Справа № 914/3212/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2026 року м. Львів Справа № 914/3212/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. секретар судового засідання Хом`як Х.А. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 (суддя Петрашко М.М.) за матеріалами заяви Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» про забезпечення позову у справі за заявою Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» про стягнення 1 897 234,25 грн Представники сторін не з`явились Господарський суд Львівської області в ухвалі від 20.07.2026 у справі № 914/3212/24 постановив: - задоволити заяву про забезпечення позову; - зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 81475126 на підставі наказу № 914/3212/24, виданого Господарським судом Львівської області 01.06.2026, про стягнення з Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості в сумі 1 897 234,25 грн та 28 458,51 грн судового збору на час розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24 за нововиявленими обставинами. Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 у справі № 914/3212/24 про задоволення заяви про забезпечення позову; - постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю Вищому приватному навчальному закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» у задоволенні заяви про забезпечення позову при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 81475126; - стягнути з Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026, справу № 914/3212/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», поданою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 у цій справі. 12.08.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/3212/24. Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025, яким із ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» стягнуто 1 897 234,25 грн заборгованості, перебуває на стадії примусового виконання, водночас, це рішення переглядається судом за нововиявленими обставинами. Суд врахував, що в межах виконавчого провадження вже накладено арешт на кошти та майно заявника, а подальше виконання рішення до завершення його перегляду може призвести до фактичного стягнення коштів, повернення яких у разі скасування рішення буде ускладненим. При цьому, суд взяв до уваги доводи заявника про те, що підставою для перегляду є встановлені в іншій справі обставини щодо договору про реструктуризацію заборгованості, на підставі якого було прийнято рішення про стягнення коштів. Суд дійшов висновку, що за таких обставин існує ризик утруднення ефективного захисту прав заявника у разі скасування рішення після його фактичного виконання. Оцінивши співмірність заявленого заходу, баланс інтересів сторін та його зв`язок із предметом судового перегляду, суд встановив, що зупинення стягнення є необхідним і достатнім заходом для збереження існуючого становища сторін до завершення розгляду заяви за нововиявленими обставинами та не порушує прав стягувача, оскільки не позбавляє його можливості виконати рішення у разі залишення його в силі. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що: - суд першої інстанції застосував передбачений процесуальним законом захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення, не врахувавши, що такий захід не може застосовуватися до виконавчого документа, виданого судом на виконання власного рішення, яке набрало законної сили. У цій справі стягнення здійснюється на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 01.06.2026 у справі № 914/3212/24, виданого на виконання рішення від 17.09.2025, яке набрало законної сили 29.04.2026. Отже, зупинення його виконання фактично означає зупинення виконання остаточного судового рішення. Таким чином, суд першої інстанції застосував норму матеріального права всупереч її правовому змісту; - забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом, а тому його застосування можливе лише за умови доведення заявником реальної, а не гіпотетичної загрози порушення або ускладнення захисту прав. Водночас, ВПНЗ «Медик» обмежився загальними твердженнями про блокування господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати та податків і негативний вплив на вступну кампанію. Жодних належних доказів фінансової звітності, відомостей про обсяг оборотних коштів, залишки на рахунках, активи чи співвідношення суми стягнення з фінансовим станом заявником не надано. Незважаючи на це, суд визнав наявність реальної загрози істотного порушення прав заявника встановленою. Крім того, зупинення стягнення всієї присудженої суми фактично створює для боржника результат, якого він прагне досягти за наслідками перегляду рішення, тобто тимчасове звільнення від його виконання; - рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 набрало законної сили 29.04.2026, а тому є обов`язковим до виконання. Його виконання є невід`ємною складовою права на судовий захист, тоді як безпідставне блокування виконання порушує принципи правової визначеності та обов`язковості судового рішення. Суд першої інстанції фактично надав боржнику невизначений у часі мораторій на виконання остаточного рішення, не оцінивши при цьому законний інтерес апелянта, як стягувача, у своєчасному отриманні присуджених коштів. Також суд не дослідив пропорційність такого заходу, не розглянув питання