Справа № 904/6535/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ ~СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2021 року ~~~~~~~~~м.Дніпро ~~~~~~~~Справа № ~904/6535/20 Центральний~ апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого~ судді:~ Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А. секретар судового засідання Кандиба Н.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" ~~ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство від 17.03.2021 (суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/6535/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд.44, ідентифікаційний номер юридичної особи 31614742) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м. Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі №904/6535/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію) згідно ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 16.06.2021; призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 завершено ~попереднє судове засідання, за результатами якого, внесено до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" на суму 66 020,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 278 591 510,60 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на суму ~4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 1 124 472 214,65грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" на суму ~4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 506 406 252,31 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКТ" на суму 4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 887 881 191,13 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦУКОРПРОМ" на суму 4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 1 871 320 175,53 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Приватне акціонерне товариство "НАСІННЕВЕ" на суму 4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 273 417 118,79 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" на суму ~4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 17 549 744,32 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів. Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство від 17.03.2021 у справі №904/6535/20 про банкрутство ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" - в частині відхилення грошових вимог кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" в розмірі 37 558 511,02 грн. (заборгованості з винагороди згідно з п.4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 в сумі 8 683 198,49 грн. та заборгованості з винагороди згідно з п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013 в сумі 28 875 312,53 грн.) та в частині визнання грошових вимог кредиторів: ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" в розмірі 451 699 444,91 грн. (360% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань), ТОВ "Цукорпром" в розмірі 1 690 643 373,37 грн. (400% річних за період з 13.04.2018 по 27.12.2020) і ПАТ "Насінневе" в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020), і ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 37 558 511,02 грн. (заборгованості з винагороди згідно з п.4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 в сумі 8 683 198,49 грн. та заборгованості з винагороди згідно з п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013 в сумі 28 875 312,53 грн.), відмовити у задоволенні грошових вимог кредиторів ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" в розмірі 451 699 444,91 грн. (360% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань), ТОВ "Цукорпром" в розмірі 1 690 643 373,37 грн. (400% річних за період з 13.04.2018 по 27.12.2020) і ПАТ "Насінневе" в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального права. Зазначає, п. 4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 та п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013 не є нікчемними в силу закону ~та не визнані судом недійсними, а отже є чинними та мають застосовуватися судом при розгляді цієї справи. Скаржник наголошує, що оскільки позичальник за Кредитним договором №П101Г/С від 24.07.2012 та Договором №DNHSLN103108 від 12.02.2013 ТОВ «Лада Фінанс» є юридичною особою, то він не є споживачем в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів» й до цих договорів не застосовуються жодні норми, що регулюють споживчі кредити, в тому числі Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління НБУ від 10.05.2007 № 168. Стверджує, що винагорода не є процентами за користування кредитом, а є окремим зобов`язанням, що покриває ризики банку від знецінення національної валюти та падіння її курсу по відношенню до стійкої валюти доларів США, що відповідає ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відтак не підпадає під регулювання нормами ст. 1056-1 ЦК України. Апелянт вказує на те, що докази, які б спростовували вірогідність наданих АТ КБ «Приватбанк» розрахунків винагороди за формулою відповідно до договорів про внесення змін від 25.07.2016 до Кредитних договорів учасниками по даній справі не надані та в матеріалах справи відсутні, що не було враховано судом першої інстанції. Вважає, що суд не врахував наявність ознак фраудаторного правочину умов договорів, що передбачають збільшення 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до 360% та 400% річних, які були укладені боржником після отримання ним кредитів на велику суму, не повернутих кредитору АТ КБ «Приватбанк». Наголошує, що умови договорів, які передбачають такий великий розмір відповідальності боржника були погоджені сторонами після 2016 року, тобто боржник взяв на себе додаткові зобов`язання, що значно перевищують суму основної заборгованості, в період, коли в нього вже існували порушені грошові зобов`язання перед кредитором АТ КБ «Приватбанк» за кредитними договорами у значному розмірі, чим було завдано шкоду АТ КБ «Приватбанк» і є зловживанням правом з боку боржника та кредиторів ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", ТОВ «Цукорпром» і ПрАТ «Насінневе», - і судом протиправно було визнано ці грошові вимоги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство від 17.03.2021 №904/6535/20 ~~залишено без руху та надано скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання апеляційної скарги учасникам справи. На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/6535/20 апелянтом до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" ~за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство ~від 17.03.2021 у справі №904/6535/20 у справі №904/6535/20, розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні з викликом сторін на 17.06.2021р. о ~15 год. 00 хв. 15.