Справа № 914/1484/26

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2026 року Справа № 914/1484/26 місто Львів Західний апеляційний господарський суд у складі головуючий суддя: Рим Т. Я., судді: Прядко О. В., Манюк П. Т., за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Фармерз Львів", на ухвалу: Господарського суду Львівської області від 02.06.2026 (повний текст ухвали складено 03.06.2026, суддя Король М. Р.), у справі: № 914/1484/26, за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Фармерз Львів" (надалі ТОВ "Контінентал Фармерз Львів" або Позивач), до відповідача: Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (надалі Новокалинівська МР або Відповідач), треті особи: фізична особа підприємець Бурак Микола Миколайович (надалі ФОП Бурак М. М. або Третя особа-1), фізична особа підприємець Ладанай Олена Вадимівна (надалі ФОП Ладанай О. В. або Третя особа-2), фізична особа підприємець Кугіль Тарас Володимирович (надалі ФОП Кугіль Т. В. або Третя особа-3), Фермерське господарство "Халада" (надалі ФГ "Халада" або Третя особа-4), Фермерське господарство "Марком" (надалі ФГ "Марком" або Третя особа-5), про: визнання незаконними та недійсними рішень міської ради. У судовому засіданні взяли участь представники: позивача: Розанова Ольга Зіновіївна, відповідача: Вовчик Віталій Богданович, третьої особи-1: Мусаковський Андрій Вікторович, третіх осіб 2-5: не з`явилися. I. ПРОЦЕДУРИ Історія розгляду справи 1. ТОВ "Контінентал Фармерз Львів" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Новокалинівської МР про визнання незаконними та недійсними рішень міської ради. 2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Контінентал Фармерз Львів" протягом кількох років фактично обробляло земельні масиви на території Новокалинівської міської територіальної громади, сплачуючи кошти до місцевого бюджету на підставі тимчасових угод про відшкодування збитків за фактичне землекористування. З метою оформлення права оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) позивач упродовж 2020-2025 років неодноразово звертався до Новокалинівської МР із клопотаннями про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, однак, як стверджує Позивач, такі звернення систематично не розглядалися або їх розгляд безпідставно відкладався. 3. Позивач зазначає, що 12.11.2025 повідомив Відповідача про готовність сплачувати орендну плату у розмірі 10'000,00 грн за 1 га, а 17.11.2025 повторно звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо невитребуваних земельних часток (паїв). Незважаючи на це, рішенням Новокалинівської МР від 18.12.2025 № 6465 було встановлено базовий розмір плати за користування невитребуваними паями у сумі 4'000,00 грн за 1 га, а рішенням від 05.03.2026 № 6612 Позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо земельних ділянок орієнтовною площею 118,4498 га. 4. Водночас того ж дня (05.03.2026) Відповідачем прийнято рішення № 6611, № 6617, № 6625, № 6679, № 6680 та № 6689, якими щодо тих самих земельних масивів іншим суб`єктам господарювання надано дозвіл на розроблення технічної документації, вирішено питання про передачу земель у користування, оформлення договорів та уповноваження міського голови на їх підписання. 5. На думку Позивача оскаржувані рішення є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про захист економічної конкуренції". Позивач указує, що Відповідач безпідставно відмовив йому у наданні дозволу, не забезпечив проведення конкурентної процедури за наявності кількох претендентів на одні й ті самі земельні ділянки, порушив процедуру підготовки та прийняття спірних рішень, передчасно вирішив питання про передачу земель у користування до їх формування як об`єктів цивільних прав, а також діяв в інтересах інших осіб, створивши для них привілейовані умови. 6. Предметом позову є визнання незаконними та скасування рішень Новокалинівської МР від 05.03.2026: 6.1. № 6612 "Про надання дозволу ТОВ "Контінентал Фармерз Львів" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних, нерозподілених земельних часток (паїв), які розташовані: Львівська область Самбірський район територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населених пунктів сіл Бабина, Корничі, Містковичі та селища Дубляни) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". 6.2. № 6611 "Про надання дозволу ФОП Бураку М. М. на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї), розташовані: Львівська область, Самбірський район, територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населених пунктів с. Бабина та с. Береги) та надання даних ділянок в користування". 6.3. № 6679 "Про надання дозволу ФОП Бураку М. М. на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї), які розташовані: Львівська область, Самбірський район, територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населених пунктів) та надання даних ділянок в користування. 6.4. № 6617 "Про надання дозволу ФГ "Марком" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї), розташовані: Львівська область, Самбірський район, територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населеного пункту селища Дубляни) та надання даних ділянок в користування". 