Справа № 533/56/24

29.04.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 533/56/24 Провадження № 1-кп/533/24/24 УХВАЛА іменем України 24~квітня 2024~року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ селище Козельщина Козельщинський районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника органу пробації ОСОБА_4 , представника потерпілого АТ «Укртранснафта» ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого ОСОБА_10 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - адвоката ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний державний реєстр досудових розслідувань 13.07.2023 за № 12023170520000547, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України, ВСТАНОВИВ: У провадженні~Козельщинського районного~суду Полтавської~області знаходиться~кримінальне провадження№ 12023170520000547 від 13.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України. Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження. 24 квітня 2024 року захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - адвокат ОСОБА_7 подала клопотання про повернення обвинувального. 1. Обґрунтування клопотання Захисниця обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 вважала, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В обґрунтування вимоги про повернення обвинувального акту захисниця ОСОБА_7 навела такі аргументи: - всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 191 КПК України в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме не зазначені всі елементи складу злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , не зазначена форма вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, що позбавляє сторону захисту можливості побудувати позицію захисту стосовно висунутого обвинувачення ОСОБА_6 , обвинувачення є неконкретним і не містить, конкретного опису обставин вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України, що в свою чергу не відповідає вимогам п.1 ч. 1 ст. 91 КПК України; - не наведено суб`єктивну сторону вчиненого діяння; - у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України; - при формулюванні обвинувачення за даними злочинами сторона обвинувачення вдалась лише до констатації фактів, фактичні обставини кримінального провадження виклала поверхово, а обставини, що характеризують об`єктивну сторону злочинів викладено неповно, без вказівок на час, місце та інші обставини злочину, що підлягають дослідженню при розгляді кримінального провадження; - формулювання обвинувачення є ідентичним відносно всіх обвинувачених, не конкретизовано дії кожного обвинуваченого, не розписано, в чому полягає потерпілість ПАТ «Укртранснафта» та в результаті яких дій були спричинені матеріалі збитки (шкода); - відсутність відомостей про місце вчинення кримінальних правопорушень, що не дає змогу визначитись у підсудності даного кримінального провадження та правильності визначення підсудності; - обвинувальний акт, який затверджений прокурором, не скріплений печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу, викладених у примітці ст. 358 КК України. У підсумку, на переконання захисниці, обвинувальний акт не відповідає приписам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин є суперечливим, неоднозначним, ідентичним (дослівним) щодо усіх обвинувачених, без конкретизації дій кожного з них зі вказівкою на вчинення таких дій у співучасті з конкретною вказаною особою, що є грубим порушенням права на захист обвинувачених та права на справедливий судовий розгляд. Порушення, допущені при складенні обвинувального акту слідчим та при його затвердженні прокурором, на думку захисниці, є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів її підзахисного та у своїй сукупності перешкоджають призначенню судового розгляду даного кримінального провадження та прийняттю законного та обґрунтованого рішення під час судового розгляду, порушують гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушують основні законні засади кримінального провадження, зокрема верховенства права, та фактично нівелюють принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду. 2. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його захисниця ОСОБА_7 підтримали клопотання про повернення обвинувального акта та просили його задовольнити. Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 підтримали клопотання. Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання. Уважав, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті відображені місце вчинення кримінальних правопорушень. Щодо однакового викладення обвинувачення, прокурором було зазначено, що обвинувачені вчинили спільне кримінальне правопорушення (проста співучасть), тому й виклад обвинувачення стосовно всіх обвинувачених однаковий. Незгода захисниці з кваліфікацією, формулюванням обвинувачення не є підставою для повернення обвинувального акту, а відсутність складу злочину є підставою для ухвалення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акту. Також прокурором було наголошено, що вимогу про наявність печатки в обвинувальному акті на даний час кримінальний кодекс не містить. Представник потерпілої сторони ОСОБА_5 підтримав прокурора, заперечував проти повернення обвинувального акту. 3. Оцінка та мотиви суду Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України). Вимоги до обвинувального акту передбачені ст. 291 КПК України. За змістом цієї статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Згідно з ч. 2 ст.~291~КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5)~виклад фактичних~обставин кримінального~правопорушення,~які прокурор~вважає встановленими,~правову кваліфікацію~кримінального правопорушення~з посиланням~на положення~закону і~статті (частини~статті)~закону України~про кримінальну~відповідальність та~формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив (ч. 3 ст. 291 КПК України). До обвинувального акта серед іншого додається реєстр матеріалів досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (ч. 4 ст. 291 КПК України). Статтею 314~КПК України передбачено право суду повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к). Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акту, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо). З огляду на викладене, підставою для повернення обвинувального акту має бути невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду. Дослідивши зміст обвинувального акту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його повернення, у тому числі з підстав, наведених захисницею у відповідному клопотанні. У клопотанні про повернення обвинувального акту захисниця ОСОБА_11 як на підстави його повернення посилалась, зокрема, на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність конкретного формулювання обвинувачення та не зазначення всіх елементів складу злочинів, у яких обвинувачується Древаль, форми вини, мотиву, мети вчинення кримінального правопорушення тощо. Аналіз ст. 91 КПК України надає можливість визначити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення у вигляді слідчого та прокурора мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України. Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду. Ураховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить до висновку, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими». Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації. Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор. Наявність чи відсутність складу кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа, у тому числі суб`єктивна сторона вчиненого діяння, підлягають доведення стороною обвинувачення та встановленню судом під час судового розгляду справи по суті, а не на етапі підготовчого провадження. В ухвалі про повернення обвинувального акту прокурору суд не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність викладення формулювання обвинувачення якось по іншому, а не так як уважає правильним прокурор.~ Посилання захисниці в обґрунтування клопотання на постанову Верховного Суду від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 суд уважає безпідставним, адже у наведеній справі Верховний Суд навпаки дійшов висновку, що «немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення ОСОБА_4 є неконкретним, а тому належить визнати необґрунтованими доводи заяви про те, що формальне недотримання вимог пункту 5 частини другої~статті 291 КПК~вплинуло на право на захист ОСОБА_4 і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке обумовлює скасування судових рішень у даному кримінальному провадженні. За таких обставин Суд вважав правильним висновок касаційного суду про те, що відсутність вказівки в обвинувальному акті щодо~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 на його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило судам нижчих інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення, й таким, що є підставою для їх скасування». Щодо підсудності розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає, що наведені в обвинувальному акті географічні координати (49°13'38.0"N 33°56'01.4"E) місця вчинення кримінального правопорушення, за версією сторони обвинувачення, дозволять суду стверджувати, що кримінальне провадження підсудне Козельщинському районному суду Полтавської області у розумінні ч. 1 ст. 32 КПК України. Щодо відсутності в обвинувальному акті гербової печатки, то аналіз ч. 3 ст. 314 КПК України дає можливість зробити висновок, що підставою для повернення обвинувального акту є його невідповідність вимогам саме КПК України як кодифікованого закону процесуального характеру, а не будь-яким іншим правовим актам. У свою чергу вимоги щодо форми, змісту та затвердження обвинувального акту, які передбачені в КПК України, містяться у положеннях ст. 110, 291 КПК України. Отже, обвинувальний акт може бути повернутий тільки, якщо він не відповідає вимогам, які передбачені у ст. 110, 291 КПК України. Аналіз вказаних положень дає можливість зробити висновок, що процесуальне законодавство вимагає підписання обвинувального акту прокурором, зокрема, у випадку його затвердження, однак не містить вимоги щодо засвідчення підпису гербовою печаткою органу прокуратури. Оскільки засвідчення підпису прокурора на обвинувальному акті не є вимогою, яка закріплена у КПК України, то відповідно з такої підстави обвинувальний акт не може бути повернуто. На переконання суду відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт набуває статусу офіційного документу з моменту його затвердження прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні. Також, у Додатку № 55 до Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 № 27, визначено орієнтовний перелік документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою у разі їх створення у паперовій формі або засвідчуються кваліфікованою електронною печаткою прокуратури у разі їх створення в електронній формі. Серед переліку таких документів обвинувальні акти не значяться. Посилання захисниці на примітку до ст. 358 КК України суд уважає безпідставним, адже примітка згаданої норми відсилає до визначених законом форм та реквізитів документів. Проте обов`язкове засвідчення печаткою обвинувального акту закон не визначає. Отже, підстав для повернення обвинувального акту суд не вбачає та у задоволенні клопотання захисниці відмовляє. Керуючись статтями 91, 110, 291, 314, 369, 372, 376~КПК України суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - адвоката ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акту прокурору. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. Повний текст ухвали складено та підписано суддею 29.04.2024. Повний текст не оголошувався у зв`язку з неявкою учасників на проголошення ухвали у призначений час. Суддя ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_1