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Акціонерного ~товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство ~від 17.03.2021 ~у справі №904/6535/20. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" про приєднання до апеляційної скарги Акціонерного ~товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство ~~від 17.03.2021 у справі №904/6535/20 повернуто~ без розгляду. 17.06.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли додаткові письмові пояснення по справі до поданої ним апеляційної скарги, в яких він підтримав раніше викладені доводи та наполягав на їх обгрунтованості, просив суд задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. У судовому засіданні 17.06.2021 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 15.07.2021 на 16:10 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 15.07.2021 р. о 16:10 год В ході розгляду апеляційної скарги виникла необхідність витребування додаткових матеріалів, що містяться у справі №904/6535/20, зокрема документів щодо правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС". Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2021 ~Господарському суду Дніпропетровської області доручено надіслати на адресу Центрального апеляційного господарського суду копії матеріалів щодо правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС". 07.07.2021 до Центрального апеляційного господарського суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли копії матеріалів щодо правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" у справі №904/6535/20 на 31 арк. (т. 1 а.с. 168-199). 15.07.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Лада Фінанс» надійшли пояснення щодо п`яти апеляційних скарг АТ КБ «Приватбанк» на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6535/20, в яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали без змін. У судовому засіданні 15.07.2021 колегія суддів оголосила перерву в судове засідання на 01.09.2021 о 14:50 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 01.09.2021 р. о 14:50 год. В судове засідання 01.09.2021р. з`явилися представник апелянта АТ «КБ «Приватбанк», арбітражний керуючий (ліквідатор) Шевченко В.Є., представники кредиторів: ТОВ "Цукорпром", ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», ТОВ "Агро Комплект". Інші учасники провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лада Фінанс», будучи повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників інших кредиторів. Представник апелянта у судовому засіданні 01.09.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її повному задоволенні. Арбітражний керуючий (ліквідатор) ТОВ «Лада Фінанс» та представники присутніх кредиторів в свою чергу проти задоволення апеляційної скарги заперечували, в тому числі з підстав, викладених у поданих ними письмових поясненнях, просили суд ухвалу в оскаржуваній частині залишити без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства). За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496), за змістом якої просить суд: - прийняти заяву ТОВ "ДУКЛА" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС"; - відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС"; - визнати кредиторські вимоги ТОВ "ДУКЛА" до ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" у розмірі ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~278 591 510, 60 грн., з яких: 21 162 253, 59 грн. - основний борг, 255 725 375, 73 грн. - заборгованість по відсотках, 1 637 861, 31 грн. - інфляційні; ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ - призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" арбітражного керуючого Чичву О.С. Ухвалою суду від 07.12.2020 вищевказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 21.12.2020. Ухвалою суду від 21.12.2020 підготовче засідання відкладено на 28.12.2020. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі №904/6535/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію) згідно ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 16.06.2021; призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 42Ц, офіс 83, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який діє на підставі свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №448 від 19.03.2013, призначено попереднє засідання суду на 11.02.2021. 29.12.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за №65688 про відкриття провадження у справі №904/6535/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496). 08.02.2021 від розпорядника майна Чичви О.С. надійшов звіт про розгляд вимог кредиторів по справі №904/6535/20 станом на 03.02.2021. 11.02.2021 від ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" надійшло повідомлення про розгляд вимог кредиторів у справі №904/6535/20. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 завершено ~попереднє судове засідання, за результатами якого, внесено до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" на суму 66 020,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 278 591 510,60 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на суму ~4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 1 124 472 214,65грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" на суму ~4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 506 406 252,31 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКТ" на суму 4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 887 881 191,13 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦУКОРПРОМ" на суму 4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 1 871 320 175,53 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Приватне акціонерне товариство "НАСІННЕВЕ" на суму 4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 273 417 118,79 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" на суму ~4 540,00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 17 549 744,32 грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів. За результатом розгляду грошових вимог, заявлених кредиторами у справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" 17.03.2021 господарським судом визнано грошові вимоги кредиторів та визначено черговість їх задоволення боржником у розмірах, визнаних арбітражним керуючим розпорядником майна Чичвою О.С. та боржником. Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду та зазначає наступне з приводу доводів апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, та підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що: - сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно з частиною 5 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Отже, за результатами розгляду вимог кредиторів, грошові вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника. Заяви з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян до суду не надходили. У реєстрі вимог кредиторів містяться відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Як передбачено ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня). Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов: - подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ); - розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ); - визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ). Виходячи з вимог ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває ~справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15). При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: 1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; 2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; 5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; 6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги. В свою чергу, у відповідності до положень ч. 3 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів. Предметом розгляду, в даному випадку, є заявлені грошові вимоги АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Цукорпром», ПрАТ «Насінневе» та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до ТОВ «Лада Фінанс», перевірка судом обгрунтованості та підставності заявлених кредиторських вимог. Судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги: - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до боржника складаються з: 47 399 559,52 грн. основний борг; 4 292 310,55 грн. інфляційні витрати за період з 26.06.2018 до 27.08.2019; 3 014 937,33 грн. інфляційні витрати за період з 28.08.2019 до 24.12.2020; 225 419 291,26 грн. проценти за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 26.06.2018 до 27.08.2019; 226~ ~280~ ~153,65~ ~грн. - проценти за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 28.08.2019 до 24.12.2020; - ПрАТ «Насінневе» до боржника складаються з: 17 388 652,12 грн. заборгованості, 6 316 019,83 грн. інфляційних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020, 249 712 446,84 грн. 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020; ТОВ «Цукорпром» до боржника складаються з: 155 985 341,85 грн. основного боргу, 24 691 460,01 грн. інфляційних за період з квітня 2018 року по грудень 2020 року, 1 690 643 373,37 грн. 400% річних за період з 13.04.2018 по 27.12.2020. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 в частині визнання грошових вимог зазначених кредиторів до ТОВ «Лада Фінанс» лише в частині нарахованих 360% та 400% річних за прострочення грошових зобов`язань, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 у справі 916/4644/15, обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора. Тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається на кредитора (правова позиція Верховного Суду, наведена в постанові від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15). На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (правові висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі №904/2394/18). Колегія суддів зауважує, що кредиторами доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, факт порушення зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАДА ФІНАНС» зі сплати заборгованості, що виникла за Угодами про добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016, від 25.12.2017 та від 12.03.2018. З приводу доводів апелянта про те, що умови договорів, які передбачають такий великий розмір відповідальності боржника були погоджені сторонами після 2016 року, тобто боржник взяв на себе додаткові зобов`язання, що значно перевищують суму основної заборгованості, в період, коли в нього вже існували порушені грошові зобов`язання перед кредитором АТ КБ «Приватбанк» за кредитними договорами у значному розмірі, чим було завдано шкоду АТ КБ «Приватбанк» і є зловживанням правом з боку боржника та кредиторів ТОВ «Цукорпром», ПрАТ «Насінневе» та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", - і судом протиправно було визнано ці грошові вимоги; а також те, що основний борг ТОВ «Лада Фінанс» перед: ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" складає 47~ 399~ 559,52 грн., а 360% річних за прострочення грошових зобов`язань 451~ 699~ 444,91 грн.; ТОВ «Цукорпром» складає 155~ 985~ 341,85 грн., а 400% річних за прострочення грошових зобов`язань за період з 13.04.2018 по 27.12.2020 1~ 690~ 643~ 373,37 грн.; ПрАТ «Насінневе» складає 17~ 388~ 652,12 грн., а 360% річних за прострочення грошових зобов`язань 249~ 712~ 446,84 грн., а тому суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у визнанні грошових вимог даних кредиторів, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. ~625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Зазначені правові висновки наведені в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) та від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19). Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено (правова позиція наведена у постанові КГС ВС від 16.04.2020 № 914/479/19). З матеріалів справи вбачається, що: 1) 01.12.2016 між ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (боржник) та ПрАТ «НАСІННЕВЕ» (новий кредитор) укладено Угоду про визнання та добровільне погашення заборгованості, в якій сторони погодили, зокрема, наступне: - ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» визнає, що його заборгованість перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на момент укладення зазначеної угоди становить 17 388 652,12 ~грн.; - ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» зобов`язується здійснити погашення заборгованості з моменту укладення зазначеної угоди до 31 грудня 2016 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ «НАСІННЕВЕ»; - у разі прострочення ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» виконання грошового зобов`язання, на вимогу ПрАТ «НАСІННЕВЕ» за зазначеною Угодою, ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» зобов`язано сплатити на користь ПрАТ «НАСІННЕВЕ» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, при простроченні ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» виконання грошового зобов`язання перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 процентів річних, що відповідає змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України. За викладених обставин, право вимоги ТОВ "ЛАДА ФІНАНС", яке є правонаступником ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР», перейшло до ПрАТ «НАСІННЕВЕ» за угодою про добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016. ПрАТ «НАСІННЕВЕ» у поданій заяві включено до сум заборгованості, що підлягає визнанню господарським судом та внесенню до реєстру вимог кредиторів: 17 388 652,12 грн. - сума заборгованості за Угодою про визнання та добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016, 6 316 019,83 грн. інфляційне збільшення за період з 01.01.2017 по 27.12.2020, 249 712 446,84 грн. 