Справа № 298/1126/24

Справа № 298/1126/24 Закарпатський апеляційний суд У Х В А Л А І м е н е м У к р а ї н и 10.02.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: Головуючого судді ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Великоберизнянського районного суду від 23 травня 2025 року, у справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, - В С Т А Н О В И В: Вироком Великоберизнянського районного суду від 23 травня 2025 року, ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України та призначено їй покарання у вигляді трьох років обмеження волі. Згідно з вироком, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин. 16 грудня 2023 року малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 раптово помер за невідомих обставин. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.09.2023, з моменту народження дитини, злісно не виконувала покладені на неї обов`язки по догляду за дитиною без поважних причин, що спричинило тяжкі наслідки саме - смерть малолітнього ОСОБА_8 при наступних обставинах. Проживаючи разом з дитиною за адресою АДРЕСА_1 , маючи можливість належно виконати обов`язки, встановлені ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, в період часу з 16.09.2023 по 16.12.2023 злісно не виконувала свої батьківські обов`язки, а саме: неналежним чином утримувала свою дитину, не забезпечувала нормальних побутових умов проживання, догляду за дитиною, не піклувалась про здоров`я дитини, її фізичний розвиток, що виразилося у не вжитті заходів щодо надання дитині необхідної медичної допомоги шляхом звернення до медичного закладу, що призвело до настання тяжких наслідків, а саме: смерті малолітнього. Відповідно до висновку судово-медичної експерта № 835 від 18 січня 2024 року, при судово-медичному дослідженні трупа малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що смерть дитини настала внаслідок захворювання легень у вигляді двобічної тотальної інтерстиційної пневмонії, яка привела до розвитку інтоксикаційного синдрому із подальшим ускладненням у вигляді легенево-серцевої недостатності. Дана причина смерті підтверджується ущільненням обох легень, наявністю домішків гною у великих бронхах, стіканням змішаної пінисто-гнійної рідини при розрізі легень, ознаками загальної інтоксикації у вигляді зернистої дистрофії нирок, збільшенням та ущільненням селезінки, яка дає помірний скрібок, а також даними додаткового судово-гістологічного методу дослідження. Враховуючи вищевикладене, смерть малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є наслідком неналежного догляду за дитиною з боку матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та несвоєчасним зверненням ОСОБА_6 за медичною допомогою. Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, а саме: злісне невиконання обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки. Не погоджуючись з вироком суду адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Захисник вважає, що покарання призначене місцевим судом є занадто суворим, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, також не обґрунтовує обов`язковість ізолювання обвинуваченої від суспільства. В обґрунтування доводів захисник вказує, що обвинувачена ОСОБА_6 раніше не судима, злочин вчинила вперше, має постійне місце проживання, середню освіту, неодружена, позитивно характеризується за місцем свого проживання. Також, обвинувачена в судовому засіданні місцевого суду повністю визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 166 КК України, надала зізнавальні покази, подала клопотання про дослідження доказів під час судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Настання таких наслідків обвинувачена не бажала та доглядала за своєю дитиною. Просить змінити вирок та звільнити обвинувачену ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на неї обов`язків передбачених ст. 76 КК України. На вказану апеляційну скаргу прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 подала заперечення. Вказує, що захисник посилаючись в апеляційній скарзі на те, що обвинувачена ОСОБА_6 не бажала настання таких наслідків смерті дитини та доглядала за своєю дитиною не знаходять свого підгрунття і суперечить доводам та матеріалам дослідженим у місцевому суді. Зокрема, судом першої інстанції повно, всебічно та об?єктивно досліджено всі обставини кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 .. У судовому засіданні обвинувачена вказала, що дитина постійно плакала, погано їла, лікаря не викликала. Те, що дитина померла - виявили сусіди. Смерть дитини стала наслідком недбалості обвинуваченої, її бездіяльності, яка сама зазначала що дитина плакала, однак ОСОБА_6 не звертала на це увагу. Декларацію з сімейним лікарем обвинувачена не заключила, будь-яких підтверджень факту відвідування дитиною лікаря не надала. Крім того, обвинуваченою зазначено в місцевому суді, що будинок в якому проживала дитина, нею отоплювався не постійно, що могло привести як до самого захворювання так і до ускладнень хвороби. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №161 від 02.05.2024, обвинувачена вчинила інкриміноване їй діяння у стані простого звичайного алкогольного сп?яніння коли могла віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. Окрім цього, обвинувачена рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.05.2023 була позбавлена батьківських прав щодо двох інших малолітніх дітей, з підстав свідомого ухилення від виконання батьківських обов?язків по вихованню дітей. Вина ОСОБА_10 повністю доведена дослідженими у ході судового розгляду доказами. Таким чином, судом першої інстанції всебічно, повно та об?єктивно досліджено всі докази по справі, які в своїй сукупності доводять вину обвинуваченої та вірно призначено покарання останній за ст. 166 КК України у виді 3 років обмеження волі, крім цього відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, у зв?язку з чим апеляційна скарга захисника обвинуваченої не підлягає задоволенню. Просить залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд проводиться за відсутності представника Служби у справах дітей, неявка якого, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника береться до уваги: останній належним чином повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення представнику потерпілої сторони Служби у справах дітей Ставенської сільської ради ОСОБА_11 ; клопотань чи заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги представник не подавав; учасники кримінального провадження проти розгляду апеляційної скарги без участі представника не заперечували; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки. Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, та перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення. Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 за ст. 166 КК України не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 404 КПК України, не перевіряється і визнається таким, що відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на вимогах кримінального та кримінального процесуального законів, а також наявних у матеріалах справи доказах. Апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 за ст. 166 України кваліфіковані правильно. Судове рішення оскаржується у частині призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання. Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов`язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку. Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Статтею 166 КК України передбачена кримінальна відповідальність за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки. Такі обов`язки в законодавстві України визначені ст. 150 Сімейного кодексу України. Об`єктивна сторона цього злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності) і виявляється в злісному невиконанні обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, тобто: в залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ухиленні від догляду і лікування тяжко хворого тощо, що призведе до тяжких наслідків. Невиконання обов`язків по догляду за дитиною повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим у часі, або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади. Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому або підопічному: розлад здоров`я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо. При цьому обов`язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв`язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, на що вказує злісний характер діяння. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання вимоги вказаних вище статей Кримінального кодексу були дотримані, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини покарання. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.09.2023, з моменту народження дитини, злісно не виконувала покладені на неї обов`язки по догляду за дитиною без поважних причин, що спричинило тяжкі наслідки саме - смерть малолітнього ОСОБА_8 при наступних обставинах. Проживаючи разом з дитиною за адресою АДРЕСА_1 , маючи можливість належно виконати обов`язки, встановлені ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, в період часу з 16.09.2023 по 16.12.2023 злісно не виконувала свої батьківські обов`язки, а саме: неналежним чином утримувала свою дитину, не забезпечувала нормальних побутових умов проживання, догляду за дитиною, не піклувалась про здоров`я дитини, її фізичний розвиток, що виразилося у не вжитті заходів щодо надання дитині необхідної медичної допомоги шляхом звернення до медичного закладу, що призвело до настання тяжких наслідків, а саме: смерті малолітнього. Відповідно до висновку судово-медичної експерта № 835 від 18 січня 2024 року, при судово-медичному дослідженні трупа малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що смерть дитини настала внаслідок захворювання легень у вигляді двобічної тотальної інтерстиційної пневмонії, яка привела до розвитку інтоксикаційного синдрому із подальшим ускладненням у вигляді легенево-серцевої недостатності. Дана причина смерті підтверджується ущільненням обох легень, наявністю домішків гною у великих бронхах, стіканням змішаної пінисто-гнійної рідини при розрізі легень, ознаками загальної інтоксикації у вигляді зернистої дистрофії нирок, збільшенням та ущільненням селезінки, яка дає помірний скрібок, а також даними додаткового судово-гістологічного методу дослідження. Враховуючи ці обставини, смерть малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є наслідком неналежного догляду за дитиною з боку матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та несвоєчасним зверненням ОСОБА_6 за медичною допомогою. Крім того місцевим судом встановлено, що дитина хворіла тривалий час, внаслідок чого хвороба прогресувала та ускладнювалась. Обвинувачена з народження дитини жодного разу не зверталась до лікаря-педіатра. Дитина плакала, однак вона на це не звернула увагу. Те, що дитина померла виявили сусіди. Крім того, обвинувачена пояснила, що будинок в якому проживала дитина, нею отеплювався не постійно. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №161 від 02.05.2024, обвинувачена вчинила інкриміноване їй діяння у стані алкогольного сп?яніння. Окрім цього, обвинувачена рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.05.2023 була позбавлена батьківських прав щодо двох інших малолітніх дітей, з підстав свідомого ухилення від виконання батьківських обов?язків по вихованню дітей. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої згідно ст. 66 КК України, місцевий суд визнв її щире каяття. Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Враховуючи вищенаведене, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 67 КК України, місцевий суд визнав вчинення злочину, щодо малолітньої дитини. Тобто, врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, місцевий суд, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_6 покарання, яке на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченої, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Твердження апеляційної скарги про те, що обвинувачена не бажала настання таких наслідків є безпідставними, та спростовуються наведеним вище. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що, як би обвинувачена дійсно не бажала настання таких наслідків то вона б, усвідомлюючи критичний стан дитини, мала об`єктивну можливість вжити заходів для їх відвернення, зокрема своєчасно звернутися за медичною допомогою. Натомість жодних належних і достатніх дій, спрямованих на збереження життя та здоров`я дитини, не вчинено. Більше того, з показань самої обвинуваченої слідує, що дитина тривалий час погано харчувалася та плакала. Такі обставини не могли залишатися поза увагою матері та свідчать про її обізнаність щодо небезпечного стану сина. Водночас факт смерті дитини було виявлено не обвинуваченою, а сусідами, що додатково характеризує її поведінку як пасивну та байдужу до наслідків. Визнання обвинуваченою своєї вини, а також дані про її особу були враховані судом першої інстанції та дали суду право призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у межах, передбачених санкцією ст. 166 КК України. За цих обставин, місцевим судом обґрунтовано призначено покарання обвинуваченій ОСОБА_6 за ст. 166 КК України у вигляді трьох років обмеження волі. Крім того, обмеження волі - це вид кримінального покарання, що передбачає тримання особи у виправних центрах відкритого типу без повної ізоляції від суспільства, під наглядом та з обов`язковим залученням до праці. Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд не вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо це погіршує становище обвинуваченого, а тому переглядає рішення в межах скарги. Призначене обвинуваченій ОСОБА_6 за ст. 166 КК України покарання колегія суддів вважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчиненого обвинуваченою кримінально-карного діяння, так її особі, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети - виховання обвинуваченої у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Враховуючи ці обставини, вирок суду є законним та обґрунтованим. Підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Крім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено. Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , відхилити. Вирок Великоберизнянського районного суду від 23 травня 2025 року, у справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення. Судді: