Справа № 707/2371/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/821/192/26 Справа № 707/2371/25 Категорія: ч. 2 ст. 369-2 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2026 року м. Черкаси Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі: головуючого ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі: секретаря ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025250000000381 за апеляційною скаргою прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2025 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засуджено за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання, з урахуванням положень ч.2 ст.53 КК, у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85000 гривень. ВСТАНОВИЛА Встановлені судом першої інстанції обставини. Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винним у тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог у порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 115, 116, 216, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 22.04.2025, близько 14.57 год., біля супермаркету «Файно Маркет», за адресою: вул.2-го Українського фронту, 36-б в м.Черкаси, одержав неправомірну вигоду для себе в сумі 2000 доларів США (станом на 22.04.2025 згідно з курсом Національного банку України складає 82757 грн.) за надання обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з числа лікарів КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» щодо виготовлення та видачі останніми документів про перебування ОСОБА_9 на обліку у лікаря психіатра, що в свою чергу вплине на прийняття рішення про визнання ОСОБА_9 придатним до військової служби лише у частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ тощо, тобто в підрозділах, які безпосередню участь в бойових діях не приймають. Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У решті вирок залишити без змін. Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор вказує, що суд першої інстанції не врахував, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем та зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Стверджує, що, вступаючи на військову службу, кожен військовослужбовець, у тому числі ОСОБА_7 , погоджується беззаперечно дотримуватися Конституції України, Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини. Зазначає, що ОСОБА_7 , вчинивши кримінальне правопорушення, подає іншим військовослужбовцям ганебний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, що в свою чергу створили в очах громадян негативне враження, безладдя та безкарності у системі функціонування Збройних Сил України, що є виключним випадком. Приводить доводи про те, що хоча обвинувачений ОСОБА_7 визнав вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, однак щиро не висловив самозасудження своєї кримінально караної поведінки та рішення більше не вчиняти злочинів, що свідчить про відсутність позитивної перебудови його свідомості та втрати або зниження ступеня його суспільної небезпечності. З урахуванням всіх обставин справи, а також поведінки обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження нових злочинів є остаточне покарання у виді позбавлення волі. Водночас призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання у виді штрафу, на думку прокурора, не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Позиції учасників судового провадження. Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані: - обвинувачений та його захисник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пославшись на законність вироку; - прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені. Мотиви суду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків. У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до ст.65 КК, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Стаття 414 КПК визначає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду вищої інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті), видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що мають братися до уваги під час призначення покарання. Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК. Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого. Приймаючи рішення про призначення за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах відповідної санкції, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є військовослужбовцем Збройних Сил України з 26.02.2022 до тепер, за місцем служби на час її проходження 22.04.2025 характеризується посередньо; одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір, яка є інвалідом І групи, та потребує постійного стороннього догляду. Також судом першої інстанції встановлено обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 : щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Окремо апеляційний суд зважує на особу обвинуваченого, який з перших днів введення воєнного стану мобілізувався до лав ЗСУ і дотепер виконує обов`язки військової служби зі забезпечення оборони України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості. З пояснень обвинуваченого, наданих ним в апеляційному суді, випливає, що він наразі служить у штурмових підрозділах ЗСУ, перебуває на лікуванні, у зв`язку з контузією. Наведене безумовно впливає на вид покарання, який необхідно призначити обвинуваченому, адже наявність у обвинуваченого двох малолітніх дітей, його діяльність, відношення до вчиненого знижує ступінь тяжкості вчиненого. Доводи прокурора про відсутність у обвинуваченого щирого каяття колегія суддів вважає необґрунтованими. Сам по собі факт незгоди сторони обвинувачення із висновком суду щодо наявності цієї обставини, що пом`якшує покарання не свідчить про неправильність такого висновку. Матеріали кримінального провадження підтверджують, що ОСОБА_7 беззастережно визнав свою вину, не заперечував фактичних обставин обвинувачення, висловив жаль з приводу вчиненого та не перешкоджав встановленню істини у справі. Підстав вважати, що висновок суду першої інстанції про наявність щирого каяття є необґрунтованим, колегія суддів не вбачає. Водночас апеляційний суд зауважує, що таку обставину, що пом`якшує покарання, також встановлено стороною обвинувачення, що зазначено в обвинувальному акті. Покликання прокурора на те, що кримінальне правопорушення було вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, саме по собі не є безумовною підставою для призначення покарання у виді позбавлення волі. Частина 2 ст. 369-2 КК передбачає альтернативні види основного покарання, у тому числі штраф, а тому суд першої інстанції, призначивши саме цей вид покарання, діяв у межах санкції кримінально-правової норми та реалізував надані йому законом дискреційні повноваження. Доводи апеляційної скарги про підвищений ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у зв`язку із проходженням обвинуваченим військової служби були предметом оцінки суду першої інстанції та знайшли своє відображення при визначенні виду і розміру покарання. Водночас зазначені обставини не віднесені законом до обставин, що обтяжують покарання, а тому не можуть автоматично зумовлювати необхідність призначення найбільш суворого із передбачених санкцією видів покарання. Колегія суддів також враховує, що призначений судом штраф у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є максимальним розміром штрафу, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК, що свідчить про належне врахування судом ступеня суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та особи винного. Твердження прокурора про те, що покарання у виді штрафу не забезпечить досягнення мети покарання, є оціночними та не підтверджене будь-якими об`єктивними даними. При цьому відповідно до положень ст. 50 КК покарання має на меті не завдання фізичних страждань чи приниження людської гідності, а виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме призначене покарання є необхідним і достатнім для досягнення зазначеної мети. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема, постанов від 15.03.2023 у справі № 947/4123/21, від 04.11.2025 у справі № 455/1092/21 та від 05.05.2026 у справі № 303/8475/24, втручання суду апеляційної інстанції у питання призначення покарання можливе лише у випадку, якщо призначене покарання є явно несправедливим через м`якість або суворість. Однак із матеріалів кримінального провадження не вбачається, що призначене ОСОБА_7 покарання є явно несправедливим. Незгода прокурора із видом призначеного покарання не свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для скасування вироку суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів УХВАЛИЛА Апеляційну скаргу прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 залишити без задоволення, вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 без змін. Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції. Головуючий ОСОБА_2 Судді: ОСОБА_4 ОСОБА_3