Справа № 914/597/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Львів Справа № 914/597/23 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: судді-доповідача МАТУЩАКА О.І. суддів ПРЯДКО О.В. КРАВЧУК Н.М. за участю секретаря судового засідання ТЕЛИНЬКО Я.П. та представників від: кредиторів:Скрипник С.В., Дудяк Р.А. (адвокати) від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед»; боржника: Волинський А.В. адвокат; розпорядник майна: Абрамов В.В. (арбітражний керуючий); розглянувши апеляційні скарги: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Металзюкрайн Корп ЛТД 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Доступні фінанси на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 про визнання грошових вимог та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 за результатами попереднього засідання у справі № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Металзюкрайн Корп ЛТД, м. Одеса ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 відкрито провадження у справі № 914/597/23 за заявою ініціюючого кредитора Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» про банкрутство ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД»; визнано вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 80 362 788,57 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича. Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 16.03.2023 за №70241. 13.04.2023 до місцевого господарського суду від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» надійшла заява з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 4 229 620 474,10 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 визнано такі додаткові грошові вимоги до боржника у сумі 4 229 620 474,10 грн. За результатом попереднього засідання Господарський суд Львівської області постановив ухвалу від 29.10.2024, за змістом резолютивної частини якої, серед іншого, визначив визнані та відхилені судом вимоги кредиторів до боржника, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, зокрема визнав вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» до боржника у сумі 4 309 983 262,67 грн та 92 508,00 грн (витрати по сплаті судового збору та витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому). Ухвала про визнання додаткових вимог мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 про відкриття провадження у справі № 914/597/23 про банкрутство ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» встановлено, що підписавши договір приєднання, ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» фактично стало стороною кредитного договору та договору про довірче управління та міжкредиторської угоди і взяло на себе зобов`язання боржника щодо повного, своєчасного та належного виконання усіх зобов`язань за кредитним договором та цією ж ухвалою суду визнано вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» до ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» у розмірі 80 362 788,57 грн, які виникли у зв`язку із несплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2019 та договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою. Посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 75 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є заборгованістю по тілу кредиту за кредитним договором від 12.11.2019 та договором довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою, що встановлено у преюдиційному судовому рішенні. Судом першої інстанції також взято до уваги , що розпорядник майна повністю визнав додаткові грошові вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед», про що письмово повідомив кредитора та господарський суд. У зв`язку із цим, суд першої інстанції, розглянувши заяву ініціюючого кредитора з додатковими грошовими вимогами та додані до неї документи, дійшов висновку, що заявлені додаткові грошові вимоги обґрунтовані та підлягають визнанню судом. Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції за наслідками проведення підготовчого засідання в частині зазначення у ній визнаних додаткових вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» є наслідковою, то відповідно вона обгрунтована обставинами, зазначеними у попередній ухвалі про визнання додаткових грошових вимог від 27.02.2024. Кредитори: ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» та ТОВ «Доступні фінанси» подали апеляційні скарги на ухвалу суду від 27.02.2024 про визнанння додаткових грошових вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» в частині включення судом до реєстру вимог кредиторів додаткових грошових вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» у розмірі 4 229 620 474,10 грн. Апеляційні скарги загалом обгрунтовані такими обставинами та підставами: - сума заявлених до боржника вимог у розмірі 231 325,24 (як різниця між сумою заявлених вимог до боржника та сумою зазначеною у розрахунку 117 860 220,59 - 117 628 895,35) доларів США будь-чим не підтверджена ї її розрахунок не надано; - до заяви ініціюючого кредитора з додатковими кредиторськими вимогами до боржника не було долучено договір застави майнових прав, укладений 28.11.2019, за яким заявлена сума додаткових кредиторських вимог ініціюючого кредитора повністю забезпечена при відсутності доказів того, що ініціюючий кредитор повністю або частково відмовився від забезпечення. У відзивах на апеляційні скарги кредитор Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» зазначила, що ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлено, що підписавши договір приєднання, боржник фактично став стороною кредитного договору та договору про довірче управління та міжкредиторської угоди і взяло на себе зобов`язання боржника щодо повного, своєчасного та належного виконання усіх зобов`язань за кредитним договором. Цією ж ухвалою визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» у розмірі 80 362 788, 57 грн, які виникли у зв`язку із несплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору від 12.11.2019 та договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою, які на думку ініціюючого кредитора є обставинами, встановлені господарським судом в ухвалі від 16.03.2023 та мають, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України преюдиційне значення. У відзиві на апеляційні скарги арбітражний керуючий додатково зазначив, що у схожій справі №914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», Західний апеляційний господарський суд вже надав правову оцінку договору застави майнових прав від 28.11.2019, укладеному між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед». Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2025 (у складі колегії суддів: головуючої судді Панової І.Ю, суддів: Скрипчук О.С. і Зварич О.В.) апеляційні скарги ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» та ТОВ «Доступні фінанси» задовольнив частково. Пункт 1 ухвали Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 про визнання додаткових грошових вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» на суму 4 229 620 474,10 грн скасував; в цій частині прийняв нове рішення, яким такі додатково заявлені грошові вимоги у сумі 4 229 620 474,10 грн, як вимоги 4 черги реєстру вимог кредиторів (з правом вирішального голосу в представницьких органах кредиторів) відхилив. Пункт 1.1. такої ухвали від 29.10.2024 в частині визнання грошових вимог у сумі 4 309 983 262,67 грн скасував. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 25.02.2026 касаційну скаргу Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» задовольнив частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у цій справі скасував, а справу №914/597/23 в скасованій частині передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду. В судовому засіданні представник боржника підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційних скаргах, просив їх задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у визнанні додаткових кредиторських вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (надалі Компанія). Відповідно представники кредитора (заявника) та арбітражний керуючий просили врахувати обов`язкові до виконання вказівки Верховного Суду, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Дослідивши обставини справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, враховуючи обов`язкові в силу вимог ч. 1 ст. 316 ГПК України до виконання вказівки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необгрунтованність вимог апеляційних скарг, і як наслідок, залишення без змін оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, беручи до уваги таке. Як вірно встановлено судом першої інстанції, та перевірено судом апеляційної інстанції, у заяві про додаткові грошові вимоги до боржника від 13.04.2023 Компанія не посилалася на додатки № 5 та № 6 до кредитного договору від 12.11.2019, як і на наявність забезпечення її грошових вимог майном боржника, натомість просила визнати додаткові грошові вимоги як вимоги першої та четвертої черги задоволення з правом вирішального голосу в представницьких органах кредиторів. В матеріалах цієї справи відсутня заява ініціюючого кредитора про повну або часткову відмову від забезпечення в порядку та умовах вимог ч.2 ст. 45 КУзПБ. Натомість, до закінчення попереднього засідання у цій справі через систему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області 24.10.2024 від боржника надійшли додаткові пояснення про визнання заявлених вимог Компанії як забезпечених заставою майна боржника з додатками, серед яких Товариством було надано до суду витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 25 а.с.160-165), де 28.11.2019 у реєстрі зареєстрований договір застави майнових прав, виданий 28.11.2019 між Компанією та Товариством, а також була подана копія вказаного договору з усіма додатками. 29.10.24 через систему «Електронний суд» до місцевого господарського суду надійшли додаткові пояснення боржника щодо визнання заявлених вимог ініціюючого кредитора як забезпечених заставою майна боржника з додатками (т. 29, а.с. 77-95), серед яких поданий витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно якого за заявою Компанії обтяження за договором майнових прав від 28.11.2019 припинено 25.10.2024. 28.11.2019 між Товариством (заставодавець) та Компанією (заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав за контрактами на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт (далі - договір застави майнових прав), відповідно до статті (С) якого заставодержатель укладає цей договір як солідарний кредитор за зобов`язаннями боржників на підставі ст. 12.2 (Паралельний борг) договору про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами та п. 27.11 (Паралельний борг) пріоритетного кредитного договору. За умовами ст. 1.1 розділу 1 «Визначення термінів та тлумачення» договору застави майнових прав сторони дійшли згоди щодо наступного визначення термінів та тлумачення: «Позичальник» означає Джи Ен Термінал Ентерпрайзез Лімітед, товариство з обмеженою відповідальністю, що створене та існує за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер HE 137171, з місцезнаходженням за адресою: Промітеос 14, 3-й поверх, квартира/офіс 303, Нікосія, 1065, Кіпр. «Фінансовий Документ» означає цей договір, пріоритетний кредитний договір, договір про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами, документи забезпечення, кожний договір про комісію, кожний запит на вибірку, кожний договір про приєднання, будь-який договір про субординацію, будь-яке свідоцтво про відповідність, договір про ескроу, договір про зобов`язання щодо оплати, будь-який інший документ, визначений як такий у пріоритетному кредитному договорі та будь-який інший документ, визначений кредитним агентом та позичальником як фінансовий документ (включаючи, але не обмежуючись, з усіма змінами, новаціями, доповненнями, продовженнями або викладеннями в новій редакції). «Забезпечені зобов`язання» означає зобов`язання позичальника та інших боржників перед заставодержателем та іншими забезпеченими сторонами відповідно до фінансових документів, включаючи, але не виключно: (a) погашення будь-якої основної суми непогашеної строкової кредитної лінії за пріоритетним кредитним договором у розмірі до 75 000 000 доларів США; (b) сплату всіх нарахованих процентів, включаючи проценти, нараховані на прострочені суми за фінансовими документами, за ставками, визначеними у пріоритетному кредитному договорі, договорі про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами та будь-якому іншому фінансовому документі; (c) сплату всіх комісійних, витрат та інших сум, які підлягають або підлягатимуть сплаті на підставі пріоритетного кредитного договору, договору про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами та будь-якого іншого Фінансового документа; (d) сплату будь-якої суми, яка може підлягати сплаті позичальником та будь-яким боржником в порядку реституції у випадку недійсності пріоритетного кредитного договору, договору про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами або будь-якого іншого фінансового документа; (e) сплату будь-яких та всіх інших Зобов`язань у порядку відповідальності, яку несуть боржники перед забезпеченими сторонами за фінансовими документами. «Договір про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами» означає договір про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами, датований 12.11.2019, укладений між, серед інших, заставодержателем та позичальником. «Пріоритетний кредитний договір» означає кредитний договір, датований 12.11.2019, укладений, серед інших, заставодержателем та позичальником, за яким позичальнику надається кредитна лінія на суму 75 000 000 доларів США. «Контракт на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт» означає: (a) кожен контракт, вказаний у додатку 1 (контракти на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт) до цього договору; та (b) кожен контракт, зазначений у ст. 4.1.2. Згідно з ст. 4.1 Договору застави майнових прав, предметом застави за цим договором є: 4.1.1 будь-які та усі майнові права заставодавця, існуючі наразі або у майбутньому, фактичні чи умовні, за кожним контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, у тому числі, без обмежень, будь-які та усі права вимоги та засоби правового захисту, наявні у заставодавця за відповідним контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, а також права вимагати та отримувати страхову виплату за будь-яким контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт; 4.1.2 будь-які та усі майнові права, заставодавця, існуючі наразі або у майбутньому, фактичні чи умовні, за будь-якими та усіма контрактами, що укладені після дати цього договору і стороною яких є заставодавець, та які передбачають надання будь-якої з нижчезазначених послуг: (a) завантаження вантажу з узгодженого перевалочного пункту на причалі чи ліхтері та його зберігання на борту судна; та/або (b) підйом та вивантаження вантажу з будь-якої частини судна на узгоджений перевалочний пункт на причалі чи ліхтері, у тому числі, без обмеження, будь-які та усі права вимоги та засоби правового захисту, наявні у заставодавця за будь-якими та всіма такими контрактами, а також права вимагати та отримувати виплати за будь-якими та всіма такими контрактами (далі разом «Предмет застави»). Відповідно до ст. 3.1 договору застави майнових прав, забезпечені зобов`язання мають бути повністю виконані до дати остаточного погашення. Незалежно від настання цього терміну, застава залишатиметься чинною та продовжуватиме забезпечувати забезпечені зобов`язання до припинення цього договору відповідно до ст. 9.1 (Строк дії договору). Статтею 3.2 договору застави майнових прав, встановлено, що максимальний розмір забезпечених зобов`язань становить 225 000 000 доларів США, враховуючи, що така сума може бути збільшена у разі нарахування процентів внаслідок невиконання зобов`язання на суму невиконаного зобов`язання відповідно до умов фінансових документів. Застава забезпечує забезпечені зобов`язання у повному обсязі у будь-який час протягом строку дії цього договору. Пунктом 5.3.1 договору застави передбачено щодо контрактів на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, крім контрактів Новотех, заставодавець зобов`язаний упродовж 5 робочих днів з дати укладення цього договору (і) надати кожному боржнику за контрактом письмове повідомлення про заставу (підготоване істотною мірою за формою, наведеною у додатку 2 (Форма повідомлення про заставу) до цього договору (надалі- «Повідомлення про заставу»), (іі)отримати письмове підтвердження від боржника за контрактом про одержання ним повідомлення про заставу і (ііі) надати заставодержателю оригінал повідомлення про заставу, визнаного боржником за контрактом (тобто належним чином підписаного боржником за контрактом). Статтею 9.1 «Строк дії договору договору застави майнових прав визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та, з урахуванням ст.9.3 (Збереження в силі), діє до настання тієї з перелічених нижче дат, яка настане раніше: 9.1.1 дата, що становить 12 (дванадцять) років з дати укладення цього договору. 