Справа № 904/5722/14

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ ~СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2022 року ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~м. Дніпро ~~~~~~~~Справа № ~904/5722/14 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді ~Чередка А.Є. (доповідач)~ ~~~~ суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б. при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Владимиренко І.В.) від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14 за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар", м. Кривий Ріг про визнання грошових вимог у розмірі 19 148 865,39 грн. та 4 540,00 грн. судовий збір, - ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14 грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника - Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" у розмірі 19 148 865,39 грн. та 4 540,00 грн. судовий збір ~- ~відхилено. Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ~із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" у повному обсязі. ~~~~~~~~~~~~~~~ Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що боржником протягом 2020-2021р.р. подавалася до податкового органу податкова звітність, у якій боржником самостійно було визначено податкові зобов`язання в розмірі 19 148 865,39 грн., ~які не є припиненими згідно з нормами Податкового кодексу України та підлягають виконанню. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2022р. у складі: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Кузнецов В.О. поновлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 26.09.2022р. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2022р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б. Учасники справи наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися, не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, про час та місце судового засідання були повідомлений апеляційним судом шляхом направлення відповідної ухвали на електронні адреси, що підтверджується матеріалами справи. ~ Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ~Лукашука Миколу Васильовича. 09.03.2017 року постановою Господарського суду Дніпропетровської області визнано Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців, ліквідатором публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" призначено арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича. В подальшому ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області строк ліквідаційної процедури у справі та повноважень ліквідатора неодноразово продовжувався. ~ 21.10.2021 року до Господарського суду Дніпропетровської області від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява до боржника про визнання грошових вимог у розмірі 19 148 865,39грн. та 4 540,00 грн. судовий збір. Ліквідатор в своїх повідомленнях заперечував проти визнання заявлених ГУ ДПС у Дніпропетровській області кредиторських вимог та просив суд грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" - відхилити. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14 грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника - Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" у розмірі 19 148 865,39 грн. та 4 540,00 грн. судовий збір ~- ~відхилено. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022р. у справі № 904/5722/14, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон). На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність ~Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами). Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Частиною 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Порядок же виявлення кредиторів боржника встановлений у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. В обґрунтування поданої заяви з грошовими вимогами до боржника з урахуванням уточнення ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що на даний час за боржником ПАТ «Констар» рахується незаявлений податковий борг у сумі 19 148 865,39 грн.~ а саме: по податку на додану вартість (код платежу 14060100) - 27 514,00 грн., у т.ч.: 8 227,00 грн. - нараховано ПДВ по, декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9041947204 від 04.03.2020 термін сплати 30.03.2020; 4 757,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація~ з~ податку на додану вартість № 9068356480 від 02.04.2020 термін сплати 30104.2020; 1 838,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість №9095081889 від 04.05.2020 термін сплати 01.06.2020; 1426,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9124607608 від 04.06.2020, термін сплати 30.06.2020; 918,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9154847080 від 06.07.2020 термін сплати 30.07.2020; 859,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9185509302 від 03.08.2020 термін сплати 31.08.2020; 903,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9218393432 від 02.09.2020 термін сплати 30.09.2020; 804,00 грн. - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість №9250117980 від 01.10.2020 термін сплати 30.10.2020; 4 159,00 грн. - нараховано ПДВ, по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9290587427 від 09.11.2020 термін сплати 30.11.2020; 3 623,00 грн.~ -~ нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість №9317589101 від 01.12.2020 термін сплати 30.12.2020; по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 50 18010600) - 19 121 351,39грн., податковий борг по основному платежу виник у зв`язку з несплатою ПАТ «Констар» самостійних нарахувань по деклараціях: 6 373 783,80 грн. по податковому розрахунку земельного податку № від 19.01.2021 по термінах сплати 30.07.2021, 30.06.2021, 31.05.2023, 30.04.2021, 30.03.2021, 02.03.2021 по 1 062 297,30грн.; 11 685 270,29 грн. по податковому розрахунку земельного податку №9007523876 від 28.01.2020 по термінах сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 по 1 062 297,30грн.; по терміну сплати 01.02.2021-1 062 29,29 грн.; 1 062 207,30грн. - нараховано платником самостійно основного платежу згідно уточнюючого звіту Податковий розрахунок земельного податку №9075310155 від 10.04.2020 термін сплати 29.06.2020. Отже, на час звернення з заявою з грошовими вимогами до боржника, за даними ГУ ДПС у Дніпропетровській області, податкова заборгованість ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області становить 19 148 865,39 грн., яка згідно наданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області до матеріалів заяви з грошовими вимогами до ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" розрахунку кредиторських вимог, довідки про стан заборгованості боржника з бюджетом та податкових декларації по орендній платі з юридичних осіб та по податку на додану вартість виникла у ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області за період з 04.03.2020р. по 01.08.2021р. Відхиляючи грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена до визнання податкова заборгованість боржника виникла під час перебування банкрута у процедурі ліквідації, у якій у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, та не є поточною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. ~~ Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута. Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів). Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. В п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства~ передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства. З урахування вищевикладеного, як вірно вказано судом першої інстанції, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав. Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу. Відповідно до ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства. 18.11.2014 року Господарським судом Дніпропетровської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв до 21.10.2019р.) та ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. 09.03.2017 року господарським судом Дніпропетровської області визнано Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Тобто, Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар" могло відповідати виключно за зобов`язаннями, що виникли в періоді з 18.11.2014 року до 09.03.2017 року. При цьому, господарським судом встановлено, що нараховані ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові зобов`язання відповідно до поданих документів не відносяться ні до зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов`язань, що є поточними до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства. Положення ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з введенням в дію якого 21.10.2019 року втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за своїм змістом аналогічні положенням ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що свідчить про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання щодо виникнення зобов`язань у боржника, який перебуває в судовій процедурі ліквідації. Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/2095/16 зазначено наступну правову позицію: «З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли правомірного висновку, щодо вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про банкрутство Товариства, не застосовуються норми Податкового кодексу України, а решта вимог Інспекції не підлягають задоволенню, з огляду на визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наслідки визнання боржника банкрутом». Крім того, дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме: Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року у справі №15/293-б, в якій зазначено: «У ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (висновок Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16). Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч.1 ст.38 Закону України~ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. В цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду~ над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду~ над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України~ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом~ у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС грошових вимог. З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16». Також правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 року у справі № 916/4181/14: «боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Водночас, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Чорноморської ОДПІ на суму 8 332,20 грн., суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, які аналогічні наведеним у статті 38 Закону про банкрутство, оскільки навіть у разі самостійного подання боржником відповідних звітів до контролюючого органу такий факт не може бути передумовою виникнення у боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів. Нарахування за відповідними зобов`язаннями боржника повинні здійснюватися лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16 та від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 і судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначено правового висновку. 10. Висновок щодо застосування норми права. 10.1. З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила». Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), в якій зазначено: «Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури». Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, в якій зазначено: «Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11. Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури». Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 826/3106/18, в якій зазначено: «Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури». Також, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.06.2019 року у справі №826/22478/15 зазначено: «Посилання контролюючого органу на те, що грошові зобов`язання з орендної плати за землю є поточними зобов`язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута». Отже, враховуючи вищевикладену правову позицію в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов`язань, які відповідають поняттю «додаткові зобов`язання» в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, після визнання Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" (код ЄДРПОУ 13461621) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним. Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції, не вбачається жодних підстав для віднесення податків та зборів до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, згідно абз. 4 п.п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до банкрута на суму 19 148 865,39 грн., які виникли на підставі податкових декларації по орендній платі з юридичних осіб та по податку на додану вартість за період з 04.03.2020р. по 01.08.2021р., а саме після визнання боржника банкрутом. З огляду на усе вищевикладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що ~відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022р. у даній справі відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги ~у сумі 6810,00грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022р. у справі № 904/5722/14 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022р. у справі № 904/5722/14 залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена та підписана 28.09.2022 року. Головуючий суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~А.Є. Чередко ~ Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Л.А. Коваль Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Ю.Б. Парусніков