Справа № 456/4338/25

Справа № 456/4338/25 Провадження № 2-з/456/1/2026 УХВАЛА про відмову в забезпеченні позову 19 січня 2026 року місто Стрий Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Гули Л. В. , з участю секретаря Дверій Ю.Р., в процесі розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заяву представника позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Гіщинського Ігоря Юрійовича про забезпечення позову, ВСТАНОВИВ: В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває справа за первісним позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. 15.01.2026 представник позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Гіщинський І.Ю. подав на адресу суду заяву про забезпечення позову, в якій просить у рахунок забезпечення позову накласти арешт на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а саме: транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», (2016), д.н.з. НОМЕР_1 ; транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER», (2023), д.н.з. НОМЕР_2 ; транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER», (2021), д.н.з. НОМЕР_3 . В обґрунтування заяви покликається на те, що до Стрийського міськрайонного суду Львівської області подано позовну заяву про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивачу ОСОБА_1 , та стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 1000000,00 грн. Зважаючи на розмір заявлених позовних вимог, через нанесену позивачу моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, у позивача є стійкі побоювання щодо неможливості виконання рішення суду, так як він вважає, що існує досить висока ймовірність настання обставин, що можуть значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем може бути відчужено майно, що є в його власності. В судовому засіданні представник позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Гіщинський І.Ю. заяву про забезпечення позову підтримав, покликаючись на викладені в ній обставини, просив заяву задовольнити та накласти арешт на транспортні засоби, які належать на праві власності ФОП ОСОБА_2 . Представник відповідача-позивача за зустрічним позовом адвокат Калинич І.І. заяву про забезпечення позову заперечив, просив відмовити в її задоволенні, оскільки заява про забезпечення позову не містить конкретних обставин та доказів, які б свідчили про наміри відповідача ухилитися від виконання рішення суду, а сам по собі розмір позовних вимог або характер спору не є достатньою підставою для забезпечення позову. Окрім того, накладення арешту одразу на кілька транспортних засобів, які використовуються відповідачем у підприємницькій діяльності, є надмірним заходом, що призводить до фактичного блокування господарської діяльності ФОП, порушує баланс інтересів сторін та принцип співмірності. Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, доходить висновку, що заява представника позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Гіщинського І.Ю. про забезпечення позову не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вказана правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18. Суд відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову, представник заявника покликається на те, що зважаючи на розмір заявлених позовних вимог, через нанесену позивачу моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, у позивача є стійкі побоювання щодо неможливості виконання рішення суду в разі його задоволення, так як він вважає, що існує досить висока ймовірність настання обставин, що можуть значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем може бути відчужено майно, що є в його власності. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. Відповідні положення узгоджуються зпостановою КГС ВС від 18 жовтня 2021 року в справі № 910/7029/21. При цьому, суд керується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), де вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову в конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник заявника не надає доказів, які б свідчили про наявність фактичних намірів власника розпорядитися об`єктом прав, а також того, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення. Тому самі лише твердження представника позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Гіщинського І.Ю. про можливість утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Саме таких правових позицій дотримується Верховний Суд у Постановах від 17 жовтня 2018 року в справі № 183/5864/17-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 752/6255/18, від 13 січня 2020 року в справі № 922/2163/17. Суд вважає, що представником заявника не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 без вжиття відповідних заходів, не надано суду відповідних належних доказів, також з матеріалів заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача-відповідача за зустрічним позовом, а тому в задоволенні заяви представника позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Гіщинського І.Ю. про забезпечення позову в справі за первісним позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити. Керуючись ст. 149, 153, 353ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: В задоволенні заяви представника позивача-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Гіщинського Ігоря Юрійовича про забезпечення позову відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Повний текст ухвали складено 24 січня 2026 року. Суддя Л.В.Гула