Справа № 399/131/26

Справа № 399/131/26 Провадження № 2-з/399/23/2026 УХВАЛА Іменем України 31 березня 2026 року смт Онуфріївка Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судового засідання Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Онуфріївка заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, встановив: До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити поданий ним позов про витребування земельної ділянки із незаконного користування (волоління) та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно шляхом встановлення заборони будь-якому суб`єкту реєстраційних дій на вчинення реєстраційних дій у державному реєстрі прав відносно належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4, 0511 га (кадастровий номер 3524681900:02:000:0156), що знаходиться на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Заяву мотивував тим що, ОСОБА_1 , за підписом представника - адвоката Супруна Л.В., подано до суду позовну заяву про витребування земельної ділянки із незаконного користування (володіння) та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно. Відповідач - ТОВ «Верес». В позовній заяві, у тому числі, зазначено, що позивач договір щодо внесення змін до первісного договору оренди землі від 13.04.2023 року не підписував, підписи у договорі виконані не ним, а іншою особою. Оскільки в даній цивільній справі позивачем оскаржується право оренди ТОВ «ВЕРЕС» щодо належної йому земельної ділянки, є ризик відчуження відповідачем права оренди належної позивачу земельної ділянки третій особі, без його згоди - власника нерухомого майна. Про таку обставину ОСОБА_1 стало відомо від його знайомої, жительки села Зибкове Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , яка подала схожий позов до ТОВ «Верес». Як ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 , відповідач ТОВ «Верес» у судовій справі, в якій вона приймає участь як позивач, подав до суду докази відчуження права оренди земельної ділянки, що належить їй, третій особі юридичній особі без її згоди. По суті це укладення договору суборенди. Тож, позивач вважає, що в даній справі, зважаючи на вищевикладене, необхідним є встановлення заборони будь-якому суб`єкту реєстраційних дій щодо вчинення реєстрацій у Державному реєстрі прав відносно належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Цей захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного відчуження права оренди землі та ускладнення розгляду справи, як то залучення співвідповідача до участі у справі, зміни предмету позову, уточнення позовних вимог тощо. На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову Розглядаючи заяву про забезпечення позову без виклику сторін, суд керується ч. 13 ст. 7 ЦПК України, відповідно до якої розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дати надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, дослідивши матеріали справи, подану заяву, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, враховуючи таке. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. За правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 р. у справі № 913/257/18). Цивільний процесуальний кодекс України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Суд не вправі надавати оцінку доказам, що подані стороною по справі, під час вирішення питання щодо забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що між сторонами виник спір щодо неправомірності реєстрування державної реєстрації прав на нерухоме майно. Відповідач є орендарем земельної ділянки та з метою уникнення виконання можливого рішення суду про витребування земельної ділянки із незаконного користування (володіння), та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, що утруднить та/або унеможливить виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, сформованої 31.03.2026 року заявнику ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 3524681900:02:000:0156, площею 4,0511 га. Відповідно до п.п. 1, 2 та 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: право власності на нерухоме майно, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, а також обтяження речових прав на нерухоме майно, до яких належить арешт. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Враховуючи предмет та підстави позову та надані представником заявника докази на підтвердження своїх вимог, характер спірних правовідносин, суд приходить висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. При цьому судом зазначається, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник заявника відповідає позовним вимогам та є співмірним з ними. Підстав для застосування зустрічного забезпечення, встановлених ч. 1 ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено. Керуючись ст. ст. 149 154, 157, 260 ЦПК України, суд - постановив: Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3524681900:02:000:0156, що належить ОСОБА_1 . Дані про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ). Дані про боржника: ТОВ «Верес», код ЄДРПОУ 30108781 (адреса: вул. Петропавлівська, 15, м. Київ, 04086). Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження". Копію ухвали направити до Центру надання адміністративних послуг Онуфріївської селищної ради - для виконання. Копію ухвали направити до Онуфріївського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 11 смт Онуфріївка, 28100) - для виконання. Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Суддя М.М. Лях