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020. 2) 25.12.2017 між ПРАТ СК "Інгосстрах" та ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» укладено Угоду про добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої сторонами погоджено, зокрема, наступне: - ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» визнає, що його заборгованість перед ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» на момент укладення зазначеної угоди становить 53 399 559,52 грн.; - ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» гарантує, що протягом 6 місяців з моменту укладення зазначеної угоди до 25 червня 2018 року заборгованість перед ПРАТ СК "Інгосстрах" буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ»; - у разі прострочення ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» виконання грошового зобов`язання, на вимогу ПРАТ СК "Інгосстрах" за зазначеною Угодою, ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» зобов`язане сплатити на користь ПРАТ СК "Інгосстрах" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, при простроченні ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» виконання грошового зобов`язання перед ПРАТ СК "Інгосстрах" на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 процентів річних, що відповідає змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України. В подальшому, з метою забезпечення виконання умов Угоди про добровільне погашення заборгованості від 25.12.2017 між ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» та ПРАТ СК "Інгосстрах" укладено Договір поруки № 01-06/2018-10 від 01.06.2018 (далі - Договір поруки № 01-06/2018-10 від 01.06.2018), у відповідності до умов пункту 1.1 якого ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» поручається перед ПРАТ СК "Інгосстрах" за виконання обов`язку ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» щодо оплати витрат ПРАТ СК "Інгосстрах", пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування у відповідності до Договору страхування кредитів №16/07/28-03 К від 28.07.2016 в розмірі 53 399 559,52 грн., що виникли у зв`язку з виконанням ПРАТ СК "Інгосстрах" обов`язків ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» перед ПАТ «А-БАНК» за Кредитним договором №АВН0LKI06758 від 28.01.2016; строк погашення регресної вимоги 25.06.2018. Внаслідок несплати поручителями вищевказаної заборгованості у розмірі 53 399 559,52 грн., ПРАТ СК "Інгосстрах" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до поручителів Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень", відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" про стягнення заборгованості у розмірі 8 000 000,00 грн. ~~~~~~~~ Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/745/19 від 11.04.2019 позовні вимоги ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» задоволено у повному обсязі. 28.08.2019 між ПРАТ СК "Інгосстрах" (первісний кредитор), ТОВ «КОНОВАЛІВКА-АГРО» (новий кредитор-1), ТОВ «ЦАРИЧАНСЬКЕ-АГРО» (новий кредитор-2), ТОВ «ЗМІЇВ-АГРО» (новий кредитор-3) укладено договір відступлення права вимоги №08/20191СКА (далі - Договір відступлення права вимоги №08/20191СКА), в порядку та на умовах якого первісний кредитор відступає новому кредитору-1, новому ~~кредитору-2 та новому кредитору-3 право грошової вимоги, зокрема, до боржників, а саме право вимоги первісного кредитора до боржників щодо сплати заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 року у справі №904/745/19, яке набрало законної сили, у наступному розмірі: 6 000 000,00 грн. (шість мільйонів гривень 00 копійок) пропорційно по 2 000 000,00 (два мільйони гривень 00 копійок) новому кредитору-1, новому кредитору-2, новому кредитору-3, а також інфляційних нарахувань, процентів річних, штрафних санкцій за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості у розмірі 6 000 000,00 грн. (шість мільйонів гривень 00 копійок), судового збору та інших можливих нарахувань відповідно до вимог, норм та положень чинного законодавства України (п.1.4 Договору відступлення права вимоги №08/20191СКА). Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18 у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад. Таким чином, сума невиконаного зобов`язання ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» перед ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 25.12.2017 становить різницю між загальною заборгованістю за Угодою про добровільне погашення заборгованості та сумою, стягнутою за рішенням суду та в подальшому відступленою, що складає 47 399~ 559,52 грн. (53 399 559,52 грн. 6 000~ 000,00 грн.). ПРАТ СК "Інгосстрах" у поданій заяві включено до сум заборгованості, що підлягає визнанню господарським судом та внесенню до реєстру вимог кредиторів суму 4~ 292~ 310,55 грн. інфляційних за період з 26.06.2018 до 27.08.2019, 3~ 014~ 937,33 грн. інфляційних за період з 28.08.2019 до 24.12.2020, 225~ 419~ 291,26 грн. процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 26.06.2018 до 27.08.2019, 226~ 280~ 153,65 грн. процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 28.08.2019 до 24.12.2020. 3) 12.03.2018 між ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (кредитор) та ТОВ «Бізнес Агроцентр», правонаступником якого є ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" (боржник) укладено угоду про добровільне погашення заборгованості, за умовами пунктів 2, 3 якої, сторонами погоджено погашення заборгованості ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" перед ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на суму 155~ ~985~ ~341,85 грн. за договорами про відступлення права вимоги №28/02/18-ДЕ/НА від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/ПАА від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/МЧ від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/КОН від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/КОЛ від 28.02.2018 у строк до 12.04.2018. У разі прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора за цією угодою, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до пункту 6 угоди про добровільне погашення заборгованості при простроченні боржником виконання грошового зобов`язання перед кредитором на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч.2 ст.625 ЦК України застосовується у розмірі 400 процентів річних (п.6 угоди про добровільне погашення заборгованості від 12.03.2018). 03.11.2020 між ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (первісний кредитор) та ТОВ «ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами пункту 1.1 якого ТОВ «ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ» отримало від ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» право вимоги до ТОВ «ЛАДА ФІНАНС», в тому числі, за договорами №28/02/18-ДЕ/НА від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/ПАА від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/МЧ від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/КОН від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/КОЛ від 28.02.2018 на загальну суму 155~ ~985~ ~341,85 грн. 24.12.2020 між ТОВ «ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ» (первісний кредитор) та~ ТОВ «Цукорпром» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами пункту 1.1 якого ТОВ «Цукорпром» отримало від ТОВ «ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ» право вимоги до ТОВ «ЛАДА ФІНАНС», в тому числі, за договорами №28/02/18-ДЕ/НА від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/ПАА від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/МЧ від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/КОН від 28.02.2018, №28/02/18-ДЕ/КОЛ від 28.02.2018 на загальну суму 155~ 985~ 341,85 грн. За викладених обставин, право вимоги на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА ФІНАНС» перед ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» за угодою про добровільне погашення заборгованості від 12.03.2018 перейшло до ТОВ «Цукорпром». ТОВ «Цукорпром» у поданій заяві включено до сум заборгованості, що підлягає визнанню господарським судом та внесенню до реєстру вимог кредиторів суму 155~ 985~ 341,85 грн. основного боргу, 24~ 691~ 460,01 грн. інфляційних за період з квітня 2018 року по грудень 2020 року, 1 690~ 643~ 373,37 грн. 400% річних за період з 13.04.2018 по 27.12.2020. Колегія суддів зауважує, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посилання на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18). Угоди про добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016, від 25.12.2017 та від 12.03.2018., договір поруки № 01-06/2018-10 від 01.06.2018, договір відступлення права вимоги №08/20191СКА від 28.08.2019, договір про відступлення права вимоги від 03.11.2020 та договір про відступлення права вимоги від 24.12.2020 підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, є дійсними, в судовому порядку не оскаржувалися (не визнавалися недійсними та не були розірвані) і доказів, що спростовували б наведене, апелянтом не надано, а матеріали справи таких не містять. В свою чергу, рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/745/19 від 11.04.2019 набрало законної сили та є чинним. Як передбачено ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку. В своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)). Правочин про відступлення права вимоги є правомірним (стаття 204 ЦК України) і без визнання його недійсним породжує відповідні юридичні наслідки (правові позиції в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16; постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16). В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правовий висновок викладений у Постанові КГС ВС від 26.01.2021 у справі № 903/249/20). Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17). Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту. Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. В свою чергу апеляційний суд зауважує, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження"). За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Така підстава як визначення сторонами іншого розміру % річних за прострочення грошових зобов`язань не охоплюється нормами статті 20 Закону про банкрутство, однак враховуючи посилання заявника, окрім статті 42 КУзПБ також на приписи статей 203, 215, 216, 512-518 ЦК України, не виключає можливості звернення в цьому разі кредитора, з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (правовий висновок наведений в Постанові КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 924/243/20 (924/1155/18)). Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи". Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17). Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20). Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (див. висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17). Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20). Колегія суддів наголошує, що виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та судової практики, АТ КБ «Приватбанк» не був позбавлений права та можливості звернутися до суду з позовом про визнання недійсними вищезгаданих правочинів, які не є нікчемними в силу Закону, водночас цього не зробив. З огляду на все вищевикладене та зважаючи на презумпцію правомірності укладених угод про добровільне погашення заборгованості, договорів поруки та договорів про відступлення права вимоги, яка неспростована скаржником в установленому порядку, враховуючи їх дійсність, апеляційний суд доходить висновку, що грошові вимоги: ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до ТОВ «Лада Фінанс» в розмірі 451~ 699~ 444,91 грн. (360% річних за прострочення грошових зобов`язань за період з 26.06.2018 до 27.08.2019 на суму 225 419 291,26 грн. та за період з 28.08.2019 до 24.12.2020 на суму 226~ ~280~ ~153,65~ ~грн.); ТОВ "Цукорпром" до ТОВ «Лада Фінанс» в розмірі 1~ 690~ 643~ 373,37 грн. (400% річних за період з 13.04.2018 по 27.12.2020) та ПрАТ «Насінневе» до ТОВ «Лада Фінанс» в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020) є обгрунтованими належними доказами, а відтак Господарським судом Дніпропетровської області правомірно ухвалою від 17.03.2021 року визнано їх у вказаній сумі та віднесено до 4 черги задоволення реєстру вимог кредиторів. Таким чином, аргументи, викладені Банком в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував наявність ознак фраудаторного правочину умов договорів, що передбачають збільшення 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до 360% та 400% річних, які були укладені боржником після отримання ним кредитів на велику суму, не повернутих кредитору АТ КБ «Приватбанк», не знайшли свого підтвердження належними доказами (судовими рішеннями) під час розгляду даної справи. Колегія суддів також зауважує, що вказані обставини були предметом розгляду апеляційних скарг АТ КБ «Приватбанк» на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі № 904/6535/20, якими - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання грошових вимог на суму 17 549 ~~744, 32 грн. задоволено. ~Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС", що підлягають задоволенню у наступній черговості: 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1 871 320 175,53 грн. (основний борг, інфляційні, відсотки) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; - заяву Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" ~~до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання грошових вимог задоволено. Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" ~~до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" ,що підлягають задоволенню у наступній черговості: 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 273 417 118,79 грн. (основний борг, інфляційні, відсотки) -~ 4 черга задоволення вимог кредиторів; - заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання грошових вимог на суму 506 406 252,31 грн. задоволено. Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС", що підлягають задоволенню у наступній черговості: 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 506 406 252,31 грн. (основний борг, інфляційні, проценти за прострочення) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Необхідно зауважити, що вказані судові рішення залишені без змін Постановами Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021р., а отже є такими, що набрали законної сили. Відповідно до частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас, Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі № 761/29966/16-ц зробив наступний правовий висновок що преюдиція при встановленні фактів судовим рішенням у іншій справі має місце лише тоді, коли в у ній брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, законодавство визнає преюдиційними тільки фактичні обставини справи (факти), установлені судом в результаті оцінки доказів, що знайшли відображення в тексті судового рішення. Преюдиційне значення можуть мати лише факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені в резолютивній частині рішення. Тому не мають преюдиційного значення правова кваліфікація встановлених судом обставин, оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж самі особи, які брали участь у попередній справі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №904/8484/16 та по справі №904/7905/16 від 03.03.2020. Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обгрунтованих підстав для включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" в частині нарахованих за прострочення грошових зобов`язань 360% річних за період з 26.06.2018 до 27.08.2019 на суму 225 419 291,26 грн. та за період з 28.08.2019 до 24.12.2020 на суму 226~ ~280~ ~153,65~ ~грн., загальний розмір яких складає 451~ 699~ 444,91 грн; грошових вимог ТОВ "Цукорпром" в частині нарахованих за прострочення грошових зобов`язань 400% річних за період з 13.04.2018 по 27.12.2020 на суму 1 690 643 373,37 грн. та грошових вимог ПрАТ «Насінневе» в частині нарахованих за прострочення грошових зобов`язань 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020 на суму 249 712 446,84 грн. й відповідно затвердження місцевим господарським судом їх в обумовленому розмірі, шляхом віднесення до 4 черги задоволення реєстру вимог кредиторів. Водночас, апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта в решті апеляційної скарги, щодо необгрунтованості ухвали суду першої інстанції в частині відхилення грошових вимог АТ Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" в розмірі 37 558 511,02 грн. (заборгованості з винагороди згідно з п.4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 в сумі 8 683 198,49 грн. та заборгованості з винагороди згідно п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013 в сумі 28 875 312,53 грн.). Так, Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 904/6535/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог АТ Комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 904/6535/20 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 37 558 511,02 грн. скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Фінанс» в розмірі 37 558 511,02 грн. (заборгованості з винагороди згідно з п. 4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 в сумі 8 683 198,49 грн. та заборгованості з винагороди згідно п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013 в сумі 28 875 312,53 грн.) 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів. Апеляційний господарський суд з посиланням на правові висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, зазначив наступне. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частина перша статті 3 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема є, договори та інші правочини. За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Отже, за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Тобто правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору. Законодавство України надає сторонам можливість укладати договори в яких містяться елементи різних договорів, так звані, «змішані договори». На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства. Господарським судом Дніпропетровської області встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.07.2008 року між ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР», правонаступником якого є ТОВ «ЛАДА ФІНАНС» (позичальник), та Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (банк) укладено Кредитний договір №101Г/С (далі - Кредитний договір №101Г/С). 05.02.2014 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012. 11.04.2014 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №101Г/С від 24.07.2012. 12.05.2014 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №101Г/С від 24.07.2012. 25.07.2016 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №101Г/С від 24.07.2012. Відповідно до п.п. А.1. (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014), А.2. (в редакції Договору про внесення змін від 12.05.2014), 1.1 (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014) Кредитного договору №101Г/С АТ КБ «ПриватБанк» за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 6 655 606,14 грн. на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов`язання ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Згідно з п.п. 1.2. (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014), А.3. (в редакції Договору про внесення змін від 12.05.2014), термін повернення кредиту - згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 3 до Договору про внесення змін від 12.05.2014) встановлено до 30.04.2015 року. Відповідно до п. п. А.6. (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014), А.8. (в редакції Договору про внесення змін від 12.05.2014), 4.1. Кредитного договору №101Г/С (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014) за користування кредитом ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних, датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з 25.09.2014 року. Пунктами А.7, 4.2. Кредитного договору №101Г/С (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014) визначено, що у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості . Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору №101Г/С, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.6 Договору. За змістом п. 4.2 Договору у відповідності до ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом, зазначені у п.А.7 Договору. Відповідно до умов п. А.12 Кредитного договору №101Г/С позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п. 4.7 Кредитного договору №101Г/С (в редакції Договору про внесення змін від 25.07.2016). Згідно з п. 5.7 Кредитного договору №101Г/С (в редакції Договору про внесення змін від 05.02.2014) терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені та штрафів за Кредитним договором встановлені сторонами тривалістю 15 років. У порушення зазначених норм закону та умов Договору Боржник зобов`язання за вказаним Кредитним договором №П101Г/С від 24.07.2012 належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості. Внаслідок порушення позичальником умов Кредитного договору №П101Г/С в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, наданих банком позичальнику, станом на 27.12.2020 за ТОВ «ЛАДА ФІНАНС» рахується заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за простроченою винагородою за Кредитним договором №П101Г/С у розмірі 8 683 198,49 грн. Крім того, 12.02.2013 року між ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР», правонаступником якого є ТОВ «ЛАДА ФІНАНС» (позичальник), та Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (банк) укладено Договір №В№18ЕШ03108 (далі Кредитний договір №DNHSLN103108). 12.04.2013 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Кредитного договір №DNHSLN103108. 30.12.2013 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Кредитного договір №DNHSLN103108. 01.12.2014 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Кредитного договір №DNHSLN103108. 29.09.2015 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Кредитного договір №DNHSLN103108. 25.07.2016 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договір №DNHSLN103108. Відповідно до п.п. А.1. (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013), А.2. (в редакції Договору про внесення змін від 29.05.2015), 1.1. (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013) Кредитного договору №DNHSLN103108 АТ КБ «ПриватБанк» за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з відповідним лімітом (у редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013 -11 733 178,00 грн.) на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов`язання ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Згідно з п.п. 1.2. (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013), А.3. Кредитного договору №DNHSLN103108 (в редакції Договору про внесення змін від 29.09.2015) термін повернення кредиту - згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 3 до Договору про внесення змін від 29.09.2015) визначено до 23.11.2016 р. Відповідно до п. п. А.6. (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013), А.8. (в редакції Договору про внесення змін від 29.09.2015), 4.1. Кредитного договору №DNHSLN103108 (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013) за користування кредитом ТОВ ~«ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 11,00% річних, датою сплати процентів є 21-е число, починаючи з 21.11.2016 року. Пунктами А.7, 4.2. Кредитного договору №DNHSLN103108 (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013) визначено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11 (одинадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору №DNHSLN103108 за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, позичальник сплачує проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.6 Договору. За змістом п. 4.2 Кредитного договору №DNHSLN103108 у відповідності ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.7 Договору. Відповідно до умов п. А.12 Кредитного договору №DNHSLN103108 позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п. 4.7 договору (в редакції Договору про внесення змін від 25.07.2016). Згідно з п. 5.7. Договору Кредитного договору №DNHSLN103108 (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013) терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені та штрафів за Кредитним договором встановлені сторонами тривалістю 15 років. Внаслідок порушення позичальником умов Кредитного договору №DNHSLN103108 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, наданих банком позичальнику, станом на 27.12.2020 за ТОВ «ЛАДА ФІНАНС» рахується заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за Кредитним договором №DNHSLN103108 у розмірі 28 875 313,97 грн., з якої :~~~~~~~~~~- 1,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 0,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 28 875 312,53 грн. - заборгованість за простроченою винагородою. З наведеного вбачається, що боржником ТОВ «ЛАДА ФІНАНС», шляхом підписання додаткових угод та договорів про внесення змін до кредитних договорів, зокрема, від 25.07.2016, якою уточнювалась формула визначення розміру винагороди за користування кредитом, неодноразово свідомо вчинялись дії щодо схвалення окремих пунктів договору, у т.ч. пункту п. 4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 та п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013, відповідно до яких позичальник зобов`язався сплатити банку винагороду відповідно до пунктів А.12 цих договорів. Таким чином, сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України), а в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, а також незгода з цими умовами іншої заінтересованої особи, не є підставами для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства, а тому висновки суду першої інстанцій в цій частині є помилковими. Також, місцевий господарський суд помилково ототожнював передбачену умовами договору винагороду із змінюваною процентною ставкою та зазначив, що її формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає частині шостій статті 1056-1 Цивільного кодексу України. За умовами укладеного між сторонами кредитного договору сторонами погоджено сплату позичальником фіксованої процентної ставки по кредиту та її розмір. Одночасне встановлення у кредитному договорі фіксованої та змінюваної процентної ставки законодавством не передбачено. Крім того, у постанові від 04.07.2018 у справі № 917/2033/16 Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій про підставність вимог банку про стягнення, передбаченої умовами кредитного договору, комісійної винагороди, тобто визнано право встановити у договорі кредитування за згодою сторін додаткових зобов`язань позичальника, які не обмежуються виключно сплатою процентів. Колегія суддів зазначає, що у даній справі кредит надавався юридичній особі для забезпечення фінансування господарської/поточної діяльності товариства, між сторонами не укладалися договори про надання споживчих кредитів, тобто у спірних правовідносинах позичальник не є споживачем, відповідно відсутні підстави для застосування правових норм, що регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка визначає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача та закріплює поняття «несправедливі умови договору». Подібні висновки щодо застосування у спірних правовідносинах положень Закону України «Про захист прав споживачів» були викладені в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/6404/18. Апеляційний суд зауважує, що у справі № 904/6535/20 предметом розгляду є, зокрема, заявлені кредитором АТ КБ «Приватбанк» грошові вимоги до боржника ТОВ «Лада Фінанс», які складаються, в тому числі, з винагороди за користування кредитом, розрахованої за погодженою сторонами договору формулою, виходячи з офіційного курсу гривні до долару США на день погашення кредиту, яку боржник зобов`язався сплатити кредитору за умовами кредитних договорів №П101Г/С від 24.07.2012 та №DNHSLN103108 від 12.02.2013, які є чинними. При цьому виходячи з положень ст. 204 ЦК України, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Враховуючи відсутність судових рішень про визнання недійсними вищезгаданих правочинів як в цілому, так і окремо взятих їх умов (пунктів 4.7, А. 12), а також додаткових угод та Договорів про внесення змін до них, які не є нікчемними в силу Закону, з огляду на приписи статті 14 Господарського процесуального кодексу України, у суду першої інстанції були відсутні підстави вирішувати питання про дійсність умов кредитних договорів, при розгляді заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Фінанс» у межах справи про банкрутство № 904/6535/20. Колегія суддів наголошує, що позичальник заперечень щодо викладених у пункті А.12 кредитних договорів умов щодо сплати винагороди за встановленою формулою ні під час укладення договорів, ні під час підписання Договорів про внесення змін від 25.07.2016, якими змінювалась формула розрахунку винагороди, не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Кредитні договори №П101Г/С від 24.07.2012 та №DNHSLN103108 від 12.02.2013 недійсними не визнані, а оскільки їх умови, за якими позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (пункт А.12 кредитного договору), на час постановлення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 904/6535/20, є чинними, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відхилення грошових вимог банку до боржника ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" в розмірі 37 558 511,02 грн. (заборгованості з винагороди згідно з п.4.7. Кредитного договору №П101Г/С від 24.07.2012 в сумі 8 683 198,49 грн. та заборгованості з винагороди згідно з п. 4.7. Договору №DNHSLN103108 від 12.02.2013 в сумі 28 875 312,53 грн.) Нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання. Підписавши кредитний договір, додаткові угоди до нього та Договори про внесення змін, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Здійснений АТ КБ «Приватбанк» розрахунок розміру винагороди не викликає сумніву та не спростований позичальником чи іншими заінтересованими особами, зокрема кредиторами у справі № 904/6535/20, контррозрахунку матеріали справи не містять. Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46). Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в цій частині апеляційної скарги є обгрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, у зв`язку з чим, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство від 17.03.2021 у справі № 904/6535/20 в частині невизнання грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 37~ 558~ 511,02 грн. ~підлягає скасуванню, як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям в цій частині нового рішення про визнання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Фінанс» на суму 37 558 511,02 грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: ~37 558 511,02 грн. 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів. В іншій частині ухвала залишається без змін. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи результат вирішення заяви кредитора АТ КБ «Приватбанк» та розгляду апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають стягненню з боржника на користь апелянта. Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство від 17.03.2021 у справі № 904/6535/20 задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство від 17.03.2021 у справі № 904/6535/20 в частині невизнання грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 37~ 558~ 511,02 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. Визнати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Фінанс» на суму 37 558 511,02 грн. та внести грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: ~37 558 511,02 грн. 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Фінанс» (49006, м. Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний номер юридичної особи 14360570) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 810,00 грн.. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08.09.2021 Головуючий суддя~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~В.Ф. Мороз Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~А.Є. Чередко Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Л.А. Коваль