Справа № 910/14927/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. Київ cправа № 910/14927/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: скаржник (ініціюючий кредитор) - ОСОБА_1, боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур") - Таламанчук О.С., кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Алонза") - не з`явився, кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект") - не з`явився, арбітражний керуючий (розпорядник майна) - Чичва О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Кузнецов В.О.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021 (суддя Примак С.А.) постановленої за результатом розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" у справі №910/14927/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Стислий виклад вимог заяви кредитора 1. У березні 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" (далі - ТОВ "Алонза") до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про визнання кредиторських вимог на суму 10198540,00 грн та 4540,00 грн судового збору. 2. Заявлені грошові вимоги у сумі 10194000,00 грн ґрунтуються на невиконанні боржником зобов`язань, передбачених умовами договору поставки №15/08/16 від 15.08.2016. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" (далі - ТОВ "Нива-Тур"). Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") у розмірі 3586006,83 грн - 4 черга задоволення; 66020,00 грн - 1 черга задоволення. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 21.08.2021. Розпорядником майна ТОВ "Нива-Тур" призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича (далі - Чичва О.С.). 4. Звертаючись у березні 2021 року з заявою про визнання кредиторських вимог, ТОВ "Алонза" зазначило, що 15.08.2016 між ТОВ "Нива-Тур" (продавець) та ТОВ "Алонза" (покупець) укладено договір №15/08/16 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукцію згідно зі специфікацією до договору (додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору). 5. Згідно з п. 3.1 договору покупець оплачує товар за цінами, передбаченими в додатку № 1. Ціни на товар можуть бути змінені тільки за згодою сторін. 6. Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України. 7. На виконання умов вказаного договору, 15.08.2016 ТОВ "Нива-Тур" та ТОВ "Алонза" підписано специфікацію №1 до договору на загальну суму 10194000,00 грн. 8. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Алонза" здійснило 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок боржника, що підтверджується платіжними дорученнями №1226 від 30.08.2016, №1227 від 30.08.2016 та №1228 від 30.08.2016. 9. Проте, ТОВ "Нива-Тур" умови договору в частині повної та своєчасної поставки товару не виконало, сплачені кошти не повернуло, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед кредитором у розмірі 10194000,00 грн. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 10. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021 визнано грошові вимоги ТОВ "Алонза" до боржника ТОВ "Нива-Тур" у розмірі 4540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 10194000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. 11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021 залишено без змін. 12. Судові рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується укладення між боржником та кредитором договору та здійснення кредитором боржнику передоплати за товар на загальну суму 10194000,00 грн, який не було поставлено, як і не повернуто здійснену передоплату. 13. За наведених обставин суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для відмови у задоволенні грошових вимог ТОВ "Алонза", які підтверджуються поданими до матеріалів справи доказами. Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника 14. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021, якою визнано грошові вимоги ТОВ "Алонза" до ТОВ "Нива-Тур" у розмірі 4540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 10194000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відхилити повністю грошові вимоги ТОВ "Алонза" до боржника. 15. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновки щодо застосування п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/14918/20, від 14.07.2020 у справі №754/2450/18. При цьому у справі №910/14918/20 були відхилені вимоги кредитора з підстав порушення принципу справедливості, добросовісності і розумності при укладенні договору без визнання даного договору недійсним. 16. Ну думку скаржника, господарськими судами прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновку Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 про те, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. 17. Скаржник зауважує на тому, що відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушує цивільне право позивача на задоволення його вимог та майнових інтересів. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 18. Арбітражний керуючий (розпорядник майна) Чичва О.С. подав відзив на касаційну скаргу в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021, постановлену за результатом розгляду кредиторських вимог ТОВ "Алонза", та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021, а зазначені судові рішення залишити без змін. 19. Відзив обґрунтований тим, що судами попередніх інстанцій було належним чином перевірено заявлені ТОВ "Алонза" грошові вимоги, а також перевірено докази на яких вони ґрунтуються. 20. Розпорядник майна зауважує, що на момент прийняття оскаржуваних судових рішень та на час подання відзиву договір поставки №15/08/16 від 15.08.2016, на підставі якого виникли грошові зобов`язання боржника, є дійсним, а отже зобов`язання, які виникли у боржника на його підставі повинні бути виконанні боржником. Як висновок - кредиторські вимоги, які ґрунтуються на вищевказаному договорі, підтверджуються належними доказами, що були досліджені судом та враховані під час прийняття оскаржуваного судового рішення. 21. Крім того, на думку арбітражного керуючого, AT КБ "ПриватБанк" не було позбавлено права та можливості звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину, на якому ґрунтуються грошові вимоги кредитора, однак цього не зробило. 22. ТОВ "Алонза" та ТОВ "Нива-Тур" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021 за результатом кредиторських вимог ТОВ "Алонза" залишити без змін. 23. ТОВ "Нива-Тур" вважає, що аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка. 24. ТОВ "Алонза" зауважує, що наміром ТОВ "Алонза" було саме належне ведення господарської діяльності. Договір №15/08/16 від 15.08.2016 є дійсним, оскільки укладений відповідно до норм матеріального права і виконаний ТОВ "Алонза" в повному обсязі. 