Справа № 905/404/21

УХВАЛА 21 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 905/404/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В. за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. учасники справи в судове засідання не з`явилися розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у складі колегії суддів: Черноти Л. Ф. (головуючої), Зубченко І. В., Медуниці О. Є. та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.07.2021 у складі судді Зекунова Е. В. у справі за заявою Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" про банкрутство ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Провадження у справі про банкрутство в суді першої інстанції 1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.03.2021 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод (далі - ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", боржник); проведення підготовчого засідання призначено на 06.04.2021. 2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" завод строком на сто сімдесят календарних днів до 23.09.2021; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Карпенко Андрія Анатолійовича; встановлено дату попереднього засідання суду на 08.06.2021. 3. 07.04.2021 за номером 66228 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод". Короткий зміст вимог кредитора 4. 21.04.2021 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Банк, скаржник, касатор) з грошовими вимогами до боржника, в якій останній просить суд визнати вимоги до боржника в розмірі 139 433 565,43 грн станом на 06.04.2021, а саме: - заборгованість по кредиту - 58 005 248,08 грн; - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у відповідності до пункту 3.2. Кредитного договору з урахуванням договору про внесення змін та доповнень № 20-2130/2-1 від 28.08.2014 до Кредитного договору № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013, що нараховані за період з 31.05.2013 по 27.11.2014 включно в розмірі -2 826 967,71 грн; - заборгованість за ставкою в 21 % річних на основну суму боргу за кредитом (в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов пункту 3.3. Кредитного договору з урахуванням договору про внесення змін та доповнень № 20-2130/2-1 від 28.08.2014 до Кредитного договору № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013) за неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Корум Україна" (далі - ПрАТ "Корум Україна", Позичальник) зобов`язань по поверненню кредиту за період з 28.11.2014 по 05.04.2021 включно в розмірі - 78 534 272,13 грн; - заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з 01.09.2014 по 27.11.2014 включно в розмірі - 62 537,51 грн. 5. В обґрунтування поданої заяви Банк вказав на укладення 30.05.2013 з ПрАТ "Корум Україна" Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-8/13 (далі - Кредитний договір) за умовами пунктів 2.1, 2.2, 3.2, 3.3 якого із врахуванням договору про внесення змін та доповнень від 28.08.2014 № 20-2130/2-1: - Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 158 436 000,00 російських рублів з кінцевим строком повернення не пізніше 04.08.2015, а у разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п`ятий робочий день, з дня, у якому сталось таке перевищення; - проценти за користуванням кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 18 відсотків річних, а у випадку порушення Позичальником строку остаточного погашення кредиту, Позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у Договорі, як дата виконання зобов`язання, до дати виконання такого зобов`язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % відсоток річних (в порядку частини другої статті 625 ЦК України); - Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених Кредитним договором, у випадку зокрема коли Позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов`язки по сплаті грошових коштів, передбачених Кредитним договором (пункт 4.3.4. Кредитного договору). 6. Банк зазначив, що належним чином виконав свої обов`язки встановлені Кредитним договором, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 5221991 від 31.05.2013, 5358869 від 03.06.2013, 5407634 від 11.06.2013 в той час як позичальник не виконує обов`язки прийняті ним на себе відповідно до укладеного Кредитного договору, зокрема щодо сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, сплати суми кредиту за графіком та сплати процентів за користування кредитними коштами, у строк, встановлений пунктами 2.1., 2.2. та 3.2. Кредитного договору. 7. 20.11.2014 Банком на адресу Позичальника була направлена вимога № 29-02/330 від 14.11.2014 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, яка отримана Позичальником 27.11.2014, що не заперечується учасниками справи, а відтак датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту в розумінні п. 4.3.4. Кредитного договору стало 27.11.2014 в зв`язку з чим нарахування Банком заборгованості по процентах за користуванням кредитом у відповідності до умов пункту 3.2. Кредитного договору відбувалося до 28.11.2014. З 28.11.2014 Банком були нараховані проценти за неправомірне користування кредитом у відповідності до умов пунктом 3.3. Кредитного договору та частини другої статті 625 ЦК України. 8. Також Банк зазначив, що 28.08.2014 з ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" було укладено Договір поруки № 20-2118/3-3 за умовами пунктів 2.1., 2.2 якого поручитель, відповідно до умов договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й Позичальник: 1) Заборгованість по наданому кредиту в розмірі 158 436 000,00 російських рублів; 2) Нараховані за користування кредитом проценти у розмірі 18 % річних в російських рублях, проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 21 % річних за користування кредитними коштами в російських рублях, якщо виникне таке порушення умов кредитного договору, сплатити проценти при настанні умов в розмірі передбаченому п. 3.11. та 4.2.6. Кредитного договору 3) Неустойку (штраф, пеню); 4) Збитки завдані кредиторові. Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій 9. Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 у справі № 905/86/15 позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПрАТ "Корум Україна", ПрАТ "ГМБ", ТОВ "Укртрансмаш", ПАТ "ДЕЗ", ПАТ "ДГМ", ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ТОВ "Корум Донецькгірмаш", ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод" на користь ПАТ "Промінвестбанк": 157 846 000,00 рос. руб. - заборгованість по кредиту; 21 380 883,22 рос. руб. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 186 476,10 грн - заборгованість по сплаті комісійної винагороди; 25 518,78 грн - пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 71 922,35 грн - судового збору. Закрито провадження у справі, порушеній за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до ПАТ "Дружківський машзавод" за відсутності предмету спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В іншій частині позову про стягнення 1 190 424,36 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ПАТ "Дружківський машзавод" та ТОВ "Укртрансмаш" до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання поруки за договорами припиненою. 