Справа № 904/7046/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД У Х В А Л А про повернення апеляційної скарги 05.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/7046/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач) суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В., розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026, повний текст якої складено 20.05.2026 (суддя Манько Г.В.) у справі №904/7046/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів "СУПУТНИК" про стягнення 7 985 537 грн. ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів "Супутник" на користь ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів "Супутник" у розмірі 7 985 537 грн. та судові витрати у справі. Під час розгляду справи позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 вказане клопотання було задоволено, призначено у справі № 904/7046/25 комплексну судову експертизу та зупинено провадження у справі. Для проведення експертизи справу направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи та оплати вартості експертних досліджень. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 поновлено провадження у справі №904/7046/25 у підготовчому провадженні. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 витребувано у ОСОБА_1 додаткові матеріали необхідні для проведення експертизи. Клопотання експерта позивачем не виконано. Натомість, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про зміну експертної установи для проведення експертизи по цій справі з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство судових експертиз". Представник позивача наполягав на задоволенні клопотання щодо зміни експертної установи для проведення судової експертизи, заперечував проти закриття підготовчого провадження. Представник відповідача проти клопотання позивача заперечував, зазначав про безпідставність позовних вимог, проти закриття підготовчого провадження не заперечував. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 закрито підготовче провадження у справі № 904/7046/25. Справу призначено до судового розгляду по суті на 16.06.2026 о 10:00 год. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії підготовчого провадження. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді -Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В. Розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність її вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику, враховуючи наступне. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Суд зазначає, що попри визначені основні засади судочинства, які полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Відтак, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. За положеннями ч. 3 ст. 255 ГПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. За змістом ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення. Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Апеляційний суд зазначає, що ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не міститься в переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. В апеляційній скарзі скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц та зазначає, що перелік ухвал у ч. 1 ст. 255 ГПК України не є вичерпним, а за відсутності ухвали в зазначеному переліку суд має оцінити, чи перешкоджає вона подальшому провадженню та чи має особа можливість поновити свої права в інший спосіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024р. у справі № 757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у ч. 1 ст. 255 ГПК України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб). Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду від 19.05.2026 у справі № 904/7046/25 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018р. у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019р. по справі № 918/361/18, від 14.09.2020р. у справі №910/404/20, від 10.11.2021р. у справі №922/1543/19, від 14.12.2022р. у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022р. у справі №908/1966/22. Вивчивши апеляційну скаргу, апеляційний суд доходить висновку, що вказана ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а позивач, у разі незгоди з процесуальними діями суду, зокрема пов`язаними з постановленням ухвали про закриття підготовчого провадження, не обмежений у праві включити свої заперечення та доводи в апеляційну скаргу на рішення суду, якщо він не буде з ним погоджуватися. Тому апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в ч. 1 ст. 255 ГПК України переліку та, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України. Керуючись ст. ст. 174, 234, 260 ГПК України, суд, - УХВАЛИВ: Повернути без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі №904/7046/25 з доданими до неї матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів. Головуючий суддя Я.С. Золотарьова Суддя О.Ю. Соп`яненко Суддя Ю.В. Фещенко