Справа № 495/6481/26

УХВАЛА Про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову Справа № 495/6481/26 Номер провадження 2-з/495/52/2026 23 липня 2026 року м. Білгород-Дністровський Суддя Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши заяву Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення позову,- В С Т А Н О В И Л А: 23 липня 2026 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 , відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення позову. Вищеописана заява мотивована тим, що ПП «ЛО КОМП» (код ЄДРПОУ 44529049, надалі Позивач) подано до Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заву по справі №:495/6481/26, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» КароліноБугазької сільської ради, про визнання недійсними та скасування рішень про припинення права власності, визнання права власності, поновлення запису про державну реєстрацію права власності. Позовна заява обґрунтована тим, що ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛО КОМП» (код ЄДРПОУ 44529049) є законним набувачем та власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249 (правовстановлюючі документи надані). Право власності на вказані вище земельні ділянки 5110300000:02:012:0248 та 5110300000:02:012:0249, набуті ПП «ЛО КОМП» на законних підставах, у повній відповідності до норм діючого законодавства, за відсутністю будь-яких заборон та обмежень на реєстрацію такого, а відтак є непохитним та таким, що може бути скасоване виключно судовим рішенням за прямої участі ПП «ЛО КОМП» в такому судовому процесі. Проте, як стало відомо Позивачу, за заявами ОСОБА_1 від 23.06.2026 за реєстраційним номером 73771692, та від 23.06.2026 р. за реєстраційним номером 73772449, Державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко Олексієм Юрійовичем за рішеннями № 85804590 від 13 липня 2026 року та № 85804951 13 липня 2026 року, відповідно, було проведено державну реєстрацію прав за Заявами, а саме шляхом: припинення права власності ПП «ЛО КОМП» на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0248, припинення права власності ПП «ЛО КОМП» на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0249 (відомості з реєстру надані з позовною заявою). Наведене стало підставою звернення Позивача до суду у справі №:495/6481/26. Окрім вже порушених прав ПП «ЛО КОМП» шляхом протиправного припинення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249, у Позивача наявні виправдані підстави вважати, що наведеними особами будуть і надалі вживатися дії щодо спірного майна (зокрема шляхом його відчуження, поділу, припинення, тощо), у зв`язку з чим вжиття заходів забезпечення позову згідно даної заяви є критично необхідним для заявника, оскільки у іншому випадку, у разі задоволення позову, захист порушених прав заявника може виявитись значно ускладненим або взагалі неможливим. Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь ПП «ЛО КОМП», а тому вважає, що вимоги про забезпечення позову в даній заяві будить співмірними позовним вимогам. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованим накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248); на земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249) та заборону вчиняти будь-які дії із об`єктами нерухомого майна, які знаходяться на спірних земельних ділянках. У іншому випадку, а також у разі об`єднання/поділу земельних ділянок, які є предметом спірних правовідносин, може відбутися перехід права власності на спірне майно, меж та площ, припинитися їх існування в дійсних межах, відтак, у разі задоволення позову ПП «ЛО КОМП» на момент вирішення спору та набрання чинності судовим рішенням у справі про визнання недійсними та скасування рішень про припинення права власності, визнання права власності, поновлення запису про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249, такі вже можуть перебувати у власності інших осіб, внаслідок чого Позивач змушений буде вчергове звернутись до суду з новим, однак вже віндикаційним позовом, до актуального володільця спірних земельних ділянок. Вважає, що вид забезпечення позову, який Позивач просить застосувати, відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Станом на час подання даної заяви про забезпечення позову, у Позивача відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3ст. 154 ЦПК України). Таким чином, заявник просить накласти арешт на земельні ділянки: площею 0,0459 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0248; площею 0,1401 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0249; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,0459 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0248; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,1401 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0249; заборонити державним кадастровим реєстраторам здійснювати будь-які дії, спрямовані на: скасування державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249 у державному земельному кадастрі та скасування кадастрових номерів 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249 у державному земельному кадастрі; змінювати площі, кадастрові номери таких земельних ділянок; проводити об`єднання таких земельних ділянок; проводити поділ таких земельних ділянок. Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Пункт 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)». У постанові ВС від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21, постанові ВС від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23 вказано, що «судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. […] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили». Судом встановлено, що ухвалою суду Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Шевчук Ю.В., від 06 травня 2026 року у справі № 495/9130/16-ц постановлено допустити поворот виконання рішення суду у справі №495/9130/16-ц та встановити, що дана ухвала є підставою для суб`єктів державної реєстрації для: поновлення в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0177 за ОСОБА_1 , що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: індексний №32216710, виданий 14.01.2015, видавник: Реєстраційна служба Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області; скасування в Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249, площею 0,1401 га; скасування в Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248, площею 0,0459 га; державної реєстрації припинення права власності ПП «ЛО КОМП» (Код ЄДРПОУ 44529049) на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249 та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,093 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0177 за ОСОБА_1 . В абзацах п`ятому сьомому резолютивної частини вищезазначеної ухвали зазначається: «Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали. Повний текст даної ухвали виготовлено 11.05.2026 об 15 годині 00 хвилин». ПП «ЛО КОМП» 25.06.2026 звернулось до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу суду від 06.05.2026 у справі № 495/9130/16-ц. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу ПП «ЛО КОМП» залишено без руху. Таким чином, обгрунтування заходів забезпечення позову фактично зводиться до незгоди з вищеописаною ухвалою, яка апеляційним судом наразі не скасована. Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2026 у задоволенні заяви Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення відмовлено. Нових доказів, які попередньо судом не досліджувались, заявником не надано. З огляду на викладене, оцінивши співмірність обраних заявником заходів забезпечення позову, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, враховуючи, що спосіб забезпечення позову, який обраний заявником фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, суд приходить переконання про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,- ПОСТАНОВИЛА: У задоволенні заяви Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення відмовити. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Повний текст ухвали складений 23 липня 2026 року. СУДДЯ: