Справа № 910/25640/14

УХВАЛА 29 січня 2024 року м. Київ cправа № 910/25640/14 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/25640/14 за заявою Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 визнано кредиторами у справі № 910/25640/14 по відношенню до боржника: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» на суму 51 778 785,75 грн., з яких: 1 218,00 грн. - вимоги першої черги, 51 777 567,75 грн. - вимоги четвертої черги; Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби на суму 2 321 510 818,46 грн., з яких: 2 033 743 050,19 грн. - вимоги четвертої черги, 287 767 768,27 грн. - вимоги шостої черги. Зобов`язано розпорядника майна Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов`язано розпорядника майна Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу», наявну дебіторську заборгованість. Зобов`язано розпорядника майна Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду. Встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів 08.05.2023. Зобов`язано розпорядника майна надати суду звіт про свою діяльність в процедурі розпорядження майном з врахуванням вимог ст. 44-49 Кодексу України з процедур банкрутства. Визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/25640/14 на 29.05.2023. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 замінено Головне управління Державної податкової служби у місті Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» на ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/25640/14 - задоволено частково. Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/25640/14 в частині розміру визнаних грошових вимог публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», залишено без змін. Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/25640/14 в частині розміру визнаних грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, змінено. Абзац 2 ч. 1 резолютивної частини ухвали попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/25640/14 викладено наступним чином: «Визнати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби кредитором у справі №910/25640/14 до боржника на суму 1 969 487 060,87 грн., з яких вимоги четвертої черги - 1 681 719 292,6 грн. (1 519 919 256,51 грн. та 161 800 036,09 грн.), вимоги шостої черги - 287 767 768,27 грн. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» з доданими до неї матеріалами (надіслана 08.01.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/25640/14, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 18.01.2024 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою. Заперечення мотивоване тим, що касаційна скарга зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, цитуванням окремих норм матеріального та процесуального права. Скаржником не зазначено підставу, на якій подається касаційна скарга з визначенням передбачених ст.287 ГПК України підстав в частині оскарження судових рішень щодо кредиторських вимог до боржника. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. З 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", зокрема щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - ЄСІТС). Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX, далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 6 ГПК України: - суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). - електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. - адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. - процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. - якщо реєстрація електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. Тож Державне підприємство «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» як юридична особа, згідно з наведеними приписами ГПК України, зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку. Однак, Державне підприємство «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчить відповідь №410342 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету в цієї юридичної особи в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, яка сформована засобами підсистеми "Електронний суд", що з огляду на приписи частини другої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу (абзац 2 частини другої статті 174 ГПК України). Отже, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: зареєструвати електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Крім того, відповідно до п. 2 частини четвертої ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.7 частини другої ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2015 року становив 1218 грн. Відповідно до п.10 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 4 872 грн. (1218 * 2 * 200%). Однак, в матеріалах касаційної скарги надісланої скаржником відсутній документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3)якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Так, зокрема в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої ст. 287 ГПК України. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеного, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій неправильно та щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також не зазначено, як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/25640/14 - залишити без руху. 2.Надати Державному підприємству «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: зареєструвати електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", про що повідомити суд; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 872 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). 3. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6. 4.Роз`яснити скаржнику у справі №910/25640/14, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.