Справа № 303/1698/26

Справа № 303/1698/26 Провадження № 1-кп/303/166/26 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И УХВАЛА 19 березня 2026 року м. Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071040000689 від 17 травня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, У С Т А Н О В И В: 26 лютого 2026 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071040000689 від 17 травня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, затверджений ОСОБА_3 прокурором Мукачівської окружної прокуратури. Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2026 призначено підготовче судове засідання по даному кримінальному провадженні. 13 березня 2026 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов цивільний позов ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Мартина», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, поданий у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071040000689 від 17 травня 2024 року. У подальшому, 19.03.2026, до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Мартина» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. У підготовчому судовому засіданні прокурор Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , яке мотивоване заступним. Відповідно до клопотання, ОСОБА_4 , обіймаючи, відповідно до наказу головного лікаря № 1411-02 від 04.02.2019, посаду лікаря акушер-гінеколога (чергового) пологового відділення Комунального некомерційного підприємства «Мукачівська центральна районна лікарня» (у подальшому перейменовано на КНП «Лікарня Святого Мартина») 21.03.2024, у період часу з 09:00 год. до приблизно 14:05 год., перебуваючи на чергуванні у пологовому відділенні лікарні за адресою: м. Мукачево, вул. Андрія Новака, 813, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення під час надання медичної допомоги породіллі ОСОБА_6 , яка була госпіталізована 20.03.2024 о 23 год. 02 хв. до пологового відділення лікарні з діагнозом: 5-та вагітність, 3839 тижнів, головне передлежання, передчасний розрив плідних оболонок, багатоводдя, що призвело до тяжких наслідків для її новонародженої дитини. Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаною зі станом породіллі та керуючись своїми професійними обов`язками, всупереч вимогам п. п. 2.1 - 2.9, 2.12, 2.15 - 2.17, 2.20, 2.22, 2.23, 2.26 Посадової інструкції лікаря-акушера-гінеколога, п. 3 «Лікар-акушер-гінеколог» розділу «Професіонали» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002, вимог наказу МОЗ України №1533 від 25.08.2023 про затвердження Стандарту медичної допомоги «Передчасний розрив плідних оболонок» та п. 4.4. Спостереження та допомога роділлі у ІІ періоді пологів» наказу МОЗ України №170 від 26.01.2022 «Про затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Фізіологічні пологи», не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення. Згідно з клопотанням, у ході надання медичної допомоги породіллі ОСОБА_6 , лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_4 були допущені численні порушення стандартів та протоколів ведення вагітності і пологів, що свідчить про встановлення неправильних діагнозів та неналежне виконання професійних обов`язків. Зокрема, ОСОБА_4 : - не класифікувала клінічну ситуацію як терміновий допологовий розрив плідних оболонок при доношеній вагітності; - не розпочала антибіотикопрофілактику при тривалості латентного періоду понад 12 годин; - не забезпечила проведення обов`язкового ультразвукового обстеження плода (УЗД) та кардіотокографію (КТГ) для оцінки стану плода; - після встановлення обвиття пуповини навколо шиї плода застосувала фізичне натискання на дно матки ззовні під час потуги, фактично використавши заборонений метод Крістеллера; - не надала породіллі ОСОБА_6 можливості обрати зручне фізіологічне положення під час пологів; - без належних показань виконала епізіотомію та квапливо сприяла народженню плечиків плода в межах однієї потуги. Як наслідок, вищевказаного, 21.03.2024 о 14:05 год., народився новонароджений ОСОБА_8 , у якого відразу після народження були виявлені клінічні ознаки тяжкої спінальної пологової травми. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 3334 від 21.11.2025, у новонародженого мала місце тупа травма шийного відділу хребта у вигляді підвивиху другого і третього шийних хребців з ушкодженням шийних сегментів спинного мозку, що супроводжувалось розвитком спінального шоку відразу після народження дитини з погіршенням функціональних розладів в динаміці, з подальшою появою стійких необоротних змін в речовині спинного мозку шийного відділу хребта, яка виникла в процесі пологів та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. У подальшому, 13.12.2024, у реанімаційному відділенні КНП «Обласна дитяча лікарня» настала смерть ОСОБА_8 , що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з вищевказаними тілесними ушкодженнями. Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, тобто у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому. 22 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.140 КК України. 26.02.2026 скеровано до Мукачівського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024071040000689 від 17.05.2024 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України. У клопотанні вказано, що враховуючи той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі, обрати відносно останньої запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним та неефективним. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов`язаних між ними родинними зв`язками. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що відносно ОСОБА_4 не встановлено осіб, які б поручились за виконанням підозрюваною покладених на неї обов`язків, які викликають довіру суду не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Крім того, враховуючи те, що на даний час ОСОБА_4 ніде не працює, і не має постійного джерела доходів, відносно неї не представляється можливим обрати запобіжний захід у вигляді застави. Відповідно до ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту застосовується до осіб, які підозрюються/обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція статті яких передбачає позбавлення волі. Беручи до уваги те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спроб з боку ОСОБА_4 , а саме : - переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальність за вчинене діяння, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України. - вчиняти тиск на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, з метою змінення їх показів для уникнення кримінальної відповідальності. Вищенаведене не дає підстав стороні обвинувачення звертатися до суду із більш м`яким запобіжним заходом відносно ОСОБА_4 , так як вони не забезпечать виконання нею покладених на неї обов`язків. 26.01.2026 Мукачівським міськрайонним судом відносно підозрюваної ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 березня 2026 включно року, без застосування електронного засобу контролю. Вказує, що на даний час вказані ризики існувати не перестали та виправдовують подальше застосування до ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу. Також у клопотанні зазначено, що має місце реакція суспільства та соціальні наслідки правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , оскільки потенційно вчинений злочин викликає особливий суспільний резонанс, а тому перебування останньої під домашнім арештом у нічний час є виправданим та слугує інтересам громади у демократичному суспільстві, у зв`язку з чим прокурор звернулася до суду з відповідним клопотанням. В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання та просила призначити судовий розгляд на підставі поданого до суду обвинувального акта, як такого, що повністю відповідає вимогам КПК України, цивільний позов просила прийняти до розгляду разом з обвинувальним актом. Обвинувачена та її захисник не заперечили проти призначення судового розгляду, проте висловили заперечення щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Також захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 подала заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу, зміст якого зводиться до наступного. Так, не заслуговують на увагу покликання прокурора на ризик переховування. Мотивуючи даний ризик, прокурором не наведено жодного доказу, а тільки наявні висловлені ним припущення. Варто зауважити, що обвинувачена, ОСОБА_4 надавала документи на вимогу слідчого, постійно прибувала на виклики, виконувала всі вимоги органу досудового розслідування. Звертає увагу, що на момент виклику слідчим органом для вручення підозри ОСОБА_4 перебувала за кордоном, однак, на перший виклик прибула до слідчої для отримання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та до суду для обрання запобіжного заходу, що підтверджується відповідними відмітками прикордонної служби при перетині кордону у закордонному паспорті обвинуваченої ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 , що виданий 05.02.2018. Також вказує, що покликання прокурора на ризики вчинення тиску на свідків та потерпілих, теж не знаходять жодного обґрунтованого підтвердження. Намагання прокурора переконати суд, що ОСОБА_4 буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на покази свідків та потерпілої сторони є нічим іншим як введенням в оману суд, оскільки даний ризик має мати реальне, а не віртуальне підтвердження. Зазначає, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено прокурором; раніше не судима; крім того, ОСОБА_4 є вагітною, що стверджується довідкою №830/2026 від 20.01.2026. У зв`язку зі своїм особливим положенням ОСОБА_4 потребує постійного контролю лікарів, адже під час вагітності необхідно здати велику кількість аналізів, пройти медичних обстежень, УЗД тощо. Вказує, що обвинувачена не має на меті переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не буде незаконно впливати на свідків, і зворотнє не доведено прокурором, вважає, що відсутні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, натомість такий призведене до невиправданого обмеження прав обвинуваченої. Потерпіла та її представник у судовому засіданні не заперечили проти призначення судового розгляду, уточнений цивільний позов просили прийняти до розгляду разом з обвинувальним актом, а також підтримали клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання, ознайомившись з цивільним позовом, суд доходить наступного висновку. Щодо поданого на розгляд суду цивільного позову, слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди. Потерпілий має право протягом кримінального провадження на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом, що передбачено пунктом 10 частини 1 статті 56 КПК України. Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Форма та зміст поданої позовної заяви відповідає вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства, зокрема вимогам ст. 175 ЦПК України. За наведених обставин, з метою не порушення прав потерпілого, в тому числі на пред`явлення цивільного позову, відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням (за умови визнання обвинувачених, до яких пред`явлено позов, винуватими в скоєнні інкримінованих їм правопорушень), суд вважає необхідним прийняти зазначений цивільний позов до спільного розгляду в цьому кримінальному провадженні. Враховуючи ч. 5 ст. 128 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати норми ЦПК України та встановити цивільним відповідачам строк для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм даної ухвали про прийняття цивільного позову до провадження, а цивільному позивачу надати п`ять днів для подання відповіді на відзив цивільних відповідачів. Також встановити цивільним відповідачам надати п`ять днів на подання заперечення щодо відповіді на відзив цивільного позивача. Щодо поданого прокурором Мукачівської окружної прокуратури клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , слід зазначити наступне. Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів. Установлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. У судовому засіданні при дослідженні поданого клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними даними, які були досліджені в судовому засіданні та на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри і є достатніми для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Також як на підставу продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.п 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які нібито виправдовують застосування даного запобіжного заходу до обвинуваченої, а саме вказує, що ОСОБА_4 може: - переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальність за вчинене діяння, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України; - вчиняти тиск на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, з метою змінення їх показів для уникнення кримінальної відповідальності. Вивчивши у судовому засіданні обставини кримінального провадження, суд не може погодитися із твердженнями прокурора щодо наявності на стадії підготовчого судового засідання у межах даного кримінального провадження деяких із зазначених у клопотанні ризиків. Аргументи за чи проти задоволення клопотання не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати застосування запобіжного заходу. В основу обґрунтованості наявності ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, прокурор покладається на тяжкість покарання, яке загрожує за умови доведеності її вини у вчинені інкримінованого злочину, яке є нетяжким, а також мету уникнення від такої відповідальності, проте сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування запобіжного заходу, при цьому доказів неявки ОСОБА_4 до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду чи інших порушень процесуальних обов`язків обвинуваченою до клопотання не додано та прокурором в судовому засіданні не зазначено. Таким чином, суд вважає недоведеною стороною обвинувачення наявність на стадії підготовчого судового засідання ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, суд вважає, що у кримінальному провадженні має місце ризик, на який посилається прокурор у клопотанні, а саме незаконний вплив на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою змінення її показів для уникнення кримінальної відповідальності (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки такі ще не допитані у судовому провадженні. Враховуючи, що наведені прокурором у клопотанні ризики не повною мірою підтвердилися у судовому засіданні, а також враховуючи наявність одного підтвердженого ризику на даному етапі судового провадження (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), суд вважає відсутніми підстави для продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який у даному випадку не є співмірним існуючим ризикам та обставинам у кримінальному провадженні. Згідно положень ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведених прокурором обґрунтування клопотання. Суд наразі вважає можливим обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, оскільки ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які посилався прокурор у клопотанні, у повній мірі не підтвердились. Відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини , у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї. Суд бере до уваги поведінку обвинуваченої, яка тривалий час сумлінно виконує покладені на неї обов`язки, зокрема, незважаючи на встановлення Урядом України правового режиму воєнного стану, прибуває за кожним викликом суду в судові засідання, що свідчить про її добросовісну процесуальну поведінку як учасника судового провадження. Також суд враховує, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, є вагітною, має міцні соціальні зв`язки. Таким чином, запобіжний захід у виді особистого зобов`язння буде співмірним існуючому ризику, відповідатиме особі обвинуваченої та тяжкості пред`явленого їй обвинувачення, зможе забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження. Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про доцільність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України. Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним покласти на обвинувачену обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України у межах, що не будуть становити для останньої надмірний тягар у зв`язку з її становищем, пов`язаним з вагітністю, а саме: - прибувати до суду за першою вимогою; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 , у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі. Вирішуючи питання, що пов`язані з підготовкою до судового розгляду, суд доходить до наступного. Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає. Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні. З врахуванням думки учасників, суд вважає можливим судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні. Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає. Всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді. Відповідно до ч.1 ст.316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України. Керуючись ст. 128, 314-316, 371, 372 КПК України, статтями 175, 178 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Прийняти до провадження цивільний позов ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Мартина» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) визнати цивільним позивачем; Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня Святого Мартина» (місцезнаходження: вул. Новака Андрія, буд.8-13, м. Мукачево, Закарпатська область) визнати цивільним відповідачем, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071040000689 від 17 травня 2024 року. Роз`яснити цивільному відповідачу його право надіслати суду відзив на цивільний позов до якого повинні бути додані документи, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали про прийняття цивільного позову до провадження. Надати цивільному позивачу п`ять днів для подання відповіді на відзив цивільного відповідача, а цивільному відповідачу надати п`ять днів на подання заперечення щодо відповіді на відзив цивільного позивача. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, призначити до судового розгляду в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на 09 год. 00 хв. 25 березня 2026 року. В судове засідання викликати прокурора, обвинувачену, захисника, потерпілу, її представника, цивільного відповідача. Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь щодо особи обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , та подати таку в судове засідання до 25 березня 2026 року. У задоволенні клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 відмовити. Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на 60 днів до 17 травня 2026 року, включно, з покладанням таких обов`язків: - прибувати до суду за першою вимогою; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 , у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі. Порушення обов`язків особистого зобов`язання має наслідком застосування більш жорсткого запобіжного заходу і накладення грошового стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвал оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали складено 20.03.2026. Суддя Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_9