Справа № 904/5743/20

УХВАЛА 18 листопада 2021 року м. Київ Справа № 904/5743/20 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року у справі № 904/5743/20 за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" (ARCHIMBOLDO LIMITED), Кіпр до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" про визнання банкрутом,- В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року клопотання №б/н від б/д Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання учасником по даній справі та зобов`язання надати документи для проведення перевірки, відхилено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі №904/5743/20, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі № 904/5743/20, залишено без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року у справі № 904/5743/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання надати документи для проведення перевірки задовольнити. 08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Розглянувши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів скарги, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погоджується з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року, якою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року у справі №904/5743/20 про відхилення клопотання визнання учасником у справі та зобов`язання надати документи для проведення перевірки, залишено без змін. Відхилення судом першої інстанції клопотання про визнання учасником у справі та зобов`язання надати документи для проведення перевірки, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції мотивоване судами тим, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області є кредитором та учасником провадження по даній справі в силу норм Кодексу України з процедур банкрутства, та окреме визнання ГУ ДПС у Дніпропетровській області чинним кодексом не передбачено. Судами встановлено, що 20.05.2021 року ухвалою місцевого господарського суду визнані грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Продекспорт-2009" (4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 27 431,70 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 20 564,66 грн. (штрафні санкції в сумі 2 210,00 грн. та пеня в сумі 18 354,66 грн.) - 6 черга задоволення вимог кредиторів). Стосовно вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надати документи для проведення перевірки, судами попередніх інстанцій було зазначено, що суд може зобов`язати надати докази вчинення певних дій, проте відповідно до частин 1,2 ст.74 ГПК України не встановлено право суду зобов`язувати вчиняти певні дії. Частиною 1 ст. 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 2 частини першої ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду про відхилення клопотання про визнання учасником у справі та зобов`язання надати документи для проведення перевірки, відповідно до частини першої ст. 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає . Крім того, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду. У зв`язку з вищевикладеним, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року, яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року у справі № 904/5743/20, яка відповідно до вимог ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 293 ГПК України, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року у справі № 904/5743/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Жуков С.В. Ткаченко Н.Г.