Справа № 916/406/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 року м. Одеса Справа № 916/406/20 Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від - ДП ДАК „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" - голова ліквідаційної комісії арбітражний керуючий Вудуд Г.І. від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Домбровська В.В. в порядку самопредставництва розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 (про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження по справі) у справі № 916/406/20 за заявою боржника Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Дочірнє підприємство "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" звернулось до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Драгун Ірину Іванівну. Ухвалою попереднього засідання від 28.04.2020 визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Одеської області від 19.05.2020 Дочірнє підприємство "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Драгун Ірину Іванівну. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" закрито, у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 у справі №916/406/20 скасовано, справу № 916/406/20 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури. Постановою Верховного Суду від 05.07.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №916/406/20 скасовано, справу №916/406/20 направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №916/406/20 за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Головея В.М., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №916/406/20 за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 та призначено справу на 22.09.2022. В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що у представленому звіті ліквідатор доповідає, що в ході ліквідаційної процедури майнових активів банкрута, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, не виявлено про що надано відповідні довідки. В ході ліквідаційної процедури було реалізовано корпоративні права боржника у ТОВ „Гранд Юг". За рахунок коштів, отриманих від реалізації частково задоволено вимоги кредиторів. Ліквідатор банкрута пропонує провадження у справі закрити, вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважати погашеними, Дочірнє підприємство „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" ліквідувати. Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підприємство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна банкрута не виявлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 - скасувати, повернути справу №916/406/20 до суду першої інстанції для подальшого розгляду в новому складі суду. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутній будь-який аналіз звіту ліквідатора, доданих до звіту документів та відповідність дій ліквідатора принципу безумовної повноти та законності, що привело до неправильного рішення суду про закриття провадження у справі і це рішення не відповідає принципу правової визначеності і верховенства права. За доводами скаржника, оскільки власниками майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника є АК "Державна акціонерна компанія "Хліб України" і Міністерство аграрної політики та продовольства України, суд помилково не врахував дану обставину і в порушення вимоги Кодексу з процедур банкрутства не витребував від ДП "Жиглосервіс" ДП ДАК "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" рішення вказаних органів управління державним майном про відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою власника. Відсутність такого рішення органу управління майном державного підприємства взагалі ставить під питання законність порушення судом справи про банкрутство і законність проведення публічних торгів під час ліквідаційної процедури, а також законність продажу державного майна без попередньої оцінки державного майна суб`єктом оціночної діяльності. Апелянт вважає, що судом першої інстанції в порушення ч.3. статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не надіслана органам, уповноваженим управляти державним майном боржника - акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Хліб України" та Міністерству аграрної політики та продовольства України, що спричинило до порушення їх прав та можливості приймати участь у справі про банкрутство підзвітного їм державного підприємства. Судом першої інстанції в оскарженій ухвалі взагалі не аналізувалась умисні незаконні дії ліквідатора Драгун Ірини Іванівни по виведенню із власності держави Україна державного майна під час виконання обов`язків ліквідатора. За твердженням апелянта, з 15.12.2015 у власності ДП "Житлосервіс" ДП ДАК "Хліб України "Одеський комбінат хлібопродуктів" знаходиться об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею (кв.м): 1287.9 кв. м. за адресою м. Одеса, вулиця Жуковського, будинок 15, а також гуртожитки та житлові будинки, а всього 8 одиниць нежитлового та житлового фонду. Скаржник зазначає, що 10.09.2016 року Боржник із приватною особою ОСОБА_2 зареєструвало ТОВ "ГРАНД ЮГ". Рішення органів управління державним майном про створення і реєстрацію такого напівдержавного підприємства відсутні. В якості внеску до статутного капіталу новоствореного напівдержавного ТОВ "ГРАНД ЮГ" зі сторони боржника внесено без дозволу органів управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та АТ "ДАК "Хліб України" державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею (кв.м): 1287.9 кв. м. за адресою м. Одеса, вулиця Жуковського, будинок 15, які були незаконно перереєстровані на праві власності за ТОВ "ГРАНД ЮГ" Арбітражний керуючий Драгун І.І. з 03.03.2020 під час виконання своїх повноважень розпорядника майна та ліквідатора не здійснила заходи по поверненню державного майна у власність держави, не погодила склад ліквідаційної маси у органів управління і без дозволу органів управління боржника виставила на торги Корпоративні права Боржника - у ТОВ "ГРАНД ЮГ" у розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу. На думку апелянта, в порушення вимог ч. 12 ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий Драгун І.І. не визначила початкову ціну майна, майнових прав державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". 