Справа № 320/16030/23

УХВАЛА 03 березня 2025 року м. Київ справа №320/16030/23 адміністративне провадження №К/990/6181/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., вирішуючи питання щодо можливості зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №320/16030/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило: - визнати протиправними та скасувати пункт 1 та абзац 1 пункт 5 «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний №15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2023 №15; - зобов`язати відповідача внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:4683-8214-1828-4357, реєстраційний №15 від 11.01.2023, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2023 №15, шляхом викладення пункту 1 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу «Містобудівні умови та обмеження» в наступній редакції: «Гранично допустима висота об`єкта проектування h=82,6 м (відповідно до містобудівної документації, заяв ТОВ ВКФ «Сервісшина» ЛТД від 30.11.2021 №61, від 31.01.2023 №31-01/02-23, від 08.03.2023 №03-01 та рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.06.2022 у справі №640/4933/22 про визнання протиправним та скасування рішення за зобов`язання вчинити певні дії. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»)»; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке затверджене наказом від 01.03.2023 №116 про відмову позивачу у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке затверджене наказом від 22.03.2023 №164 про відмову позивачу у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень. Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, позов задовольнив. На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 17.02.2025 надійшла касаційна скарга Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), сформована в підсистемі 14.02.2024, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд своєю ухвалою від 26.02.2025 відкрив касаційне провадження у цій справі. Досліджуючи оскаржувані судові рішення та матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються. Згідно з частинами 1, 2 статті 375 КАС України, суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частина 2 статті 375 КАС України). Верховний Суд зауважує, що розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з ухваленням оскаржуваних судових рішень. В свою чергу, для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень необхідна наявність поважних причин, які б давали підстави для ухвалення зазначеного процесуального рішення. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Слід зауважити, що спори, які виникають у сфері охорони культурної спадщини, стосуються захисту суспільного (публічного) інтересу, який протиставляється приватному праву, гарантованому статтею 42 Конституції України, на здійснення підприємницької діяльності, незабороненої законом, та виражається у збереженні та охоронні історико-культурної спадщини світового, загальнонаціонального або місцевого значення. Охорона культурної спадщини, яка є предметом розгляду у цій справі, є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства, держави та кожного індивіда. Збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави. Згідно з приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць. Водночас Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України. Так, згідно із статтею 4 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини (до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року у відповідності до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 № 6673-ХІ «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини»), кожна держава-сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. Статтею 5 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини передбачено, що Держави - сторони цієї Конвенції з тим, щоб забезпечити якомога ефективнішу охорону і збереження та якомога активнішу популяризацію культурної і природної спадщини, розміщеної на її території, прагнуть в умовах, властивих кожній країні, зокрема, вживати відповідних правових, адміністративних і фінансових заходів щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й відновлення цієї спадщини. В контексті наведеного слід наголосити, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Кабінет Міністрів України своєю постановою від 26.07.2001 № 878 затвердив Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого, в тому числі, внесено місто Київ. Як вказано вище, у цій справі суди попередніх інстанцій, зокрема, зобов`язали Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва, збільшивши граничну допустиму висотність будинків, будівель та споруд з 44,9 м до 82,6 м. Водночас, мотивуючи подання касаційної скарги у цій справі, скаржник, серед іншого, зауважив про факт знаходження спірної ділянки в межах історичного ареалу міста Києва, що підтверджується наявній у матеріалах справи довідкою (витягом) з містобудівного кадастру від 01.08.2023 в частині спірної ділянки Таким чином, оцінюючи оскаржувані судові рішення, предмет спору та обставини справи, Верховний Суд зазначає про наявність у цій справі підстав, що можуть призвести до допущення порушень прав, свобод та законних інтересів учасників справи та третіх осіб в разі нездійснення судом такого процесуального заходу як зупинення виконання судових рішень. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зупинити виконання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Керуючись статтями 340, 375 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Зупинити виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №320/16030/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сервісшина» ЛТД до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... В.М. Шарапа, Суддя Верховного Суду