Справа № 492/297/22

справа № 492/297/22 провадження № 2-др/492/11/25 ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ Іменем України 16 червня 2025 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~м. Арциз Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Гусєвої Н.Д., за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житловик», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди, - встановив: В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житловик», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 06 червня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. 09 червня 2025 року до суду від представника відповідача адвоката Афанасьєва А.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. У судовому засіданні представник відповідача заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на те, що витрати на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданим адвокатом послуг і ціною позову та позивач не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тим самим не довів неспівмірність витрат. Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що витрат не було так як представник позивача не з`являвся у судове засідання, а з`явився тільки адвокат та сума гонорару, зазначеною адвокатом, не повинна бути круглою. Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, заслухавши обґрунтування представника відповідача, усні заперечення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів) рахунків тощо. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторони зробили про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Як вбачається із заяви представник відповідача просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, заявивши про своє право подати відповідні докази про понесені витрати у встановлені процесуальним законом строки, тобто зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів. З матеріалів справи вбачається, що рішення Арцизького районного суду Одеської області ухвалено 06 червня 2025 року, а докази про понесені і розмір витрат на правову допомогу представник відповідача до суду подав 09 червня 2025 року. Судом встановлено, представником відповідача вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України дотримані, тобто до закінчення судових дебатів у справі ним було зроблено заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та своєчасно подані докази про понесені витрати. Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються також з витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268) (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічних підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. представником відповідача було надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю сері ОД № 003491 від 23 листопада 2018 року; договір про надання юридичних послуг та правничої допомоги № 5 від 01 квітня 2025 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) та опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги № 5 від 01 квітня 2025 року, відповідно до яких Комунальному підприємству~«Житловик» була~надана правова~допомога на~загальну суму~10000,00~грн.~за:~консультації щодо~правовідносин щодо~управління багатоквартирними~будинками,~порядку та~умов стягнення~з управителя~майнової та~моральної шкоди;~написання відповідної~заяви та~ознайомлення зі~справою у~суді;~підготовка та~складання до~суду заяви~щодо вимог~експерта;~участь у~судових засіданнях,~підготовка та~подання до~суду доказів~витрат на~правову допомогу,~складання та~подання до~суду заяви~про ухвалення~додаткового рішення;~рахунок №~10~від 09~червня 2025~року;~платіжну інструкцію~№ 3107~від 09~червня 2025~року про~перерахуванняКомунальним~підприємством «Житловик» адвокату Афанасьєву А.О. грошових коштів у сумі 10000,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що від ОСОБА_1 , позивача у справі, до суду не надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги. У судовому засіданні Перевозник С.І., позивач у справі, заперечував проти про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги, посилаючись на те, що витрат не було так як представник позивача не з`являвся у судове засідання, а з`явився тільки адвокат та сума гонорару не повинна бути круглою. Відповідно до вимог частини 6 статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої~статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Разом із тим, у пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано. Судом встановлено, що відповідач поніс витрати у розмірі 10000,00 грн. на професійну правничу допомогу та від позивача не надійшло клопотання про зменшення таких витрат. Позивачем у~судовому засіданні~було усно~заявлено про~непогодження з~сумою витрат~на професійну~правничу допомогу,~однак не~подано до~суду відповідного~клопотанняпро зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, чим не виконані ним вимоги частини 6 статті 137 ЦПК України. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані адвокатом послуги, а також подані до суду документи, врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерії розумності їхнього розміру, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та виконаної роботи, необхідності виконаних послуг та значимості таких дій у справі, а також усні заперечення позивача і відсутність відповідного клопотання про зменшення~витрат на~оплату правничої~допомоги адвоката, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову у розмірі 10000,00 грн., оскільки розмір вказаних витрат є співмірним та не суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності. Керуючись статтями 2, 11, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд, - ухвалив: Заяву представника відповідача адвоката Афанасьєва Анатолія Олександрович про ухвалення додаткового рішення - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ;~РНОКПП:~ НОМЕР_1 ;~місце проживання:~ АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Житловик» (місцезнаходження: вулиця Свободи, будинок 103, місто Арциз Болградського району Одеської області, 68400) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до~Одеського апеляційного~суду шляхом~подання апеляційної~скарги протягом~тридцяти днів~з дня~складення повного~додаткового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст додаткового рішення складено 20 червня 2025 року. Суддя Арцизького районного суду Одеської області ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~Гусєва Н.Д.