01.10.2020 вказані корпоративні права в розмірі 50% за 754 311.60 грн викупила заінтересована особа співзасновниця і директор ТОВ "ГРАНД ЮГ" ОСОБА_2 , що на думку апелянта, свідчить про зговір між арбітражним керуючим Драгун І.І. і заінтересованою особою ОСОБА_2. Скаржник також стверджує, що Господарським судом Одеської області ухвалою від 23.02.2021 задоволено заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями засновника боржника. Стягнуто з засновника боржника дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України "Одеський комбінат хлібопродуктів" на користь боржника 1 555 955,84 грн. Однак, в оскарженій ухвалі судом ніяким чином не проаналізовано виконання вказаного рішення суду про стягнення коштів на користь боржника, отримання чи неотримання коштів за виданим наказом і розподіл коштів згідно черговості. Як вважає апелянт, судом взагалі не здійснено аналіз звіту ліквідатора та розподілу коштів, отриманих ліквідатором в процесі ліквідаційної процедури. За твердженням апелянта, у власності боржника було 8 одиниць житлового та нежитлового нерухомого державного майна (житлові будинки, гуртожитки), один із яких по вул. Жуковськовго, 15 в м. Одесі було незаконно відчужено під час ліквідаційної процедури. Однак залишок 7 одиниць житлових будинків та гуртожитків арбітражний керуючий Драгун І.І. в порушення ч. 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства не передала органу місцевого самоврядування, а саме Одеській міській раді. У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 у справі №916/406/20 за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 (про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження по справі) оголошено перерву до 12.10.2022. До суду апеляційної інстанції надійшли пояснення голови ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" арбітражного керуючого Вудуда Г.І. в яких останній, серед іншого зазначає, що твердження апелянта про те, що боржник є державним підприємством жодним чином не доведене скаржником. За твердженням арбітражного керуючого боржник відсутній у переліку державних підприємств, облік яких здійснюється Фондом державного майна України, більш того, відомості про майно боржника, яким боржник володіє на праві власності або управління, станом на 03.03.2020 (дата порушення справи №916/406/20 про банкрутство боржника) не було зареєстроване у реєстрі державного майна, адміністратором якого є Фонд державного майна України. З приводу посилання апелянта на незаконний вивід із власності держави Україна державного майна під час виконання обов`язків ліквідатора боржника, арбітражний керуючий зазначає, що скаржник, звинувачуючи ліквідатора боржника у вчинені кримінального правопорушення не надав доказу звернення скаржника із заявою про вчинення правопорушення до компетентного правоохоронного органу. Арбітражний керуючий Вудуд Г.І. також відзначає, що актом планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 17 вересня 2021 року №2-9, складеного Західним міжрегіональним управління Міністерства юстиції, встановлено відсутність будь яких порушень чинного законодавства при виконанні ліквідатором боржника своїх повноважень у справі про банкрутство боржника. Щодо тверджень апелянта про не дослідження судом першої інстанції питання виконання учасником ухвали господарського суду Одеської області від 23.02.2021 про притягнення учасника до субсидіарної відповідальності, арбітражний керуючий Вудуд Г.І. зазначає, що до листа ліквідатора Боржника №02-01/0/(916/406/20)/1-26 від 02.07.2021 додані документи (векселя учасника), що підтверджують виконання вимог кредиторів згідно реєстру у повному обсязі. Вексель, як вважає арбітражний керуючий, є законний платіжний засіб згідно Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі». Вважає арбітражний керуючий Вудуд Г.І. необґрунтованими й твердження апелянта з приводу того, що ліквідатор боржника не передав житловий фонд у власність місцевої громади, а повернув учаснику, оскільки на звернення ліквідатора боржника щодо безумовного прийому житлового фонду у власність громади, як то передбачено приписом частини сьомої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, Одеська міська рада відмовилась здійснити таке приймання, мотивуючі відмову необхідністю приведення документації на житловий фонд до належного виду. За твердженням арбітражного керуючого, учасник передаючи у свій час житловий фонд до статутного капіталу Боржника, не передав належної технічної документації на цей житловий фонд. Боржник у зв`язку із повною відсутністю обігових вільних коштів не відновив (не виготовив) технічну документацію на об`єкти житлового фонду. Боржник передав увесь житловий фонд учаснику. Дана дія, як вважає арбітражний керуючий Вудуд Г.І. жодним чином не порушила прав кредиторів, більш того, надала можливість учаснику та мешканцям об`єктів житлового фонду укладати угоди з надання комунальних послуг. До суду апеляційної інстанції 05.10.2022 надійшов лист Головного слідчого управління Національної поліції України про направлення до виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В. від 13.09.2022 про тимчасовий доступ до речей та документів до справи про банкрутство №916/406/20. Під час судового засідання від 12.10.2022 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник ДП ДАК „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" - голова ліквідаційної комісії арбітражний керуючий Вудуд Г.І. надав пояснення у відповідності до яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Інші представники учасників справи, у тому числі ОСОБА_3, у судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про час, дату та місце розгляду справи. Згідно з ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Так, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції викладених у постанові від 05.07.2022 по даній справі, колегія суддів вжила заходів щодо належного повідомлення учасників справи про призначення справи до розгляду. Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку). Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку). Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19). Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Судова колегія відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Так, колегія суддів зазначає, що рекомендовані повідомлення спрямовані ОСОБА_3, які направлені на єдиною відомою суду адресою, яка вказана учасником справи у заявах по суті справи, повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. При цьому скаржник не повідомляв суд про зміну адреси або здійснення листування за іншою адресою. З огляду на наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що учасника справи було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи. Також, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Судова колегія зазначає, що усі процесуальні документи суду апеляційної інстанції опубліковано Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися з ухвалами суду апеляційної інстанції. До того ж, слід відзначити, що судом апеляційної інстанції було направлено копії процесуальних документів на відомі суду електронні адреси, що вказані учасниками справи у заявах по суті справи та оприлюднені оголошення про призначення справи до розгляду на офіційному веб-сайті Судової Влади України. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вжила усіх належних заходів задля повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, а тому нез`явлення у судове засідання інших учасників справи, яких було належним чином повідомлено про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті та прийняття рішення. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, у липні 2021 арбітражним керуючим Драгун І.І. було надано до суду першої інстанції клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. До вказаного клопотання додано сам звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс дочірнього підприємства «Житлосервіс» дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Одеський комбінат хлібопродуктів», відомості за результатами інвентаризації майна боржника, відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси боржника, копії акту про придбання майна на аукціоні від 20.10.2020, реєстр вимог кредиторів та докази на підтвердження погашення вимог кредиторів. У звіті, який подано на затвердження суду першої інстанції, ліквідатор зазначає, що за час ліквідаційної процедури здійснив відповідні заходи, зокрема - на виконання приписів пункту 3 частини другої статті 12, абзацу п`ятого частини першої статті 61 КУзПБ, щодо аналізування фінансового стану Боржника, здійснював такий аналіз; причому, було встановлено факт зменшення активів Боржника, які були єдиним джерелом отримання доходу Боржником, та на цій підставі заявлена вимога про притягнення до субсидіарної відповідальності власників Боржника; - на виконання припису абзацу п`ятнадцятого частини першої статті 61 та частини першої статті 63 КУзПБ, щодо продажу майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, здійснив заходи, передбачених статтями 63, 68-89 КУзПБ, щодо продажу фінансового вкладення Боржника у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Юг» у розмірі 2693970,00 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства, шляхом проведення аукціону через систему електронних торгів ПРОЗОРРО, за суму у розмірі 754311,60 грн; - на виконання припису частини другої статті 61 КУзПБ, щодо притягнення до субсидіарної відповідальності власників та керівника Боржника за незадоволеними вимогами кредиторів, подавав відповідну заяву та отримав ухвалу господарського суду Одеської області від 23.02.2021 у справі №916/406/20 і відповідний наказ; - на виконання припису частини сьомої статті 61 КУзПБ, щодо передачі до місцевої громади об`єкти житлового фонду, звернувся до Одеської міської ради із проханням прийняти житловий фонд Боржника у комунальну власність, після отримання відмови, передав об`єкти житлового фонду власнику (засновнику) Боржника, при цьому погодивши таку дію з комітетом кредиторів Боржника. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатором було вчинено всі дії передбачені у ліквідаційній процедурі, що відповідно є підставною для затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження по справі. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на таке. Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Такі самі положення містила частина перша статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Приписами ст. 12 Кодексу з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 5) розкривати інформацію про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства (у закритій частині сторінки), до якої забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, а також (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) поточних кредиторів, та забезпечувати оновлення такої інформації не менше одного разу на місяць у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 8) надавати державному реєстратору в електронній формі через веб-портал електронних сервісів відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до органів Національної поліції чи прокуратури повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством. Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). У відповідності до ст. 60 Кодексу з процедур банкрутства ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Відтак, чинне законодавство, яке регулює провадження у справі про банкрутство наділяє ліквідатора як певними правами, так й обов`язками. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури. При реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №24/5005/10848/2012. Обов`язком ліквідатора є належне виконання ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення наявності майна та майнових прав (обтяжень) боржника; здійснення запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження); виявлення дебіторів боржника; здійснення запитів до державних органів, в яких можуть бути зареєстровані майно або інші активи, що належать банкруту; надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов`язкових податків та зборів; отримання від органів державної виконавчої служби відомостей щодо виконавчих проваджень відносно банкрута. Згідно з ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі. Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Таким чином, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про ліквідацію банкрута та закриває провадження у справі. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу приймається за наслідком проведення судового засідання, заслуховування думки учасників провадження у справі, в тому числі кредиторів боржника. Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та закриває провадження у справі про банкрутство. Законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. При цьому, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому, ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.06.2018 р. у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 р. у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 р. у справі № 916/95/18. Суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають: у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 КзПБ; зобов`язання осіб, які відповідають за зобов`язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси (ст. 213 ГК України). До законних очікувань слід віднести: субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі банкрутства з вини цих осіб (ч. 2 ст. 61 КзПБ). Колегія суддів зазначає, що завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012 господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу. Однак, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 (про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі) не містить будь-якого аналізі звіту ліквідатора, доданих до звіту документів та відповідність дій ліквідатора принципу безумовної повноти та законності, що не відповідає принципу правової визначеності. Судова колегія зазначає, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку та виявлення майна, майнових прав, законних очікувань банкрута під час ліквідаційної процедури. При цьому, кількість запитів до відповідних органів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси, шляхом реалізації ліквідатором принципу повноти дій. В свою чергу, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі. Оскільки частина друга статті 61 КУзПБ не визначає ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості перед кредиторами та сукупності правочинів, інших юридичних дій, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника дозволить ліквідатору банкрута виявити ознаки доведення до банкрутства у діях засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 задоволено заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями засновника боржника та стягнуто з засновника боржника дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" на користь дочірнього підприємства „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" 1 555 955,84 грн. На виконання даного рішення судом першої інстанції 24.02.2021 видано відповідний наказ. Однак, колегія суддів зазначає, що наданий арбітражним керуючим звіт не містить жодних посилань на виконання з боку засновника боржника дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" вищевказаного рішення суду першої інстанції. Так, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, зокрема перерахування дочірнім підприємством державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" грошових коштів на виконання рішення суду та їх отримання боржником. Не зазначено арбітражним керуючим Драгун І.І. у власному звіті й щодо заходів, які були вжиті останньою для виконання дочірнім підприємством державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" рішенням суду про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями засновника боржника, зокрема, але не виключно, звернення із відповідними запитами, вимогами, тощо. Слід також відзначити, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 визнано вимогами кредиторів Дочірнього підприємства „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" - товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" з вимогами до боржника в сумі 86 248,23 грн; - товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Квантум" з вимогами до боржника в сумі 2 000 000 грн; - товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс" з вимогами до боржника в сумі 77 331 грн; - ОСОБА_3 з вимогами до боржника в сумі 77 800 грн. Вподальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 визнано вимоги акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Дочірнього підприємства „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" в сумі 53 972,21 грн. Також, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" в сумі 617 911, 26 грн - основного боргу та 13 109,50 грн - судового збору. Арбітражним керуючим Драгун І.І. разом із звітом, який було подано 06.07.2021 було надано реєстр вимог кредиторів у якому не відображено у повному обсязі визнані судом кредиторські вимоги до боржника, зокрема вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал". Однак, в наданому до звіту реєстрі вимог кредиторів арбітражний керуючий Драгун І.І. вказує про погашення усіх визнаних судом кредиторських вимог. Зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" в сумі 86 248,23 грн основного боргу та 4204 грн судового збору; товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Квантум" в сумі 2 000 000 грн основного боргу та 4204 грн; товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс" в сумі 77 331 грн основного боргу та 4204 грн судового збору; ОСОБА_3 в сумі 77 800 грн основного боргу та 4204 грн; акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в сумі 53 972,21 грн основного боргу та 4204 грн. Разом з цим, арбітражним керуючим Драгун І.І. на підтвердження погашення вимог кредиторів надано платіжні доручення, які свідчать лише про часткове задоволення вимог кредиторів, а саме 4204 грн та 10 413,21 грн перераховано на користь ОСОБА_3 , 4204 грн та 10 350,45 грн перераховано ТОВ „Енергоімпекс", 4204 грн та 267 269,31 грн перераховано ТОВ „Компанія Квантум", 4204 грн та 11 544,97 грн перераховано ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал". Інші, визнані судом першої інстанції вимоги кредиторів до боржника залишись не задоволеними. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання голови ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" арбітражного керуючого Вудуда Г.І. на те, що дочірнім підприємством було виконано повністю рішення суду першої інстанції про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями засновника боржника та погашено усі кредиторські вимоги, з огляду на наступне. Так, за твердженням дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів", що підтверджується наявними матеріалами справи, останнім було видано прості векселі у відповідності до яких підприємство зобов`язується сплатити кожному кредитору за окремим векселем грошові кошти проти цих векселів. Втім, судова колегія наголошує на тому, що арбітражним керуючим Драгун І.І. лише додано до звіту копії простих векселів, однак, у поданому на затвердження суду першої інстанції звіті взагалі не зазначено про видачу дочірнім підприємством державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів" вищевказаних простих векселів кредиторам, їх прийняття останніми, здійснення розрахунків за даними простими векселями, тощо. Колегія суддів наголошує на тому, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2021, якою задоволено заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями засновника боржника, грошові кошти у розмірі 1 555 955,84 грн стягнуто саме на користь дочірнього підприємства „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів", а не окремих кредитів. В наказі від 24.02.2021, виданому на виконання даного рішення, стягувачем вказано дочірнє підприємство „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів". Відтак, у даному випадку, виконання рішення суду про стягнення грошових коштів мало б відбуватись саме на користь боржника, а не окремих кредиторів. У відповідності до приписів ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Проте, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження звернення до суду першої інстанції із відповідною заявою про зміну способу або порядку виконання рішення суду. Відтак, у даному випадку боржник (дочірнє підприємство державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів") повинно було виконати рішення суду першої інстанції саме на користь стягувача (дочірнього підприємства „Житлосервіс" дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів"), а не інших осіб та у інший спосіб. Слід також відзначити, що приписами ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом. Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції. Згідно з ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Згідно з ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: 1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Статтею 76 Уніфікованого закону передбачено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням. Згідно з ч. 1 ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33-37). Так, за змістом ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 35 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред`явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту. Отже, простий вексель, емітований боржником-векселедавцем без зазначення конкретного строку платежу за векселем, є таким, що підлягає оплаті за пред`явленням; у разі опротестування приватним нотаріусом простого векселя у неплатежі боржником строк платежу за векселем визначається датою протесту. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Згідно з ст. 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту). Зобов`язання за векселем є дійсними, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні". При розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів, судам належить досліджувати у судовому засіданні оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову природу та обов`язковість реквізитів; встановлення ж судами обставин ненадання кредитором оригіналу векселя, як доказу заборгованості боржника перед кредитором, є підставою для відмови у визнанні спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 01.08.2019 у справі №914/2441/15 та від 26.04.2018 у справі № 904/5299/17. Однак, колегія суддів зазначає, що у наявних матеріалах справи відсутні оригінали простих векселів та останні не досліджувались ані арбітражним керуючим Драгун І.І. у поданому до суду звіті, ані судом першої інстанції. Також, ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Однак, як свідчать наявні матеріали справи, сторонами не обумовлено проведення розрахунків із застосуванням векселів у відповідному договорі укладеному у письмовій формі. До того ж ч.7 ст. 41 КУзПБ визначено, що боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі. Втім, наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження виконання та дотримання учасниками справи вищевказаних вимог ч.7 ст. 41 КУзПБ щодо погашення вимог усіх кредиторів. Судова колегія також зазначає, що за приписами ст. 48 КУзПБ під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: 1) обрання голови комітету; 2) скликання зборів кредиторів; 3) звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; 5) надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; 6) внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; 7) інші питання, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження прийняття комітетом кредиторів рішення щодо зміни порядку та способу погашення вимог кредиторів, зокрема прийняття кредиторами у якості погашення заявлених грошових вимог боржника, простих векселів виданих дочірнім підприємством державної акціонерної компанії „Хліб України" „Одеський комбінат хлібопродуктів". З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційних баланс боржника та закрито провадження по справі. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 (про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження по справі) скасуванню із направленням справи №916/406/20 на розгляд Господарського суду Одеської області. Керуючись статтями 264, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 по справі №916/406/20 - скасувати. Справу №916/406/20 направити до господарського суду Одеської області для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2022. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Поліщук Л.В. Суддя Таран С.В.