Справа № 632/45/26

Справа № 632/45/26 провадження № 2/632/482/26 У Х В А Л А Іменем України 19 січня 2026 р. м. Златопіль Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ КВФ «Рома» про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ КВФ «Рома» про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди. Також, просить суд стягнути з відповідача судові витрати та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі. Позов обґрунтований тим, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 27 квітня 2016 року, обіймав посаду заступника фінансового директора, наказом № 278-ос від 08.08.2023 переведений на посаду фінансового директора ТОВ КВФ «Рома». 31.12.2025 відповідачем видано наказ № 472-ос про звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Про видання наказу позивач дізнався постфактум, оскільки його не було ознайомлено з наказом про звільнення під підпис, копія наказу позивачу не вручена, а остаточний розрахунок у день звільнення з позивачем проведено не було, чим порушено вимоги ст.ст. 47,116 КЗпП України. Крім того, 31.12.2025 відповідачем було ініційовано анулювання бронювання позивача від призову на військову службу. Зазначені дії відповідача, на думку позивача, свідчать про узгоджений, поспішний та репресивний характер прийнятих рішень, спрямованих не лише на незаконне припинення трудових відносин, але й на істотне погіршення правового становища позивача, що додатково підтверджує незаконність звільнення та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог. Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку. Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільнені відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України за період з 01 січня 2026 року по 07 січня 2026 року включно є вимогою майнового характеру, а ціною позову у спорі є обчислений позивачем розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Між тим, позов не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на зміст ст.2 Закону України «Про оплату праці» (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що «за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях». Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: «Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати». Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №522/16890/20. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення, ані правовим аналогом платежу з оплати праці (служби). При цьому, позивач не вказує суму середнього заробітку, яка підлягає, на його думку, нарахуванню та виплаті. Також не надає суду розрахунок суми середнього заробітку, яка має бути нарахована та виплачена. Згідно з п.1 ч.3 « вимога про зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає оплаті судовим збором у якості майнової вимоги (тобто у розмірі 1% ціни позову). Заявником не подано до суду доказів сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому, з огляду на відсутність розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у суду відсутня можливість розрахувати суму судового збору, що підлягає сплаті за заявлені позовні вимоги. Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди. Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно достатті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно достатті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відтак, позивачу слід надати до суду розрахунок конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та докази сплати судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГ Первомай/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947 Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) Рахунок отримувача UA188999980313181206000020647 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу 101, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ позивача), Златопільський міськрайонний суд Харківської області. На підтвердження сплати судового збору до Златопільського міськрайонного суду Харківської області необхідно надати оригінал квитанції про оплату судового збору та завірену копію. Крім того, суддя зазначає, що позивач, звертаючись до суду засобами Електронного суду, не приєднав до матеріалів цивільної справи доказів направлення копії позову з доданими до нього документами відповідачу до його електронного кабінету. Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Відкривати провадження у справі немає підстав, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та докази на підтвердження сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також докази направлення копії позову з доданими до нього документами на адресу відповідача до електронного кабінету ТОВ КВФ «Рома. Усуненням вказаного недоліку буде надання до суду розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сплата судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та докази на підтвердження направлення копії позову з доданими до нього документами відповідачу ТОВ КВФ «Рома». Тому вказану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу час для усунення вказаних недоліків у межах визначеного судом часу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу. На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,185 ЦПК України, суд, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ КВФ «Рома» про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - залишити без руху. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Попередити позивача про наслідки недотримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві. Водночас, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення позовної заяви. Копію ухвали направити позивачу засобами Електронного суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя: С. Л. Кузьменко