Справа № 492/1745/25

справа № 492/1745/25 провадження 1-кп/492/105/26 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 28 квітня 2026 року м. Арциз Суддя Арцизького районного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 (дистанційно), обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ярове Тарутинського району Одеської області, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого: - 02 жовтня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси за частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, звільненого на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням строком на три роки, із застосуванням статті 76 КК України; - 10 лютого 2016 року Приморським районним судом м. Одеси за частиною 3 статті 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки 1 місяць; - 29 жовтня 2019 року Іллічівським міським судом Одеської області за частиною 2 статті 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; - 26 січня 2024 року Малиновським районним судом м. Одеси за статтею 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року замінено невідбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року до покарання у виді пробаційного нагляду строком на шість місяців, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, - встановив: Прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , посилаючись на те, що він обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років. Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та захисник заперечували проти задоволення клопотання. Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши обґрунтування прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суддя дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Європейський суд з прав людини у справі Харченко проти України від 10 лютого 2011 року зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79). Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України і подане прокурором клопотання відповідає вимогам статей 179, 184 КПК України. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_5 з метою приводу для його участі в судовому засіданні для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до протоколу затримання особи, згідно ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу від 30 березня 2026 року обвинуваченого ОСОБА_5 було затримано 28 квітня 2026 року об 11 год. 15 хв. Передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі перешкоджає кримінальному провадженню та умисно не з`являється у судові засідання. Таким чином, слідчий суддя вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризику, на який посилається прокурор, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Крім того, матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою. Практика ЄСПЛ не убачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»). Оцінивши обставини, визначені статтею 178 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних про особу підозрюваного, та доведеність прокурором наявності ризику, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатен забезпечити його належної процесуальної поведінки, тому суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим і підлягає задоволенню та відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту затримання, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», тобто з 28 квітня 2026 року по 26 червня 2026 року. Суддею не встановлено підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суддя відповідно до положень статей 182, 183 КПК України, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним злочину, вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн. х 40 = 133120 грн), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 . Також, застосовуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України та роз`яснити наслідки їх невиконання. Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом у наявній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою. Керуючись статтями 183, 314-316, 369-372 КПК України, суд, - постановив: Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задовольнити. Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, запобіжний захід в вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання, тобто з 28 квітня 2026 року по 26 червня 2026 року, включно, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 26 червня 2026 року. Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному у наявній ухвалі протягом її дії для зарахування заставної суми у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки: - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; - прибувати за першою вимогою на виклики до слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; - утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 червня 2026 року. Оригінал документу, у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор». У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до слідчого, прокурора або суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, суд вирішує питання про застосування до підорюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Копію наявної ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити для виконання до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 , який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії наявної ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Суддя Арцизького районного суду Одеської області ОСОБА_1