушу ухвали, в тому числі і скаржнику на адресу: АДРЕСА_1 , проте була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату ОСОБА_1 з відміткою „за закінченням терміну зберігання" (т. 125 арк. с. 57-84). Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 розділу ІІ Наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» № 958 від 28.11.2013 (з наступними змінами та доповненнями) нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) складають місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.). При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ПГК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Як встановлено судом, апелянт не повідомляв суд про зміну місця проживання, а вся поштова кореспонденція суду на ім`я апелянта ОСОБА_1 направлялась учаснику справи за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно наявних у справі доказів, адреса скаржника, на яку судом було направлено процесуальні документи, співпадає з адресою, вказаною скаржником в апеляційній скарзі. Відповідно до п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Пунктом 116 наведених Правил передбачено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (п. 117 Правил). Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, апелянта про призначення справи до розгляду так і про прийняття оскаржуваної ухвали. В свою чергу, вищенаведені обставини дозволяють суду дійти висновку, що скаржник, як учасник провадження у справі, не з`являвся в поштове відділення для їх отримання та не вживав всіх залежних від нього заходів для отримання поштової кореспонденції від суду, отже він несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух скарги. Також суд враховує, що саме апелянт був ініціатором апеляційного провадження, звернувшись з апеляційною скаргою у справі, тобто він є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою дізнання інформації про хід та стан справи. Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16). Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру. Доводи скаржника про те, що невручені та повернуті рекомендовані поштові відправлення у розумінні ст. 242 ГПК України не є доказами належного повідомлення кредитора про розгляд справи та про прийняття оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції в даному випадку до уваги не беруться, оскільки не підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження прийнятого судового рішення після спливу значного періоду часу (9 місяців). При цьому, до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин щодо неотримання апелянтом ухвал про призначення справи до розгляду та оскаржуваної ухвали. Посилання апелянта на звернення б/н від 10.09.2020 року, адресоване поштовому відділенню №10 м. Ніжина, про невручення останньому поштових відправлень Господарського суду міста Чернігівської області, колегією суддів відхиляються, оскільки до заяви про усунення недоліків поданої апеляційної скарги не додано доказів направлення та/або отримання вказаного вище звернення відповідним поштовим відділенням, як і відсутня в матеріалах заяви будь-яка відповідь органу поштового зв`язку на таке звернення апелянта. Твердження скаржника про неналежне виконання працівниками відділення поштового зв`язку № 10 м. Ніжин АТ "Укрпошта" своїх службових обов`язків щодо доставки адресованих скаржнику поштових відправлень, з посиланням на низку окремих ухвал господарських судів щодо АТ "Укрпошта", в даному випадку є припущенням скаржника, оскільки недоведені належними та допустимими доказами. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку. Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції і ставить під сумнів її законність. При цьому, згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у справі №927/1361/13 було оприлюднено на сайті 30.10.2019 року. В свою чергу, можливість отримання копії даної ухвали з часу підписання повного її тексту та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. Тобто, будучи кредитором у справі, скаржник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року). У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України. Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву. Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними. Однак, будучі учасником провадження у справі та маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт не був позбавлений можливості дізнатись про стан розгляду справи в суді першої інстанції, здійснити відповідний запит членам комітету кредиторів або ліквідатору з приводу розгляду справи, а також своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Посилання скаржника на встановлення з березня 2020 року на всій території України карантину та режиму надзвичайної ситуації не підтверджує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження при зверненні у серпні 2020 року з апеляційною скаргою, оскільки в апелянта було достатньо часу з дня прийняття оскаржуваної ухвали (29.10.2019 року) до введення картину (12.03.2020 року) для вчинення відповідної процесуальної дії. Таким чином, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення через дев`ять місяців після його прийняття не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов`язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин. Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2020 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяви з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строк, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування, неповажними. Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України). За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у справі №927/1361/13. Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 255, 260, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 року у справі №927/1361/13. 2. Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати ОСОБА_1 . 3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. 4. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.М. Грек Б.В. Отрюх