Справа № 405/2055/24

Справа № 405/2055/24 провадження № 1-кс/405/2029/26 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2026 м. Кропивницький Суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_4 , головуючої у справі №405/2055/24, провадження №1-кп/405/95/24, встановив: В провадженні судді Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_4 знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121080000441 від 23.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України. 30.06.2026 у судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 був заявлений відвід головуючій судді ОСОБА_4 . В обґрунтування заяви про відвід прокурор ОСОБА_3 зазначив, що 15.05.2026 ним у даному кримінальному провадженні заявлено клопотання про додатковий допит в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 з питань, з яких останні не були допитані у судовому засіданні. Головуючий суддя ОСОБА_4 відхилила вказане клопотання. Захист обвинуваченої ОСОБА_5 здійснюється адвокатом ОСОБА_8 . Як стало відомо стороні обвинувачення, ОСОБА_8 працювала на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з 07 лютого 2002 року по 24 липня 2018 року та при цьому обіймала адміністративну посаду голови Ленінського районного суду м. Кіровограда. В цей же час, головуюча у справі суддя ОСОБА_4 працювала суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда, відповідно до Указу Президента України «Про переведення суддів» від 14 лютого 2015 року №81/2015 та перебувала у адміністративно організаційному підпорядкуванні голови суду ОСОБА_8 . З урахуванням викладеного, наведене викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості судді ОСОБА_4 , оскільки клопотання сторони обвинувачення безпідставно відхиляються. Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про відвід, причини неявки до суду не повідомив, з заявою про відкладення розгляду заяви не звертався. Обвинувачена ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду заяви про відвід була належним чином повідомлена. Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 подала до суду заяву, у якій зазначила, що вважає заявлений відвід прокурора безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ст.80 КПК України. Вказала, що відвід є незгодою прокурора з відмовою у задоволенні його клопотань. Просила проводити розгляд заяви про відвід без її участі, врахувавши вищенаведену позицію. Потерпілий та представник потерпілого в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви про відвід, причини неявки до суду не повідомили, з заявою про відкладення розгляду справи не звертались. Суддя ОСОБА_4 надала заяву, у якій просила проводити розгляд заяви прокурора про відвід без її участі. Вважає заявлений прокурором відвід необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ст.107 ч.4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється. Суд, дослідивши заяву про відвід та додані до неї матеріали, дійшов до наступних висновків. Встановлено, що в провадженні судді Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121080000441 від 23.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України. 30.06.2026 у судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 був заявлений відвід головуючій судді ОСОБА_4 . Так, положеннями ст.75 КПК України встановлено перелік підстав, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Частини 1, 2 статті 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі а саме, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена в п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04). Більше того, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію наддасть вимога об`єктивної безсторонності». Підходи щодо упередженості та безсторонності з боку суддів викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії). Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді. Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявляння суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі. Таким чином, підстави для відводу чи самовідводу судді можуть мати не лише беззаперечний об`єктивний критерій, а й бути оціночною категорією, що з одного боку, дає змогу реалізувати конституційний принцип» незалежного розгляду справи суддею», а з іншого - є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Отже, за вказаних підстав, суддею під час розгляду заяви прокурора про відвід не встановлено наявність фактичних, підтверджених відповідними доказами, обставин, які б свідчили про наявність підстав, які б породжували обґрунтований сумнів у неупередженості судді ОСОБА_4 та неможливості винесення нею об`єктивного судового рішення під час розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121080000441 від 23.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України, зміст заяви про відвід зводиться до незгоди прокурора з процесуальними рішеннями судді під час розгляду зазначеного кримінального провадження, а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід. Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, - постановив : У задоволенні заяви прокурора Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_4 , головуючої у справі №405/2055/24, провадження №1-кп/405/95/24 відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя ОСОБА_9