Справа № 552/10298/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/10298/25 Номер провадження 11-сс/814/714/26 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі: головуючого ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з секретарем судового засідання ОСОБА_5 , за участі: прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), представника власників майна адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у кримінальному провадженні № 72025171000000035 від 25.09.2025 за апеляційною скаргою представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2026 року, ВСТАНОВИЛА : Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_10 , та накладено арешт на корпоративні права у вигляді 100 відсотків статутного фонду ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» (код 30957436) розмір внеску до статутного фонду становить 692 000 (шістсот дев`яносто дві тисячі) гривень, шляхом заборони учасникам ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» (код 30957436), іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають зазначені корпоративні права, відчужувати корпоративні права ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» (код 30957436). Заборонено будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на корпоративні права ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» (код 30957436), у тому числі вносити зміни, пов`язані зі зміною засновників (учасників, кінцевих бенефіціарів), зміною директора, місця знаходження юридичної особи, внесення будь-яких інших змін в статутні документи товариства, а також вчинення реєстраційних дій направлених на відчуження. Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що арешт на вказане майно накладено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто для забезпечення позову прокурора, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, з метою запобігання відчудження майна, що належить підозрюваним. Не погоджуючись з таким рішенням, представник власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 13.07.20226 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що накладення арешту є незаконним, оскільки в межах кримінального провадження, з якого були виділені матеріали кримінального провадження № 72025171000000035 від 25.09.2025, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 12.08.2025 вже був накладений арешт на корпоративні права у вигляді 100 відсотків статутного фонду ПСП «Нове Життя». Зазначає, що повторне накладення арешту на те саме майно в межах розслідування одного й того самого епізоду злочину суперечить положенням пп. 7 п. 2.6 Роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Вказує, що відсутні обставини, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про які зазначав детектив у своєму клопотанні. Апелянт наголошує на тому, що належні Бондаренкам частки у статутному фонді ПСП «Нове Життя» добросовісно ними набуті, не є речовими доказами у справі та не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні. На думку сторони захисту, прокурор у даному кримінальному провадженні не має повноважень на звернення від імені держави в особі ГУ ДПС у Харківської області з цивільним позовом до підозрюваних, що спростовує твердження прокурора про наявність заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні, що як наслідок є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №72025171000000035 від 25.09.2025. Крім того, належним відповідачем у даному випадку є саме ПСП «Нове Життя», що унеможливлює застосування такого заходу забезпечення цивільного позову як арешт майна саме підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Вказує, що предмет цивільного позову взагалі відсутній, оскільки відсутній податковий борг ПСП «Нове життя», про що свідчить довідка про відсутність заборгованості з платежів. До початку судового розгляду прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на електронну адресу Полтавського апеляційного суду направив письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких наголосив на правомірності накладеного арешту на корпоративні права та у задоволенні скарги просив відмовити . Заслухавши суддю доповідача, адвоката ОСОБА_7 , в підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора ОСОБА_6 , перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку. Згідно зі ст.370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Частиною 10 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно у повному обсязі дотримався вказаних вимог закону. Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025171000000035 від 25.09.2025 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.205-1, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що засновники ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» (код 30957436) ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , спільно з виконавчим директором ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» ОСОБА_11 , з метою зменшення податкових зобов`язань, достовірно знаючи, що підприємство ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» упродовж 2021-2022 років здійснило формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок придбання цукру на загальну суму з ПДВ 439 514 952,3 грн (у тому числі 73 252 492,03 грн ПДВ), здійснили реалізацію придбаного цукру поза фінансово-господарською діяльністю підприємства, без відображення такої діяльності в бухгалтерській та податковій звітності підприємства, тим самим умисно ухилилися від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 73 252 492,03 грн, тобто в особливо великих розмірах. 19.06.2026 засновникам ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України. 22.06.2026 виконавчому директору ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, у відповідності до вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна та можливість використання майна, на яке накладено арешт, для відшкодування в подальшому шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) з огляду на те, що арешт накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу. Підставою для арешту майна з цієї метою є сукупність фактичних даних кримінального провадження, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, внаслідок чого заявлено цивільний позов про її відшкодування, а також докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди. При цьому, необхідність арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди зумовлюється обґрунтованою підозрою, що незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині цивільного позову. Слідчий суддя, на думку колегії суддів, повною мірою врахував зазначені вимоги закону при застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження, а обираючи спосіб арешту врахував розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Як вбачається з матеріалів провадження, 03.07.2026 прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави в особі ГУ ДПС у Харківській області (код 43983495) суми завданих збитків в розмірі 73 252 492 гривень. Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України, та значний розмір заподіяної шкоди, а також наявність в матеріалах провадження цивільного позову, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про накладення арешту на корпоративні права ПСП «ОВЕ ЖИТТЯ». Посилання в апеляційній скарзі про відсутність підстав для накладення арешту на майно, оскільки частки у статутному фонді не є речовими доказами та добросовісно набуті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є необґрунтованими. Колегія суддів наголошує, що незалежно від статусу часток як речових доказів, наявність у матеріалах провадження пред`явленого цивільного позову прокурора в інтересах держави до осіб, яким повідомлено про підозру, є самостійною та безумовною підставою для арешту цих часток на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення цивільного позову. Оскільки частки є майном підозрюваних, вони підлягають арешту для гарантування майбутнього виконання судового рішення у частині майнових стягнень. Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення цивільного позову, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно. Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований на будь-якій стадії кримінального провадження, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпаде потреба. Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що наявність чинного арешту на це ж майно в іншому кримінальному провадженні виключає можливість або доцільність накладення арешту у даній справі. Відповідно до положень статті 26 КПК України та статті 214 КПК України, кожне кримінальне провадження є автономним, самостійним процесом, у якому сторона обвинувачення збирає власну доказову базу та встановлює окремі, незалежні ризики. Наявність обмежень в одному провадженні жодним чином не звужує процесуальних повноважень слідчого, прокурора чи слідчого судді в іншому провадженні, де розслідуються інші епізоди злочинної діяльності. Більше того, кожен арешт переслідує власну легітимну мету та забезпечує виконання завдань конкретного досудового розслідування. Скасування або зміна арешту в одному провадженні не повинна автоматично позбавляти державу засобів забезпечення у суміжних або інших розслідуваннях. Сторона обвинувачення обґрунтовано вказує на ризик того, що арешт майна в іншому кримінальному провадженні може бути скасований. Якщо у даному провадженні арешт не буде накладено, то у разі зняття обмежень в іншій справі, службові особи одразу отримають можливість безперешкодно відчужити корпоративні права та активи, що унеможливить проведення об`єктивного досудового розслідування та виконання завдань даного кримінального провадження. Щодо посилань сторони захисту на пп. 7 п. 2.6 Роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегія суддів зазначає, що роз`яснення чи інформаційні листи судів касаційної інстанцій не є джерелами кримінального процесуального права та не мають імперативного (обов`язкового) характеру для слідчого судді чи суду. Окрім того, твердження захисту про «повторність» арешту в межах «одного епізоду» спростовується матеріалами справи. Дане кримінальне провадження є самостійним процесуальним процесом, у якому власникам корпоративних прав у встановленому законом порядку повідомлено про підозру та прокурором пред`явлено цивільний позов. Наявність арешту на це ж майно в іншому кримінальному провадженні не позбавляє сторону обвинувачення права, а слідчого суддю обов`язку вжити заходів забезпечення кримінального провадження задля досягнення завдань саме цього розслідування. Оскільки кожне провадження є автономним, скасування арешту в іншій справі не повинно створювати ризиків відчуження речових доказів та ухилення від відшкодування збитків у даній справі. Відтак, вказаний аргумент захисту є безпідставним. Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що прокурор не мав повноважень на звернення з цивільним позовом в інтересах держави в особі ГУ ДПС, що нібито є самостійною підставою для відмови в арешті майна. Так, згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, положення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора здійснювати представництво в суді у разі неналежного захисту інтересів держави профільним органом, втрачають чинність лише з 1 січня 2027 року. Оскільки на момент заявлення цивільного позову, розгляду клопотання про арешт майна та апеляційної скарги вказана норма закону є чинною, прокурор діяв у межах чинного законодавства, а пред`явлений ним цивільний позов є легітимним процесуальним документом у даному кримінальному провадженні. Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно. Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом. Порушень слідчим суддею положень ст. ст. 170, 172-173 КПК України колегією судів не встановлено. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 403 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,- УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2026 року без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає. СУДДІ : Головуючий ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4