Справа № 483/31/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «11» серпня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 за участю секретаря ОСОБА_4 учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12025152100000140, за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Очаків, Миколаївської області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: -періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Прокурор ОСОБА_8 просить вирок щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням. Пом`якшити призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України з 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75, 76 КК України до штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні закону, який не підлягав застосуванню, тобто необґрунтованого застосування судом ст. 75 КК України, та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних кримінальних правопорушень. Тому звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 369 КК України на підставі ст. 75 КК України суперечить нормам закону. Вказує, що при призначенні ОСОБА_6 найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, у виді позбавлення волі судом не повною мірою враховано відомості про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують його покарання. Просить врахувати, що внаслідок вчинення корупційного кримінального правопорушення майнової шкоди не спричинено, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, є військовим пенсіонером та має постійне джерело доходу, а також обставини, що пом`якшують його покарання (визнання вини, щире каяття). Тому прокурор вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України. Встановлені судом першої інстанції обставини. ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.369 КК України, а саме: пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища, за наступних обставин. 20 жовтня 2025 року о 19:06 ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 біля буд. № 25/1 по вул. Європейській в м. Очакові Миколаївського району Миколаївської області, був зупинений за порушення Правил дорожнього руху, працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітаном поліції ОСОБА_9 , сержантом поліції ОСОБА_10 та капралом поліції ОСОБА_11 , які є службовими особами. Після виявлення капітаном поліції ОСОБА_9 у ОСОБА_6 характерних ознак алкогольного сп`яніння та повідомлення про необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, розуміючи, що ОСОБА_9 , який був одягнутий у формений одяг поліцейського, є службовою особою співробітником ВП № 7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, з метою не складання відносно нього адміністративних матеріалів та уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, в ході розмови словесно пропонував капітану поліції ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США. При цьому, капітан поліції ОСОБА_9 , відмовившись від пропозиції неправомірної вигоди, неодноразово попереджував ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 369 КК України, за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі, на що останній, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжив реалізацію свого злочинного наміру та пропонував неправомірну вигоду вказаному працівнику поліції за не притягнення його до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Позиції учасників судового розгляду. Прокурор ОСОБА_5 підтримав вимоги апеляційної скарги. Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів дійшла таких висновків. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим в суді доказам. В цій частині вирок суду не оскаржується. Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначені ОСОБА_6 покарання, то вони є обґрунтованими, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачені абзацом першим цієї частини, не застосовуються, якщо суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією. Таким чином, законом про кримінальну відповідальність імперативно передбачено, що за вчинення корупційного кримінального правопорушення звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не допускається, окрім випадку затвердження судом угоди про визнання винуватості. Разом з тим, зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався. ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до примітки ст. 45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень. За такого, звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 369 КК України на підставі ст. 75 КК України суперечить вищезазначеним нормам закону. Санкцією ч. 1 ст. 369 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Водночас, при призначенні ОСОБА_6 найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, у виді позбавлення волі, судом не повною мірою враховано відомості про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують його покарання, що призвело до призначення ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України). Суд призначає покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України). Положеннями ч. 1 ст. 65 КК України встановлено загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції не достатньо врахував обставини вчиненого злочину, його наслідки. Зокрема, що внаслідок вчинення корупційного кримінального правопорушення майнової шкоди не спричинено та обвинувачений жодного доходу або інших благ для себе не отримав. На переконання колегії суддів, також не достатньо враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, є військовим пенсіонером та має постійне джерело доходу, а також обставини, що пом`якшують його покарання: визнання вини та щире каяття. За наведеного, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що у даному випадку штраф, як вид покарання за вчинений ОСОБА_6 злочин, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Враховуючи вищевказані позитивні дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 та його майновий стан, колегія суддів вважає за необхідне пом`якшити обвинуваченому покарання до штрафу у мінімальних розмірах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у меншому розмірі, ніж просив прокурор, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який є пенсіонером. Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 617/775/20, «зміна за результатами розгляду апеляційної, касаційної скарги покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК на штраф, не є погіршенням правового становища обвинуваченого, засудженого. Призначення апеляційним судом покарання у виді штрафу замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді обмеження чи позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК не є «застосуванням більш суворого покарання» в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК; «неправильним звільненням від відбування покарання» в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК; «іншим погіршенням становища обвинуваченого» в розумінні ч. 2 ст. 404 і ч. 1 ст. 421 цього Кодексу, у зв`язку із чим з огляду на приписи ст. 420 КПК не вимагає скасування у відповідній частині вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку. Таке рішення суд апеляційної інстанції постановляє у формі ухвали». За наведеного, з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, вирок підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню - ст. 75 КК України (ст. 413 КПК України), та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість (ст. 414 КПК України). Враховуючи, що колегією суддів прийнято рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, але у меншому розмірі, ніж просив прокурор, його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 404, 407, 408, 424, 532 КПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково. Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Пом`якшити призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України з 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75, 76 КК України до штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. В іншій частині вирок залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3