Справа № 581/254/21

Справа №581/254/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/270/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі: головуючого-судді - ОСОБА_2 , суддів -~ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, в місті Суми, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 вересня 2022 року, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що ним було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України, ВСТАНОВИЛА: До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 відповідно якої, останній просить скасувати виправдувальний вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 , через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та безпідставне виправдання. Постановити у кримінальному провадженні новий вирок, за яким визнати винним ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років. Заявлений цивільний позов представником потерпілого задовольнити, судові витрати стягнути із обвинуваченого. Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України. Окрім цього, прокурор клопотав дослідити письмові докази: слідчий експеримент за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; провести допит свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Даним вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що ним було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України. Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України. Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2021 року. Цивільний позов ДП «Липоводолинський агролісгосп» до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду. В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 посилається на те, що процесуальними документами, які досліджені в судовому засіданні зафіксовано дійсно наслідки протиправних дій ОСОБА_8 , зокрема, встановлено місце порубу, кількість зрубаних дерев, їх вид, розміри, розташування, проведений розрахунок шкоди, а також встановлені інші обставини, які мають істотне значення для справи. При цьому, судом взагалі не взято до уваги, що згідно обвинувачення, ОСОБА_8 протиправні дії по зрубанню 41 дерева проводив не самостійно, а залучивши інших осіб, які про його дії не знали. Вказані в обвинувальному акті обставини повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, зокрема під час показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , даних, які містяться у слідчих експериментах зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Так, рубка проводилась не один день, до проведення якої ОСОБА_8 міг і залучив інших осіб, які про його протиправні дії не знали. Вказане ніяким чином не звільняє обвинуваченого від відповідальності та не потребує додаткової кваліфікації дій як ОСОБА_8 так і інших задіяних осіб. Судом при цьому, допущено неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Зокрема, згідно вимог ч. 2 ст. 27 КК України виконавцем злочину є особа, яка шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом. У даному випадку ОСОБА_8 не самостійно виконував всі протиправні дії, а залучив до незаконного порубу, інших осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності, так як не були усвідомлені про протиправність дій. Так, допитаний ОСОБА_12 вказав, що дійсно привозив ОСОБА_15 на встановлення меж земель сільськогосподарського призначення та вже на наступний день вони почали випилку дерев очистку земель від порослі. Саме обвинувачений знав де межа та слідкував за нею, і саме останній домовлявся про очистку земель. Допитана у судовому засіданні ОСОБА_13 вказала, що саме ОСОБА_8 продавав їм дрова, а вона їх надалі реалізовувала. Із досліджених у судовому засіданні слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слідує, що вони випилювали дерева у відповідній місцевості, у відповідний період часу та вказаних осіб найняв саме ОСОБА_8 . Також у судовому засіданні допитано ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які вказали та підтвердили факт проведення вказаної рубки саме обвинуваченим. Сукупність всіх досліджених та перерахованих у вироку доказів, вказує на те, що саме ОСОБА_8 був зацікавлений у як найбільшій кількості спиляних дерев, був ініціатором вказаної рубки та фактично її проводив із залученням інших осіб. Зі слів свідків, відразу після встановлення меж почався випил дерев, при цьому, роботу вказану зробили саме за період із 25.12.2020 року по 11.01.2021 року. Цей період та час узгоджується із показами всіх свідків та без сумніву вказує на те, що виявлені та вказані у обвинувальному акті пеньки (спиляні дерева) зроблені саме працівниками, яких обвинувачений найняв та просив очищати порослі. Також, саме ОСОБА_8 бачив, знав де межа та мав слідкувати за цим. Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 у поданому запереченні на апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повторно та об`єктивно дослідив всі обставини матеріалів кримінального провадження, та дійшов вірного висновку, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що ОСОБА_8 особисто вчинив поруб дерев у кварталі 90, виділ 10, на території обслуговування ДП «Липоводолинський агролісгосп». Так, доводи прокурора про те, що обвинувачений був зацікавлений у як найбільшій кількості спиляних дерев, бо був ініціатором рубки є безпідставними. За договором, ОСОБА_8 повинен був очистити від порослі не тільки зазначену ділянку, а й інші земельні паї, а тому в рахунок оплати міг отримати значно більшу кількість деревини, ніж в разі, якби незаконно здійснював її поруб на території ДП «Липоводолинський агролісгосп». Допитані в судовому засіданні ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вказали, що проводили випилку дерев тільки на земельних ділянках, які перебувають в оренді СФГ «Урожай». Вони також повідомили, що перед початком робот виявили пеньки від раніше вирубаних дерев, як на пагорбі, так і в лісі. Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_15 повідомив, що вирубка дерев проводилась тільки на земельних паях. Крім того, свідки під час слідчого експерименту вказали, де саме проводилась вирубка дерев і не виходили за визначені межи земельних паїв. Враховуючи викладене, захисник просить вирок суду залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення. Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що наприкінці 2020 року поблизу с. Лучка Роменського району Сумської області, у лісовому насадженні, яке є територією обслуговування Липоводолинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Липоводолинський агролісгосп» Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», в кварталі 90, виділ 10, він заздалегідь знаючи, що діє неправомірно, з метою особистого збагачення вирішив вчинити незаконну порубку дерев. Так, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконну порубку дерев, ОСОБА_8 в період часу із кінця 2020 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) до 11 січня 2021 року, найнявши різноробочих працівників, які не знали про неправомірність дій, умисно, знаючи що діє неправомірно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761 та статті 69 Лісового кодексу України, не маючи лісорубного квитка (ордера) на здійснення порубки дерев, за допомогою двох бензопил марки «Sirius, «Foresta», здійснив незаконну порубку 41 дерев, тобто повністю відокремивши від кореня до ступеню припинення росту сироростучих дерев, а саме: № 16 клен діаметром 51/50, №1А клен сух. діаметром 36/37, №27 клен діаметром 50/49, №28 клен діаметром 66/40, №29 клен діаметром 55/45, №30 сух. клен діаметром 39/27, №31 сух. клен діаметром 20/28, №32 сух. клен діаметром 15/17, №33 клен діаметром 22/23, №34 клен діаметром 26/40, №35 клен діаметром 26/38, №36 клен діаметром 37/40, №37 берест діаметром 26/23, №38 клен діаметром 24/20, №39 клен діаметром 23/22, №44 клен діаметром 36/25, №45 клен діаметром 27/48, №46 клен діаметром 26/22, №47 сух. клен діаметром 41/28, №48 сух. клен діаметром 33/38, №49 сух. клен діаметром 29/39, №50 клен діаметром 50/50, №53 клен діаметром 41/33, №59 клен діаметром 28/33, №60 клен діаметром 47/38, №62 клен діаметром 44/37, №63 клен діаметром 24/18, №66 клен діаметром 43/32, №67 клен діаметром 31/44, №71 клен діаметром 34/28, №72 клен діаметром 20/20, №73 клен діаметром 29/29, №74 клен діаметром 21/17, №76 клен діаметром 41/53, №77 клен діаметром 38/33, №78 клен діаметром 24/39, №2А клен діаметром 30/39, №3А клен діаметром 46/35, №4А клен діаметром 25/26, №5А берест діаметром 48/30, №6А клен діаметром 13/19. 11 січня 2021 року під час здійснення незаконної порубки дерев ОСОБА_8 виявлений лісничим Липоводолинського лісництва ОСОБА_17 на земельній ділянці, яка відноситься до обслуговування Липоводолинського агролісгоспа, в кварталі 90, виділ 10, поблизу с. Лучка Роменського району Сумської області. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 4 березня 2021 № СЕ-19/119-21/1656-ЕК внаслідок незаконного вирубування дерев на земельній ділянці (вкритій лісовою рослинністю), яка розміщена поблизу с. Лучка Роменського району Сумської області, на території обслуговування ДП «Липоводолинський агролісгосп», в кварталі 90, виділ 10, з урахуванням вищезазначених діаметрів пеньків сироростучих дерев, ОСОБА_8 було заподіяно збитків навколишньому природному середовищу в сумі 265 467,66 грн., що понад 116 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до прим. 2 статті 246 КК України спричинило тяжкі наслідки. Вказані протиправні дії ОСОБА_8 спричинили тяжкі наслідки навколишньому природному середовищу, внаслідок його протиправних дій зрубано 41 дерево, що суттєво вплинуло на стан лісового насадження, значно вплинуло на формування лісових біоценозів, лісозахисних функцій, тощо. Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, тобто незаконна порубка дерев у лісовому насадженні, що спричинило тяжкі наслідки. Як зазначалося вище,~ суд першої інстанції визнав невинуватим ОСОБА_8 ~ у пред`явленому обвинуваченні та виправдав у зв`язку з недоведеністю того, що ним було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України. Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років, думки обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, відмовивши прокурору в повторному допиті свідків та дослідженні обвинувального акту, та дослідивши за клопотанням прокурора та захисника обвинуваченого письмові докази у справі, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи винна особа у вчиненні кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, та в разі недоведеності її винуватості - ухвалити виправдувальний вирок. Пунктом 1 частини 3 статті 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Так, відповідно до змісту вказаної норми закону, в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні. Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції наведених вимог закону дотримався у повному обсязі. Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що в мотивувальній частині вказаного судового рішення зазначено формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. При цьому, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що в ході судового розгляду, дотримуючись вимог ст. ст. 22, 23 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості перед судом, безпосередньо дослідив і оцінив всі докази у справі, в тому числі й ті, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення, та в повній мірі з`ясував обставини, що мають істотне значення для прийняття правильного рішення, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що зібрані докази не доводять винуватість ОСОБА_8 , за обставин встановлених органом досудового розслідування. Статтею ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), а також винуватість обвинуваченого (форма вини, мотив і мета вчинення) та інше. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у незаконній порубці дерев у лісовому насадженні, що спричинило тяжкі наслідки. Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 4 ст. 246 КК України. Висновок суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, мотивованим зокрема тим, що надані стороною обвинувачення процесуальні документи та допитані у судовому засіданні свідки, не містять фактичних даних про те, що саме обвинувачений здійснив незаконну порубку 41 дерев в кварталі 90, виділі 10 на території обслуговування ДП «Липоводолинський агролісгосп». Оскільки, в ході судового розгляду було встановлено перебування інших осіб 21.01.2021 на місці проведення вирубки, які разом з ОСОБА_8 займалися пилянням, кринжуванням дерев, рубанням деревини на дрова, а кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 246 КК України, носить виключно індивідуальний характер. Враховуючи викладене, посилання сторони обвинувачення, як на підставу причетності ОСОБА_8 до порубу дерев на те, що саме йому було надано дозвіл СФГ «Урожай», як старшому бригади на проведення робіт із випилки порослі на земельних ділянках господарства, його особиста присутність на встановленні меж земельних ділянок із геодезистом та постачання обвинуваченим деревини ОСОБА_13 , суд першої інстанції не взяв до уваги є безпідставним. Окрім того, судом також зазначено, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення не містить посилання на відповідні статті КК України, які передбачають можливу співучасть у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Аналізуючи доводи прокурора про безпідставність такого висновку суду першої інстанції колегія суддів з ними не погоджується. У ході апеляційного розгляду даного кримінального провадження не встановлено підстав, передбачених ст.409 КПК України та не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам, оскільки з аналізу вироку та матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст.94 КПК України, безпосередньо були досліджені усі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, яким суд дав юридичну оцінку, що у вироку достатньо мотивував. Відповідно до ч.2 ст. 411 КПК України, вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Так, в ході апеляційного розгляду встановлено, що оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, так як дійшов правильного висновку, що прокурором не доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.246 КК України, а припущення та сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Апеляційний суд вважає, що за результатами судового розгляду, суд першої інстанції правильно встановив те, що сторона обвинувачення не довела того, що саме