Справа № 932/794/23

Справа № 932/794/23 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ Провадження № 2/932/571/24 Р І Ш Е Н Н Я І М~Е Н~Е М~ ~ ~У К~Р А~Ї Н~И 03 грудня 2024 року ~ ~ ~ ~ Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючого судді ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~Кудрявцевої Т.О. за участю секретаря судового засідання Білоконь О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за теплопостачання у розмірі 121~387,26 грн, з яких: сума основного боргу 83~825,61 грн., інфляційні збитки у розмірі 18~866,87 грн., 3% річних 2~710,40 грн., пеня 15~984,38 грн.; а також вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що КП «Теплоренерго» ДМР надаються послуги з постачання теплової енергії на об`єкт споживача, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач. З огляду на те, що відповідач (споживач) не виконує свої зобов`язання по оплаті отриманих послуг, утворилась заборгованість за період з 2017 року до серпня 2022 року в сумі 83~825,61 грн, на яку нараховано інфляційні збитки у розмірі 18~866,87 грн., 3% річних у розмірі 2~710,40 грн., пеня у розмірі 15~984,38 грн., тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 17.01.2023 справу передано судді Бабушкінського районного~суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О. Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 09.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить суд провести судове засідання в його відсутність, не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі та копія позовної заяви з додатками до неї надсилались належним чином, однак відповідачем не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Відповідно до вимог ст.190, ст. 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що КП «Теплоенерго» ДМР з листопада 2017 року по 2022 рік надає послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . 05.08.2008 року між КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» ДМР та ОСОБА_1 було укладено договір №08/047 про постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідний об`єкт нерухомості належить відповідачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 12.12.2006 року. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 року №28/12 надано дозвіл на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» ДМР на баланс КП «Теплоенерго» ДМР об`єктів і мереж теплопостачання. В зв`язку із зміною у структурі енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 року №28/12, наказу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» ДМР від 05.09.2016 року №320, актів приймання-передачі об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП «Теплоенерго» ДМР, ст.ст.512-514,520-521,631 ЦК України, між позивачем та відповідачем 27.09.2016 було укладено додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії №081047, яка є його невід`ємною частиною. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2017 року до серпня 2022 року становить 83825,61 грн. З зазначеного розрахунку вбачається, що оплата за вказаний період відповідачем не здійснювалась. Згідно наданих позивачем розрахунків інфляція за період з листопада 2017 до грудня 2022 нарахована на суму боргу становить 18 866,87 грн., 3 відсотки річних становить 2710,40 грн., пеня становить 15 984,38 грн. Відповідачем не надано будь-яких доказів в спростування зазначеного. Так, правовідносини між сторонами, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, ЦК України, ЖК України, ЗУ «Про теплопостачання», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Згідно ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. На підставі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 67, ч. 1 ст. 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону України №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», що набрав чинності 10.12.2017 року та введений в дію з 01.05.2019 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з п. 2 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 9 цього ж Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Згідно з абз. 5 п. 40 «Правил користування тепловою енергією» затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 р. N 1198, передбачено що споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений Законом обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Тобто, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та індексу інфляції не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Відповідно до ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 1 травня 2019 року у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем гранічного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачі, порушуючи норми чинного законодавства та умови Договору, не здійснювали своєчасно оплату одержаних послуг, суд, в межах заявлених позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Ухвалюючи дане рішення судом враховано постанову ВС/КЦС від 19.08.2020 прийняту за результатами розгляду справи №703/2200/15-ц, в якій зазначено, що якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради підлягають задоволенню зі стягненням з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованості у розмірі 121~387,26 грн., з яких сума заборгованості за теплопостачання становить 83~825,61 грн., інфляційні збитки у розмірі 18~866,87 грн., 3% річних у розмірі 2 710,40 грн., пеня у розмірі 15~984,38 грн. В силу вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2~684,00 грн. Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (код юридичної особи: 32688148, 49091, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 29, офіс 504) заборгованість по сплаті за теплопостачання у розмірі 121~387,26 грн. (сто двадцять одна тисяча триста вісімдесят сім гривень 26 копійок) , з яких 83~825,61 грн. сума основного боргу, 18~866,87 грн. інфляційні збитки, 2~710,40 грн. 3% річних, 15~984,38 грн. пеня та судовий збір в розмірі 2~684,00 грн., а всього 124~071,26 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімдесят одна гривня двадцять шість копійок). Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Суддя Т.О. Кудрявце