6.5. № 6625 "Про надання дозволу ФОП Ладанай О.В на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї), розташовані: Львівська область, Самбірський район територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населених пунктів) та надання даних ділянок в користування". 6.6. № 6680 "Про надання дозволу ФОП Кугіль Т.В. на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї) розташовані: Львівська область, Самбірський район, територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населених пунктів с. Пиняни та с. Береги) та надання даних ділянок в користування". 6.7. № 6689 "Про надання дозволу ФГ "Халада" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї) які розташовані: Львівська область, Самбірський район, територія Новокалинівської міської територіальної громади (за межами населених пунктів с. Бірчиці, с. Корничі) та надання даних ділянок в користування". 7. Підставою позову є порушення Відповідачем вимог земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування при прийнятті оскаржуваних рішень, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. 8. Разом із позовною заявою Позивач подав заяву про забезпечення позову (надалі Заява), у якій просив заборонити: 8.1. Новокалинівській МР приймати рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розроблення якої було дозволено Третім особам на підставі оскаржуваних рішень № 6611, № 6617, № 6625, № 6679, № 6680 та № 6689 від 05.03.2026 року. 8.2. Новокалинівській МР укладати договори оренди (або будь-які інші договори щодо користування чи розпорядження земельними ділянками) стосовно невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) загальною орієнтовною площею 118,4498 га, які розташовані за межами населеного пункту сіл Бабина, Корничі, Містковичі та селища Дубляни на території Новокалинівської ТГ Львівської області, щодо яких Відповідачем прийнято оскаржувані рішення № 6611, № 6617, № 6625, №6679, № 6680 та № 6689 від 05.03.2026 року, з третіми особами або будь-якими іншими фізичними чи юридичними особами. 8.3. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі відкривати розділи, вносити записи про виникнення права оренди) щодо земельних ділянок (невитребуваних паїв), право оренди на які передано на підставі оскаржуваних рішень Новокалинівської МР від 05.03.2026 року, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. 9. Заява мотивована тим, що оскаржувані рішення Відповідача є початковим етапом передачі земель третім особам, а наступним кроком є затвердження технічної документації та підписання договорів оренди (чи користування), що призведе до виникнення речових прав у осіб, на користь яких ухвалено рішення, що оспорюються. 10. Ухвалою від 02.06.2026 місцевий суд відмовив у задоволенні Заяви. 11. Ухвала мотивована тим, що Позивачем не доведено наявності передбачених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки: 11.1. Заява не містить належного обґрунтування та документального підтвердження реальних обставин, які свідчили б про ймовірність істотного ускладнення чи неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову. 11.2. Заявлені заходи забезпечення позову матимуть наслідком втручання у реалізацію Новокалинівською МР її дискреційних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками. 11.3. Такі заходи фактично спрямовані на втручання у проведення земельних торгів, що не допускається частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України. 11.4. Доводи заявника щодо переважного права на отримання земельних ділянок, їх ідентифікації та інших обставин, які стосуються предмета спору, суд визнав такими, що підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті. Рух справи в суді апеляційної інстанції 12. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Контінентал Фармерз Львів" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду. 13. Ухвалою від 22.06.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 15.07.2026. 14. Сторони та третя особа 4 отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі в своїх електронних кабінетах 22.06.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 1, а. с. 77-79), а третя особи 1, 5 26.06.2026 засобами поштового зв`язку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а. с. 82). Треті особи 2 та 3 не отримали цю ухвалу та така повернулась на адресу апеляційного суду (том 1, а. с. 84-91). 15. Ухвалою від 15.07.2026 апеляційний суд відклав розгляд справи на 22.07.2026, а ухвалою від 22.07.2026 на 28.07.2026. II. АРГУМЕНТИ СТОРІН Позиція Апелянта 16. Оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин та без урахування актуальних правових висновків Верховного Суду. 17. Суд першої інстанції неправильно застосував приписи статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та не врахував правових висновків Верховного Суду щодо критеріїв забезпечення позову у спорах немайнового характеру. Зокрема, суд безпідставно оцінював ризик невиконання рішення суду, тоді як мав дослідити, чи не призведе невжиття заходів забезпечення позову до унеможливлення ефективного захисту прав позивача. Завершення процедури передачі спірних земельних ділянок у користування третім особам, укладення відповідних договорів та державна реєстрація речових прав зумовлять необхідність ініціювання нових судових спорів, що унеможливить ефективний захист його прав у межах цього провадження. 18. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про втручання заявлених заходів забезпечення позову у дискреційні повноваження Новокалинівської МР, оскільки тимчасова заборона вчиняти дії щодо предмета спору не є вирішенням спору по суті, а спрямована на збереження існуючого становища до вирішення справи. Крім того, суд не врахував правових висновків Верховного Суду у справі № 911/865/24 та безпідставно відмовив у задоволенні заяви в повному обсязі, не надавши окремої оцінки кожному із заявлених заходів забезпечення позову, зокрема забороні укладати договори та вчиняти реєстраційні дії. 19. Суд першої інстанції безпідставно визнав заявлені заходи забезпечення позову неспівмірними та такими, що порушують баланс інтересів сторін, не врахувавши правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, відповідно до якого при вирішенні питання про забезпечення позову суд має співвіднести негативні наслідки від вжиття таких заходів із наслідками їх невжиття. Невжиття заходів забезпечення призведе до виникнення нових правовідносин щодо спірних земельних ділянок та унеможливить ефективний захист його прав у межах цього провадження, тоді як заявлені заходи є тимчасовими, співмірними позовним вимогам і спрямовані на збереження існуючого стану правовідносин. 20. Помилковим є висновок суду першої інстанції про застосування частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору є законність рішень про передачу земельних ділянок конкретним особам, а не проведення публічної конкурсної процедури. У зв`язку з цим, заявлені заходи забезпечення позову не спрямовані на втручання у проведення конкурсу чи аукціону, а мають на меті збереження існуючого стану правовідносин до вирішення спору. Відзив Новокалинівської МР 21. Суд першої інстанції правильно застосував приписи статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, належним чином оцінив наявність підстав для забезпечення позову та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заявлених заходів. 22. Заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними позовним вимогам. Фактично такі заходи спрямовані на втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування з метою спонукання прийняти рішення на користь Позивача та перешкоджання законній господарській діяльності третіх осіб. 23. Надання дозволу на розроблення технічної документації не є правовстановлюючим актом та не гарантує набуття права користування земельною ділянкою, а тому саме по собі не порушує прав Позивача. Вжиття заходів забезпечення позову не вплине на можливість Позивача брати участь у подальшій конкурентній процедурі отримання земельних ділянок в оренду, натомість лише відтермінує оформлення технічної документації. 24. Позивач не довів існування обставин, які б свідчили про необхідність забезпечення позову. Його доводи фактично зводяться до незгоди з рішеннями Новокалинівської МР. Відзив ФОП Бурака М. М. 25. Доводи відзиву ФОП Бурака М. М. в цілому є аналогічними доводам Новокалинівської МР. III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 26. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 27. Ухвала від 02.06.2026 Господарського суду Львівської області у цій справі оскаржується Позивачем в повному обсязі. Загальні засади забезпечення позову 28. Правове регулювання порядку вжиття заходів забезпечення позову міститься у главі 10 Господарського процесуального кодексу України. 29. Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При чому процесуальний закон визначає, що забезпечення позову допускається у випадку, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. 30. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. 31. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. 32. Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. 33. Позовними у цій справі є вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, тобто за своїм змістом є немайновими. Можливе рішення у цій справі у випадку задоволення позовних вимог не передбачатиме примусового виконання. 34. Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21. 35. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Апелянта про те, що місцевий господарський суд помилково пов`язав наявність підстав для забезпечення позову з ризиком невиконання майбутнього судового рішення (див. пункт 17 цієї постанови), залишивши поза увагою необхідність оцінки того, чи забезпечить невжиття відповідних заходів ефективний захист прав Позивача в межах цього судового провадження. 36. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23). 37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. 38. Колегія суддів відзначає, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі робити висновок про підставність чи безпідставність позовних вимог. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). Наявність підстав для забезпечення позову 39. Як стверджує Позивач, він є фактичним землекористувачем неуспадкованих земельних ділянок, розташованих на території Новокалинівської міської територіальної громади за межами населених пунктів сіл Бабина, Корничі, Містковичі та селища Дубляни площею 118,4498 га. 40. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Новокалинівської МР з клопотаннями про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначених земельних ділянок у натурі (на місцевості) з подальшим їх затвердженням та передачею земельних ділянок в оренду. Проте у задоволенні таких клопотань Позивачу було відмовлено, натомість оскаржуваними рішеннями відповідні дозволи та право користування спірними земельними ділянками надано третім особам. 41. Отже, предметом судового захисту у цій справі є інтерес Позивача у набутті права користування земельними ділянками, який, за його твердженням, порушений оскаржуваними рішеннями Новокалинівської МР, оскільки саме на ці земельні ділянки претендує Позивач та саме щодо них відповідні дозволи і право користування надано третім особам. 42. Заявник просить вжити три окремі заходи забезпечення позову, а саме: (1) заборонити Новокалинівській МР приймати рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок; (2) заборонити Новокалинівській МР укладати договори щодо таких земельних ділянок; (3) заборонити суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії стосовно цих земельних ділянок (див. пункт 8 цієї постанови). 43. З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне перевірити наявність передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування кожного із заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням їх зв`язку з предметом спору, співмірності заявленим позовним вимогам, необхідності забезпечення ефективного захисту прав Позивача та можливого впливу на права й інтереси інших осіб. Щодо заборони Новокалинівській МР вчиняти дії 44. Предметом оскаржуваних рішень є невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів сіл Бабина, Корничі, Містковичі та селища Дубляни, власники яких померли, а спадкоємці за законом чи заповітом відсутні або не прийняли спадщину. Новокалинівська МР вирішила надати такі земельні ділянки у користування, надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) їх меж у натурі (на місцевості) з метою виконання міською радою повноважень щодо охорони спадкового майна, управління спадщиною та підтримання земельних ділянок у належному стані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 45. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1285 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. 46. Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону України "Про оренду землі" особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі. 47. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). 48. Невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. 49. Отже, закон наділяє відповідну раду (орган місцевого самоврядування) повноваженнями щодо передачі таких земельних ділянок у користування. 50. Статтею 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача, а відповідно до статті 186 Земельного кодексу України така документація затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки. 51. Таким чином, повноваження Новокалинівської МР щодо передачі в користування невитребуваних земельних часток (паїв) та земельних ділянок, що входять до складу спадщини, охоплюють також вчинення необхідних дій, пов`язаних із їх формуванням, у тому числі надання дозволу на розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою. 52. У спірних правовідносинах Новокалинівська МР прийняла оскаржувані рішення, якими, зокрема, надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та передання їх (з орієнтовними площами) у користування третім особам. 53. Відповідно до частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. 54. Згідно з пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (надалі Порядок № 1051), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. 55. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру відповідно до компетенції, засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку № 1051). 56. Наведене свідчить, що розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою є складовими процедури формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, метою якої є визначення її індивідуальних характеристик (площі, меж, кадастрового номера) та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. При цьому державна реєстрація земельної ділянки здійснюється в процесі її формування після погодження землевпорядної документації та до прийняття рішенні про її затвердження компетентним органом державної влади або місцевого самоврядування. 57. Водночас вчинення зазначених дій не завершує процедури передачі земельної ділянки у користування та не є самостійною юридичною підставою для виникнення у будь-якої особи речового права на земельну ділянку. 58. Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі. 59. Отже, чинне законодавство послідовно розмежовує формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і набуття права користування нею. При цьому законодавство не встановлює особливостей формування та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі невитребуваних земельних часток (паїв) чи земельних ділянок, що входять до складу спадщини. 60. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, де зазначено: "… дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку… Внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини". 61. Хоча постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц ухвалена у правовідносинах щодо надання в оренду земельної ділянки державної власності за процедурою, визначеною статтями 123, 124 Земельного кодексу України, тоді як у цій справі спір стосується невитребуваних земельних часток (паїв) та земельних ділянок, що входять до складу спадщини, колегія суддів вважає наведений правовий висновок релевантним до спірних правовідносин. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду надала оцінку правовому значенню дозволу на розроблення документації із землеустрою, її затвердження та подальшого укладення договору оренди, розмежувавши стадію визначення земельної ділянки як предмета майбутньої оренди і стадію виникнення права користування нею. Оскільки саме таке розмежування має значення для вирішення питання про правові наслідки розроблення та затвердження технічної документації у цій справі, колегія суддів враховує наведений висновок Великої Палати Верховного Суду. 62. Отже, у цій справі розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою не можуть розцінюватися як юридичні факти, з якими закон пов`язує виникнення права користування земельними ділянками. Такі дії лише забезпечують формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та створюють передумови для подальшого оформлення права користування шляхом укладення договору в установленому законом порядку. Саме тому формулювання в оскаржуваних рішеннях про надання земельних ділянок у користування не свідчить про виникнення такого права до укладення відповідного договору. 63. З огляду на наведене саме по собі формування спірних земельних ділянок не суперечить інтересу Позивача. Як убачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до Відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо цих земельних ділянок, а відмова в наданні такого дозволу є одним із предметів оскарження у цій справі. За таких обставин завершення процедури формування земельних ділянок не позбавляє Позивача можливості претендувати на їх отримання у користування в разі задоволення позову, а, навпаки, забезпечує визначеність об`єкта можливих правовідносин, оскільки відповідні земельні ділянки будуть сформовані як об`єкти цивільних прав. 64. При цьому для реалізації наданих законом повноважень щодо передачі таких земельних ділянок у користування рада повинна була вчинити необхідні дії з їх формування. Це зумовлено тим, що спірні земельні ділянки є невитребуваними земельними частками (паями) та земельними ділянками, що входять до складу спадщини, право власності на які належить або може належати приватним фізичним особам. Тому заходи забезпечення позову в частині заборони вчинення дій щодо формування цих земельних ділянок є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. 65. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Новокалинівській МР затверджувати технічну документацію із землеустрою. 66. Інші правові наслідки має укладення договорів щодо передачі спірних земельних ділянок у користування третім особам. Укладення таких правочинів призведе до виникнення договірних правовідносин щодо земельних ділянок, які є предметом спору, та створить для визначених радою осіб права й обов`язки стосовно цих ділянок. 67. У разі укладення відповідних договорів до вирішення спору по суті та подальшого задоволення позову визнання недійсними оскаржуваних рішень саме по собі не забезпечить ефективного захисту прав Позивача, оскільки для усунення наслідків передачі спірних земельних ділянок у користування може виникнути необхідність оспорювання укладених договорів та прав, набутих на їх підставі третіми особами. 68. Отже, саме заборона укладати договори оренди або інші правочини, спрямовані на передачу спірних земельних ділянок у користування, є заходом, безпосередньо пов`язаним із предметом спору, співмірним із заявленими вимогами та необхідним для збереження існуючого стану правовідносин до вирішення справи по суті й запобігання ускладненню ефективного захисту прав Позивача. 69. Апеляційний суд не погоджується із застосуванням місцевим судом частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Передбачені цією нормою обмеження стосуються втручання у проведення конкурсів, аукціонів, торгів чи інших публічних конкурсних процедур. 70. Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі № 915/113/20 зазначив: "… заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною 12 статті 137 ГПК України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Однак можливе проведення торгів у майбутньому, коли здійснюється лише попередній добір земельних ділянок, не може вважатися етапом проведення торгів на який поширюються положення частини 12 статті 137 ГПК України". 71. Оскільки щодо спірних земельних ділянок рішення про проведення земельних торгів не приймалося і відповідна конкурсна процедура не розпочиналася, передбачені частиною 12 статті 137 ГПК України обмеження до спірних правовідносин не застосовуються. 72. Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача та висновком місцевого суду про те, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову становитиме втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування (див. пункт 22 цієї постанови). 73. У постанові від 26.09.2024 у справі № 990/167/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен з яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. 74. У цій справі застосований захід забезпечення позову не визначає зміст рішення, яке Новокалинівська МР має прийняти в межах наданих їй законом повноважень, та не позбавляє її права вирішувати питання щодо розпорядження спірними земельними ділянками після вирішення спору по суті. Його зміст полягає у тимчасовій забороні укладати договори чи інші правочини, спрямовані на передачу спірних земельних ділянок у користування до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. 75. За таких обставин застосовані заходи забезпечення позову не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, а спрямовані винятково на збереження існуючого стану правовідносин до вирішення спору по суті. 76. Враховуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про відмову в забезпеченні позову в частині заборони укладення відповідних договорів є помилковим. У цій частині Заява підлягає задоволенню. Щодо заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії 77. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. 78. Верховний Суд у постанові від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24 зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23 та від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21). 79. Колегія суддів ураховує, що Позивач просить заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок. Водночас такий захід у заявленому обсязі не відповідає критерію співмірності, оскільки охоплює також реєстраційні дії, які не пов`язані з предметом спору та не створюють ризику ускладнення ефективного захисту прав Позивача. 80. Оскільки встановлений у цій справі ризик полягає у можливій передачі спірних земельних ділянок у користування третім особам, співмірною із заявленими вимогами є заборона державної реєстрації права оренди або іншого речового права користування земельних ділянок. Заборона вчинення інших реєстраційних дій виходить за межі необхідного для забезпечення позову, а тому в цій частині заява задоволенню не підлягає. IV. ВИСНОВКИ 81. Згідно з статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 82. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 83. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2026 у справі № 914/1484/26 постановлено з порушенням норм процесуального права в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони укладення договорів щодо спірних земельних ділянок та державної реєстрації речових прав користування ними, а тому в цій частині вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. В іншій частині ухвалу необхідно залишити без змін. V. СУДОВІ ВИТРАТИ Розподіл витрат на оплату судового збору 84. Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї апеляційної скарги. Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 277, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Фармерз Львів" задовольнити частково. 2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2026 у справі № 914/1484/26 частково скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Фармерз Львів" про забезпечення позову. 3. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 914/1484/26 шляхом заборони: - Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області укладати договори оренди (або будь-які інші договори щодо користування чи розпорядження земельними ділянками) стосовно невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) загальною орієнтовною площею 118,4498 га, які розташовані за межами населеного пункту сіл Бабина, Корничі, Містковичі та селища Дубляни на території Новокалинівської ТГ Львівської області, щодо яких Відповідачем прийнято оскаржувані рішення № 6611, № 6617, № 6625, № 6679, № 6680 та № 6689 від 05.03.2026 року, з третіми особами або будь-якими іншими фізичними чи юридичними особами. - Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, заборонити здійснювати державну реєстрацію права оренди (іншого користування) земельних ділянок, які є предметом рішень Новокалинівської міської ради № 6611, № 6617, № 6625, № 6679, № 6680 та № 6689 від 05.03.2026, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Контінентал Фармерз Львів" (80441, Львівський район, Львівська область, село Вирів, вулиця Центральна, будинок 62; ідентифікаційний код: 34943719). Боржник: Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області (адреса: 81464, Самбірський район, Львівська область, місто Новий Калинів, площа Авіації, будинок 1а; ідентифікаційний код: 25254925). 4. У задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити. 5. В іншій частині ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2026 у справі № 914/1484/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання упродовж трьох років. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2026. Головуючий суддя Рим Т. Я. Судді Прядко О. В. Манюк П. Т.