Справа № 910/7559/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" липня 2026 р. Справа№ 910/7559/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Сітайло Л.Г. Крижного О.М. без виклику сторін, за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі № 910/7559/26 (суддя - Бондаренко - Легких Г. П.) за позовом Малого Підприємства «Будсервіс» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7 285 581, 16 грн ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 1. Короткий зміст заявлених вимог Мале Підприємство «Будсервіс» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2025 у загальному розмірі 7 285 581,16 грн, що складається із основного боргу у розмірі 6 323 680, 00 грн, пені у розмірі 874 945, 02 грн, 3 % річних у розмірі 86 956, 14 грн. 2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 матеріали справи №910/7559/26 направлено за підсудністю до Господарського суду Львівської області. При цьому судом першої інстанції було встановлено, що спір стосується нерухомого майна, що знаходиться в Львівській області. А тому з урахуванням того, що відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,2933 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, яка перебуває в користуванні продавця на праві оренди - даний спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, що передбачені частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України. Отже, за висновком суду першої інстанції, справа №910/7559/26 має розглядатися Господарським судом Львівської області. 3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду. Не погодившись з постановленою ухвалою, ІНФОРМАЦІЯ_1 09.07.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі № 910/7559/26 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області. Передати справу № 910/7559/26 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи. Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з поданням цієї апеляційної скарги, покласти на позивача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі № 910/7559/26; призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Ухвала про відкриття провадження у справі від 10.07.2026 була отримана відповідачем 10.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в особистий кабінет Електронного Суду сторони. Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач у порядку ст. 263 ГПК України не скористався. 4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позов не містить жодних вимог щодо речового права на нерухоме майно, а стосується виключно стягнення основного боргу, пені та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання; суд першої інстанції, на думку відповідача, помилково ототожнив договір, у якому згадується нерухомість, зі спором про правовий режим цього майна, тоді як предметом спору є самостійне грошове зобов`язання, що виникло вже після передання майна у власність покупця, а тому справа має розглядатися за загальним правилом підсудності (ч. 1 ст. 27 ГПК України) за місцезнаходженням відповідача. На підтвердження цього апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №916/667/18 та №194/342/15-ц, згідно з якими у разі отримання покупцем неоплаченого товару належним способом захисту є стягнення коштів, що підтверджує грошовий характер спору; зазначає, що суд помилково застосував висновок у справі №911/2390/18 (щодо орендної плати за користування нерухомістю), не врахувавши, що відповідач у цій справі вже набув майно у власність, а не користується чужим майном; а також посилається на постанову Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №910/15719/24, де визначальним визнано реальний предмет спору (стягнення коштів), а не формальну наявність майна в договорі. На цих підставах апелянт вважає передачу справи безпідставною, оскільки предмет доказування (умови договору, платіжні документи, розрахунок заборгованості) не пов`язаний з нерухомим майном, і просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду, а судові витрати покласти на позивача. А тому скаржник просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України не скористався. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ 5. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про необхідність передачі справи №910/916/25 на розгляд до Господарського суду Львівської області - правомірним з урахуванням наступного. Стаття 125 Конституції України передбачає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду. Тоді як територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна. Параграфом 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність). Відповідно до статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування. Так, відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Згідно з частиною третьою статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 (правові висновки якої суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України) вказала, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що спір стосується нерухомого майна, що знаходиться в Львівській області. Так, відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2025 - продавець зобов`язується передати цілісний майновий комплекс загальною площею 4921,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 далі - «нерухоме майно», у власність покупця, а покупець - зобов`язується прийняти нерухоме майно у власність і сплатити за нього обумовлену грошову сумі. Відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2025, цілісний майновий комплекс складається з: АПК літ. Б-2 площею 1287,0 кв.м; Клубу з побутовими приміщеннями літ. В-2, площею 732,2 кв.м; Виробничих майстерень літ. Г, площею 2342,5 кв.м; Складу №1 літ. Д, площею 38,3 кв.м; Диспетчерської літ. Е-2, площею 117,3 кв.м; Мийки літ. Є, площею 166,0 кв.м; АЗС літ. Ж, площею 79,9 кв.м; Складу №2 літ. З, площею 108,0 кв.м; Складу кисневих балонів літ. І, площею 18,8 кв.м; Кладової літ. Ї, площею 3,0 кв.м; Прохідної літ. И, площею 6,6 кв.м; Котельні літ. Й, площею 21,8 кв.м. Таким чином, відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,2933 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, яка перебуває в користуванні продавця на праві оренди. А тому висновок суду першої інстанції, що даний спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, що передбачені частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України - є правомірним, а доводи скаржника в цій частині - безпідставними. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №916/667/18 та №194/342/15-ц, а також постанову Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №910/15719/24, згідно з якими у разі отримання покупцем неоплаченого товару належним способом захисту є стягнення коштів, що підтверджує грошовий характер спору, оскільки такі постанови не є релевантні обставинам даної справи, а їх застосування є помилковим. Тоді як щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №910/15719/24, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаній постанові суд касаційної інстанції посилається на правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, однак не застосовує його, зазначаючи, що у справі №910/15719/24 правовідносини виникли з договору страхування. А тому посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №910/15719/24 - є необґрунтованим. Отже, справа №910/7559/26 має розглядатися Господарським судом Львівської області. А тому передача даної справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області - є обґрунтованою в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність передачі справи №910/7559/26 за позовом Малого Підприємства «Будсервіс» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2025 у загальному розмірі 7 285 581,16 грн до Господарського суду Львівської області з урахуванням місцерозташування нерухомого майна. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, відповідно, виходячи із наведених норм чинного законодавства, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Судовий збір у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. 7. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду через необґрунтованість поданої апеляційної скарги. На підставі ст. 2, 30-31, 129, 234, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 30-31, 129, 234, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі № 910/7559/26 - залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/7559/26 - залишити без змін. 3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. 4. Матеріали справи №910/7559/26 направити до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді Л.Г. Сітайло О.М. Крижний