Справа № 904/5283/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5283/15 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., секретар судового засідання: Кандиба Н.В., розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 року (повний текст складено 04.12.2020 року, суддя Камша Н.М.) у справі №904/5283/15 за заявою: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро, до боржника: Комунального підприємства "Дніпродзержинське експлуатаційне управління мостів та шляхопроводів", м. Кам`янське, Дніпропетровська область про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: 1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції. Ухвалою місцевого господарського суду від 28.09.2020 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора боржника, ліквідовано юридичну особу - КП "Дніпродзержинське експлуатаційне управління мостів та шляхопроводів". Згідно ч. 7 ст. 64 КУзПБ визнано погашеними вимоги кредиторі у справі. Провадження у справі закрито (т.6 а.с.248-252). 30.10.2020 року до господарського суду звернувся ліквідатор - арбітражний керуючий Трофімов Д.Ю. з клопотанням (т.7 а.с.72-76), в якому просив (з врахуванням уточнень, що надійшли 13.11.2020 року) видати накази про стягнення грошової винагороди з кредиторів у справі, пропорційно до частки їх погашених вимог (ухвали від 13.09.2018 року та від 28.09.2020 року), за виключенням вимог кредиторів щодо відшкодування невиплаченої заробітної плати (фізичних осіб). 01.12.2020 року місцевим господарським судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. Суд встановив, що: - в задоволенні заявлених клопотань ліквідатора про стягнення винагороди та витрат з кредиторів - відмовлено (ухвали від 28.09.2020 року); - фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому не був створений, в силу положень ст. 14 Цивільного кодексу України кредитори не можуть бути примушені до створення фонду (т.7 а.с.95-100). В ухвалі від 28.09.2020 року відсутні джерела стягнення грошової винагороди. 2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор - арбітражний керуючий Трофімов Д.Ю. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постановлену ухвалу від 01.12.2020 року та прийняти нове рішення про задоволення заявленого арбітражним керуючим Трофімовим Д.Ю. клопотання. В обґрунтування своїх вимог посилається на сталу практику касаційної інстанції та правові позиції Верховного Суду щодо вирішення питання виплати винагороди та витрат, понесених арбітражним керуючим під час здійснення ліквідаційної процедури. Зауважує, що наявність ухвал суду від 13.09.2018 року та від 28.09.2020 року в частині затвердження звітів ліквідатора про нарахування грошової винагороди та витрат понесених під час ліквідаційної процедури боржника є обґрунтованою підставою для задоволення клопотання про видачу наказів. Вимога про виплату винагороди передбачена умовами ст.ст. 12, 30 КУзПБ. 3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи про обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Інші учасники справи не скористались своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції. 4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 року у даній справі, розгляд справи призначений на 01.03.2021 року. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 01.03.2021 не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білецької Л.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 31.03.2021 року. 31.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови у справі. В судовому засіданні скаржник надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Інші учасники справи не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. 5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. 17.11.2015 року господарським судом Дніпропетровської області винесено постанову, якою визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Зибіна А.О. Ухвалою суду від 11.08.2016 року припинено повноваження ліквідатора Зибіна А.О. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю. Ухвалою суду від 13.09.2018 року (т.4 а.с.103-105) клопотання №01-34/02-01/162 від 04.07.2018 року ліквідатора про затвердження звіту арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат задоволено частково. Затверджено звіт ліквідатора про нарахування 135 340,52 грн. грошової винагороди за період з 11.08.2016 року по 30.06.2018 року та виплату (0, 00 грн.), здійснення за період з 11.08.2016 року по 30.06.2018 року витрат 1334 грн. та відшкодування (0, 00 грн.). Ухвалою суду від 28.09.2020 року (т.6 а.с.241-245) клопотання №01-34/02-01/260 від 20.07.2020 року, №01-34/02-01/271 від 19.08.2020 року, №01-34/02-01/272 від 19.08.2020 року ліквідатора - задоволено. Затверджено звіти ліквідатора боржника арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю. про: - нарахування 141 688, 51 грн. грошової винагороди за період з 01.07.2018 року по 30.11.2019 року; - про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому за період з 01.12.2019 року по 28.02.2020 року у сумі 40 857, 00 грн.; - про суми витрат на здійснення ліквідаційної процедури у справі за період з 01.07.2018 року по 28.02.2020 року в сумі 1 940, 20 грн.; - про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому за період з 01.06.2020 року по 31.07.2020 року у сумі 28 338, 00 грн. Клопотання №01-34/02-01/273 від 19.08.20020 року ліквідатора про видачу наказу про стягнення з ініціюючого кредитора ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошової винагороди та витрат - відхилено. Ухвалою від 28.09.2020 року (т.6 а.