9.1.2 дата погашення забезпеченого боргу; та 9.1.3 дата досягнення сторонами взаємної письмової згоди про припинення цього договору. Згідно з додатком 3 (Форма повідомлення про невиконання зобов`язання до договору застави майнових прав) передбачено, що майно, передане в заставу за договором, включає права заставодавця, що існують на даний момент або існуватимуть у майбутньому, фактичні або умовні, що стосуються або пов`язані з, наступними договорами: (a) договір № 433 - 2016/ПРР від 18 березня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Арена Марин, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 33890090, та заставодавцем; (b) договір про перевалку зернових вантажів за прямим варіантом № 441 - 2017/ПРР від 03 листопада 2017 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Аскет Шиппінг, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 35355771, та заставодавцем; (c) договір про перевалку експортних зернових вантажів за прямим варіантом №427 - 2014/ПРР від 11 червня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК "Зектер, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 33506789, та заставодавцем; (d) договір № 6 - 2007/ПРР від 8 червня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю МТЕК ІнтерТрансСервіс, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 33653926, та заставодавцем; (е) договір № 406 - 2013/ПРР 3 (е виробництва вантажно-розвантажувальних робіт від 01 січня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 31158623, та заставодавцем; (f) договір № 368 - 2011/ПРР від 14 жовтня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТА сервіс ЛТД», юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 20951944, та заставодавцем; (g) договір № 440 - 2017/ПРР від 12 червня 2017 року, укладений між Товариством 3 обмеженою відповідальністю «Каргоімпекс», юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 36673048, та заставодавцем; (h) генеральний договір № 01 - МЮ з надання стивідорних послуг від 06 березня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Новолог Сервісез, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 26046407, та заставодавцем; (i) Договір № 1/HTT-МТУ/АМКР від 27 серпня 2015 року, укладений між Товариством 3 обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал», юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 33139052, та заставодавцем; (j) договір № 42 від 18 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Новотех-Термінал, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 33139052, та заставодавцем; (k) договір № 443 - 2019/ПРР від 04 червня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сивей Логистикс, юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 37746902, та заставодавцем; (1) договір № 436 - 2016/ПРР від 28 грудня 2016 року, укладений між Компанією GLSystems Logistics OU, юридичною особою за законодавством Естонії, та заставодавцем; (m) договір № 430 - 2014/ПРР від 10 (m) жовтня 2019 року укладений між Фірмою GNT Trade DMCС, юридичною особою за законодавством Дубай, та заставодавцем; та (n) договір № 423 - 2014/ПРР від 12 березня 2014 року, укладений між Фірмою International Transit S.A.L. Offshore, юридичною особою за законодавством Лівану, та заставодавцем; (o) [зазначити посилання на інші Контракти на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, про які відмово Заставодержателю (якщо відомо)]; та усіма іншими контрактами, що укладені після дати Договору та чинні на дату цього Повідомлення, стороною яких Заставодавець, та які передбачають надання будь-якої з нижчезазначених послуг: (a) завантаження вантажу з узгодженого перевалочного пункту на причалі чи ліхтері та його зберігання на борту судна; та/або (b) підйом та вивантаження вантажу з будь-якої частини судна на узгоджений перевалочний пункт на причалі чи ліхтері («Предмет Застави»). Відповідно до р. 2 відступлення додатку 4 (Форма повідомлення про відступлення до договору застави майнових прав) зазначено, що: 2.1 оскільки заборгованість заставодержателя залишається непогашеною після дати виправлення, ми звертаємо стягнення на предмет застави за договором застави шляхом відступлення на нашу користь предмета застави. 2.2 з дати цього повідомлення та на підставі договору застави предмет застави переходить до нас. 2.3 З дати цього повідомлення та надалі усі платежі за контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт та у зв`язку з предметом застави мають здійснюватися вами на наступний банківський рахунок: отримувач: заставодержателя; найменування банку: SWIFT Код: номер рахунку: найменування для уникнення сумніву, будь-які платежі, здійснені вами за контрактом на виконання завантажувальних розвантажувальних робіт або у зв`язку предметом та застави на користь заставодавця після дати цього повідомлення, не будуть вважатися належним виконанням ваших зобов`язань за контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт. Скасовуючи попередню постанову суду апеляційної інстанції у цій справі від 30.09.2025, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2026 вказав, що скасовуючи зазначені ухвали місцевого господарського суду від 27.02.2024 й від 29.10.2024 (в частині грошових вимог Компанії) та приймаючи нове рішення у відповідних частинах, суд апеляційної інстанції встановив, що до закінчення попереднього засідання у цій справі через систему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області боржником 24.10.2024 було подано додаткові пояснення про визнання заявлених вимог Компанії як забезпечених заставою майна боржника з додатками, серед яких Товариством було надано до суду витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (згідно з яким 28.11.2019 зареєстрований договір застави майнових прав) та копію вказаного договору з усіма додатками. Також апеляційним судом з`ясовано, що 29.10.2024 через систему «Електронний суд» до місцевого господарського суду надійшли додаткові пояснення боржника щодо визнання заявлених вимог ініціюючого кредитора як забезпечених заставою майна боржника з додатками, серед яких поданий витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно з яким обтяження за договором майнових прав припинено за заявою Компанії 25.10.2024. Ураховуючи наведене та зважаючи, що суд першої інстанції не надав правової оцінки поданим боржником до попереднього засідання доказам, апеляційний господарський суд правильно виснував про допущене процесуальне порушення у цій частині. Обґрунтованість такого висновку пояснюється тим, що відповідно до ч.ч. 3,6 ст. 45 та ст. 47 КУзПБ, попереднє засідання господарського суду є стадією процедури розпорядження майном, у межах якої розглядаються вимоги конкурсних та забезпечених кредиторів, заявлені у встановлений законом строк. Отже, ухвали щодо розгляду грошових вимог окремих кредиторів у розумінні положень КУзПБ варто вважати такими, що постановляються у межах стадії попереднього засідання (що свідчить про його триваючий характер). Саме тому, за логікою законодавця, ухвали, що вирішують вимоги конкретного кредитора (або групи кредиторів) у рамках триваючого попереднього засідання підлягають апеляційному оскарженню лише разом з ухвалою, яка підсумовує результати такого (попереднього) засідання. З огляду на зазначене та необхідність дотримання принципів судового контролю та підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, а також забезпечення належного апеляційного перегляду справи відповідно до приписів ст.і 269 ГПК України, апеляційний господарський суд правильно вважав належним здійснення самостійної оцінки вказаних вище доказів та доводів сторін щодо питання забезпеченості грошових вимог Компанії. Так, надавши оцінку умовам договору застави майнових прав, додаткам № 5 та № 6 до кредитного договору від 12.11.2019, витягам з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Компанії до боржника забезпечені заставою майнових прав на загальну суму 225 000 000 доларів США. Втім, Верховний Суд не може погодитися з таким висновком апеляційного суду з підстав його (висновку) передчасності, що пояснюється таким. Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права. У спірних правовідносинах апеляційним судом встановлено що предметом застави згідно зазначеного вище договору є майнові права боржника за контрактами на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт (права вимоги за договорами стивідорних послуг). У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції, як зазначалось, з`ясував, що договір застави майнових прав містить такі умови: - згідно зі ст.4.1., предметом застави за цим договором є: 4.1.1 будь-які та усі майнові права заставодавця, існуючі наразі або у майбутньому, фактичні чи умовні, за кожним контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, у тому числі, без обмежень, будь-які та усі права вимоги та засоби правового захисту, наявні у заставодавця за відповідним контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, а також права вимагати та отримувати страхову виплату за будь-яким контрактом на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт; 4.1.2 будь-які та усі майнові права, заставодавця, існуючі наразі або у майбутньому, фактичні чи умовні, за будь-якими та усіма контрактами, що укладені після дати цього договору і стороною яких є заставодавець, та які передбачають надання будь-якої з нижчезазначених послуг: (a) завантаження вантажу з узгодженого перевалочного пункту на причалі чи ліхтері та його зберігання на борту судна; та/або (b) підйом та вивантаження вантажу з будь-якої частини судна на узгоджений перевалочний пункт на причалі чи ліхтері, у тому числі, без обмеження, будь-які та усі права вимоги та засоби правового захисту, наявні у заставодавця за будь-якими та всіма такими контрактами, а також права вимагати та отримувати виплати за будь-якими та всіма такими контрактами; - відповідно до ст. 3.2 договору застави майнових прав максимальний розмір Забезпечених зобов`язань становить 225 000 000 дол. США, враховуючи, що така сума може бути збільшена у разі нарахування процентів внаслідок невиконання зобов`язання на суму невиконаного зобов`язання відповідно до умов фінансових документів. Застава забезпечує забезпечені зобов`язання у повному обсязі у будь-який час протягом строку дії цього договору; - за п. 5.3.1 щодо контрактів на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, крім контрактів Новотех, заставодавець зобов`язаний упродовж 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення цього договору (і) надати кожному боржнику за контрактом письмове повідомлення про заставу (підготоване істотною мірою за формою, наведеною у додатку 2 (Форма повідомлення про заставу) до цього договору (її) отримати письмове підтвердження від боржника за контрактом про одержання ним повідомлення про заставу і (їїї) надати заставодержателю оригінал повідомлення про заставу, визнаного боржником за контрактом (тобто належним чином підписаного боржником за контрактом). Додатком 3 до договору застави майнових прав передбачено, що майно, передане в заставу за договором, включає права заставодавця, що існують на даний момент або існуватимуть у майбутньому, фактичні або умовні, що стосуються або пов`язані з наступними договорами: договір № 433 - 2016/ПРР від 18.03.2016, договір №441 - 2017/ПРР від 03.11.2017, договір № 427 - 2014/ПРР від 11.06.2014, договір № 6 - 2007/ПРР від 08.06.2007, договір № 406 - 2013/ПРР від 01.01.2013, договір № 368 - 2011/ПРР від 14.10.2011, договір №440 - 2017/ПРР від 12.06.2017, генеральний договір № 01 - МЮ від 06.03.2019, договір № 1/HTT-МТУ/АМКР від 27.08.2015, договір № 42 від 18.03.2015, договір № 443 - 2019/ПРР від 04.06.2019, договір № 436 - 2016/ПРР від 28.12.2016, договір № 430 - 2014/ПРР від 10.10.2019, договір № 423 - 2014/ПРР від 12.03.2014 та усіма іншими контрактами, що укладені після дати договору та чинні на дату цього повідомлення, стороною яких заставодавець, та які передбачають надання будь-якої з визначених у цьому додатку послуг. Своєю чергою, Верховний Суд зауважує, що договір на стивідорні послуги має визначати, серед іншого, предмет, ціну (або порядок її визначення) та строк, позаяк такі умови зазначеного договору є істотними, погодження яких сторонами має здійснюватися на виконання вимог ст.ст. 631, 632, 638, 901, 905 ЦК України, зокрема вимог до договорів про надання послуг. Втім, обмежившись цитуванням умов договору застави майнових прав та висновком про забезпеченість в цілому вимог Компанії заставою майнових прав боржника за відповідними контрактами, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки питанню укладеності таких контрактів (договорів на стивідорні послуги, права вимоги за якими є предметом застави), та їх умов, зокрема щодо вартості та обсягу послуг, а також строку дії цих правочинів. Вагомість вказаного процесуального порушення пояснюється тим, що без дослідження та правової оцінки строку дії договорів на стивідорні послуги та обсягу прав вимоги заставодавця за цими договорами (які (права вимоги) існували на дату укладення договору застави майнових прав та виникли у подальшому й не були погашеними на дату попереднього засідання у справі про банкрутство заставодавця, чи могли б виникнути надалі у процедурі розпорядження його майном), вбачається неможливим не лише визначення вартості предмета застави на виконання вимог абз. 3 ч.2 ст. і 45 КУзПБ, а, головне, встановлення обставин, чи не закінчився строк дії переданих у заставу прав вимоги, що, у свою чергу, зумовлює припинення застави (абз.6 ст. 28 Закону України «Про заставу») . Крім того, Верховним Судом враховано, що за змістом наданих до апеляційного суду пояснень Компанія, серед іншого, доводила, що матеріали справи не містять доказів виконання заставодавцем статті 5.3.1 договору застави майнових прав, тоді як без отримання згоди на таку заставу щодо контрактів на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, що вказані під №№ 9 та 10 у додатку 1 до цього договору, договір застави майнових прав не набрав чинності. Однак, відповідні доводи Компанії, висловлені на спростування обставин щодо укладеності й самого договору застави майнових прав, як і пов`язані із ними докази, залишилися без належної правової оцінки суду апеляційної інстанції та без мотивованого їх відхилення. Також за змістом наведених у відзиві на апеляційну скаргу пояснень скаржник, серед іншого, стверджував, що існування договору застави майнових прав не підтверджується даними обліку боржника, а результатами інвентаризації Товариства (що підтвердив і сам розпорядник майна) не встановлено наявності дебіторської заборгованості за контрактами, права вимоги за якими були передані в заставу за вказаним договором. На переконання судової колегії, зазначені доводи Компанії (чиї кредиторські вимоги були предметом розгляду) не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від апеляційного господарського суду надання їм належної правової оцінки і відображення у судовому рішенні. Проте, відхиляючи доводи скаржника щодо конкурсного характеру заявлених ним вимог, суд апеляційної інстанції не навів у мотивувальній частині оскарженої постанови належного правового обґрунтування і тих доведених фактичних обставин, з огляду на які ці доводи не взято до уваги судом. Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з положеннями КУзПБ питання забезпеченості грошових вимог кредиторів боржника остаточно вирішується господарським судом станом на дату попереднього засідання, за результатом якого постановляється відповідна ухвала, що підсумовує результати такого засідання та визначає, зокрема, розмір, черговість та перелік визнаних судом вимог кредиторів. У цьому зв`язку, зокрема без дослідження підстав державної реєстрації припинення обтяжень, висновок апеляційного суду про те, що застава за Договором застави майнових прав була чинною та внесеною до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вбачається суперечливим, адже цим же судом було встановлено, що згідно відомостей Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження за Договором майнових прав припинено за заявою Компанії 25.10.2024 (тоді як попереднє засідання у цій справі відбулось 29.10.2024). Таким чином, у сукупності встановлених процесуальних порушень, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги Компанії до боржника забезпечені заставою майнових прав за вказаним вище Договором на загальну суму 225 000 000 доларів США, в цілому є передчасним. Наведене переконливо свідчить, що оскаржена постанова від 30.09.2025 у цій справі не відповідає встановленим статтею 236 ГПК України критеріям законності та обґрунтованості судового рішення. Водночас, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку наявним у справі доказам та встановити відповідні обставини, чим усунути порушення, що були допущені судом апеляційної інстанції. Дійшовши зазначених вище висновків, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника (про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права), які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови. Переглядаючи справу за наслідками скасування Верховним Судом попереднього судового рішення суду апеляційної інстанції, під час нового перегляду, новою колегією апеляційного господарського суду, береться до уваги таке. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Відповідно до вимог ч.ч. 1 3, 5 6, 8 статті 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог ст. 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Заява кредитора має містити: - найменування господарського суду, до якого подається заява; - найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); - ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); - розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); - виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; - відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; - інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; - перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом. Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: - розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; - розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; - дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; - дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів. Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в пункті 9.7. постанови від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, вказано: «Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України «Про заставу» та ст. 7 Закону України «Про іпотеку» та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог. Натомість, всупереч ст. 19 Закону України «Про заставу» та означеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, апелянти не надали ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів того, які саме вимоги кредитора забезпечені заставою майна. Апелянти цитуючи ст. 3.2 договору застави майнових прав від 28.11.2019, помилково не взяли до уваги, що застава забезпечує забезпечені зобов`язання у повному обсязі у будь-який час протягом строку дії цього договору. Також, апелянтами не спростовано заперечень ініціюючого кредитора, що відповідно до ст. 2 договору застави майнових прав, в якості забезпечення повного та вчасного виконання забезпечених зобов`язань заставодавець передає предмет застави заставодержателю у заставу першої черги. Кожен боржник за контрактом є зобов`язаною особою заставодавця стосовно предмета застави. Незважаючи на положення цього договору про інше, застава щодо контрактів на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, що вказані під №№ 9 та 10 у додатку 1, не набере чинності, доки боржник за такими контрактами не надасть своєї згоди на таку заставу. Також, в ст. 5.3.1 договору застави майнових прав передбачено, що заставодавець зобов`язаний упродовж 5 робочих днів з дати укладення цього договору надати кожному боржнику за контрактом письмове повідомлення про заставу (підготоване істотною мірою за формою, наведеною у додатку 2 до цього Договору, отримати письмове підтвердження від боржника за контрактом про одержання ним повідомлення про заставу і надати заставодержателю оригінал повідомлення про заставу, визнаного боржником за контрактом (тобто належним чином підписаного боржником за контрактом). Згідно зі ст. 5.3.3. договору застави майнових прав, заставодавець зобов`язаний упродовж 5 робочих днів з дати внесення змін до цього договору, як це передбачено ст. 4.3. (Оновлення опису предмету застави), або упродовж 5 робочих днів після укладення будь-якого контракту на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, що не був чинним на дату укладення цього договору (залежно від того, яка з дат наступить раніше); надати кожному боржнику за контрактом та кожній іншій особі, яка стає боржником за контрактом внаслідок внесення таких змін або укладення такого договору, письмове повідомлення про заставу у формі повідомлення про заставу; отримати письмове підтвердження від такої особи про одержання нею повідомлення про заставу та надати заставодержателю оригінал повідомлення про заставу, визнаного такою особою (тобто належним чином підписаного нею). Натомість, ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» як заставодавець, не надав судам будь-яких доказів виконання умов договору застави майнових прав щодо кожного з контрагентів, передбачених в додатку 1. Зокрема, заставодавець не надав суду повідомлень про заставу, визнаного боржником за контрактом, а також жодного письмового підтвердження від боржника за контрактом про одержання ним повідомлення про заставу. Зокрема, це стосується договорів, включно з договорами Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» згідно наведеного вище переліку. Отже, в силу ст. 2 договору застави майнових прав, без отримання згоди на таку заставу щодо контрактів на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, що вказані під №№ 9 та 10 у додатку 1 (Контракти на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт) до цього договору (Контракти Новотех), договір застави майнових прав не набрав чинності. Апелянтами не спростовано правильності дій арбітражного керуючого, вчинених за результатами інвентаризації активів боржника, якими не встановлено наявності дебіторської заборгованості по договору застави майнових прав від 28.11.2019, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 12.11.2019. Також, судом апеляційної інстанції, ухвалюючи цю постанову, береться до уваги, що постановою Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», касаційні скарги залишено без задоволення, а оскаржувані ухвали Господарського суду Львівської області, постановлені за результатами розгляду додаткових грошових вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» та за результатами попереднього засідання, залишені без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 . У цій справі Західний апеляційний господарський суд вже надав правову оцінку договору застави майнових прав від 28.11.2019, укладеного між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 12.11.2019. Умови договору застави майнових прав від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» та Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед», і договору застави майнових прав від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Компанією «Медісон Пасіфік Траст Лімітед», є ідентичними, оскільки забезпечують виконання зобов`язань позичальника Компанії «G. N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED», за одним і тим же кредитним договором від 12.11.2019. Тому доводи апелянтів про те, що зміст договору застави майнових прав від 28.11.2019 має вплив на розмір вимог ініціюючого кредитора, які є забезпеченими, не знайшли свого підтвердження. Окрім цього, колегія суддів також зазначає, що згідно з положеннями КУзПБ питання забезпеченості грошових вимог кредиторів боржника остаточно вирішується господарським судом станом на дату попереднього засідання, за результатом якого постановляється відповідна ухвала, що підсумовує результати такого засідання та визначає, зокрема, розмір, черговість та перелік визнаних судом вимог кредиторів. Скасовуючи попередню постанову суду апеляційної інстанції у цій справі від 30.09.2025, як уже зазначалося вище, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2026 вказав, що скасовуючи зазначені ухвали місцевого господарського суду від 27.02.2024 й від 29.10.2024 (в частині грошових вимог Компанії) та приймаючи нове рішення у відповідних частинах, суд апеляційної інстанції встановив, що до закінчення попереднього засідання у цій справі через систему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області боржником 24.10.2024 було подано додаткові пояснення про визнання заявлених вимог Компанії як забезпечених заставою майна боржника з додатками, серед яких Товариством було надано до суду витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (згідно з яким 28.11.2019 зареєстрований договір застави майнових прав) та копію вказаного договору з усіма додатками. Також, що 29.10.2024 через систему «Електронний суд» до місцевого господарського суду подано додаткові пояснення боржника щодо визнання заявлених вимог ініціюючого кредитора як забезпечених заставою майна боржника з додатками, серед яких поданий витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно з яким обтяження за договором майнових прав припинено за заявою Компанії 25.10.2024. У зв`язку з цим, оскільки така письмова інформація з беззаперечними відомостями про припинення забезпечення, була подана учасником провадження у справі до моменту постановлення судом першої інстанції ухвали за наслідками проведеного попереднього засідання, додаткові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 4 229 620 474,10 грн є конкурсними і не можуть вважатися забезпеченими. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення додаткових вимог ініціюючого кредитора та відповідно внесення їх до переліку конкурсних кредиторів, визначених у наслідковій, оскаржуваній ухвалі попереднього засідання від 29.10.2024. Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Водночас згідно із ч.1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані ухвали Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 та від 29.10.2024 в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, тому їх належить залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні апеляційних скарг, судовий збір, сплачений апелянтами за розгляд справи у суду апеляційної інстанції, не підлягає стягненню з кредитора Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» та відповідно залишається за апелянтами. Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, УХВАЛИВ: 1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси» залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 та 29.10.2024 у справі №914/597/23, без змін. 2. Сплачений судовий збір за розгляд справи у суду апеляційної інстанції, залишити за апелянтами. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Головуючий (суддя-доповідач) О. І. МАТУЩАК Судді О.В. ПРЯДКО Н.М. КРАВЧУК