Справа № 504/564/21

Номер провадження: 22-ц/813/1080/26 Справа № 504/564/21 Головуючий у першій інстанції Литвинюк А.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., за участю секретаря Козлової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович, на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Литвинюк А.В., про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та про повернення позовної заяви і заяви про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович, до Приватного підприємства «Південьпарксервіс», третя особа Одеська обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування запису про інше речове право, зобов`язання вирішити питання про передачу у власність (оренду, користування) земельної ділянки, встановив: 22.02.2021 року Громадська організація (далі ГО) «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В. звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства (далі ПрП) «Південьпарксервіс», третя особа Одеська обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування запису про інше речове право, зобов`язання вирішити питання про передачу у власність (оренду, користування) земельної ділянки. Крім того, 19.03.2021 року ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В., звернулось до суду із заявою про забезпечення доказів (а.с.28-29). Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 12.09.2025 року заяву керівника ГО «Товариство «ВОСТОК», ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення доказів було залишено без задоволення. Позовну заяву ГО «Товариство «ВОСТОК» та заяву ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В. та заяву про забезпечення доказів було визнано неподаними та повернуто позивачу (а.с.174-175). В апеляційній скарзі ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В., ставить питання про скасування ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 12.09.2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.174-175). Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.215-217). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В., суд першої інстанції виходив із того, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору немає, позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та судовий збір не сплатив (а.с.174-175). Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Статтею 2 цього закону визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 14.07.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву та заяву про забезпечення доказів було залишено без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків. В зазначеній ухвалі суд першої інстанції, зокрема, зазначав, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме ГО «Товариство «ВОСТОК» не сплачено судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення доказів, у загальному розмірі 6 056,00 грн. Також суд зазначав, що за подання заяви про забезпечення доказів заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 514,00 грн. Крім того, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання ГО «Товариство «ВОСТОК» про звільнення від сплати судового збору (а.с.163-165). В подальшому, як вже зазначалось вище, позовну заяву та заяву про забезпечення доказів ГО «Товариство «ВОСТОК» було повернуто позивачу з підстав несплати судового збору. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про захист прав споживачів» виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробником є суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. За правилами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, що звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Системне тлумачення норми ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі така категорія осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають. Тому така пільга встановлена спеціальною нормою (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, яка гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового позову має відбуватися не тільки в суді першої інстанції (при попередньому позові), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливим розглядом і рішенням цивільних справ з надісланням порушеного захисту права. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. Зі змісту позовних вимог у цій справі вбачається, що між ПрП «Південьпарксервіс» та учасником ГО «Товариство «ВОСТОК» було укладено договори про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПрП «Південьпарксервіс» автостоянки «Южна-1», за умовами пункту 1.1. якого підприємство надає у користування, а учасник приймає у користування місце, розмір якого складає 24 кв. м, що розташоване на автостоянці «Южна-1», для цільового призначення, обумовленого договором. На підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 290/А-2016 було передано ПрП «Південьпарксервіс» в оренду земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, площею 12 га із земель промисловості, строком на 49 років з моменту державної реєстрації права оренди, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (вид використання: для будівництва автогаражів), що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області. Позивач ГО «Товариство «ВОСТОК» вважає цей договір незаконним та таким, що спричинив шкоду фізичним особам - власникам гаражів, в інтересах яких і було заявлено позов у цій справі (а.с.85-90). Отже, позивач ГО «Товариство «ВОСТОК», в особі його учасників, є фактично споживачами послуг, що надає ПрП «Південьпарксервіс» за договором. За таких обставин, позивач ГО «Товариство «ВОСТОК», як споживач у справі, звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях з підстав ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Проте, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до неправильного висновку про обов`язок позивача сплатити судовий збір та в подальшому помилково повернув позовну заяву позивачу, а також заяву про забезпечення доказів, та тим самим порушив право останнього на доступ до суду. Крім того, як вже зазначалось, з даним позовом ГО «Товариство «ВОСТОК» звернулася ще у лютому 2021 року. Ухвалою суду від 01.03.2021 року було відкрито провадження (а.с.26). Отже, дана справа більш ніж п`ять років перебуває в провадженні суду першої інстанції. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст.2,5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович, задовольнити. Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, повернення позовної заяви та заяви про забезпечення доказів скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30.07.2026року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік О.С. Комлева