25. Також ТОВ "Алонза" та ТОВ "Нива-Тур" звертають увагу, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, прийняті не у справі про банкрутство, а у позовному провадженні, предметом якого є визнання недійсними договору, тоді як до спірних правовідносин доцільно застосовувати рішення, ухвалене в рамках розгляду справи про банкрутство. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 26. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ТОВ "Алонза". 27. Верховний Суд відзначає, що за змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. 28. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ. 29. Відповідно до положень ч.ч. 1, 3, 6 ст. 45 КУзПБ: - конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; - до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника; - заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. 30. Приписами ч. 1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. 31. Суд касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18). - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). 32. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17). 33. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом. 34. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що грошові вимоги ТОВ "Алонза" до боржника ґрунтуються на договорі поставки №15/08/16 від 15.08.2016, який укладено між кредитором та ТОВ "Нива-Тур". 35. При цьому суди встановили, на виконання цього договору ТОВ "Нива-Тур" та ТОВ "Алонза" підписано специфікацію №1 до договору №15/08/16 від 15.08.2016 на загальну суму 10194000,00 грн, а також ТОВ "Алонза" здійснило 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок боржника, що підтверджується платіжними дорученнями №1226 від 30.08.2016, №1227 від 30.08.2016 та №1228 від 30.08.2016. 36. Отже, враховуючи зазначені обставини, положення ст.ст. 11, 509, 526, 530, 629, 712 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визнання грошових вимог ТОВ "Алонза" до боржника в повному обсязі: 4540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 10194000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. 37. Доводи касаційної скарги по суті зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дослідили укладений договір та предмет його фраудаторності або фіктивності. 38. Оцінюючи вказаний довід касаційної скарги Верховний Суд виходить з такого. 39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. 40. На момент розгляду заяви ТОВ "Алонза" з грошовими вимогами до боржника суди не встановили, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності правочину - договору поставки №15/08/16 від 15.08.2016, на підставі якого виникли грошові вимоги заявленого кредитора, та його недійсність прямо не передбачена законом, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину та обов`язковість його виконання сторонами. 41. При цьому суд касаційної інстанції відзначає, що у разі, якщо особа вважає, що його права і законні інтереси порушені безпосередньо внаслідок укладення договору, заборгованість за яким включена до складу кредиторських вимог, така особа має право звернутися до суду із позовом про визнання недійсними правочину з метою відновлення своїх прав чи інтересів. 42. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) висловлено позицію, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника. 43. Враховуючи викладене, з урахуванням того, що в цій справі ТОВ "Алонза" надало суду документи, які підтверджують його грошові вимоги до боржника, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання їх у повному розмірі. 44. Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про не врахування судами правових позицій, викладених у постановах від 14.07.2020 у справі №754/2450/18, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, які містять правові висновки щодо укладення договорів на шкоду кредиторам, оскільки такі висновки здійсненні під час касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах про визнання недійсними таких договорів (в межах позовного провадження), а не за заяви кредиторів про визнання грошових вимог до боржника. 45. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/14918/20, що, на думку скаржника, є релевантною при розгляді даної справи, оскільки у справі про банкрутство №910/14918/20 були відхилені вимоги кредитора з підстав порушення принципу справедливості, добросовісності і розумності при укладенні договору без визнання даного договору недійсним, з огляду на таке. 46. У наведеній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове визнання грошових вимог ініціюючого кредитора, оскільки виконавчий напис нотаріуса є вимогою у розумінні ч. 2 ст. 1050 ЦК України про дострокове виконання зобов`язання, в якому підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитним договором, та відсутність правових підстав про визнання грошових вимог банку в частині нарахованих після здійснення виконавчого напису нотаріуса про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, винагороди та пені у розмірі 6169138,30 грн, зважаючи на визначені АТ КБ "ПриватБанк" в заяві про банкрутство підстави для їх нарахування. При цьому, суд касаційної інстанції врахував правові позиції з цього питання, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. 47. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги стосовно можливої фраудаторності чи фіктивності правочину не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про визнання кредиторських вимог ТОВ "Алонза" у цій справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 48. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог ТОВ "Алонза" до боржника у справі обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін. 49. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 50. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції, - без змін. Судові витрати 51. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення. 2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2021, постановлену за результатом розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза", у справі № 910/14927/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Картере Судді В. Білоус В. Пєсков