с.248-252) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора боржника. Ліквідовано юридичну особу - Комунальне підприємство «Дніпродзержинське експлуатаційне управління мостів та шляхопроводів». Згідно ч. 7 ст. 64 КУзПБ визнано погашеними вимоги: - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 2 136 150, 72 грн.; - Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ (на даний час Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради) на суму 12 143, 72 грн.; - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на суму 216 693, 95 грн.; - Дніпродзержинського міського центру зайнятості, м. Дніпродзержинськ (на даний час Кам`янський міський центр зайнятості) на суму 951, 95 грн.; - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську (на даний час Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області) на суму 989,34 грн.; - громадянки ОСОБА_1 , м. Кам`янське на суму 13 210,59грн.; - громадянки ОСОБА_2 , м.Кам`янське на суму 15 624,11 грн.; - громадянина ОСОБА_3 , м.Кам`янське на суму 8 496,51грн.; - громадянки ОСОБА_4 , м.Кам`янське на суму 16 414,92 грн. Провадження у справі закрито. З протоколів зборів кредиторів за період вчинення ліквідаційних заходів у даній справі, комітет кредиторів схвалював (затверджував), а також утримувався від вирішення питання затвердження сум нарахованої винагороди та відшкодування понесених ліквідатором витрат. Дане питання досліджено місцевим господарським судом та надана правова оцінка в ухвалах від 13.09.2018 року та від 28.09.2020 року, резолютивні частини яких наведені вище та є чинними. Наразі, ліквідатор наголошує на тому, що судом затверджено суми винагороди та витрат, понесених в ліквідаційній процедурі, є безумовні підстави для стягнення затверджених сум з кредиторів, шляхом видачі відповідних наказів місцевим господарським судом. 6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України). За положеннями ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналіз положень процесуального законодавства надає можливість зробити висновок, що видача місцевим господарським судом наказу передує факт приймання/ухвалення на користь управленої сторони рішення про задоволення вимог та вчинення певних дій, зокрема, стягнення коштів. Тільки в такому разі можливе застосування положень ст.ст. 326, 327 ГПК України. Як вбачається з матеріалів справи, під час ведення ліквідаційної процедури ухвалами місцевого господарського суду 13.09.2018 року та від 28.09.2020 року затверджувались звіти ліквідатора про нарахування та виплату винагороди, а також про відшкодування понесених ним витрат, проте жодний із зазначених судових актів не містить посилань на вчинення певних дій на корить ліквідатора - арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю., зокрема, щодо стягнення коштів. Положеннями Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Поряд із тим, згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави. Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України. Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судові рішення у даній справі від 13.09.2018 року та від 28.09.2020 року, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, в т.ч. ліквідатором, між тим відхилення клопотання арбітражного керуючого (№01-34/02-01/273 від 19.08.20020 року) про видачу наказу є правомірним. 7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на як. вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили ухвалення 13.09.2018 року та 28.09.2020 року місцевим господарським судом рішення про стягнення коштів на користь ліквідатора, про які арбітражний керуючий зазначає в своєму клопотанні №01-34/02-01/334 від 10.11.2020 року (т.7 а.с.72-76) та ухилення від видачі наказу на виконання. Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На скаржника покладено обов`язок з доведення протиправності постановленої 01.12.2020 року ухвали щодо відмови в видачі наказів за судовими рішеннями, що набрали законної сили. Між тим, як встановлено колегією суддів, самі судові рішення не містять посилань на вчинення будь-яких дій на користь учасників провадження у справі, що унеможливлює їх примусове виконання. Посилання скаржника на судову практику стосується правового обґрунтування (правомірності) питання стягнення з кредиторів грошової винагороди ліквідатора та витрат понесених під час ведення ліквідації процедури боржника, в стягненні якої відмовлено ухвалою від 28.09.2020 року, яка наразі, не є предметом оскарження. 8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду. Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не отримали підтвердження та не спростовують висновки, на які послався місцевий господарський суд. 9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Трофімова Д.Ю. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 року у справі №904/5283/15 - залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 року у справі №904/5283/15 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню на підставі ч. 3 ст. 9 КУзПБ та ст. 287 ГПК України. Повний текс складено 02.04.2021 року. Головуючий суддя Л.М. Білецька Судді: Ю.Б. Парусніков Т.А. Верхогляд