10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 905/86/15 апеляційну скаргу ПрАТ "Корум Україна" задоволено частково. Змінено мотивувальну та резолютивну частини рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 щодо підстави закриття провадження у справі за позовом до ПАТ "Дружківський машзавод", визначивши підставу для закриття такого провадження - пункт 3 частини першої статті 231 ГПК України. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 у справі № 905/86/15 залишено без змін. 11. Постановою Верховного Суду від 12.11.2020 касаційну скаргу ПрАТ "Корум Україна" задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 905/86/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Промінвестбанк" та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів ТОВ "Корум Донецький енергозавод", ПАТ "Дружківський машзавод", ТОВ "Укртрансмаш". Справу № 905/86/15 в цих частинах передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 905/86/15 залишено без змін. 12. Згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 12.11.2020 у справі № 905/86/15 суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку повідомленню-вимозі банку від 14.11.2014 № 29-02-330, надісланому Позичальнику, не встановили як змінилися умови виконання основного зобов`язання позичальника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за зазначеним повідомленням-вимогою банку, зокрема як змінилися строк дії кредитної лінії, термін повернення кредиту, строк дії договору, у який строк та до якого терміну Позичальник мав виконати свої зобов`язання з повернення повної суми заборгованості за кредитним договором за цим повідомленням-вимогою та чи закінчився та якщо закінчився, то коли, строк кредитування, тобто строк протягом якого Позичальник законно користувався кредитними коштами та мав сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору та частини першої статті 1048 ЦК України. 13. Також Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про стягнення солідарно з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором, не з`ясували відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду та наявних в матеріалах справи доказів чи пред`явив банк вимогу до поручителів в межах встановленого строку, та чи припинилась порука щодо окремих поручителів за окремими платежами. 14. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що ПрАТ "Корум Україна" з 03.11.20.2014 перевищено ліміт кредитної лінії за договором, отже, у відповідності до пункту 2.2 Кредитного договору кінцевою датою повернення кредиту є 07.11.2014, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією висновку експертно-економічного дослідження від 31.07.2015 № 316/26 (а.с. 78-82, т.1). 15. Крім того факт перевищення ліміту кредитної лінії підтверджується Банком який у своїй вимозі про усунення порушень від 14.11.2014 № 29-02/330 вказує про наявність у ПрАТ "Корум Україна" заборгованості за Кредитним договором у розмірі 164 333 890,63 російських рублів та 93 947,69 грн з яких: заборгованість по кредиту в розмірі 157 846 000,00 російських рублів. 16. В свою чергу, Банк звернувся з позовом до поручителя - ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" - лише 19.05.2015. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 17. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.07.2021 у справі № 905/404/21, з поміж іншого, відмовлено Банку у визнанні кредитором боржника на суму 139 433 565,43 грн. 18. Відмовляючи в задоволенні зазначеної заяви, місцевий господарський суд вказав на те, що Банк не надав належних та допустимих доказів що підтверджують факт порушення ПрАТ "Корум Україна" своїх зобов`язань за Кредитним договором № 15-93/19-8/13, вимоги Банку до ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (як поручителя за цим Кредитним договором). Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду 19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу Банку на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.07.2021 у справі № 905/404/21 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишено без змін. 20. Апеляційний господарський суд погодившись з ухвалою суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначив, що Банк не пред`явив вимогу до поручителя - ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" - в межах шестимісячного строку встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України та лише 19.05.2015 звернувся до Господарського суду Донецької області після закінчення дії договору поруки у зв`язку з чим його заява про визнання кредитором до боржника задоволенню не підлягає. 21. Посилання скаржника на рішення Господарського суду Донецької області у справах № 905/120/15, № 905/121/15, № 905122/15 відхилені судом апеляційної інстанції оскільки за зазначеними справами прийняті рішення про звернення стягнення на майно, що передано в заставу відповідно до договорів застави від 30.05.2013 № 15-94/19-77/13, № 15-94/19-78/13 та від 27.12.2013 № 15-94/19-129/13, що не впливає на рішення у цій справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги 22. ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.07.2021, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови Банку у визнанні кредитором боржника на суму 139 433 565,43 грн та направити справу в оскаржуваній частині на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ПАТ "Промінвестбанк") 23. В якості підстави касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду України щодо преюдиціальності обставин встановлених в рішеннях суду та обов`язку всебічного, повного та об`єктивного дослідження судом наявних в матеріалах справи доказів. 24. Касатор посилається на те, що за змістом оскаржуваних судових рішень єдиною підставою для невизнання кредиторських вимог, на думку скаржника, є факт ненадання Банком належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення ПрАТ "Корум Україна" своїх зобов`язань за Кредитним договором від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13 у той час як ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2018 у справі № 905/2910/17 встановлений факт порушення Позичальником зобов`язань за Кредитним Договором, а отже відповідно до статті 75 ГПК України не потребує доказуванню під час розгляду цієї справи. 25. Також скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили наданих Банком на підтвердження факту порушення ПрАТ "Корум Україна" своїх зобов`язань за Кредитним договором від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13 доказів (копії платіжних доручень, оригінал розрахунку суми боргу, оригінал довідки розрахунку заборгованості по кредиту, оригінал довідки розрахунку заборгованості за відсотками, оригінал довідки розрахунку за частиною другою статті 625 ЦК України, оригінал довідки розрахунку заборгованості за комісією). Узагальнений виклад позицій інших учасників справи (ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", ліквідатор Карпенко А. А.) 26. У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" та ліквідатор Карпенко А. А., які тотожні за своїм змістом, просять закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.07.2021 оскільки правовідносини у справах на які посилається скаржник у касаційній скарзі не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається. 27. Також у відзивах зауважено, що посилання касатора на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2018 у справі № 905/2910/17 є необґрунтованим, оскільки на відміну від зазначеної справи у справі № 905/404/21 розглядаються вимоги Банку, що ґрунтуються на договорі поруки від 28.08.2014 № 20-2118/3-3 з доповненнями та вимозі від 14.11.2014 № 29-02/330. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 28. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. 29. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку. 30. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 31. Відтак, Верховний Суд саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. 32. Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). 33. Таким чином у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої касаційної скарги зазначених в пунктах 23-25 цієї ухвали. 34. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. 35. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. 36. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника. 37. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 38. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 905/404/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке. 39. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 40. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. 41. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 42. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 43. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 44. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). 45. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16. 46. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц). 47. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 48. Таким чином наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касатор. 49. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження. 50. Як зазначалось вище, із змісту касаційної скарги слідує, що факт порушення ПрАТ "Корум Україна" зобов`язань за Кредитним договором від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13, за твердженням касатора, підтверджується ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2018 у справі № 905/2910/17 і цей факт не підлягає повторному доказуванню в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України та прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо зазначеної вище норми права викладених у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 15.10.2019 у справах № 813/8801/14, № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справах № 922/643/19, № 902/201/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 19.12.2019 у справах № 520/11429/17, № 916/1041/17. 51. Також скаржником зазначено про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без всебічного, повного та об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів наданих Банком на підтвердження факту порушення ПрАТ "Корум Україна" своїх зобов`язань за Кредитним договором від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13 доказів, що протирічить висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 20.01.2021 у справі № 916/759/20. 52. Аналіз висновків викладених в постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі як на висновки Верховного Суду, що не були враховані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи, свідчить, що правовідносини у зазначених справах є неподібними, з огляду на таке. 53. У цій справі (№ 905/404/21) предметом розгляду є заява кредитора до боржника у справі про банкрутство про визнання кредиторських вимог, яка обґрунтована невиконанням ПрАТ "Корум Україна" своїх зобов`язань за Кредитним договором від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13 та наявністю солідарного обов`язку по його виконанню в ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" з яким було укладено Договір поруки від 28.08.2014 № 20-2118/3-3. 54. Під час розгляду кредиторських вимог Банку до ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" суди попередніх інстанцій встановивши перевищення ПрАТ "Корум Україна" з 03.11.2014 ліміту кредитної лінії прийшли до висновку з урахуванням аналізу пункту 2.2 Кредитного договору, що кінцевою датою повернення кредиту є 07.11.2014, а оскільки Банк звернувся з позовом до поручителя - ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" - лише 19.05.2015, тобто за межами шестимісячного строку встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України і як наслідок після закінчення дії поруки відмовили у визнанні заявлених кредиторських вимог до боржника прийнявши до уваги ненадання належних і допустимих доказів вимоги Банку до ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (як поручителя за цим Кредитним договором). 55. Водночас у постановах на які зроблено посилання в касаційній скарзі сформовано висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України та обов`язку всебічного, повного та об`єктивного дослідження судом наявних в матеріалах справи доказів в контексті доводів касаційної скарги стосовно доведення факту порушення Позичальником (ПрАТ "Корум Україна") своїх зобов`язань за Кредитним договором від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13. 56. Отже, наведені вище постанови Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за інших встановлених фактичних обставин, предмету доказування, а також іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин, ніж у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав, передбачених пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. 57. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності. 58. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані. 59. Крім того ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. 60. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. 61. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). 62. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. 63. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". 64. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". 65. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано. 66. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. 67. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. 68. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. 69. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). 70. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). 71. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. 72. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden"). 73. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18). 74. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження судом встановлено, що висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду УХВАЛИВ: 1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.07.2021 у справі № 905/404/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. В. Білоус В. В. Васьковський