обвинувачений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а також не спростувала належними і допустимими доказами версію сторони захисту про непричетність обвинуваченого до вчинення цього правопорушення. Так, відповідно вироку, обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні, свою вину в скоєнні інкримінованого злочину повністю не визнав, пояснив, що восени 2020 року домовився з директором СФГ «Урожай» Шевченком про проведення очищення від дикорослих дерев та кущів земельних ділянок, які обробляються господарством. За умовами домовленості частину деревини він мав віддавати господарству, частину залишати собі. Була видана довідка про дозвіл на випилку, довідка видана йому як бригадиру лісорубів. Управляючий господарства ОСОБА_16 показував місце де вони можуть пиляти. На місце порубу був запрошений геодезист ОСОБА_15 , відбили точки, зробили зарубки на деревах і геодезист сказав, що ще 5 метрів можна заходити вглиб чагарників. Пиляли приблизно 4 - 5 днів до моменту приїзду поліції, пиляли втрьох з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , дерева підряд в межах орендованих земельних ділянок, які росли перед пагорбом. Дерева в межах агролісгоспу не пиляли, вони раніше вже були кимось спиляні. Деревину, яку напиляли, складали в кагати. Межу у вигляді невеликого пагорба не переходили. Пиляли з осені 2020 року, чули інших осіб, що пиляють десь в глибині лісу. Деревину з ділянки не вивозили. Коли працівники поліції проводили слідчий експеримент спиляної деревини на місці порубу вже не було. Такі покази підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який дав свідчення про те, що разом ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 знаходився на земельній ділянці, де необхідно було провести розчистку. ОСОБА_15 використовуючи апарат показував межу, а вони робили зарубки. Окрім того, ОСОБА_15 сказав, що можна ще 5 метрів пиляти вглиб лісу. Вони розпочали пиляти. ОСОБА_8 з найнятими працівниками мав забезпечувати поруб деревини, а він на дружину оформив ФОП для її збуту. Пиляли приблизно тиждень, цим займались ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , чоловік на ім`я ОСОБА_19 , та ще люди. Всі інструменти належали йому, розрахунок із робітниками здійснювався дровами. ОСОБА_8 дивився, щоб при проведенні порубу не виходили за межі. Пару машин деревини вивезли з ділянки, потім приїхали правоохоронці, арештували земельну ділянку, рубка припинилась. Він не пиляв деревину, тільки забирав. Спиляна деревина залишилась на місці рубки. Під час проведення слідчого експерименту працівники поліції межу не визначали, міток не було. Свідок ОСОБА_15 в суді дав свідчення, що разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та іншими людьми виїжджав на земельну ділянку, де необхідно було провести очищення від дикорослих дерев та кущів. Частина земельної ділянки дуже заросла, щоб не запрошувати представників лісгоспу, вирішили, що слід відступити 5 метрів від межі в сторону земельної ділянки та йшли по ній. Межа встановлювалась за допомогою gps обладнання, яке є повіреним та сертифікованим. Межу показував ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , який робив зарубки на деревах. На території візуально земельна ділянка виділялась частково ровом, невеликий пагорб йшов паралельно межі. Пройшли разом по межі приблизно 0,5 км. Лінія була не пряма. Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що разом із ОСОБА_8 , геодезистом ОСОБА_15 та ще двома чоловіками виїжджав на місце порубки. Працівників агролісгоспу не запрошували. По межі, де показував ОСОБА_15 , робили зарубки на деревах. Територія порубу - приблизно 200 метрів. Усі разом проходили цю відстань, коли ставили мітки. На місці візуально встановити межі неможливо без обладнання. Пізніше виїхав із слідчим на місце порубу, бачив випиляні дерева. Свідок ОСОБА_17 дав свідчення про те, що 11 січня 2021 року об`їжджав ліси біля с. Русанівка, під`їхав до лісового масиву зі сторони кладовища с. Бухалове, виявив поруб, де декілька чоловіків за допомогою бензопил пиляли дерева, декілька чоловіків рубали дрова, ОСОБА_8 вантажив рубані дрова до автомобіля. Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що працює майстром лісу в ДП «Липоводолинського агролісгоспу» та 11 січня 2021 року виїздив на місце порубки, де побачив ОСОБА_8 та ще декількох осіб, скільки їх було не пам`ятає. Дерева, що лежали біля пеньків були свіжо спиляні. Свідок ОСОБА_13 в суді дала свідчення, що здійснює продаж дров, оскільки зареєстрована як ФОП, ОСОБА_8 надавав дрова для подальшого продажу. На рубці дров була декілька разів разом з чоловіком ОСОБА_12 Привозили пилки, цепки. ОСОБА_8 з найманими працівниками здійснював порубку деревину на краю поля між селами Бухалове та Лучка. Їй відомо про домовленість ОСОБА_21 з ФГ «Урожай» про вирубку деревини. Свідок ОСОБА_22 повідомив суду, що одного дня взимку 2021 року випадково опинився поблизу місця порубу, оскільки їхав на автомобілі з Лучки до Липової Долини польовою дорогою. Загруз у калюжі, ОСОБА_8 допоміг витягнути автомобіль. Бачив випиляну галявину, там були люди, дехто працював пилками, дехто грівся біля багаття. В його присутності дерева ніхто не пиляв. Крім пояснень обвинуваченого і свідків, суд першої інстанції дослідив, а колегія суддів за клопотанням прокурорів та захисника обвинуваченого, повторно дослідила, і ряд письмових доказів наданих стороною обвинувачення, а саме: - протокол проведення слідчого експерименту від 16 квітня 2021 року за участю свідка ОСОБА_16 , згідно з яким свідок на місці порубу показав приблизні межі земельних ділянок неподалік с. Лучка Роменського району Сумської області, що перебувають у приватній власності та орендуються ФГ «Урожай» (т. 2, а.с. 66-70); - протокол проведення слідчого експерименту від 28 квітня 2021 року за участю свідка ОСОБА_15 , згідно з яким останній показав як та де він встановлював межі земельних ділянок 24 грудня 2020 року на замовлення представника ФГ «Урожай» неподалік с. Лучка Роменського району Сумської області, що перебувають у приватній власності (т. 2, а.с. 71-76); - протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2021 року за участю свідка ОСОБА_10 , згідно з яким свідок розповів, що під час встановлення меж земельних ділянок геодезистом ОСОБА_15 , також був присутній ОСОБА_16 . Під час встановлення межі він разом із ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , за допомогою сокир робили зарубки на деревах, вказані геодезистом, неподалік с. Лучка Роменського району Сумської області, що перебувають в оренді ФГ «Урожай». Після чого разом із ОСОБА_11 та іншими невідомими особами, за вказівкою ОСОБА_8 здійснили випил дерев на даній місцевості (т. 2, а.с. 77-82); - протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2021 року за участю свідка ОСОБА_11 , згідно з яким свідок розповів про свою присутність під час встановлення меж земельних ділянок геодезистом ОСОБА_15 , де також був присутній ОСОБА_16 . Під час встановлення меж він разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_10 за допомогою сокир робили зарубки на деревах, за вказівною геодезиста, неподалік с. Лучка Роменського району Сумської області, що перебувають в оренді ФГ «Урожай». Після чого за вказівкою ОСОБА_8 , він разом із ОСОБА_10 та іншими невідомими особами здійснили випилку дерев. На момент приїзду частина дерев уже були спиляні (т. 2, а.с. 83-88); - протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2021 року за участю свідка ОСОБА_12 , згідно з яким свідок розповів про свою присутність під час встановлення меж земельних ділянок геодезистом ОСОБА_15 , де також були присутні ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . Під час встановленні межі, він разом із ОСОБА_8 , за допомогою сокир робили зарубки на деревах, неподалік с. Лучка Роменського району Сумської області, що перебувають в оренді ФГ «Урожай». Після чого за вказівкою ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та іншими невідомими особами, здійснили випилку дерев на даній місцевості. На момент приїзду частина дерев уже були спиляні (т. 2, а.с. 89-94); - протокол проведення слідчого експерименту від 16 квітня 2021 року, проведеного з ОСОБА_8 , згідно з яким останній зазначив, що в жовтні 2021 року з приводу випилки звернувся до голови СФГ «Урожай». Під час встановлення меж на місцевості були присутні він, ОСОБА_12 та інші особи. ОСОБА_15 вказав, що 5 метрів від бугра, що знаходився справа від орендованих земельних ділянок, можна здійснювати поруб, про що ставилися відповідні мітки на деревах, межових знаків не було. Вказав, що поруб дерева за бугром не здійснювався, вони були вже попиляні. Дерева пиляли невідомі йому особи чоловічої статі, анкетні дані яких він вказати не може, він був старшим над ними, наглядав за роботою (т. 2, а.с. 110-117). Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Згідно ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до положень ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Окрім того, відповідно до рішення Конституційного суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Колегія суддів суду апеляційної інстанції проаналізувавши всі вище перелічені докази, дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони не підтверджують того, що кримінальне правопорушення, а саме незаконну порубку 41 дерев у лісовому насадженні, яке є територією обслуговування Липоводолинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Липоводолинський агролісгосп» Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», в кварталі 90, виділ 10, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене саме ОСОБА_8 , а тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку. Відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, не приймає їх як докази сторони обвинувачення. Оцінюючи встановлені на підставі наведених доказів обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що вони мали місце, проте не доводять вчинення незаконної порубки саме ОСОБА_8 . При цьому, апеляційний суд також бере до уваги той факт, що під час огляду місця події не було зафіксовано та вході подальшого досудового розслідування не встановлено жодного предмета, за допомогою якого обвинувачений ОСОБА_8 здійснив би вирубку дерев. Так, відповідно показам свідків, наданих під час судового розгляду кримінального провадження та під час проведення слідчого експерименту, жодних з них не підтвердив здійснення безпосередньо ОСОБА_8 рубку дерев у кількості 41 дерев. Відповідно до Науково-практичного коментарю Кримінального Кодексу України, об`єктивна сторона даного злочину полягає в незаконній порубці лісу, тобто усі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від кореня, незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети). Порубкою дерев та чагарників у лісах визнається як відокремлення від кореня або викорчовування ростучого чи сухостійного дерева, чагарника за допомогою спеціальних пристосувань, так і пошкодження, яке припиняє ріст деревостану (наприклад, повалення дерева транспортними засобами, відділення основних гілок від стовбура тощо). Отже, для визнання в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, необхідно довести, що особою було вчинено активні дії направленні на відокремлення від кореня дерева, із використанням спеціальних засобів. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_8 про непричетність до незаконної вирубки 41 дерева, нічим не спростовано. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 є виконавцем злочину, який шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинив злочин, колегія суддів вважає не обґрунтованим, заважаючи на наступне. Виконавцем (співвиконавцем) за ч. 2 ст. 27 КК України вважається особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які не є суб`єктом злочину, вчинила конкретний злочин. Об`єктивні ознаки співучасті полягають у тому, що декілька суб`єктів злочину спільно вчиняють умисний злочин. Тобто, відповідно до норм закону України про кримінальну відповідальність, виконавцем є суб`єкт злочину, який разом із іншими співучасниками вчиняє кримінальне правопорушення, у тому числі шляхом використання інших осіб, які не є суб`єктом злочину. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочину за фактом незаконної порубки дерев, дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 246 КК України, без зазначення ч. 2 ст. 27 КК України, яка передбачає вчинення злочину об`єднаними зусиллями двох чи більше осіб, за співучасті. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про не допустимість виходити за межі обвинувачення та надання оцінку діям інших осіб, які брали участь у проведенні порубки, так як обвинувачення іншим особам не висувалось. Окрім того колегія суддів зазначає, що якщо виконавцем для вчинення злочину використовуються особи, які не суб`єктами злочину, то у такому випадку має місце посереднє заподіяння (посередня винність), яке в цілому виключає співучасть у злочині. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Зі змісту ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»). Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. З урахуванням викладеного, оцінивши кожен поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що стороною обвинувачення недоведено вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України, яке сформульоване в обвинувальному акті прокурора, та виправдано на підставі п.2 ч.1ст.373 КПК України. У ході апеляційного розгляду даного кримінального провадження не встановлено підстав, передбачених ст.409 КПК України та не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам, оскільки з аналізу вироку та матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст.94 КПК України, безпосередньо були досліджені усі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, яким суд надав правильну юридичну оцінку, про що у вироку достатньо мотивував. Крім цього, заявлені прокурором докази виступили і предметом повторного дослідження в суді апеляційної інстанції. Враховуючи викладені вище обставини, в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, у зв`язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Керуючись ст.ст. 404,405,407,418, 419 КПК України колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 вересня 2022 року, яким ОСОБА_8 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на цей вироку без задоволення. Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення. СУДДІ: ОСОБА_2 ~ ~ ~ ОСОБА_3 ОСОБА_4