Справа № 908/2109/17

УХВАЛА 22 липня 2026 року м. Київ справа № 908/2109/17 провадження № 12-26гс26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Ткача І. В., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 908/2109/17 за клопотанням арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в межах розгляду касаційних скарг Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 (головуючий суддя Чередко А. Є., судді Мороз В. Ф., Верхогляд Т. А.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 (суддя Ніколаєнко Р. А.) у справі за заявою ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» у межах справи за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» про банкрутство, УСТАНОВИЛА: 1. У провадженні Господарського суду Запорізької області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 908/2109/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» (далі - ПАТ «Свіжачок»). У межах справи про банкрутство ліквідатор ПАТ «Свіжачок» - арбітражний керуючий Демчан О. І. подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «Свіжачок» у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього керівника, акціонерів, третіх осіб (вих. № 02-89/140 від 16.08.2023) у розмірі 90 574 723,75 грн на осіб відповідно до заявленого переліку. 2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 у справі № 908/2109/17: - заяву ліквідатора ПАТ «Свіжачок» - арбітражного керуючого Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «Свіжачок» у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього керівника, акціонерів, третіх осіб (вих. № 02-89/135 від 12.07.2023, з урахуванням клопотання про уточнення складу відповідачів вих. № 02-89/162 від 28.03.2024) задоволено частково; - покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника - ПАТ «Свіжачок» у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього учасника та колишнього керівника ПАТ «Свіжачок» - Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України та ОСОБА_1 ; - стягнуто солідарно з Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 90 574 723,75 грн як субсидіарну відповідальність за грошовими зобов`язаннями ПАТ «Свіжачок»; - у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - ПАТ «Свіжачок» на Національний банк України, ОСОБА_2 , ТОВ «Електрохімпром», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Сонет», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відмовлено. 3. Постановою від 09.02.2026 Центральний апеляційний господарський суд апеляційні скарги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, ОСОБА_1 та ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 у справі № 908/2109/17 залишив без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 у справі № 908/2109/17 залишив без змін. 4. Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України 09.03.2026 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026. 5. На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначав, що суди попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень зазначили, проте не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування статті 215 Господарського кодексу України, частини першої статті 619 Цивільного кодексу України, частини другої статті 61 Кодексу України з питань банкрутства (далі -КУзПБ) викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 21.11.2024 у справі № 906/1274/20 (906/633/22), від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18, від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21). 6. Ліквідатор ПАТ «Свіжачок» - арбітражний керуючий Демчан О. І. 11.03.2026 також звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026. 7. На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник посилався на положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначав про застосування частини другої статті 61 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.08.2023 у справі № 910/21049/17, від 06.12.2022 у справі № 908/802/20, від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/2298/20) та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15. 8. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 908/2109/17 за касаційною скаргою Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026; відкрито касаційне провадження у справі № 908/2109/17 за касаційною скаргою ліквідатора ПАТ «Свіжачок» арбітражного керуючого Демчана О. І. на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та ліквідатора ПАТ «Свіжачок» - арбітражного керуючого Демчана О. І. у справі № 908/2109/17. 9. 22.05.2026 від арбітражного керуючого Демчана О. І. надійшло клопотання, в якому він просив передати справу № 908/2109/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України як таку, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 10. Клопотання обґрунтоване тим, що: - предметом касаційного перегляду в цій справі є питання допустимості використання арбітражним керуючим спеціальних знань залучених осіб при виконанні повноважень, передбачених КУзПБ, а також питання правового режиму відповідного звіту як доказу у справі про покладення субсидіарної відповідальності; - питання щодо правового режиму звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках банкрута як доказу у справах про покладення субсидіарної відповідальності, а також щодо можливості залучення арбітражним керуючим у порядку пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ спеціалістів, наділених спеціальними знаннями, для проведення такого аналізу та складання відповідних звітів становить виключну правову проблему виключність якої полягає у тому, що: питання стосується значної кількості справ про банкрутство, у яких арбітражні керуючі залучають аудиторів, економістів та інших спеціалістів для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника; відсутній єдиний підхід щодо співвідношення обов`язку арбітражного керуючого особисто здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та його права залучати інших осіб відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ; існуюча неоднорідність судової практики безпосередньо впливає на допустимість доказів у справах про покладення субсидіарної відповідальності; вирішення цього питання має фундаментальне значення для забезпечення єдності правозастосування у процедурах банкрутства; - Верховний Суд у подібних правовідносинах сформував різні правові підходи: у справі № 907/935/21 щодо недопустимості покладення арбітражним керуючим проведення аналізу на залучених осіб, а також у справах № 914/1196/20 та № 910/3632/21 щодо допустимості використання результатів аналізу, проведеного залученими спеціалістами на підставі пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ. 