Справа № 904/5911/15

УХВАЛА 23 лютого 2023 року м. Київ cправа № 904/5911/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ: 23.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 23.01.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 904/5911/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.01.2023. З 14.02.2023 по 17.02.2023 суддя - Погребняк В.Я. перебував на лікарняному. Згідно наказу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2023 № 12-кв суддя - Васьковського О.В. 20.02.2023 по 22.02.2023 перебував у відпустці. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Крім того, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо обов`язкового та конкретного зазначення скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною третьою статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 Господарського процесуального кодексу України та їх змістовне обґрунтування. Так, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому слід враховувати, що за приписами частини другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. До того ж, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) пунктами 1-4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Касаційна інстанція переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам скаржник не викладав у тексті касаційної скарги. Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги. Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) другої статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень. Касаційна скарга у цій справі хоча і містить посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, однак її зміст не відповідає вимогам пункту п`ять частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи на наявність посилання на постанову Верховного Суду, оскільки не містить належного обґрунтування наявності підстав, визначених відповідним(и) пунктом (пунктами) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права скаржник не зазначає, на якій (яких) із підстав, зазначених у пунктах 1-4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ним оскаржуються судові рішення, а також яка конкретно норма права є неправильно застосованою. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник у прохальній частині просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 без зазначення того, яке рішення, зазначене у пунктах 1-6 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України, має прийняти суд касаційної інстанції. Отже, скаржнику слід уточнити вимоги касаційної скарги, чітко зазначити, яке рішення, викладене у пунктах 1-6 частини першої статті 308 ГПК України, має прийняти суд касаційної інстанції. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 складено та підписано 12.12.2022. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 в касаційному порядку припадав на 02.01.2023. Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 23.01.2023 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 - 23.01.2023, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження. Проте, касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі 904/5911/15 , яке мотивоване тим, що участі у судових засіданнях не приймав, на поштову адресу скаржника ОСОБА_1 оскаржувана постанова не надходила, а з повним текстом оскаржуваної постанови скаржник ознайомився 23.01.2023 в Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року. Враховуючи зазначене, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із прийнятою Центральним апеляційним господарським судом постановою від 05.12.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, текст якої оприлюднено 13.12.2022, та раніше звернутись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022, в межах строків, визначених ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, а звернувся тільки 23.01.2023. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. Згідно з частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд відзначає, що саме лише посилання на неотримання скаржником повного тексту оскаржуваної постанови та ознайомлення із ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за відсутності належних доказів отримання/неотримання рішення апеляційної інстанції не є підставою для його поновлення. При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на вказані обставини. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази. Скаржником в обґрунтування причини звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду зазначено про неотримання оскаржуваного рішення, проте доказів у підтвердження викладених підстав та поважності причин його пропуску не додано, тому сам лише факт неотримання оскаржуваної постанови не може вважатися поважною причиною пропуску цього строку. При цьому доказів звернення з відповідною заявою до суду апеляційної інстанції про видачу копії оскаржуваного судового рішення з дня його оголошення скаржником не додано. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою не тільки Єдиного державного реєстру судових рішень, а й за допомогою контакт-центру, робота якого не зупинялася. Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року. Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Оскільки скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження та не додано відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави визнаються судом неповажним, а клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 задоволенню не підлягає. З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15. Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначеного клопотання буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1. Підстави наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 - визнати неповажними. 2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 23.01.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 залишити без руху. 3. ОСОБА_1 має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку та надавши належні докази отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. 4. ОСОБА_1 вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) та належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав), а також уточнити вимоги касаційної скарги, чітко зазначивши, яке рішення, викладене у пунктах 1-6 частини першої статті 308 ГПК України, просить прийняти суд касаційної інстанції. 5. Документи про усунення недоліків касаційної скарги та заяву про поновлення строку направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В.В. Білоус Судді О.В. Васьковський В.Я. Погребняк