зустрічного забезпечення та не врахував майнові ризики для стягувача, зокрема інфляційне знецінення присудженої суми та ризик подальшого погіршення фінансового стану боржника. Окремо суд не надав належної оцінки процесуальним перспективам заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, зокрема, доводам апелянта щодо пропуску встановленого строку на її подання; - заява про забезпечення була подана не для превентивного запобігання реальній загрозі, а після фактичного початку примусового виконання рішення накладення арештів на рахунки 10.07.2026 та 14.07.2026. Заяву про забезпечення подано лише 17.07.2026, тобто після виникнення конкретних наслідків виконавчого провадження. Ця обставина мала бути оцінена судом крізь призму критерію дійсної мети звернення та недопустимості зловживання процесуальними правами. Натомість суд фактично обмежився формальним посиланням на відповідну практику Верховного Суду, не дослідивши конкретну хронологію дій заявника. Крім того, висновок суду про те, що застосований захід не завдасть шкоди апелянту, є немотивованим та не підтверджений жодними розрахунками чи доказами. Суд не оцінив інфляційне знецінення присуджених коштів, тривалість зупинення стягнення, ризики неповернення коштів та інші майнові наслідки для стягувача. Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши повноважних представників сторін, судова колегія встановила такі обставини: Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» про стягнення 1 897 234,25 грн заборгованості за договором № 201-ФБМЕС-22/Ю від 30.12.2022 про реструктуризацію заборгованості, позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Вищий приватний навчальний заклад «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 914/3212/24, апеляційну скаргу Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24 без змін. 01.06.2026 Господарським судом Львівської області на виконання рішення у справі № 914/3212/24 видано відповідний наказ. 02.06.2026 Вищий приватний навчальний заклад «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24, просив скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у цій справі заяву Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 прийнято до розгляду. 10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Левченко Яною Олександрівною розглянуто заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.06.2026 у справі № 914/3212/24, за результатами розгляду якої, приватним виконавцем 10.07.2026прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за № 81475126 щодо примусового виконання наказу про стягнення з Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості в розмірі 1 897 234,25 грн та 28 458,51 грн судового збору. Крім того, постановами приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Левченко Яни Олександрівни від 10.07.2026 у межах виконавчого провадження № 81475126 накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках та електронних гаманцях боржника, а також на кошти та електронні гроші на рахунках і електронних гаманцях, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, за винятком коштів та електронних грошей, що містяться на рахунках та електронних гаманцях зі спеціальним режимом використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт накладено в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, що становить 2 118 716,03 грн. Також, в межах зазначеної суми накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Вищому приватному навчальному закладу «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК». 14.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Левченко Яною Олександрівною в межах виконавчого провадження № 81475126 винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах. Зокрема, арешт накладено на кошти, що містяться на відкритих рахунках у Філії Львівському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», МФО 325796, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом, відкритих Вищим приватним навчальним закладом «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» через його відокремлений підрозділ Дрогобицьку філію. Арешт накладено в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1 663 976,86 грн. Постановою від 14.07.2026 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, та Філії Закарпатському обласному управлінні АТ «Державний ощадний банк України», МФО 312356, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом, відкритих Вищим приватним навчальним закладом «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» через його відокремлений підрозділ Ужгородську філію. Арешт накладено в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1 663 976,86 грн. 17.07.2026 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» про забезпечення позову у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24. Вказана заява обгрунтована необхідністю тимчасового зупинення примусового стягнення у виконавчому провадженні № 81475126 до завершення перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі №914/3212/24 за нововиявленими обставинами, оскільки підставою такого перегляду є встановлення неукладеності та недійсності договору №201-ФБМЕС-22/Ю від 30.12.2022, на якому ґрунтується стягнення заборгованості в розмірі 1 897 234,25 грн та судового збору в розмірі 28 458,51 грн. Заявник посилається на реальний ризик того, що до вирішення питання про законність зазначеного рішення його буде фактично виконано, що у разі подальшого скасування рішення істотно ускладнить або унеможливить ефективне відновлення порушених прав. Додатково зазначається, що накладення арештів на майно та банківські рахунки закладу і його структурних підрозділів фактично блокує фінансово-господарську діяльність, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, сплату податків, комунальних та інших обов`язкових платежів, виконання договірних зобов`язань, а також належну організацію вступної кампанії та освітнього процесу, що може негативно вплинути на права працівників, вступників і здобувачів освіти. Відтак заявник вважає зупинення стягнення належним, ефективним і співмірним заходом, який дозволить зберегти існуючий стан сторін до остаточного вирішення питання щодо законності судового рішення, запобігти значній шкоді та гарантувати реальність і ефективність майбутнього судового захисту. Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків: Відповідно до положень ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець не пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову виключно з періодом до ухвалення рішення по суті спору. Навпаки, ч.2 ст.136 ГПК України прямо передбачає можливість забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є передбаченою процесуальним законом окремою стадією судового процесу. Такий перегляд здійснюється після набрання судовим рішенням законної сили та має на меті перевірку судового рішення у зв`язку з виявленням істотних для справи обставин, які існували на час розгляду справи, однак не були та не могли бути відомі учасникові справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16 зазначила, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою, факультативною стадією судового процесу, під час якої суд, що ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, здійснює його перегляд у зв`язку з виявленням істотних обставин. Отже, сам по собі факт того, що рішення, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, набрало законної сили, не виключає можливості застосування передбачених ст. 136, 137 ГПК України заходів забезпечення на стадії такого перегляду. Водночас зазначене не означає автоматичного зупинення виконання судового рішення лише у зв`язку з поданням заяви про його перегляд за нововиявленими обставинами. Для застосування заходу забезпечення необхідним є встановлення передбачених законом підстав, зокрема наявності реальної загрози істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав та інтересів заявника, а також відповідності обраного заходу принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності. Саме такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення та предметом спору, оцінити ймовірність утруднення виконання рішення або ефективного поновлення порушеного права, співмірність відповідного заходу, а також забезпечити баланс інтересів учасників спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 наголосила, що співмірність передбачає співвіднесення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття. Водночас, у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що сам по собі характер спору та обставина щодо можливості примусового виконання судового рішення не мають вирішального значення для вирішення питання про забезпечення позову. Визначальними є, зокрема, наявність спору, ризик незабезпечення ефективного захисту порушеного права, співмірність обраного заходу із заявленими вимогами та відсутність зловживання процесуальними правами. Таким чином, доводи апелянта про те, що саме набрання рішенням від 17.09.2025 законної сили автоматично виключає можливість застосування п.5 ч.1 ст.137 ГПК України, колегія суддів вважає безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 914/3212/24, яким задоволено позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнуто з ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» 1 897 234,25 грн заборгованості та 28 458,51 грн судового збору, було предметом апеляційного перегляду. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 зазначене рішення залишено без змін. Відтак на момент відкриття виконавчого провадження рішення підлягало виконанню як таке, що набрало законної сили. Разом із тим 02.06.2026, ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами. Ухвалою від 15.06.2026 відповідну заяву прийнято до розгляду. Отже, на момент відкриття виконавчого провадження 10.07.2026 питання щодо перегляду вказаного судового рішення вже було предметом окремого судового провадження за правилами глави 3 розділу IV ГПК України. Саме ця обставина має істотне значення для оцінки необхідності забезпечення, оскільки в даному випадку йдеться про наявність передбаченої законом процесуальної процедури, в межах якої суд першої інстанції перевіряє доводи щодо наявності обставин, які, за твердженням заявника, можуть мати істотне значення для правильності рішення, що виконується. При цьому, колегія суддів не погоджується з доводом апелянта про те, що застосування заходу забезпечення у цій ситуації фактично означає остаточне позбавлення стягувача права на виконання судового рішення. Вжитий місцевим господарським судом захід за своєю правовою природою є тимчасовим. Він не скасовує рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025, не визнає його незаконним чи необґрунтованим, не позбавляє АТ «Українська залізниця» права вимагати його виконання та не вирішує наперед питання про результати розгляду заяви за нововиявленими обставинами. Наслідком такого заходу є лише тимчасове утримання від подальшого примусового стягнення у конкретному виконавчому провадженні до завершення відповідної процесуальної стадії. Більше того, резолютивна частина оскаржуваної ухвали визначає строк дії заходу на час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Отже, твердження апелянта про встановлення судом першої інстанції невизначеного у часі мораторію не відповідає змісту оскаржуваної ухвали. У цьому контексті колегія суддів враховує, що ст.137 ГПК України прямо передбачає зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, як один із самостійних способів забезпечення позову. Тому сама по собі обставина, що таким виконавчим документом є наказ господарського суду, виданий на виконання рішення, яке набрало законної сили, не є достатньою для висновку про принципову неможливість застосування цього заходу. Вирішальним є не формальний статус виконавчого документа, а наявність передбачених ст. 136 цього Кодексу підстав для забезпечення та співмірність обраного заходу. Відтак, довід апелянта про неправильне застосування місцевим судом п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України зводиться фактично до іншої оцінки встановлених обставин, однак не спростовує висновку місцевого суду про наявність передбачених законом підстав для тимчасового зупинення стягнення. Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про те, що заявником не доведено реального ризику, а наведені ним обставини мають виключно гіпотетичний характер. При оцінці цього доводу необхідно враховувати конкретну процесуальну ситуацію, яка склалася у справі, а не ізольовано оцінювати окремі твердження заявника про можливі негативні наслідки. Слід врахувати, що на момент подання заяви про забезпечення позову: - рішення від 17.09.2025 перебувало на стадії примусового виконання; - 10.07.2026 відкрито виконавче провадження № 81475126; - у межах цього провадження накладено арешт на грошові кошти та майно боржника; 14.07.2026 вжито додаткових заходів щодо арешту коштів на рахунках боржника та його відокремлених підрозділів; - одночасно у суді першої інстанції вже здійснювався розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Отже, загроза подальшої реалізації судового рішення шляхом примусового стягнення мала не абстрактний, а конкретний характер та була безпосередньо підтверджена матеріалами виконавчого провадження. За таких обставин, вимога апелянта про необхідність додаткового подання саме фінансової звітності, відомостей про залишки коштів, оборотні активи та інших документів для підтвердження ризику не враховує того, що необхідність забезпечення, в цьому випадку, зумовлена передусім не фінансовою неспроможністю боржника як такою, а можливістю фактичного завершення виконання рішення до завершення його перегляду за нововиявленими обставинами. Іншими словами, для висновку про необхідність тимчасового зупинення стягнення у цій справі не було необхідним встановлювати неплатоспроможність заявника чи його неспроможність виконати можливе рішення про повернення коштів. Достатнім є встановлення такого розвитку подій, за якого продовження виконавчих дій до завершення провадження за нововиявленими обставинами може істотно ускладнити ефективне поновлення становища заявника у разі зміни або скасування рішення, яке виконується. При цьому колегія суддів враховує не лише можливість стягнення грошових коштів, а й уже вчинені виконавцем дії, пов`язані з арештом коштів та майна боржника. Таким чином, негативні наслідки від невжиття заходу забезпечення не обмежуються виключно фактом потенційного списання коштів. Посилання заявника на ускладнення здійснення його поточної діяльності, виплати заробітної плати, сплати податків, комунальних платежів та забезпечення освітнього процесу само по собі не є вирішальним для висновку про необхідність забезпечення. Водночас такі доводи підлягають оцінці в сукупності з уже встановленим фактом арешту рахунків і майна та фактичним здійсненням виконавчого провадження. Тому відсутність окремого дослідження фінансової звітності заявника не свідчить про необґрунтованість висновків місцевого суду, оскільки підставою для забезпечення у цій справі є сукупність обставин, безпосередньо пов`язаних із виконанням судового рішення та одночасним здійсненням його перегляду за нововиявленими обставинами. Не приймається колегією суддів і довід апелянта про те, що зупинення стягнення фактично надає боржнику той результат, якого він прагне досягти за наслідками перегляду рішення, звільнення від його виконання. Такий довід ґрунтується на ототожненні тимчасового процесуального заходу із результатом вирішення спору. Зупинення стягнення не означає ані визнання боржника таким, що не має заборгованості, ані скасування рішення від 17.09.2025, ані задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Більше того, застосований захід не перешкоджає стягувачу в майбутньому реалізувати право на примусове виконання рішення у разі залишення його в силі. Таким чином, правове становище стягувача та боржника не визначається наперед результатом провадження за нововиявленими обставинами. Натомість, невжиття відповідного заходу могло б призвести до протилежної ситуації: у разі задоволення заяви про перегляд та скасування рішення кошти могли б бути вже стягнуті, а інші виконавчі дії завершені, що зумовило б необхідність відновлення порушеного становища вже після фактичного виконання судового рішення. Саме запобігання такій ситуації, а не попереднє вирішення спору, є процесуальною метою застосованого заходу забезпечення позову. Доводи скаржника про те, що виконання судового рішення є складовою права на судовий захист та що зупинення стягнення порушує принцип правової визначеності, є обґрунтованими лише в частині загального значення цих принципів, однак не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали. Колегія суддів погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а його виконання є невід`ємною складовою права на судовий захист. Водночас, принцип обов`язковості судового рішення не може тлумачитися відокремлено від інших процесуальних гарантій, встановлених законом. Саме законодавець передбачив можливість перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що є спеціальним процесуальним механізмом забезпечення законності та ефективності судового захисту. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, такий перегляд є резервним механізмом захисту прав та законних інтересів учасників судового процесу. Отже, тимчасове зупинення стягнення у цій справі не суперечить принципу правової визначеності, оскільки спрямоване на забезпечення ефективності передбаченої законом процедури перегляду судового рішення. Водночас таке обмеження прав стягувача є тимчасовим: воно лише відкладає можливість подальшого примусового виконання до завершення розгляду заяви за нововиявленими обставинами та не позбавляє АТ «Українська залізниця» права на отримання присуджених коштів у разі залишення рішення в силі. Довід апелянта про зловживання процесуальними правами у зв`язку з поданням заяви про забезпечення після відкриття виконавчого провадження також є безпідставним. Саме відкриття виконавчого провадження, накладення арештів на кошти та майно боржника об`єктивно змінили фактичну ситуацію та перетворили ризик виконання рішення з потенційного на безпосередній. Тому подання заяви після вчинення таких виконавчих дій саме по собі не свідчить про недобросовісність заявника. При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення, не повинен наперед встановлювати наявність нововиявлених обставин, їх істотність чи правові наслідки для рішення. У цій справі достатнім є встановлений зв`язок між заявою про перегляд рішення та застосованим заходом, спрямованим на недопущення його примусового виконання до завершення відповідного судового провадження. Не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і довід про незастосування зустрічного забезпечення. Його застосування не є обов`язковим у кожному випадку забезпечення позову, а апелянтом не доведено конкретних обставин та розміру можливих збитків, які могли б виникнути внаслідок тимчасового зупинення стягнення. Саме по собі посилання на можливе інфляційне знецінення присуджених коштів такого висновку не зумовлює. Оцінюючи співмірність заходу, колегія суддів враховує, що зупинення стягнення стосується виключно виконавчого провадження № 81475126 та виконавчого документа, виданого на виконання рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами. Захід не поширюється на інші зобов`язання боржника та діє лише на час розгляду відповідної заяви. Відтак він безпосередньо пов`язаний із предметом судового перегляду та є тимчасовим і співмірним. Сукупність обставин перебування рішення на стадії примусового виконання, відкриття виконавчого провадження, накладення арештів на кошти та майно боржника та одночасний розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчить про реальний ризик його фактичного виконання до завершення перегляду. При цьому колегія суддів не оцінює на цій стадії обґрунтованість самих нововиявлених обставин, оскільки це належить до предмета розгляду відповідної заяви. Таким чином, тимчасове зупинення стягнення спрямоване на збереження можливості ефективного судового захисту та балансу інтересів сторін до встановлення остаточних наслідків розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та зводяться переважно до іншої оцінки необхідності застосування заходу забезпечення, а також до посилання на загальні принципи обов`язковості судового рішення, які самі по собі не виключають передбаченої законом можливості застосування заходів забезпечення на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення позову, визначив його відповідність предмету відповідного судового провадження, врахував здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 81475126 та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність тимчасового зупинення стягнення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В: В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 про забезпечення позову у справі № 914/3212/24 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Справу повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 31.08.2026. Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік