Справа № 940/867/24

26.08.2024 Провадження по справі № 1-кп/940/133/24 Справа № 940/867/24 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 захисника обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження № 12024111030002188 від 24.06.2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця, призваного за мобілізацією, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, ВСТАНОВИВ: І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним Так, ОСОБА_4 призвано на військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_2 . В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2022 № 252 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї 1 артелирійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України та ст. 4 Дисципінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованими та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою. Однак, у порушення вищевказаних норм законодавства України, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив стати на злочинний шлях та вчинити кримінальні правопорушення за наступних обставин. Так, 07.06.2024, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 17 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою спільного проживання з матір`ю ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення за рахунок грошових коштів, що знаходилися на той час на рахунку банківської карти ОСОБА_7 , діючи таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, викрав з жіночої сумки банківську картку AT «Державний ощадний банк України», яка обслуговує банківський рахунок IBAN НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_7 . Згідно з п. 1.27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 року, п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо). Таким чином, емітована банківська картка АТ «Державний ощадний банк України» IBAN НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_7 , яка видана останній, в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657- ХП від 2 жовтня 1992 року, п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 - III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, та ст. 200 Кримінального кодексу України, є офіційним документом. Після цього, ОСОБА_4 з викраденою банківською карткою з місця скоєння кримінального правопорушення (проступку) зник, розпорядившись викраденою банківською карткою на власний розсуд. Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів. Окрім цього, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. Так, 07.06.2024 о 17 год. 20 хв. в м. Тетіїв, по вул. Комсомольська, 4, солдат ОСОБА_4 , маючи при собі раніше викрадену банківську картку AT «Державний ощадний банк України» IBAN НОМЕР_4 , яка належить потерпілій ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, володіючи інформацією про пароль користувача, прийшов до банкомату «Ощадбанк», який вмонтований у будівлю відділення АТ «Ощадбанку» за вищевказаною адресою, та шляхом вільного доступу здійснив крадіжку (зняття) грошових коштів з банківської картки, яка належить потерпілій ОСОБА_7 , в сумі 3800 грн., чим спричинив майнову шкоду потерпілій на вказану суму. У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденими грошима на власний розсуд. Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану. ІІ. Позиція сторін кримінального провадження Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті та надав показання, що дійсно 07.06.2024, перебуваючи за адресою спільного проживання з матір`ю ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , викрав з жіночої сумки банківську картку, яка належить матері ОСОБА_7 , та зняв грошові кошти у банкоматі в сумі 3800 грн. Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції. Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не прибула. Разом з тим, надала до матеріалів кримінального провадження заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання не пов`язану з позбавленням волі. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України. Прокурор підтримав висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України. ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України. ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення. Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного, який не одружений, військовослужбовець, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП «Тетіївська центральна лікарня» Тетіївської міської ради, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Відповідно до положень ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує визнання ним вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , на підставі ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах. Враховуючи всі обставини кримінального провадження, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та необхідним призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України. Разом з тим, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив окремі самостійні кримінальні правопорушення, остаточне покарання йому має бути призначено за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Водночас, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, зваживши на індивідуальний ступінь тяжкості вчинених діянь відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, виходячи з конкретних обставин їх вчинення, та врахувавши, що ОСОБА_4 раніше не судимий, відшкодував завдану потерпілій матеріальну шкоду, є військовослужбовцем, має намір продовжити проходження військової служби, суд дійшов висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства, тому призначає покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України. Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправним діянням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався. Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Керуючись статтями 349, 373-376 КПК України, суд УХВАЛИВ: ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: - за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік; - за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов`язати: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку. Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення. Суддя ОСОБА_8