11. Ухвалою від 16.06.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України. 12. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке. 13. Кількісний критерій необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду розкривається в наявності значної кількості спорів, зокрема у справах щодо застосування пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями цього кодексу, які визначають обсяг повноважень та обов`язків арбітражного керуючого, обумовлює необхідність формування правової позиції саме Великою Палатою Верховного Суду. 14. Якісний критерій розкривається в тому, що питання стосується значної кількості справ про банкрутство, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному. 15. Тобто питання співвідношення (конкуренції) між особистим обов`язком арбітражного керуючого здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності боржника (частина третя статті 44, стаття 61 КУзПБ) та його правом залучати інших осіб (пункт 4 частини першої статті 12 КУзПБ) є предметом постійних дискусій у практиці. 16. На цей час існують два основні підходи, які потребують врегулювання з метою забезпечення сталості судової практики, а саме: - концепція монополії арбітражного керуючого, в якій арбітражний керуючий є ключовою фігурою у справі, яка має спеціальні знання, ліцензію та несе персональну відповідальність за результати. Тому аналіз фінансово-господарської діяльності як фундаментальний етап процедури має виконувати він виключно особисто. Водночас залучення сторонніх фахівців (аудиторів, експертів) для базового аналізу свідчитиме про перекладання арбітражним керуючим своїх прямих обов`язків на третіх осіб, що створює додаткові, часто невиправдані витрати для боржника; - концепція розумної достатності, зміст якої передбачає, що арбітражний керуючий має легальне право залучати інших осіб та спеціалізовані організації. У такому випадку арбітражний керуючий є фахівцем у галузі права та антикризового менеджменту, однак якщо підприємство має складну специфіку (наприклад, великі обсяги міжнародної торгівлі, специфічне виробництво), залучення вузькопрофільних спеціалістів (аудиторів, оцінювачів, юристів) необхідне для об`єктивного аналізу. 17. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про передання цієї справи № 908/2109/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо співвідношення обов`язку арбітражного керуючого особисто здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та його права залучати інших осіб відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу 18. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 19. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. 20. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 21. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України слідує, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики. 22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, переданій на її розгляд, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. 23. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. 24. З огляду на зазначене вище Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним критеріями, зокрема навести інші справи, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій тощо. 25. Втім, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України для вирішення виключної правової проблеми, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не обґрунтував її наявності за кількісним та якісним критеріями. 26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, обґрунтовуючи кількісний вимір виключної правової проблеми, указав тільки, що вона наявна в значній кількості справ, зокрема у справах, щодо застосування пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями цього кодексу, які визначають обсяг повноважень та обов`язків арбітражного керуючого. 27. Разом із тим колегія суддів не навела переліку справ господарської чи іншої юрисдикції на підтвердження кількісного критерію наявності виключної правової проблеми, а посилання на значну кількість таких справ само по собі не свідчить про наявність виключної правової проблеми. 28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує про два основні підходи, що застосовують суди господарської юрисдикції при вирішенні питання щодо обов`язку арбітражного керуючого особисто здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та його права залучати інших осіб відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 КУзПБ, які потребують врегулювання з метою забезпечення сталості судової практики. У свою чергу, саме по собі застосування різних підходів до вирішення судами одного й того ж правового питання не свідчить про існування виключної правової проблеми, яка має бути розв`язана Великою Палатою Верховного Суду. 29. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. 30. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не навів ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі № 908/2109/17, а тому ця справа може бути вирішена ним як належним судом у межах оцінки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. 31. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 28.04.2026, не свідчать про наявність виключної правової проблеми. Підстава для передачі цієї справи, передбачена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Висновки Великої Палати Верховного Суду 32. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. 33. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 908/2109/17 на її розгляд та повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду. Керуючись статтями 233-235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Справу № 908/2109/17 за клопотанням арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в межах розгляду касаційних скарг Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2024 у справі за заявою ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» у межах справи за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Публічного акціонерного товариства «Свіжачок» про банкрутство повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду. Ухвала у справі № 908/2109/17 набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Ткач Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. В. Білоконь Н. М. Мартинюк О. Л. Булейко К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний А. А. Ємець Т. Г. Стрелець В. В. Король О. В. Ступак С. І. Кравченко М. Ю. Тітов О. В. Кривенда О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич