Справа № 362/1144/26

Справа № 362/1144/26 Провадження № 1-кп/362/429/26 ВИРОК Іменем України 28.07.2026 м. Васильків Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12025111230001972, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Васильків Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК України), ВСТАНОВИВ: І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним 08 листопада 2025 року близько 17 год. 21 хв. водій 2 відділення 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки "Skoda" моделі "Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною автомобільної дороги вулицею Тракторною, поряд будівлі № 2 в межах міста Васильків Обухівського району Київської області в напрямку від центру міста, у порушення вимог пункту 1.5, підпункту "б" пункту 2.3 та пункту 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі ПДР України), діючи необережно, не зменшив швидкість свого руху, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, не надав перевагу в русі та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка рухалася по дорожній розмітці 1.14.1 ПДР України (зебра), зліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки "Skoda", яку об`єктивно можливо виявити з місця водія автомобіля, внаслідок чого пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому поперечного відростку 5-го поперекового хребця праворуч зі зміщенням уламків, перелому бічної маси крижа зі зміщенням уламків, перелому тіла, нижньої гілки правої лобково лонної кістки зі зміщенням уламків, уламкового перелому правої сідничної кістки зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, гематоми м`яких тканин лівої лобної ділянки, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог пункту 1.5, підпункту "б" пункту 2.3 та пункту 18.1. ПДР України перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження. Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 286 КК України. ІІ. Позиції учасників судового провадження Прокурор в судовому засіданні підтримала пред`явлене обвинувачення. Просила суд із урахуванням позиції обвинуваченого здійснювати розгляд кримінального провадження, ураховуючи вимоги частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), та обмежитись допитом обвинуваченого та документами, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні; в рамках розгляду цивільного позову заслухати потерпілу. Зауважила, що їй зрозуміла неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку. В судових дебатах прокурор просила, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його наслідки, необережну форму вини, особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відшкодування обвинуваченим потерпілій матеріальної шкоди, готовність відшкодувати моральну шкоду, призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також просила стягнути з обвинуваченого суму понесених процесуальних витрат у кримінальному провадженні та вирішити долю речових доказів. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу вчинення правопорушення, з приводу пред`явленого йому обвинувачення, надав наступні показання: підтвердив, що він дійсно 08 листопада 2025 року, керуючи технічно справним автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався в місті Василькові по напрямку від центру міста в сторону села Погреби в темну пору доби. Рухався зі швидкістю близько 40 км/год, під час зустрічного роз`їзду його засліпив фарами зустрічний автомобіль, тому не помітив пішохода на переході. Після ДТП викликав швидку та до її приїзду постійно знаходився біля потерпілої. На наступний день поїхав до потерпілої в лікарню, щоб з`ясувати, як вона, як її здоров`я. Після повернення на військову службу з потерпілою спілкувались його рідні батько, мати. Всього надав потерпілій матеріальної допомоги на лікування 40 000 грн. Готовий оплатити моральну шкоду, але в помірній сумі. Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин відповідного кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Обвинувачений зазначив, що визнання винуватості є добровільним, показання надані без жодного тиску/впливу з боку інших осіб; підтвердив усвідомлення неможливості оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку. В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_5 ще раз вибачився перед потерпілою, сказав, що дійсно винен у ДТП та його наслідках, шкодує про те, що сталось. Просив суд застосувати мінімальну міру покарання. Цивільний позов визнав на суму 150 тисяч гривень та зобов`язався сплатити їх частинами. Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, погодився з розглядом кримінального провадження в скороченому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України з допитом обвинуваченого, розглядом цивільного позову, дослідженням доказів, що стосуються лише цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів, матеріалів, що характеризують обвинуваченого. В судових дебатах захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 зазначив, що його підзахисний вчинив ненавмисний злочин, повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в сумі 40 тисяч гривень, просив застосувати покарання у виді мінімального штрафу та по можливості не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи послужний список ОСОБА_5 . Просив також врахувати значні заслуги ОСОБА_5 у захисті держави від нападу агресора. Щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди зазначив, що обвинувачений та потерпіла до початку судового засідання дійшли згоди щодо розміру моральної шкоди, яку має відшкодувати обвинувачений, а саме 150 тисяч гривень. Потерпіла ОСОБА_4 погодилась на скорочений розгляд кримінального провадження та повний розгляд цивільного позову. Зазначила, що фактичні обставини кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, вона підтверджує, розуміє неможливість їх оспорити в апеляційному порядку у разі скороченого розгляду справи. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 щодо цивільного позову надала пояснення, якими повідомила суду, що у зв`язку з травмами, отриманими під час ДТП, вона два тижні перебувала на стаціонарному лікуванні у Васильківській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування, там їй робили операцію, потім 1,5 місяці проживала у старшої сестри, оскільки не могла себе самостійно обслуговувати через наявність в її організмі металевої конструкції для правильного зрощення кісток, тому постійно потребувала сторонньої допомоги. Потім, коли лікарі зняли цю металеву конструкцію, ще 1,5 місяці пересувалась на милицях. Не дивлячись на лікування, до сих пір має проблеми з коліном (яке постраждало найбільше), з меніском, в ньому триває запалення. Оскільки мала проблеми зі сном через постійний біль, зверталась до невропатолога. На підтвердження проходження тривалого лікування до позову додала копії виписок з медичної карти стаціонарного хворого та консультативних заключень лікарів. Повідомила, що протягом 9 місяців через отриману травму не працює, пробувала влаштуватись на роботу, але не змогла працювати, бо фізичне навантаження для неї було непосильним. Для порівняння зазначила, що шестимісячну онучку не може більше 5 хвилин тримати на руках, оскільки місце перелому починає пекти. Оцінює понесені моральні страждання в 400 000 грн., зважаючи, передусім, на те, що вона фактично 9 місяців лишилась без заробітку, на утриманні близьких. Гроші на лікування в розмірі 40 тисяч гривень обвинувачений дійсно передав через свою матір. У судових дебатах потерпіла просила суд призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону, покладалась на розсуд суду. Щодо цивільного позову повідомила, що з обвинуваченим досягли компромісу, що він їй відшкодує 150 тисяч гривень, тож просила цивільний позов задовольнити в цій частині. ІІІ. Обсяг та порядок дослідження судом доказів Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, а також практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду. Ураховуючи, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення частини третьої статті 349 КПК України, суд у порядку частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, розглядом цивільного позову та доказів на його підтвердження чи спростування, перевіркою відомостей, котрі характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів і процесуальних витрат. Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини справи доведеними. ІV. Висновки суду щодо пред`явленого обвинувачення Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнанням своєї вини. Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за частиною першою статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. V. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтями 12, 25 КК України є нетяжким злочином з необережною формою вини (тобто обвинувачений не мав конкретних мотивів чи умислу на вчинення злочину). Обвинувачений ОСОБА_5 з середньою спеціальною освітою, неодружений, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, є військовослужбовцем (з 12.08.2022), учасником бойових дій, має виключно позитивні характеристики за місцем служби, неодноразово нагороджений за бойові заслуги. Так, ОСОБА_5 нагороджений: згідно з Указом Президента України від 05.08.2022 № 559/2022 відзнакою Президента України "За оборону України", 22.08.2024 командиром 79 окремої десантно-штурмової бригади нагрудним знаком "В єднанні сила", 29.11.2024 Головнокомандувачем Збройних Сил України "Золотим хрестом". Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено, про них не зазначав і прокурор в обвинувальному акті. Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, ступеня тяжкості вчиненого злочину, необережної форми вини, наявності обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття), та відсутності обставин, що його обтяжують, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, беззаперечно визнав свою вину та щиро розкаявся, відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, виявив готовність відшкодувати моральну шкоду, з огляду на особу винного, який на обліку в лікаря психіатра та/або нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, має виключно позитивні характеристики за місцем служби, зважаючи на його заслуги та нагороди на військовій службі, відсутність судимості, ураховуючи позицію прокурора та потерпілої, висловлену в судових дебатах, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини першої статті 286 КК України у виді штрафу у мінімальному розмірі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Саме таке покарання, на думку суду, є домірним вчиненому, достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості. Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України суд не вбачає, зокрема й щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зважаючи на положення частини другої статті 69 КК України. VІ. Вирішення цивільного позову Згідно зі статтею 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 , заявленого в рамках даного кримінального провадження, суд виходить з наступного. Потерпіла ОСОБА_4 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної (немайнової) шкоди в сумі 400 000 гривень, завданої кримінальним правопорушенням. Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала на лікарняному більше ніж півроку, весь цей час мала важке емоційне сприйняття подій, які відбулися, і свого стану після цього. Після ДТП її життя змінилось, вона тривалий час не могла самостійно пересуватись, потребувала постійної сторонньої допомоги у догляді та побуті, не мала можливості працювати і фінансово забезпечувати свої потреби. Внаслідок отриманих травм довелося здобувати навички здійснення елементарних гігієнічних потреб, перемагаючи біль і сором через неможливість дати собі раду без сторонньої допомоги. Психологічний стан не відновився до цього часу. До позовної заяви додала копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 05.12.2025 № 5684/736/6922, виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 26.12.2025 № 6368/815/7777, консультативного заключення від 11.02.2026, консультативного заключення від 05.03.2026, консультативного заключення від 10.03.2026. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що дійшла згоди з обвинуваченим ОСОБА_5 про відшкодування ним моральної шкоди в сумі 150 000 гривень, на що вона погодилась. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав цивільний позов на суму 150 000 грн., які зобов`язався сплатити потерпілій частинами в погоджений з нею строк. За статтею 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Судом встановлено, що ДТП стало результатом винних дій обвинуваченого. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Розглядаючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає, що в судовому засіданні було достеменно доведено наявність підстав вважати, що внаслідок ДТП потерпілій спричинено моральну шкоду. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, проходила стаціонарне лікування, реабілітацію, відбулася вимушена зміна укладу її життя, що є безпосереднім наслідком ДТП, з необхідністю створення нових необхідних умов для способу життя, виникли додаткові перешкоди для реалізації оптимальної життєдіяльності, відбулося порушення соціального функціонування. Між тим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц. Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого обвинуваченим діяння, доведеність вини обвинуваченого у вчинені неправомірних дій, які призвели до заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , характер та обсяг страждань потерпілої, пов`язаних з отриманим тілесного ушкодження середньої тяжкості, тривалістю стаціонарного лікування та реабілітації, тимчасовими вимушеними змінами у життєвих обставинах потерпілої, враховуючи позиції потерпілої та обвинуваченого, висловлені в судовому засіданні, з огляду на те, що обвинувачений вину свою визнав, своєчасно надав потерпілій матеріальну допомогу на лікування в розмірі 40 000 грн., а тому вважає за необхідне цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Така сума відшкодування моральних страждань потерпілої за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення її потреб і не буде становити надмірного тягаря для винного ОСОБА_5 , який має відшкодувати потерпілій таку шкоду. VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у загальному розмірі 9805,40 гривень відповідно до частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. З урахуванням положень частини четвертої статті 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2025 у справі № 372/6508/25 на транспортний засіб. Питання щодо речових доказів та документів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України. На підставі викладеного та статей 50, 53, 55, 65-67, 286 КК України, керуючись статтями 100, 118, 124, 126-129, 174, 368-371, 374, 394, 532, 615 КПК України, суд УХВАЛИВ: 1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. 2. Цивільний позов задовольнити частково. 3. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень. 4. В задоволені позову в іншій частині - відмовити. 5. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в загальному розмірі 9805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) гривень 40 (сорок) копійок. 6. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2025 року у справі № 372/6508/25 на транспортний засіб автомобіль марки "Skoda" модель "Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 . 7. Речові докази і документи у кримінальному провадженні: транспортний засіб автомобіль марки "Skoda" модель "Octavia , реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_7 та який відповідно до постанови слідчого від 01.01.2026 і розписки ОСОБА_7 від 01.01.2026 передано останньому на відповідальне зберігання, - залишити у власності ОСОБА_7 ; медичну карту стаціонарного хворого № 5684/736/6922 із двома дисками на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться в камері схову речових доказів Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (квитанція № 12023111230001972), повернути до закладу охорони здоров`я, в якому вона була вилучена, комунальному некомерційному підприємству "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської міської ради; оптичний носій інформації диск "MastAK DVD+R", на якому розміщено відеофайл із відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки "Skoda" модель "Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , та пішоходів, яка відбулася 08.11.2025 по вул. Тракторна в м. Васильків Обухівського району Київської області, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених статтею 394 КПК України. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Суддя ОСОБА_1