Справа № 904/469/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/469/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г, секретар судового засідання Абадей М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 (суддя Мартинюк С.В.; повне судове рішення складено 15.12.2025), постановлену за результатами грошових вимог у справі № 904/469/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп», м. Дніпро,- ВСТАНОВИВ: 1. Короткий зміст заяви і ухвал суду першої інстанції. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/469/25 про банкрутство Товариства з обмеженою «Лім сервіс груп». Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/469/2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп» в сумі 1120150,05 грн основної суми боргу, 144983,22 грн пені, 546978,68 грн інфляційних втрат і 100905,54 грн трьох процентів річних, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов`язання. Грошові вимоги ґрунтуються на заборгованості боржника, що виникла внаслідок невиконання зобов`язання з оплати вартості отриманого за договором поставки товару. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.12.2025 відмовив у визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» у справі № 904/469/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп». Місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами існували правовідносини щодо зберігання та переробки зерна, водночас матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів поставки заявником зерна та його подальшого використання боржником у господарській діяльності, зокрема доказів реєстрації постачальником податкових накладних, обов`язок здійснення чого за результатом вчинення господарської операції встановлений положеннями статті 201 Податкового кодексу України. 2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/469/25 і ухвалити рішення, яким грошові вимоги заявника задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначив, що поставка боржнику товару за договором підтверджується доданими до заяви копіями підписаних сторонами первинних документів, таких як-от договір поставки, специфікація, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, реєстри ТТН на прийняте зерно з визначенням якості. Також матеріали заяви містять докази походження зерна, поставку якого передбачали умови договору, оскільки заявник надав суду договір та видаткові накладні, тобто такі первинні документи, які підтверджують придбання ним зерна у третьої особи. Скаржник вважає, що оскільки вчинення господарської операції з поставки зерна боржнику підтверджується наявними у заяві первинними документами, то місцевий господарський суд безпідставно відхилив грошові вимоги із посиланням на відсутність доказів реєстрації постачальником податкових накладних та доказів відображення вчинення господарської операції у фінансово-бухгалтерській документації боржника. На думку скаржника, підтвердження використання отриманого за договором поставки товару у господарській діяльності покупця є відповідальністю останнього, як і відображення такої господарської операції у його фінансово-бухгалтерській документації, оскільки постачальник (заявник) позбавлений такої можливості, тому відсутність таких доказів не спростовує факту поставки товару, який підтверджений підписаними сторонами первинними документами. Скаржник зазначив, що між ним та боржником дійсно існували правовідносини зі зберігання та обробки зернових культур, водночас ця обставина не спростовує факту поставки зерна за договором і наявності заборгованості за його оплатою. 3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду без змін. Боржник вважає, що надані заявником на підтвердження вчинення господарської операції з поставки зерна первинні документи, такі як договір, специфікація, товаро-транспортні та видаткові накладні є фіктивними, тому спростовують доводи заявника про наявність у нього грошових вимог до боржника у справі про банкрутство. Також заявник не зареєстрував податкові накладні за фактом поставки зерна боржнику, що додатково підтверджує доводи останнього про фіктивність господарської операції, невиконання зобов`язань за якою стало підставою звернення з грошовими вимогами у даній справі. Боржник зауважив, що в ході досудового розслідуванням в кримінальному провадженні встановлено, порушеному за ознаками зловживання службовими особами Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» (правонаступник ТОВ «Лім сервіс груп») своїм службовим становищем, на підприємстві вилучені первинні договори, зокрема договори на переробку зерна, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані», що свідчить про існування між сторонами правовідносин з переробки зерна, оскільки доказів існування між сторонами правовідносин щодо його поставки, слідчим не виявлено, тому вважає безпідставними посилання заявника на наявність у нього кредиторських вимог до боржника, які ґрунтуються саме на договорі поставки. Недоведеність існування між сторонами правовідносин з поставки зерна, на думку боржника також полягає у тому, що у його фінансово-бухгалтерській документації не відображено господарських операції з поставки заявником зернової продукції на елеватори боржника. 4. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/469/25. У судовому засіданні 11.08.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови. 5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» (постачальник) уклало 01.02.2022 з Державним підприємством «Полтавський комбінат хлібопродуктів» (покупець) договір № 01/02-2022 ПШ, відповідно до умов пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язався у визначений законом строк передати у власність (поставити) покупцеві зернові культури, а саме пшениця 3 класу врожаю 2021 року, а покупець зобов`язався прийняти товар в номенклатурі, кількості за цінами згідно специфікації і зробити розрахунки в термін, в розмірі та в порядку, передбачених цим договором. Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за товар у розмірі 100% здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 (трьох) банківських днів після складання реєстру та передачі продукції за таким адресом: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» підписало 01.02.2022 з Державним підприємством «Полтавський комбінат хлібопродуктів» специфікацію № 1 до договору поставки № 01/02-2022 ПШ, пункт 3 якої передбачає, що ціна товару, який поставляється з даної специфікації, становить 8600,00 грн за одну тонну з ПДВ (з урахуванням навантаження на авто покупця). Пункт 7 специфікації встановлює, що оплата товару у розмірі 100% здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 (трьох) банківських днів після складання реєстру та передачі продукції на складі покупця. До матеріалів заяви додані підписані сторонами видаткові накладні і товаро-транспортні накладні, а саме: - № 156 від 02.02.2022 про поставку пшениці 3 класу у кількості 45,948 т загальною вартістю 395152,82 грн; - № 157 від 03.02.2022 про поставку пшениці 3 класу у кількості 46,604 т загальною вартістю 400794,42 грн; - № 158 від 04.02.2022 про поставку пшениці 3 класу у кількості 37,698 т загальною вартістю 324202,81 грн; - ТТН № 18/15 від 02.02.2022 щодо поставки пшениці 3 класу у кількості 23,380 т; - ТТН № 18/16 від 02.02.2022 щодо поставки пшениці 3 класу у кількості 23,420 т; - ТТН № 18/17 від 03.02.2022 щодо поставки пшениці 3 класу у кількості 24,340 т; - ТТН № 18/18 від 03.02.2022 щодо поставки пшениці 3 класу у кількості 23,420 т; - ТТН № 18/19 від 04.02.2022 щодо поставки пшениці 3 класу у кількості 38,160 т. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях уклало 05.09.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп» договір № 14 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів», за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом № SPE001-UA-20230712-96169 від 02.08.2023, затвердженим наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по полтавській та Сумській областях № 389 від 11.08.2023. Пунктом 3.1 договору № 14 встановлено, що покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 03.03.2025 відкрив провадження у справі № 904/469/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп». 6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі. Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства). Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково). Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, водночас обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18). Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17). Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» обґрунтовує наявність у нього грошових вимог невиконанням Державним підприємством «Полтавський комбінат хлібопродуктів» зобов`язань зі сплати вартості отриманого за договором поставки товару пшениці 3 класу. Матеріалами справи підтверджується укладення 01.02.2002 договору № 01/02-2022 ПШ, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» зобов`язалося поставити Державному підприємству «Полтавський комбінат хлібопродуктів». Встановленими обставинами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № 14, укладеного 05.09.2023 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп» є правонаступником майнових прав і обов`язків Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів». Положення статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Договір, невиконання умов якого стало підставою звернення з грошовими вимогами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки, оскільки відповідно до умов пункту 1.1 постачальник зобов`язався передати покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписам частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Поставка покупцю за договором № 01/02-2022 ПШ ста тридцяти тон двохсот п`ятдесяти кілограмів пшениці третього класу, вартістю 1120150,05 грн підтверджується наявними в матеріалах заяви видатковими накладними, які покупець підписав без зауважень. Також отримання товару у вказаному обсязі підтверджується підписаними покупцем реєстрами ТТН, відповідно до яких він прийняв зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку. Умовами пункту 4.1 договору і пункту 7 специфікації встановлено, що оплата за товар здійснюється впродовж трьох банківських днів після складання реєстру та передавання продукції. Апеляційний господарський суд зауважує, що реєстри ТТН щодо поставки товару підписані покупцем у день складення видаткових накладних, на підставі яких останній отримав товар за договором № 01/02-2022 ПШ, а саме 02.02.2022, 03.02.2022 та 04.02.2022, тому оплата за товар мала бути здійснена не пізніше 09.02.2022, оскільки 05.02. та 06.02.2022 припадають на вихідні дні. Оскільки наявними в матеріалах заяви первинними документами підтверджується постачання зерна пшениці покупцю, правонаступником якого є боржник у даній справі, докази перерахування постачальнику грошових коштів за отриманий товар відсутні, а строк виконання зобов`язання на момент звернення з грошовими вимогами настав, апеляційний господарський суд доходить висновку, що боржник має перед заявником грошове зобов`язання зі сплати вартості поставленого за договором товару. Окрім основної суми боргу заявник також надав заяву про визнання грошових вимог за основною сумою боргу разом із встановленою положеннями статті 625 Цивільного кодексу України мірою відповідальності, як-от втрати від інфляції і три проценти річних, а також встановленої положеннями 7.4 договірної відповідальності у вигляді нарахування пені. Перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, апеляційний господарський суд доходить висновку, що вони здійснені у відповідності до встановленого законодавством порядку, із правильним визначенням періоду заборгованості та бази обрахунку, тому грошові вимоги в цій частині також підлягають визнанню. Апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про відсутність доказів існування між сторонами правовідносин з договору поставки, який ґрунтується на результатах досудового розслідування, у межах якого з підприємства покупця за договором вилучена первинна документація серед якої немає правочинів щодо поставки заявником продукції на склад підприємства, оскільки зазначені обставини не підтверджені відповідним вироком суду. Крім того, відсутність записів у фінансово-бухгалтерській документації про вчинення будь-якого правочину, чи-то відсутність у боржника первинних документів оригіналів (примірників) таких договорів, не є безумовним спростуванням доводів його контрагента про наявність між ними тих чи інших господарських правовідносин, оскільки може бути наслідком неналежного ведення документообігу на підприємстві. Верховний Суд в постанові від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 зазначив, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд доходить висновку, що сам факт невиконання постачальником (продавцем) обов`язку щодо здійснення реєстрації податкової декларації, не свідчить про невиконання господарської операції з поставки товару покупцю, а є лише підтвердженням порушення порядку заповнення/реєстрації податкової накладної, наслідком чого може бути відшкодування покупцю суми грошових коштів у розмірі податкового кредиту. Апеляційний господарський суд зауважує, що заявник надав докази походження товару, заборгованість зі сплати вартості якого є предметом грошових вимог у даній справі, оскільки в матеріалах заяви містяться первинні документи, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ-Груп» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» 250,00 т зерна пшениця, а саме: договір № 31/08/2021 ПШ від 31.08.2021, специфікація і видаткові накладні. Апеляційний господарський суд зазначає, що заявник надав докази перевезення товару на склад покупця, а саме товаро-транспортні накладні, відповідно до яких Фізична особа-підприємець Огулпо Юрій Олександрович (вантажоперевізник) здійснив перевезення зерна пшениці від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» (відправник) на склад Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» за визначеною у договорі та специфікації адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69. Всі товаро-транспортні накладні підписані завідуючим складом покупця. Таким чином, наявними в матеріалах справи первинними документами та встановленими судом обставинами підтверджується походження товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» зерна пшениці, її перевезення автотранспортом та передавання Державному підприємству «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на складі за визначеною у договорі адресою, водночас доказів оплати вартості отриманого товару, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд доходить висновку про обґрунтованість грошових вимог до правонаступника покупця, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп», внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню 7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/469/25 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/469/25 скасувати. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранінвест-компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім сервіс груп» у справі № 904/469/25 у сумі 4844,80 грн (І черга), 1768034,27 грн (ІV черга), 144983,22 грн (VІ черга). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.09.2026 Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД Суддя О. ІВАНОВ