Справа № 916/2458/18

~~~~~~~~~~~~~ ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А про закриття апеляційного провадження 29 вересня 2021 року ~~м. Одеса Справа № 916/2458/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання: Земляк А.В., за участю представників: від апелянта участі не брали, від учасників справи участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пайола" на постанову Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, прийняту суддею Лепехою Г.А., м. Одеса, повний текст складено 15.01.2019, у справі №916/2458/18 за заявою Головного управління ДФС в Одеській області до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2018 відкрито провадження у справі №916/2458/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17"; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття справи про банкрутство. В подальшому ухвалою попереднього засідання від 21.12.2018 затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18 (суддя Лепеха Г.А.) припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" банкрутом; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17"; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; затверджено арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання повноважень розпорядника майна боржника в сумі 13966,30 грн; скасовано арешт, накладений на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17", визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; припинено повноваження органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; звільнено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута; зобов`язано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" протягом п`ятнадцяти днів передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору; з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет; зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду відомості про персональний склад членів ліквідаційної комісії; зобов`язано ліквідатора банкрута після завершення усіх розрахунків із кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження. Дана постанова мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" неспроможне самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через визнання боржника банкрутом та застосування ліквідаційної процедури. Не погодившись з даною постановою, Приватне підприємство "Пайола" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що останній не був залучений до участі у даній справі, хоча оскаржувана постанова суду першої інстанції стосується його прав, інтересів та обов`язків, оскільки він є контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" за укладеним між ними попереднім договором купівлі-продажу приміщень №2547 від 09.07.2018, при цьому вказане товариство ухилилося від укладення основного договору та відмовилося повертати Приватному підприємству "Пайола" сплачені за вищенаведеним попереднім договором грошові кошти. Крім того, за твердженням апелянта, підсумкове засідання у справі №916/2458/18 місцевим господарським судом на 15.01.2019 не призначалося, а тому прийняття Господарським судом Одеської області оскаржуваної постанови прямо суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 18.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 06.09.2021 справу №916/2458/18 призначено до розгляду на 29.09.2021 о 10:30. У судове засідання 29.09.2021 представники апелянта та учасників справи не з`явилися, хоча останні були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ХХ а.с.164-166). Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021, якою розгляд справи №916/2458/18 призначено на 10:30 год 29.09.2021, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, Приватному підприємству "Пайола" було направлено за адресою, яка вказана самим скаржником в апеляційній скарзі та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69096, м. Запоріжжя, вул. Медична, 25. За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо). Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку). Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку). При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19. Крім того, у період з 23.09.2021 по 28.09.2021 протягом тривалого часу неодноразово секретарем судового засідання були здійснені спроби зв`язатися з Приватним підприємством "Пайола" засобами телефонного зв`язку за номером телефону, який вказаний апелянтом в апеляційній скарзі, проте з`єднатися зі скаржником не виявилось за можливе, оскільки абонент постійно не відповідав на дзвінки, про що було складено відповідну довідку від 29.09.2021 (т.ХХ а.с.166). За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про судовий розгляд даної справи, зокрема, намагаючись зв`язатися з останнім засобами телефонного зв`язку, а також направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали суду скаржнику за адресою, яка вказана ним в апеляційній скарзі та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України Приватне підприємство "Пайола" було обізнане про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18, адже ухвала суду від 18.08.2021 про відкриття апеляційного провадження вважається врученою скаржнику 03.09.2021 (дата проставлення на конверті відмітки про відсутність адресата, т.ХХ а.с.161). Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України", відтак скаржник, як ініціатор апеляційного перегляду постанови місцевого господарського суду, зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами і цікавитись провадженням, відкритим за поданою ним скаргою. Учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційні скарги не надали, що в силу положень процесуального закону не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Пайола" на постанову Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18 з огляду на наступне. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями". Крім того, в рішенні у справі "Белле проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив про те, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. У статті 55 Конституції України закріплене право людини і громадянина на судовий захист. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України №11-рп/2007 від 11.12.2007 реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, а в провадженні у справі про банкрутство норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. В силу частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Частиною п`ятою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, при цьому відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України внесені не були. З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації. Отже, при застосуванні судом під час розгляду справ про банкрутство норм Господарського процесуального кодексу України, які містять посилання на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, з урахуванням частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №4-зп від 03.10.1997 (у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми Кодексу України з процедур банкрутства. Саме такий правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладений в постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Вказана правова позиція не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14 та від 01.09.2021 у справі №910/7357/20. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 23.01.2020 у справі №913/444/18. За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19). Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, Приватне підприємство "Пайола" до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" не включались та не визнавались, отже скаржник не має ні статусу кредитора у даній справі про банкрутство, ні статусу іншого учасника цієї справи. Судом апеляційної інстанції також враховується, що у матеріалах даної справи відсутні та апелянтом до апеляційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження своїх тверджень про те, що він є контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" за укладеним між ними попереднім договором купівлі-продажу приміщень №2547 від 09.07.2018. Між тим у будь-якому разі сама по собі наявність договірних правовідносин між апелянтом та боржником, в яких останній неналежним чином виконує прийняті на себе зобов`язання, не надавала б Приватному підприємству "Пайола" статусу учасника даної справи про банкрутство автоматично, тобто без вчинення скаржником необхідного порядку дій для набуття відповідного статусу. Другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги. Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Даний правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16. Зі змісту постанови Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18 вбачається, що питання про права, інтереси та/або обов`язки Приватного підприємства "Пайола" місцевим господарським судом не вирішувалося. При цьому колегія суддів зауважує на тому, що як мотивувальна частина вищенаведеної постанови не містить жодного висновку суду про права та обов`язки апелянта, так і резолютивна частина останньої не стосується прав та обов`язків скаржника. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що скаржник не має статусу учасника даної справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17", при цьому рішення стосовно його прав чи обов`язків судом першої інстанції не приймалось, що свідчить про відсутність правового зв`язку між постановою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18 та Приватним підприємством "Пайола", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що права вказаного приватного підприємства даною постановою не порушені, а відтак останнє не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини другої статті 264 Господарського процесуального кодексу України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Керуючись статтями 232-235, 240, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Пайола" на постанову Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 у справі №916/2458/18. Матеріали справи №916/2458/18 повернути до Господарського суду Одеської області. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2021. Головуючий суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~С.В. Таран Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Л.О. Будішевська Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Л.В. Поліщук