Справа № 910/26/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected] УХВАЛА м. Київ 06.12.2022 Справа № 910/26/22 За скаргою арбітражного керуючого Мучінського І.Д. на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" до товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "ЖОВТЕНЬ" (ідентифікаційний код 02583744) про банкрутство Суддя Пасько М.В. Представники: від заявника Мучинській І.Д. Присутні: Тадика Є.Д. - представник ГУ ДПС у м. Києві. ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/26/22 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "ЖОВТЕНЬ". 27.09.2022 від арбітражного керуючого Мучінського І.Д. надійшла скарга на дії державного виконавця державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Враховуючи викладене, розгляд скарги призначено на 22.11.2022. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2022 відкладено розгляд скарги на 06.12.2022. У судовому засіданні, розглянувши подану скаргу, суд встановив наступне. В поданій скарзі розпорядник майна боржника просить суд: 1) Визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Проц Віктора Степановича щодо накладання арешту постановами про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 68993870 - від 17.02.2022, що містяться на розрахункових рахунках в АТ КБ "Приват Банк", АТ "Універсал банк", АТ "ОКСІ Банк", АТ "ТАСкомбанк",ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "АКБ "Львів", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОТП Банк", АТ "ІДЕЯ БАНК", АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ "УКРСИББАНК", АТ "БАНК АВАНГАРД", АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "БАНК ФОРВАРД" в розмірі 136085,64 грн; - від 08.09.2022, що містяться на розрахункових рахунках ТОВ "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "ЖОВТЕНЬ" в філії ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПО М. КИЄВУ ТА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ "АТ "ОЩАДБАНК", код фінансової установи 322669, в розмірі 645866,77 грн; - від 20.09.2022, що містяться на розрахункових рахунках ТОВ "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "ЖОВТЕНЬ" в АТ КБ "Приват Банк", АТ "Універсал банк", АТ "ОКСІ Банк", АТ "ТАСкомбанк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "АКБ "Львів", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОТП Банк", АТ "ІДЕЯ БАНК", АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ "УКРСИББАНК", АТ "БАНК АВАНГАРД", АТ "АЛЬФА-БАНК" У М. КИЄВІ, АТ "БАНК ФОРВАРД", АТ "БАНК АЛЬЯНС" в розмірі 136085,64 грн. 2) Визнати поточний рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0538 філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код ЗКПО 02583744 спеціальним рахунком, який використовується для виплати заробітної плати працівникам ТОВ "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "ЖОВТЕНЬ". 3) Зобов`язати Голосіївський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) зняти арешт з поточного рахунку НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0538 філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код ЗКПО 02583744. 4) Заборонити накладати арешт на поточний рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0538 філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код ЗКПО 02583744, як на такий, що використовується для виплати заробітної плати працівникам ТОВ "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ "ЖОВТЕНЬ". Скарга мотивована тим, що державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. було неправомірно винесено постанови про накладення арештів на грошові кошти боржника в рамках виконавчого провадження № 6899387. Слід зазначити, що державним виконавцем здійснюються дії щодо стягнення не тільки заробітної плати, але і середнього заробітку на який поширюється дія мораторію. Відповідно до ч.5 ст. 41 КУПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Відповідно до правової позиції викладеній в п. 48-51 Постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 8/568 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89212760) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. З огляду на зазначене, на виплату середнього заробітку під час розрахунку при звільненні, поширюється дія мораторію в справі про банкрутство. Додатково слід зазначити, що законодавцем небезпідставне зазначено, про те що дія мораторію не поширюється лише на виплату заробітної плати. В нашому випадку відбувається спроба примусового стягнення заробітної плати. Ототожнення понять "виплата" та "примусового стягнення" призведе до того, що буде порушено фундаментальні принципи інституту банкрутства, насамперед непропорційність задоволення кредиторських вимог, порушення співрозмірного до черговості задоволення кредиторських вимог кредиторів, порушення правового захисту інтересів кредиторів, справедливий розподіл активів боржника, принцип конкурсного імунітету. В п. 34 постанови від 09.07.2020 по справі № 910/26972/14 (№ в ЄДРСР 90349380) Верховний Суд зазначив, що відносинам неплатоспроможності характерно те, що вони не є інструментом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів. Варто звернути увагу на позицію, викладену суддею Верховного Суду О. О. Банасько в Окремій думці від15.04.2021 р. по справі № 904/3325/20 (№ в ЄДРСР 97770839), в якій окремо зауважено, що до принципів права, які характерні для правового інституту неспроможності можна віднести процесуальний плюралізм; оптимальне дотримання приватно-правових та публічно-правових інтересів; принцип загального, пропорційного та співрозмірного до черговості задоволення вимог кредиторів; принцип єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур Банкрутства. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 (№ в ЄДРСР 85211542) зазначив: 91.Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів. 92.Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. 93. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури. Аналогічні принципи конкурсного провадження викладені в інший постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 904/1360/19 (№ в ЄДРСР94999344). 91. Суд враховує, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. 92. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. 112. Окрім того, наведені підходи не узгоджуються з метою та принципами конкурсного процесу, до яких віднесено, зокрема, заборону на індивідуальне задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог кредиторів в порядку черговості; задоволення вимог кожної черги після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги; задоволення вимог кредиторів у разі недостатності коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, однієї черги пропорційно сумам їх вимог. Дотримання цього порядку спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007). Отже, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Відповідно до судових наказів, які додаються, крім заробітної плати судовими рішеннями були стягнуті суми, які не можуть бути погашені в 1 чергу відповідно до приписів ч.1. ст. 64 КУПБ, як то витрати на правову допомогу, середній заробіток за весь час затримки розрахунку, судовий збір на користь держави. За змістом судових наказів, копії яких надаються, неможливо виокремити суми заборгованості, які підлягають задоволенню в якості поточних, а які в якості конкурсних. Пунктом 5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які на поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. В абз. 4 ч. 5 ст. 41 КУзПБ визначено, що стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий. Разом із тим, ні Законом України "Про виконавче провадження", ні в КУзПБ не передбачено спеціального механізму вказаного контролю. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19 від 17 січня 2020 року дійшов висновку, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Відповідно до приписів п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Також, суд звертає увагу на те, що здійснення виконавчих дій державним виконавцем відносно боржника, який перебуває в процедурі розпорядження майном призведе до порушення черговості погашення грошових вимог кредиторів, які будуть включені до реєстру вимог кредиторів. Отже, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченко М. Р. було порушено приписи ухвали Господарського суду м. Києва від 01.02.2022 у справі № 910/26/22, якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Приписами частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити подану скаргу частково. Керуючись ст. ст. 119, 233, 234, ст. ст. 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1.Частково задовольнити скаргу арбітражного керуючого Мучінського І.Д. на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 2.Визнати дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. щодо накладення арешту в рамках виконавчого провадження № 68993870 незаконними. 3.В іншій частині скарги - відмовити в задоволенні. 4.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку. Суддя М.В. Пасько Повний текст ухвали складено 14.12.2022.