Справа № 903/717/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2023 р. Справа№ 903/717/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гарник Л.Л. суддів: Остапенка О.М. Полякова Б.М. секретар судового засідання Бондар Л.В. за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 22.02.2023 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська туристична компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №903/717/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська туристична компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Пакко Холдинг» за заявою ТОВ «Карпатська Туристична Компанія», визнано грошові вимоги ТОВ «Карпатська Туристична Компанія» до ТОВ «Пакко Холдинг» у розмірі 210 910,59 грн, уведено мораторій на задоволення вимог ТОВ «Пакко Холдинг» (ідентифікаційний код: 34928470), уведено процедуру розпорядження майном ТОВ «Пакко Холдинг», призначено розпорядником майна ТОВ «Пакко Холдинг» арбітражного керуючого Булаха Олександра Івановича (свідоцтво від 30.07.2013 №1665), вирішено офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Пакко Холдинг» у встановленому законодавством порядку, інше. 22.12.2021 від ТОВ «Молочна компанія «Галичина» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 36 012,48 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 прийнято заяву ТОВ «Молочна компанія «Галичина» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 36 012,48 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №903/717/20 серед інших визнано кредитором ТОВ «Пакко Холдинг» ТОВ «Молочна компанія «Галичина» з вимогами на загальну суму 40 552,48 грн, а саме: 4 540 грн з віднесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів, 25 892,86 грн - до четвертої черги, 10 119,62 грн - до шостої черги. ТОВ «Карпатська туристична компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №903/717/20, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу суду в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Молочна компанія «Галичина» та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Молочна компанія «Галичина» у задоволенні заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 36 012,48 грн. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 162, 174, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необгруновано визнав повторно заявлені кредиторські вимоги ТОВ «Молочна компанія «Галичина», незважаючи на те, що у задоволенні відповідних вимог, які ґрунтувалися на рішенні Господарського суду Волинської області від 18.09.2019 у справі №903/533/19, відмовлено згідно з раніше постановленою ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021. Також скаржник наголошує на тій обставині, що вказаний ТОВ «Молочна компанія «Галичина» в якості доказу на підтвердження заборгованості ТОВ «Пакко Холдинг» договір про відступлення права вимоги від 04.12.2020 №1, укладений між ТОВ «Твій Хліб» та ТОВ «Молочна компанія «Галичина», рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі №914/1477/21 визнаний недійсними. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022 для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Карпатська туристична компанія» у справі №903/717/20 сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий), Остапенко О.М., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 апеляційну скаргу ТОВ «Карпатська туристична компанія» залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків. 29.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення №256 від 21.11.2022 про сплату судового збору у розмірі 6 810 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами учасникам справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 ТОВ «Карпатська туристична компанія» поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду. 18.01.2023 від ТОВ «Молочна компанія «Галичина» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Молочна компанія «Галичина» залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. 18.01.2023 від ТОВ «Молочна компанія «Галичина» надійшла заява щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 розгляд справи відкладено. 22.02.2023 від ТОВ «Пакко Холдинг» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення судового рішення за результатом розгляду заяви ТОВ «Пакко Холдинг» від 15.12.2022 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №903/533/19. Надаючи правову оцінку аргументам, наведеним у вказаному клопотанні, суд зважає на таке. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта - шоста статті 75 ГПК України). Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі підлягає з`ясуванню те, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Як зазначає заявник заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі №903/533/19 подана 15.12.2022, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 Відтак, апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №903/717/20 з урахуванням обставин, встановлених у справі №903/533/19 за результатом розгляду заяви ТОВ «Пакко Холдинг» про заміну сторони виконавчого провадження у справі №903/533/19, фактично призведе до перегляду справи по суті, виходячи з інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України. Отже сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду іншої справи, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи. При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. З наведених підстав клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (далі КУзПБ), який введено в дію 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України, є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів. Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд враховує таке. Правове регулювання порядку звернення конкурсних кредиторів до суду з заявою з вимогами до боржника та їх розгляду передбачено частинами першою, шостою статті 45 КУзПБ, якою визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. За змістом абзацу другого, третього частини четвертої 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу положень статей 45-47 КУзПБ належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання. У разі надання заявником разом з заявою доказів, які в своїй сукупності підтверджують наявність у боржника перед ним грошового зобов`язання, останній під час розгляду таких вимог не позбавлений можливості подання до суду в порядку, визначеному положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, пояснень, уточнень, документів, які за своїм наслідком та змістом не змінюють суті заявлених вимог, не впливають на результати їх розгляду, а фактично конкретизують (усувають неточності розуміння та сприйняття) заявлені вимоги, спростовують аргументи учасників справи щодо цих вимог. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18). - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17). Зазначені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом. До того ж, у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено висновок про застосування норм права, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий висновок про застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18. Предметом судового розгляду у даній справі є кредиторські вимоги ТОВ «Молочна компанія «Галичина» до боржника на загальну суму 40 552,48 грн. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Волинської області 18.09.2019 у справі №903/533/19 стягнуто з ТОВ «ПАККО Холдинг» на користь ТОВ «Твій хліб» 23 276,49 грн заборгованості, 10 119,62 грн пені, 490,96 грн завданих інфляцією збитків, 2 125,41 грн процентів річних, 1360,46 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Господарським судом Волинської області виданий наказ від 11.10.2019 № 903/533/19 на примусове виконання вказаного вище рішення. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.04.2021 у справі №903/533/19 замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/533/19-1 від 11.10.2019 щодо стягнення з ТОВ «Пакко Холдинг» 23 276,49 грн заборгованості, 10 119,62 грн пені , 490,96 грн збитків, завданих інфляцією, 2 125,41 грн процентів річних, а саме: стягувача - ТОВ «Твій хліб» на його процесуального правонаступника - ТОВ «Молочна компанія Галичина» у виконавчому провадженні №61378621. Вищевказані судові рішення набрали законної сили, є чинними, а відтак - в силу статей 18, 326 ГПК України є обов`язковими до виконання. Матеріали справи не місять доказів виконання боржником рішення Господарського суду Волинської області 18.09.2019 у справі №903/533/19. Докази зворотного боржник суду не надав. Отже, враховуючи чинність та обов`язковість до виконання для сторін рішення Господарського суду Волинської області 18.09.2019 у справі №903/533/19, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог ТОВ «Молочна компанія «Галичина» до боржника на загальну суму 40 552,48 грн. З наведених підстав доводи заявника апеляційної скарги про те, що договір про відступлення права вимоги від 04.12.2020 №1, укладений між ТОВ «Твій Хліб» та ТОВ «Молочна компанія «Галичина», рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі №914/1477/21 визнаний недійсними, не спростовують правильності застосування судом першої інстанції у цій справі положень статей 18, 326 ГПК України під час розгляду кредиторських вимог ТОВ «Молочна компанія «Галичина». Аргументи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд першої інстанції необгрунтовано визнав повторно заявлені кредиторські вимоги ТОВ «Молочна компанія «Галичина», незважаючи на те, що у задоволенні відповідних вимог, які ґрунтувалися на рішенні Господарського суду Волинської області від 18.09.2019 у справі №903/533/19, відмовлено згідно з раніше постановленою ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021, колегія суддів оцінює з урахуванням того, що вказана ухвала постановлена за результатом розгляду заяви ТОВ «Молочна компанія «Галичина» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Пакко Холдинг», в той час як предметом розгляду по даній справі є кредиторська заява ТОВ «Молочна компанія «Галичина» з грошовими вимогами до ТОВ «Пакко Холдинг». З огляду на все вищевикладене, аргументи скаржника визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими, а тому судом відхиляються. У справі, що розглядається, скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. З урахуванням зазначеного Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 269, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська туристична компанія» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від від 01.08.2022 у справі №903/717/20 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» з вимогами на загальну суму 40 552,48 грн залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 13.03.2023 Головуючий суддя Л.Л. Гарник Судді О.М. Остапенко Б.М. Поляков